Рішення

від 27.11.2018 по справі 0540/6314/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 р. Справа№0540/6314/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Голуб В.А.,

при секретарі - Прокопчук Я.М.,

за участю:

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОІНВЕСТ до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОІНВЕСТ (84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Героїв Праці, 19) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що договори з Товариством з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ укладені з метою настання реальних господарських зобов'язань, однак, в супереч наданим первинним документам податковим органом зроблено помилкові висновки в акті перевірки від 05.07.2018 року № 703/05-99-14-10/32688883 про те, що господарські операції відповідно до договорів поставки та договорів підряду не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.07.2018 року на суму 5 586 204 грн. у тому числі за податковим зобов'язанням 4 468 963 грн. та за штрафними санкціями - 1 117 241 грн. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що перевіркою встановлено факт реалізації товарів/послуг за відсутності фактичного їх придбання з метою штучного формування податкового кредиту для покупців, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ з ідентифікованим товаром у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва. На підставі цього, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОІНВЕСТ до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та відкрито провадження по справі № 0540/6314/18-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 0540/6314/18-а за правилами загального позовного провадження на 11 годину 00 хвилин 29 серпня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, - задоволено частково. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОІНВЕСТ копії доказів, що підтверджують позовні вимоги, засвідчені належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства. Оголошено перерву у підготовчому засіданні по адміністративній справі до 14-00 год. 26 вересня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОІНВЕСТ докази на підтвердження використання у господарській діяльності придбаних матеріалів за договором поставки б/н від 03 січня 2017 року, а саме: копії правочинів щодо подальшої реалізації товарно-матеріальних цінностей, видаткових та податкових накладних, рахунків, тощо; акти виконаних робіт, акти на списання у виробництво, інвентаризаційні картки основних фондів, тощо; про державну реєстрацію транспортних засобів та інші докази на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних автобусів ПАЗ, засвідчені належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства. Оголошено перерву у підготовчому засіданні по адміністративній справі до 15-00 год. 17 жовтня 2018 року. Продовжено строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.

Підготовче засідання по даній справі відкладено з 17 жовтня 2018 року на 30 жовтня 2018 р. о 14:00 год.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОІНВЕСТ до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1. Призначено судовий розгляд по суті на 14 годину 00 хвилин 15 листопада 2018 року.

У судовому засіданні 15 листопада 2018 року оголошено перерву до 27 листопада 2018 р. о 15:00 год.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОІНВЕСТ (код ЄДРПОУ: 32688883, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Героїв Праці, 19) зареєстроване як юридична особа Бахмутською районною державною адміністрацією Донецької області 02 жовтня 2003 року за № 12661070014009005 та перебуває на податковому обліку відповідача з 22 січня 2015 року. Види діяльності Товариства за КВЕД: _46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, _28.11 Виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів, _28.30 Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства, _28.29 Виробництво інших машин і устаткування загального призначення, _43.29 Інші будівельно - монтажні роботи, _32.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. Про вказане свідчать відомості, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є в загальному доступі в мережі інтернет (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

На підставі наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 13.06.2018 року № 1017 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Енергоінвест (т. 5 а.с.244) посадовими особами ГУ ДФС в період з 14 червня 2018 року по 26 червня 2018 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОІНВЕСТ з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ (код ЄДРПОУ: 30341775) за вересень 2017 року (з урахуванням віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у лютому 2018 року) та лютий 2018 року (з урахуванням віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у березні 2018 року).

За результатами перевірки складено Акт від 05 липня 2018 року № 703/05-99-14-10/32688883, за висновками якого Товариством допущено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 розділу V Податок на додану вартість Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI, із змінами та доповненнями (в редакції, чинної в періоді, що підлягав перевірці) за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість до сплати по взаємовідносинам із ТОВ ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ на суму 4 468 963, 72 грн., в т.ч.:

- за вересень 2017 року на загальну суму податку на додану вартість 3 744 459,48 грн.(включено до податкової декларації за вересень 2017 року у сумі 3 430 185,48 грн., включено до податкової декларації за лютий 2018 року у сумі 314 274 грн.)

- за лютий 2018 року на загальну суму податку на додану вартість 724 504,24 грн. (включено до податкової декларації за лютий 2018 року у сумі 69 726,09 грн., включено до податкової декларації за березень 2018 року у сумі 654 778,15 грн.).

В результаті чого в порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI, із змінами та доповненнями занижено суму податку на додану вартість до сплати на загальну суму 4 468 963 грн. по податковим деклараціям: за вересень 2017 року на суму 3 430 185 грн., лютий 2018 року на суму 384 000 грн., березень 2018 року на суму 654 778 грн.

Висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість обґрунтований тим, що господарські операції між Товариством та його контрагентом - ТОВ ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності (т. 5 а.с. 194-242).

На підставі акту перевірки від 05 липня 2018 року № 703/05-99-14-10/32688883 ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення - рішення від 19 липня 2018 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 5 586 204 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 4 468 963 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 117 241 грн. (т. 5 а.с. 191).

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно п. 198.2 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За правилами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою статтею 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку.

Згідноз пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, за змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу щодо порушення вимог чинного законодавства позивачем, суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ укладено договір поставки № б/н від 03 січня 2017 року матеріалів, кількість, ціна, найменування, якість визначаються сторонами у товарно-супровідних документах (т. 9 а.с.25-29). До вказаного договору між сторонами були укладені додаткові угоди на постачання матеріалів № 1 від 03 січня 2017 року (т. 9 а.с.30) , № 2 від 03 липня 2017 року (т. 9 а.с.31) та додаткову угоду № 3 від 02 січня 2018 року пролонгація на 2018 рік (т. 9 а.с.32).

На підтвердження виконання цього правочину позивачем надано специфікацію № 3 від 01 вересня 2017 року, що є додатком до договору поставки № б/н від 03 січня 2017 року, за умовами якої ТОВ ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити костюми робітничі, труби, пружини тощо, на загальну суму 2 677 940,41 грн., в тому числі податок на додану вартість - 446 323, 40 грн. (т. 9 а.с.33-34).

Згідно специфікації № 5 від 01 лютого 2018 року, яка є додатком до договору поставки № б/н від 03 січня 2017 року, ТОВ ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити дріт, болти, арматуру тощо, на загальну суму 4 347 025, 44 грн., в тому числі податок на додану вартість - 724 504, 24 грн. (т. 9 а.с.35-37).

Також позивачем надано платіжні доручення, що підтверджують оплату за договором поставки № б/н від 03 січня 2017 року № 529 від 15 лютого 2018 року на суму 2 500 000 грн., № 655 від 16 лютого 2018 року на суму 2 500 000 грн., № 364 від 02 лютого 2018 року на суму 263 000 грн., № 367 від 05 лютого 2018 року на суму 4 600 грн., № 422 від 07 лютого 2018 року на суму 600 000 грн., № 1258 від 05 вересня 2017 року на суму 4 000 грн., № 1251 від 04 вересня 2017 року на суму 170 000 грн., № 1489 від 29 вересня 2017 року на суму 3 806 207, 14 грн., № 698 від 01 вересня 2017 року на суму 140 000 грн. (т. 9 а.с.40-50).

Разом з тим, на підтвердження реальності господарської операції, позивачем надана податкова накладна від 16 лютого 2018 року № 8, видаткова накладна №10 від 16 лютого року на суму 152,81 грн., прибутковий ордер від 16 лютого 2018 року, рахунок на оплату № 14 від 16 лютого 2018 року; податкова накладна від 16 лютого 2018 року, видаткова накладна № 12 від 16 лютого 2018 року на суму 1 583,47 грн., прибутковий ордер на товари від 16 лютого 2018 року, рахунок на оплату № 11 від 16 лютого 2018 року; податкова накладна від 16 лютого 2018 року № 16, видаткова накладна № 19 від 16 лютого 2018 року на суму 52 136,28 грн., прибутковий ордер на товари від 16 лютого 2018 року, рахунок на оплату № 9 від 16 лютого 2018 року; податкова накладна від 16 лютого 2018 року № 7, видаткова накладна № 15 від 16 лютого 2018 року на суму 16 052,60 грн., прибутковий ордер на товари від 16 лютого 2018 року, рахунок на оплату № 12 від 16 лютого 2018 року; податкова накладна від 16 лютого 2018 року № 5, видаткова накладна № 13 від 16 лютого 2018 року на суму 2 537,94 грн., прибутковий ордер на товари від 16 лютого 2018 року, рахунок на оплату № 7 від 16 лютого 2018 року; податкова накладна від 16 лютого 2018 року № 4, видаткова накладна № 8 від 16 лютого 2018 року на суму 127 740 грн., прибутковий ордер на товари від 16 лютого 2018 року, рахунок на оплату № 10 від 16 лютого 2018 року; податкова накладна від 16 лютого 2018 року № 15, видаткова накладна № 23 від 16 лютого 2018 року, прибутковий ордер на товари № 154 від 16 лютого 2018 року, рахунок на оплату № 26 від 16 лютого 2018 року; податкова накладна від 16 лютого 2018 року № 13, видаткова накладна № 20 від 16 лютого 2018 року на суму 831 710,11 грн., прибутковий ордер на товари № 164, рахунок на оплату № 25 від 16 лютого 2018 року; податкова накладна від 16 лютого 2018 року № 14, видаткова накладна № 21 від 16 лютого 2018 року на суму 745 189,90 грн., прибутковий ордер на товари № 156 від 16 лютого 2018 року, рахунок на оплату № 22 від 16 лютого 2018 року; податкова накладна від 16 лютого 2018 року № 17, видаткова накладна № 22 від 16 лютого 2018 року на суму 780 311,29 грн., прибутковий ордер на товари № 161 від 16 лютого 2018 року, рахунок на оплату № 23 від 16 лютого 2018 року; податкова накладна від 16 лютого 2018 року № 12, видаткова накладна № 17 від 16 лютого 2018 року на суму 654 333,77 грн., прибутковий ордер на товари № 153 від 16 лютого 2018 року, рахунок на оплату № 21 від 16 лютого 2018 року; податкова накладна від 16 лютого 2018 року № 11, видаткова накладна № 16 від 16 лютого 2018 року на суму 50 147, 93 грн., прибутковий ордер на товари № 172 від 16 лютого 2018 року, рахунок на оплату № 30 від 16 лютого 2018 року; податкова накладна від 16 лютого 2018 року № 10, видаткова накладна № 9 від 16 лютого 2018 року на суму 15 399,60 грн., прибутковий ордер на товари від 16 лютого 2018 року, рахунок на оплату № 31 від 16 лютого 2018 року; податкова накладна від 16 лютого 2018 року № 6, видаткова накладна № 14 від 16 лютого 2018 року на суму 218 153,48 грн., прибутковий ордер на товари від 16 лютого 2018 року, рахунок на оплату № 6 від 16 лютого 2018 року; податкова накладна від 05 вересня 2017 року № 9, видаткова накладна № 214 від 05 вересня 2017 року на суму 1 260 450 грн., прибутковий ордерна товари від 05 вересня 2017 року, рахунок на оплату № 22 від 05 вересня 2017 року; податкова накладна від 04 вересня 2017 року № 7, видаткова накладна № 211 від 04 вересня 2017 року на суму 10 087,21 грн., прибутковий ордер на товари від 04 вересня 2017 року, рахунок на оплату № 18 від 04 вересня 2017 року; податкова накладна від 16 вересня 2017 року № 32, видаткова накладна № 198 від 16 вересня 2017 року на суму 336 000 грн., прибутковий ордер на товари від 16 вересня 2017 року, рахунок на оплату № 73 від 16 вересня 2017 року; податкова накладна від 20 вересня 2017 року № 30, видаткова накладна № 217 від 20 вересня 2017 року на суму 763 783,20 грн., рахунок на оплату № 75 від 20 вересня 2017 року; прибутковий ордер на товари від 20 вересня 2017 року; податкова накладна від 28 вересня 2017 року № 31, видаткова накладна № 220 від 28 вересня 2017 року на суму 307 620 грн., прибутковий ордер на товари від 28 вересня 2017 року, рахунок на оплату № 87 від 28 вересня 2017 року (т.9 а.с.51-138), журнал реєстрації довіреностей (т.6 а.с.23-25).

Посилання контролюючого органу на відсутність факту переміщення товарно-матеріальних цінностей за договором поставки № б/н від 03 січня 2017 року спростовується наявністю договорів оренди (з додатковими угодами) складських приміщень, які знаходяться за однією адресою позивача та його контрагента - ТОВ ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ . Про вказане свідчать договори від 24.12.2003 року, від 21.09.2004 року (т.6 а.с.38-65).

Водночас, як встановлено податковим органом під час перевірки, товарно-матеріальні цінності за договором поставки № б/н від 03 січня 2017 року придбані позивачем з метою використання для подальшого продажу, а також частково для проведення поточних ремонтів власних виробничих приміщень (надані ордери на переміщення товарно-матеріальних цінностей у виробництво).

На підтвердження використання у своїй господарській діяльності придбаних матеріалів за договором поставки б/н від 03 січня 2017 року, позивачем надані до суду: акти списання товарів № 236 від 15 березня 2018 року, № 248 від 19 березня 2018 року, № 498 від 17 травня 2018 року (т.10 а.с.10-12), інвентарні картки основних засобів, довідки про вартість виконаних робіт та витрати за лютий 2018 року (т.10 а.с.13-14), акти приймання виконання будівельних робіт за лютий 2018 року та відомості ресурсів за лютий 2018 року, розрахунки загальновиробничих витрат за лютий 2018 року в рамках виконання договорів підряду з ПАТ ДТЕК Західенерго , ТОВ Електроналадка , ТОВ Метінвест Інженерінг , акти передачі матеріалів в експлуатацію, виробничо - технічні звіти про використання матеріалів за вересень, жовтень, листопад 2017 року, лімітні картки, зведені матеріальні відомості; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти виконаних робіт за грудень 2017 року, акти приймання - передачі обладнання, видаткову накладну № 183 від 26 грудня 2017 року, складені за результатами господарських операцій з ТОВ Електроналадка ; видаткову накладну № 133 від 02 жовтня 2017 року, специфікацію від 21 лютого 2017 року, договір поставки від 27 лютого 2017 року, укладений з ПАТ ДТЕК Західенерго (т.10 а.с.18-265, т.11 а.с.1-98).

Суд не приймає доводів відповідача, стосовно не підтвердження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, так само як і відсутність у контрагентів матеріально-технічних та трудових ресурсів, оскільки вони не є достатніми підставами для визнання операцій нереальними.

Вказане узгоджується із постановою Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі № 826/17796/16.

Отже, оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарської операції за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Разом з тим, між позивачем та ТОВ ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ укладено договір поставки № б/н від 01 липня 2016 року основних засобів, кількість, ціна, найменування, якість визначаються сторонами у товарно-супровідних документах (т. 9 а.с.139-144).

На підтвердження виконання цього правочину позивачем надано специфікацію № 4 від 01 лютого 2018 року, що є додатком до договору поставки № б/н від 01 липня 2016 року, за умовами якої ТОВ ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити а/м автобуси ПАЗ-3205 на суму 7400 грн., в тому числі податок на додану вартість - 1233,34 грн. (т. 9 а.с. 147-149).

Оплата за вказаним правочином, підтверджена платіжними дорученнями № 434 від 08 лютого 2018 року на суму 4 500 грн., № 1488 від 29 вересня 2017 року на суму 113 407, 86 грн. (т.9 а.с.150-151).

Разом з тим, позивачем надано до суду податкову накладну від 17 лютого 2018 року № 1, видаткову накладну № 8 від 17 лютого 2018 року на суму 3 700 грн., договори купівлі - продажу № 1442/2018/830718, 1442/2018/83066 транспортних засобів - ПАЗ 3205-110 держ. номер АН 1182НХ, ПАЗ 32051-110 держ. номер 5011ЕВ, від 17 лютого 2018 року, укладений між позивачем та ТОВ ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ в територіальному сервісному центрі МВС № 1442 в м. Бахмут Донецької області, рахунки на оплату № 8, № 9 від 17 лютого 2018 року, наказ № 39 від 19 лютого 2018 року Про введення в експлуатацію нематеріальних активів , акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 19 лютого 2018 року, інвентарні картки обліку основних засобів від 19 лютого 2018 року, наказ № 39/1 від 19 лютого 2018 року Про норми витрат палива на автомобільному транспорті , податкова накладна від 17 лютого 2018 року № 2, видаткова накладна № 9 від 17 лютого 2018 року на суму 3700 грн. (т.9 а.с.152-166).Також на вимогу суду позивачем надано копії свідоцтв про державну реєстрацію вказаних транспортних засобів (т.10 а.с.15).

Суд звертає увагу, що статтею 34 Закону України Про дорожній рух , зокрема, передбачено, що власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі пунктів 6-32 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388. Під час здійснення державної реєстрації здійснюється його огляд як експертами, так і працівниками суб'єкта, що здійснює державну реєстрацію.

Отже, у суду відсутні сумніви щодо реальності вказаної господарської операції.

Стосовно решти отриманих основних засобів (апарат зварювальний, верстат, ваги тощо) за договором поставки № б/н від 01 липня 2016 року, позивачем надано податкову накладну від 04 вересня 2017 № 8, видаткову накладну № 212 від 04 вересня 2017 року, рахунок на оплату № 115 від 04 вересня 2018 року в сумі 229 275, 78 грн. в тому числі податок на додану вартість в розмірі 38 212, 63 грн., наказ на введення в експлуатацію основних засобів № 130/1 від 05.09.2017 року, акти приймання-передачі від 05.09.2017 року, інвентарні картки обліку основних засобів від 05.09.2017 року, акт приймання-передачі від 15.09.2017 року, наказ про введення в експлуатацію інших необоротних матеріальних активів № 130 від 05.09.2017 року (т.9 а.с.179-248).

Також відповідно до податкової накладної від 04 вересня 2017 року № 1 ТОВ ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ поставив позивачу кран КБ-676 №10 1992 року випуску та підкрановий шлях у зборі на загальну суму 1 578 024 грн., у тому числі податок на додану вартість - 263 004 грн. Разом з тим, як вбачається із інвентарних карток обліку основних засобів, придбані основні засоби отримано виробничою дільницею позивача, розташованою в м. Міусинську Луганської області, тобто на тимчасово непідконтрольний території. При цьому, позивач під час перевірки контролюючого органу та в позовній заяві зазначає, що не здійснює господарської діяльності на тимчасово непідконтрольній території. Як встановлено під час перевірки, дозволу Служби Безпеки України на переміщення товарів з тимчасово непідконтрольної території Товариство не отримувало (т.5 а.с.248). Доказів щодо використання у господарській діяльності крану КБ-676 №10 1992 року випуску та підкранового шляху у зборі, позивачем суду не надано.

Суд зазначає, що ключовим для визнання реальності господарської операції є наявність ділової мети у господарській діяльності платників. Якщо узагальнювати, то концепція наявності ділової мети передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2018 року у справі № 816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди.

За таких обставин, суд вважає, що надані позивачем докази в цій частині є недостовірними та такими, що не підтверджують реальності вчинення господарської операції щодо придбання основних засобів (кран КБ-676 №10 1992 року, апарат зварювальний, верстат, ваги тощо) за договором поставки № б/н від 01 липня 2016 року. Суд погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 267 488,41 грн. за податковими накладними № № 1, 8 від 04 вересня 2017 року.

Між позивачем та ТОВ ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ укладено договір підряду № 11-17 від 30 березня 2017 року на виконання будівельно-монтажних робіт в рамках реалізації Товариством умов договору на виконання монтажних робіт котлоагрегату енергоблоку ст. № 1 ДТЕК Криворізька ТЕС (т. 8 а.с.6-11).

На підтвердження виконання цього правочину позивачем надано податкові накладні від 14 вересня 2017 року (т. 8 а.с.14-22), рахунки на оплату №№ 34-42 від 14 вересня 2017 року (т. 8 а.с. 23-31), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2017 року (т. 8 а.с.32), акти приймання будівельних робіт за вересень 2017 року (т. 8 а.с.33-35, 40-43, 48-50, 55-68, 75-81, 87-89, 94-106, 113-117, 122-135), відомості ресурсів за вересень 2017 року (т. 8 а.с.36-37, 44-45, 51-52, 69-70, 82-83, 90-91, 107-108, 118-119, 136-138), розрахунки загальновиробничих витрат за вересень 2017 року (т. 8 а.с.38-39, 46-47, 53-54, 71-74, 84-86, 92-93, 109-112, 120-121, 139-142).

Водночас, оплата за вказаним договором підтверджена платіжним дорученням №1491 від 29 вересня 2017 року на суму 1 000 000 грн. (т. 8 а.с.13).

Також між позивачем та ТОВ ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ укладено договір підряду № 13-17 від 30 березня 2017 року на виконання будівельно-монтажних робіт в рамках реалізації Товариством умов договору щодо реконструкції котлоагрегату ТП-100А ТКЗ та допоміжного обладнання енергоблоку № 10 ДТЕК Бурштинська ТЕС (т. 8 а.с.143-148).

На підтвердження оплати за цим правочином позивачем надано платіжні доручення № 1321 від 13 вересня 2017 року (т. 8 а.с.150), № 1408 від 20 вересня 2017 року (т. 8 а.с.151), № 500 від 04 вересня 2017 року (т. 8 а.с.152), № 695 від 01 вересня 2017 року (т. 8 а.с.153), податкові накладні від 08 вересня 2017 року та від 15 вересня 2017 (т. 8 а.с.155-174), рахунки на оплату (т. 8 а.с.175-184).

Водночас, факт виконання вказаних ремонтних робіт, згідно договору підтверджують довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2017 року (т. 8 а.с.185), акти приймання будівельних робіт за вересень 2017 року (т. 8 а.с.186-190, 195-198, 202-205, 209-216, 219-227, 232-236, 241-244; т. 9 а.с.1-4, 9-12, 17-20), відомості ресурсів за вересень 2017 року (т. 8 а.с.191-193, 199-200, 206-207, 228-229, 237-238, 245-246; т. 9 а.с.5-6, 13-14, 21-22), розрахунки загальновиробничих витрат за вересень 2017 року (т. 8 а.с.194, 201, 208, 217-218, 230-231, 239-240, 247-248; т. 9 а.с.7-8, 15-16, 23-24).

Суд звертає увагу, що контрагент позивача мав належний рівень правосуб'єктності, в установленому порядку був зареєстрований платником податку на додану вартість, тому зобов'язаний був нараховувати податок на додану вартість та згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України вправі був виписувати податкові накладні, які, згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування податкового кредиту. Також, як вбачається із акта перевірки, всі податкові накладні, отримані позивачем від контрагента, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не відносяться до податкового кредиту лише суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Суд вважає, що відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені у наданих позивачем первинних документах, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд зважає на те, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на витрати та податковий кредит. Це відповідає самому змісту норм підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статті 198 Податкового кодексу України, які надають платнику податків право зменшити податкові зобов'язання на суму витрат, сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, передбачає здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді витрат та/або податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум витрат та/або податкового кредиту.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності Товариства, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем досліджуваних господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

В той же час, відсутність у контрагента позивача задекларованих матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки, як вже зазначалося, залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30 січня 2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Крім того, як вбачається із листа № б/н від 29 червня 2018 року на момент виконання договорів підряду від 30 березня 2017 року №№ 11-17, 13-17 протягом І-ІІ кварталу 2017 року чисельність робітників ТОВ ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ склала 42 особи (т.6 а.с.70-71). Як зазначає позивач, підписання актів за вищенаведеними договорами підряду здійснювалось після підписання актів за основними договорами щодо ремонтних робіт на ДТЕК Криворізька ТЕС та ДТЕК Бурштинська ТЕС .

Стосовно посилань податкового органу на неможливість встановлення походження товарно-матеріальних цінностей як на підставу для визнання господарських операцій нереальними, суд виходить з наступного.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо платник податку мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та до складу витрат, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів та робіт (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту (витрат з податку на прибуток) на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій із вказаним контрагентом.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов до висновку, що викладені податковим органом обставини щодо порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ є безпідставними та спростовуються зібраними по справі доказами.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Так, суд погоджується, що платником податку правомірно включено до податкового кредиту операції за договором поставки № б/н від 03 січня 2017 року, договором підряду від 30.03.2017 року № 11-17 та договором підряду від 30.03.2017 року № 13-17, а також частково за договором поставки від 01.07.2016 року б/н. Водночас, суд зазначає, що податковим органом правомірно визнано нереальним договір частині вчинення господарської операції, що спрямована на отримання основних засобів (кран КБ-676 № 10 1992 року та підкрановий шлях у зборі та апарат зварювальний, верстат, ваги тощо) за договором поставки № б/н від 01 липня 2016 року.

А тому податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 209 684 грн., в тому числі: 4 167 747 грн. (4 468 963 - 301 216) - за основним платежем, 1 041 937 грн. (1 117 241 - 301 216 * 25 %) - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Як встановлено ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищевикладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 78 145, 41 грн.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246,250,295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 32688883, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Героїв Праці, 19) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, б.114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 19 липня 2018 року № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 209 684 грн., в тому числі: 4 167 747 грн. - за основним платежем, 1 041 937 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТ» сплачений судовий збір у розмірі 78 145, 41 грн. (сімдесят вісім тисяч сто сорок п'ять гривень сорок одна копійка).

Повний текст рішення складено 10 грудня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.