Рішення

від 07.12.2018 по справі 916/2000/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2000/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Шаль В.С. (особисто);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Шаль Віталія Степановича (АДРЕСА_1);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Екарс" (65005, Одеська обл., м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Бугаївська, буд. 48 А);

про стягнення 1 687,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 17.09.2018 року позивач - Фізична особа-підприємець Шаль Віталій Степанович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО № 2157/18 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Екарс" про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 12 687,36 грн., з яких: 11 000,00 грн. - заборгованість та 1687,36 грн. - пеня.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору-заявки №АСА-522 від 19.09.2017р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання, між тим, відповідач за фактично надані послуги не розрахувався, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість, на яку нараховано позивачем пеню відповідно до ст.ст. 230-232 ГК України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2000/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.11.2018 року.

У судових засіданнях від 05.11.2018 року та від 26.11.2018 року, в зв'язку з не можливістю закінчення розгляду справи по суті, судом було оголошено перерву у розгляді справи до 26.11.2018 року та до 07.12.2018 року відповідно.

16.11.2018 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог вх. ГСОО №2-5739/18 від 16.11.2018р., згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1687,36 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн. При цьому, у даній заяві позивач також просив суд провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 11000,00 грн. припинити, оскільки після звернення з відповідним позовом, а саме 02.11.2018 року відповідач погасив суму основної заборгованості у розмірі 11000,00 грн, в підтвердження чого позивачем надано платіжне доручення №1786 від 02.11.2018р. про сплату вартості транспортних послуг у розмірі 11000,00 грн.

У судовому засіданні від 07.12.2018 року був присутній позивач, який приймав участь в засіданні суду в режимі відеоконференції, обставини викладені у заяві вх. ГСОО 2-5739 від 16.11.2018 року підтримав та просив суд позов в частині стягнення пені у розмірі 1 687,36 грн. задовольнити.

Ухвалою суду від 07.12.2018 року, враховуючи, що під час розгляду справи відповідачем перераховано грошові кошти у розмірі 11000,00 грн. за рахунком НОМЕР_4 від 20.09.2017р., провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості у зазначеній сумі, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України було закрито, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідач про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, про що свідчить наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових відправлень, між тим у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзиву на позов не надав, як і будь-яких інших заперечень по суті спору.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.12.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 12.12.2018р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено матеріалами справи, 19.09.2017 року між ТОВ „Екарс" (надалі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Шаль Віталієм Степановичем (надалі - перевізник) укладено разовий договір-заявку №АСА-52, у відповідності до розділу 2 „Завдання замовника. Умови перевезення вантажів" визначено: дата та час завантаження - 19.09.2017р.; адреса завантаження - с. Стоянка (Київська обл.); інформація про товар - господарчі товари до 10т; дата та час розвантаження - 20.09.17р.; адреса розвантаження - м. Херсон; вартість перевезення, форма та строки розрахунків - 11000 грн., по оригіналам документів впродовж 10 банківських днів; транспортний засіб - рено держ. НОМЕР_3, напівпричіп держ.№ НОМЕР_2.

На виконання умов вищевказаного договору-заявки, перевізником Фізичною особою-підприємцем Шаль Віталієм Степановичем здійснено перевезення вантажу АДРЕСА_2 вартість якого становить 11000,00 грн. Факт здійснення такого перевезення позивачем підтверджується товарно-транспортною накладною від 19.09.2017р. (а.с. 18) з відповідними відмітками вантажовідправника, перевізника та вантажоодержувача.

Таким чином, позивачем фактично надано відповідачу послуги за договором-заявкою від 19.09.2017р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом на суму 11000,00 грн., на підставі чого, в подальшому, позивечем був виставлений до сплати ТОВ „Екарс" рахунок НОМЕР_4 від 20.09.2017р. на суму 11000,00 грн. та надісланий відповідний акт виконаних робіт. Відповідні первинні документи, були отримані відповідачем 12.10.2017 року, що підтверджується інформацією з сайту підприємства пошти про відстеження відповідного поштового відправлення (а.с. 22-23). Між тим, як зазначає позивач, на дату звернення з позовом акт наданих послуг з зазначеного перевезення вантажу підписаний з боку відповідача не повертався, а виставлений рахунок до сплати був залишений без оплати.

Положеннями ст. 208 Цивільного кодексу України, передбачено обов'язкову письмову форму для правочинів між юридичними особами. В свою чергу, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, у відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що шляхом підписання між сторонами по справі вищевказаного разового договору-заявки, з дотриманням вимог ст. 909 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору поставки перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено матеріалами справи, Фізичною особою-підприємцем Шаль Віталієм Степановичем було виставлено до сплати відповідачу рахунок НОМЕР_4 від 20.09.2017р. на суму 11000,00 грн.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи, а саме 02.11.2018р. відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 11000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1786 з призначенням платежу „Оплата за транспортні послуги згідно рахунку НОМЕР_4 від 20.09.2017".

Отже, в порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ТОВ „Екарс", враховуючи, що відповідні оригінали первинних документів були отримані відповідачем ще 12.10.2017 року, з урахуванням умов розділу 2 разового договору-заявки, своєчасну оплату за надані позивачем послуги з перевезення вантажу здійснено не було.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1687,36 грн., нарахованої на суму заборгованості у розмірі 11000,00 грн., суд зазначає таке:

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

За приписами ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як встановлено судом, укладений між сторонами разовий договір-заявка №АСА-52 від 19.09.2017 року не містить положень щодо сплати неустойки за порушення зобов'язання у разі несвоєчасної сплати вартості наданих послуг, а тому застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені є неправомірним, в зв'язку з чим вимоги позивача про її стягнення є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та сума основної заборгованості була погашена ТОВ „Екарс" після звернення з відповідним позовом, на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача та позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволені позову відмовити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екарс" (65005, Одеська обл., м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Бугаївська, буд. 48 А; код ЄДРПОУ 38573488) на користь Фізичної особи-підприємця Шаль Віталія Степановича (АДРЕСА_1: ід. код НОМЕР_1) 1527/одна тисяча п'ятсот двадцять сім/грн. 65 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 грудня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська