Ухвала

від 12.12.2018 по справі 525/1457/18

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1457/18

Провадження №2/525/401/2018

У Х В А Л А

12 грудня 2018 року сел. ОСОБА_1

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., розглянувши в порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заяву позивача ОСОБА_2, подану від його імені представником за довіреністю ОСОБА_3 про забезпечення позову, що надійшла до суду 06.12.2018 року разом в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

21.11.2018 року до Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_2, що подана його представником за довіреністю ОСОБА_3 до Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

26.11.2018 року Великобагачанським районним судом винесено ухвалу про відкриття провадження у справі № 525/1457/18 та призначено підготовче засідання на 08 год. 45 хв. 10 січня 2019 року.

06.12.2018 року до суду представником позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 в інтересах позивача подано заяву про забезпечення позову, зі змісту якої вбачається, що 30.11.2018 року відділом у Великобагачанському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області було зареєстровано сім ділянок площами по 2,000 га з кадастровими номерами - 5320285300:00:005:1157, 5320285300:00:005:1158, 5320285300:00:005:1159, 5320285300:00:005:1160, 5320285300:00:005:1161, 5320285300:00:005:1162, 5320285300:00:005:1163. Як вказує представник позивача ОСОБА_3, вищевказані земельні ділянки входять до складу загальної земельної ділянки площею 51,00 га, наданої для постійного користування землею, посвідченої Державним актом серії І-ПЛ № 014255, виданим Великобагачанською районною радою народних депутатів 21 листопада 2001 року та який є дійсним та не скасованим на сьогоднішній день. З заяви також вбачається, що звернення до суду з заявою про забезпечення позову зумовлено тим, що позивач вважає, що до вирішення справи по суті необхідно припинити Державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5320285300:00:005:1157, 5320285300:00:005:1158, 5320285300:00:005:1159, 5320285300:00:005:1160, 5320285300:00:005:1161, 5320285300:00:005:1162, 5320285300:00:005:1163, так як проведення реєстраційних дій з даними земельними ділянками унеможливить виконання судового рішення.

Посилаючись на вищевикладені обставини, положення ряду статей ЦПК України, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити органу, що проводить державну реєстрацію проводити будь-які реєстраційні дії з реєстрації, перереєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5320285300:00:005:1157, 5320285300:00:005:1158, 5320285300:00:005:1159, 5320285300:00:005:1160, 5320285300:00:005:1161, 5320285300:00:005:1162, 5320285300:00:005:1163 та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на земельні ділянки з вищезазначеними кадастровими номерами.

В період часу з 05.12.2018 року по 11.12.2018 року суддя Хоролець В.В. перебував у нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_4 за обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тому будь-який процесуальний рух по справах не здійснювався.

Після виходу судді з нарадчої кімнати, суд виконав імперативну вимогу ч.1 ст.153 ЦПК України, яка вказує про те, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи; тому, судовий розгляд заяви позивача ОСОБА_2 від 06.12.2018 року, що подана його представником за довіреністю ОСОБА_3 про забезпечення позову призначається та проводиться за правилами ч.1 ст.153 ЦПК України, враховуючи також положення ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, розглянувши в порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заяву позивача ОСОБА_2, що подана представником позивача за довіреністю ОСОБА_3 про забезпечення позову, вивчивши також і зміст позовної заяви, а також дослідивши матеріали, що додані до заяви про забезпечення позову в межах розгляду заяви про забезпечення позову , приходить до висновку, що в даний час заява позивача ОСОБА_2, що подана його представником за довіреністю ОСОБА_3 від 06.12.2018 року в цивільній справі №525/1457/18 про забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.

У відповідності до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України визначає види забезпечення позову.

При вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову суд враховує юридичну природу такого інституту цивільного процесуального кодексу як забезпечення позову про те, що заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідально до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Про це вказується і в постановах Верховного Суду від 31.05.2017 року, від 27.09.2017 року, від 18.04.2018 року, від 23.05.2018 року та від 26.09.2018 року.

За загальним правилом, одними із видів забезпечення позову, який визначений в пункті 2 ч.1 ст.150 ЦПК України є заборона вчиняти певні дії. При цьому, відповідно до ч.2 цієї статті, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2, що подана його представником за довіреністю ОСОБА_3 вбачається, що стороною позивача визначений такий суб'єктний склад учасників справи: відповідачем визначено Устивицьку сільську раду Великобагачанського району Полтавської області, а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору визначене Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області; зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за законом права користування на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 36,4692 га, що була надана за життя ОСОБА_5 на праві постійного користування землею та посвідчена Державним актом серії І-ПЛ № 014255, виданим Великобагачанською районною радою народних депутатів 21 листопада 2001 року, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №79, місцезнаходження якої є територія Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, що належала на праві постійного користування померлому 05.08.2013 року ОСОБА_5.

Як вбачається зі змісту обґрунтування та доводів заяви позивача ОСОБА_2, земельна ділянка площею 36,4692 га, яка розташована на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області і фактично використовується СФГ Катруша , яке є діючим господарством і дане господарство здійснює обробіток даної земельної ділянки, відповідно, використовується за своїм цільовим призначенням. Тобто, вищевказана земельна ділянка, яка була надана за життя ОСОБА_5 (право постійного користування якою ОСОБА_5 підтверджено на даний час державним актом серії І-ПЛ № 014255) для ведення селянського (фермерського) господарства, виданим Великобагачанською районною радою народних депутатів 21 листопада 2001 року, місцезнаходження якої є територія Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області площею 36,4692 га, яка знаходиться на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області , в даний час використовується для обробітку за своїм цільовим призначенням, яке вказане у відповідних документах. Отже, в своїй сукупності, в даний час СФГ Катруша не має будь-яких перешкод у користуванні вищевказаною земельною ділянкою для цілей та завдань відповідного фермерського господарства.

З огляду на необхідність врахування безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову, а також суті інституту забезпечення позову, суд враховує, що доводи заяви представника позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, в буквальному розумінні та по своїй суті зводяться до того, що позивач просить вжити заходи забезпечення позову, щоб якісь органи, які проводять державну реєстрацію (про яких взагалі не вказується у заяві про забезпечення позову, відповідно, мова йде про невизначене коло осіб) не змогли проводити будь - які реєстраційні дії з реєстрації, перереєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5320285300:00:005:1157, 5320285300:00:005:1158, 5320285300:00:005:1159, 5320285300:00:005:1160, 5320285300:00:005:1161, 5320285300:00:005:1162, 5320285300:00:005:1163 та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на земельні ділянки з вищевказаними кадастровими номерами. При цьому, з обгрунтування заяви про забезпечення позову та доданих документів вбачається, що вищевказані сім земельних ділянок 30.11.2018 року були вже зареєстровані 30.11.2018 року.

При цьому, позивачем суду не надано будь-яких доказів про те, що державний орган (у заяві не вказується і з її змісту не зрозуміло, про який орган йде мова) має намір вчиняти вищевказані дії з приводу земельної ділянки, про яку позивач вказує у своїй позовній заяві; також, не надано доказів про те, що в даний час існують будь-які перешкоди (про зворотнє також будь-яких доказів суду не надано) для СФГ Катруша у фактичному користуванні вищевказаною земельною ділянкою. Відповідно, вбачається, що обгрунтування заяви про забезпечення позову є такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами в межах розгляду заяви про забезпечення позову, і не встановлюють на даний час обставин, якими законодавець визначає можливість вжиття заходів забезпечення позову (ч.2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно до ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр (зі змінами), державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Також, кадастрова карта (план) - це є графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень (із змінами), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно положень ч.4 ст.122 ЗК України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів, зокрема, в межах території Полтавської області, здійснює Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, що затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308 та реалізує покладені на нього повноваження згідно ч.4 ст.122 ЗК України по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у відповідності до вимог Земельного кодексу України, які знаходяться за межами населених пунктів.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_6 Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_6 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз досліджених матеріалів справи в частині розгляду заяви про забезпечення позову вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості та дані про прийняті рішення саме суб'єктом владних повноважень в частині розпорядження земельною ділянкою , що розташована за межами населених пунктів - Головним управлінням ДГК у Полтавській області (яка є третьою особою у справі) щодо спірної земельної ділянки площею 36,4692 га, яка розташована на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, які б перешкоджали в даний час позивачу у справі чи юридичній особі СФГ Катруша використовувати спірну земельну ділянку за цільовим призначенням, а також щодо розгляду в майбутньому цивільного позову про визнання права користування на земельну ділянку в порядку спадкування, враховуючи ще й те, що звернення до суду з вищевказаним немайновим позовом позивача ОСОБА_2 є процесуальним правом позивача, яке він реалізовує у спосіб, передбачений ЦПК України, подавши до суду вищевказану позовну заяву. Тобто, по своїй суті, ті обставини, на які посилається представник позивача у справі в заяві про забезпечення позову, не стосуються реалізації законного права сторони позивача звертатися до суду з відповідними позовними вимогами, які будуть предметом розгляду справи позовного провадження.

З урахуванням викладеного, а також доводів заяви про забезпечення позову щодо унеможливлення прийняття рішення відносно вищевказаної земельної ділянки, суд вважає, що у разі прийняття відповідним державним органом рішень або вчинення дій (реалізації певних дискреційних повноважень), які стосуються позивача у справі з приводу спірної земельної ділянки площею 36,4692 га, яка знаходиться на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, ОСОБА_2 не позбавлений можливості у відповідному процесуальному порядку звернутися до відповідного адміністративного суду, що випливає з Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2000 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням ВАС щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.143 Конституції України, пп. а-г ст.12 ЗК України, положень КАС України, а також з правової позиції Верховного Суду України від 13.07.2016 року у справі №813/3482/14.

Натомість, враховуючи вищевикладені обставини, відсутність даних про прийняті рішення уповноваженого державного органу виконавчої влади щодо спірної земельної ділянки чи її частини, вжиття заходів забезпечення позову в даній цивільній справі з підстав, які вказані і обґрунтовані в заяві про забезпечення позову, з урахуванням предмету спору цієї цивільної справи та того, що перешкод у фактичному користуванні спірною земельною ділянкою стороні позивача не вбачається (будь-яких доказів про це суду не надано), може призвести до втручання суду цивільної юрисдикції в дискреційні повноваження певних суб'єктів владних повноважень (державного органу), що входить до компетенції відповідного адміністративного суду, а не суду цивільної юрисдикції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149,153,247,260,353 ЦПК України, роз'ясненнями, що викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_2, що подана представником позивача за довіреністю ОСОБА_3 про забезпечення позову в цивільній справі №525/1457/18 за позовом ОСОБА_2 до Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом для ведення селянського (фермерського) господарства, щодо заборони органу, який проводить державну реєстрацію проводити будь-які реєстраційні дії з реєстрації, перереєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5320285300:00:005:1157, 5320285300:00:005:1158, 5320285300:00:005:1159, 5320285300:00:005:1160, 5320285300:00:005:1161, 5320285300:00:005:1162, 5320285300:00:005:1163 та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на земельні ділянки з вищевказаними кадастровими номерами - відмовити.

Копію даної ухвали направити позивачу ОСОБА_2 та представнику позивача за довіреністю ОСОБА_3

Відповідно до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд Полтавської області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення особі відповідної ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Великобагачанського

районного суду ОСОБА_7