Рішення

від 06.12.2018 по справі 0340/1942/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1942/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Масюк Г.С.,

за участю представника позивача Бакая А.В.,

представника відповідача Решетника О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Лімекс Інвест до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Лімекс Інвест (далі - ПП Лімекс Інвест , позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2018 №0006081401 та №0006091401, від 21.06.2018 №0006111401 та №0006121401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну перевірку ПП Лімекс Інвест податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, про що складено акт перевірки від 18.06.2018 №9609/14-01/33170459.

За наслідками перевірки контролюючим органом зроблено висновок про не підтвердження факту здійснення або порушення податкового законодавства проведення господарських операцій між ПП Лімекс Інвест та суб'єктами господарювання ТзОВ Віпгруп , ТзОВ Європа Дейз , ПП Українське поле , а також нерезидентами із Німеччини та Республіки Польща.

За результатами перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 20.06.2018 №0006081401 та №0006091401, від 21.06.2018 №0006111401 та №0006121401.

Позивач не погоджується із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та висновками акту перевірки про нереальність господарських операцій по правочинах, укладених із контрагентами ТзОВ Європа Дейз , ПП Українське поле , оскільки реальність, правомірність і відповідність господарських операцій діючому законодавству підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, а висновки про завищення податкового кредиту по операціях із ТзОВ Віпгруп не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, на момент проведення перевірки у позивача були відсутні підстави для включення кредиторської заборгованості, як безнадійної, до доходів за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, оскільки строк позовної давності по контрактах ПП Лімекс Інвест з нерезидентами ще не закінчився.

Позивач також вважає, що питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість поширюються тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо, а в разі порушення контрагентами податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Зважаючи на вищевикладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДФС у Волинській області, є протиправними та підлягають скасуванню.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з мотивів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки від 18.06.2018 №9609/14-01/331700000459, яким встановлено порушення платником податку вимог податкового законодавства. При цьому зазначає, що у зв'язку з наявністю простроченої кредиторської заборгованості в сумі 281702,23 грн. за 2016 рік по взаємовідносинах з контрагентами-нерезидентами, позивачем занижено загальну суму доходів та суму фінансового результату до оподаткування, які переносяться до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2018 року на загальну суму 281702,23 грн., внаслідок чого перевіркою встановлено заниження ПП Лімекс Інвест податку на прибуток у сумі 50706,00 грн. Крім того, проведеною перевіркою відображеного показника податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 в сумі 22051890 грн. на підставі таких документів: головної книги, оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках із співставленням вибірковим методом первинних документів: накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних встановлено його завищення всього в сумі 947589 грн., в т.ч.: за липень 2016 року в сумі 161667 грн., за вересень 2017 року в сумі 466515 грн., за грудень 2017 року в сумі 239795 грн., оскільки контролюючий орган прийшов до висновку про нереальність господарських операцій ПП Лімекс Інвест із ТзОВ Віпгруп , ТзОВ Європа Дейз та ПП Лімекс Інвест .

У поданій до суду відповіді на відзив, представник позивача не погодився з доводами наведеними у відзиві, з тих підстав, що відповідачем не надано чітких пояснень та належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги щодо здійснених господарських операцій, їх декларування та оподаткування відповідно до вимог чинного законодавства в цій справі.

В поданих до суду заперечення представник відповідача вважає доводи наведених представником позивача у відповіді на відзив безпідставними з підстав наведених у відзиві.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 29.11.2018.

В судовому засіданні 29.11.2018 судом було оголошено перерву до 10:00 06.12.2018.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП Лімекс Інвест податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, про що складено акт перевірки від 18.06.2018 №9609/14-01/33170459 (а.с.13-32).

Проведеною перевіркою встановлено порушення ПП Лімекс Інвест :

підпунктів 14.1.11, 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі - ПК України), П(С)БО №16 Витрати , Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 №996-XIV, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 50706,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2018 року в сумі 50706,00 грн.;

пункту 185.1 статті 185, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПУ України, внаслідок чого завищено податок на додану вартість (далі -ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету його завищення в сумі 2572 грн, в т.ч. за вересень 2017 в сумі 2572 грн. та заниження в сумі 161667 грн., в т ч. за вересень 2016 року в сумі 35849 грн., за грудень 2016 року в сумі 68060 грн, за січень 2017 року в сумі 33715 грн, за травень 2017 року в сумі 10725 грн., за червень 2017 року в сумі 13318 грн., а також завищення від'ємного значення ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 239795 грн, в т.ч за березень 2018 в сумі 239795 грн.

На підставі вказаного акту перевірки від 18.06.2018 №9609/14-01/33170459, ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 20.06.2018 №0006091401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту з ПДВ в розмірі 239795,00 грн. (а.с.33);

від 20.06.2018 №0006081401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 63382,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 50706,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12676,50 грн. (а.с.35);

від 21.06.2018 №0006111401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 242500,50 грн. в тому числі за податковими зобов'язаннями - 161667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 80833,50 грн. (а.с.34);

від 21.06.2018 року №0006121401, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 471000,00 грн. та зменшено суму податкового кредиту з ПДВ в розмірі 466515,00 грн. (а.с.36).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, ПК України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень від 20.06.2018 №0006081401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 63382,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 50706,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12676,50 грн. та від 21.06.2018 №0006111401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 242500,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 161667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 80833,50 грн., з огляду на таке.

Як свідчать матеріали перевірки, висновки контролюючого органу про порушення ПП Лімекс Інвест підпунктів 14.1.11, 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, П(С)БО №16 Витрати , Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 50706,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2018 року в сумі 50706,00 грн., базуються на тому, що за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 ПП Лімекс-Інвест задекларовано в рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у сумі 96594663 грн.

Перевіркою відображених у рядку 01 декларації(й) Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку показників за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 встановлено, що на формування цих показників мало вплив оптова торгівля пальним, зерновими та технічними культурами, експорт ріпаку, макухи ріпакової; реалізація переробленої на давальницьких умовах олії нерафінованої, олії рафінованої, макухи.

Перевіркою повноти визначення задекларованих ПП Лімекс-Інвест показників у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 встановлено їх заниження всього в сумі 281702,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2018 в сумі 281702,00 грн.

В ході проведення перевірки встановлено наявність протермінованої кредиторської заборгованості по бухгалтерському рахунку №6812 Розрахунки за авансами одержаними в іноземній валюті станом на 01.01.2015 і на 31.03.2018 в сумі 281702,23 грн.

Згідно банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей руху коштів по рахунку 68182 Розрахунки за авансами, одержаними в іноземній валюті по контрагентам в періоді з дати виникнення заборгованості по 31.03.2018 року розрахунки не відбувались.

Згідно даних бухгалтерського обліку ПП Лімекс Інвест станом на 01.01.2015 кредиторська заборгованість по розрахунках з нерезидентами по рахунку 6812 Розрахунки по авансах отриманих в іноземній валюті становила 20577,85 польських злотих (77112,52 грн.), 12447,00 євро (204589,71 грн.), в тому числі:

2247,00 євро (36955,87 грн.) по розрахунках з JMJ Energy GmbH (Bochumer str., 5.2 10555 Berlin. Germany) по контракту №01/10/2014 від 01.10.2014, дата виникнення - 09.10.2014;

7689,85 польських злотих (21500,21 грн.) по розрахунках з Teria Energy Sp. z о.о. (Groniec st.l, Slawkow Poland 41-260) по контракту №03/02/14 від 03.02.2014, дата виникнення - 14.02.2014;

10200,00 євро (167633,84 грн.) по розрахунках з Glotar Sp.z.o (ul. Monte Cassino 24 70-467 Szczecin NIP: 851 -31758-26 REGON:321519044), дата виникнення - 01.10.2014;

12888,00 польських злотих (55612,31 грн.) по розрахунках з Ecoway Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (Poland), дата виникнення - 27.08.2014.

Внаслідок чого, перевіркою зроблено висновок про те, що кредиторська заборгованість в сумі 281702,23 грн. є простроченою, та підлягає списанню в бухгалтерському обліку та включенню до складу інших операційних доходів ПП Лімекс-Інвест в 1 кварталі 2018 року.

Однак, суд не погоджується з такими висновками ГУ ДФС у Волинській області, виходячи з наступного.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України ПК України, безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до підпункту 14.11.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Водночас правила обчислення та застосування строків позовної давності закріплені у Цивільному кодексі України (далі - ЦК України)

Так, стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України) та спеціальну позовну давність: скорочену або більш тривалу порівняно із загальною (стаття 258 ЦК України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (частина перша статті 260 ЦК України).

Частинами першою та п'ятою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя статті 264 ЦК України).

Отже, національне законодавство закріплює положення щодо переривання перебігу позовної давності внаслідок вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Стаття 134 ПК України визначає об'єкт оподаткуванням податком на прибуток підприємств.

Так, за положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Судом встановлено, що ПП Лімекс Інвест укладено ряд контрактів з контрагентами - нерезидентами.

03.02.2014 із Teria Energy Sp. z о.о. (Республіка Польща) №03/02/14 щодо поставки паливних гранул із насіння соняшника. Згідно пункту 8.1 вказаного контракту визначено термін його дії протягом одного року. Крім цього, сторони за контрактом в подальшому уклали додаткову угоду №1 від 03.02.2015, якою продовжили дію контракту №03/02/14 від 03.02.2014 до 31.12.2019 (а.с.41-43).

01.10.2014 з JMJ Energy GmbH (Німеччина) №01/10/2014 щодо поставки та продажу ріпакової олії. Відповідно до пункту 11.1. вказаного контракту термін його дії визначено до 31.12.2014. Однак, сторони за вказаними зобов'язанням продовжили термін дії контракту до 31.12.2019 шляхом укладення додаткової угоду №1 від 01.01.2015 (а.с.37-40).

01.10.2014 із Glotar Sp.z.o (Республіка Польща) за №01/10/2014 щодо поставки та продажу ріпакової олії. Відповідно до умов пункту 11.1. вказаного Контракту він вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2019 (а.с.44-46)

Крім того, до контракту від 08.07.2013 №08-07/2013, укладеного між ПП Лімекс Інвест (отримувач платежу), ТОВ Єврохім ЛТД (Відправник) та Ecoway Sp. z o. о (Республіка Польща) (Покупець) укладено додаток №2 від 08.07.2013, згідно якого термін дії контракту продовжено до 31.12.2019 (а.с.117).

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, суд приходь до висновку, що оскільки терміни виконання зобов'язань по контрактах ПП Лімекс Інвест із контрагентами-нерезидентами продовжено до 31.12.2019, тому перебіг позовної давності ще не закінчився, а відтак твердження контролюючого органу про наявність безнадійної заборгованості, що не може бути стягнута в обумовлені законодавством строки не відповідає дійсним обставинам справи.

Разом з тим, суд зазначає, що зазначення представником відповідача у відзиві інформації щодо вилучення та накладення арешту, зокрема, на кліше (печатки) з написом на них: JMJ Energy GmbH Bochumer str., 5.2 10555 Berlin. Germany та Glotar Sp.z.o Monte Cassino 24 70-467 Szczecin за результатами проведеного обшуку в приміщеннях, що використовують у господарській діяльності ПП Лімекс Інвест , в рамках розслідування кримінального провадження №32018030000000030 16.08.2018 на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду від 15.08.2018, не спростовує факту здійснення господарських операцій ПП Лімекс Інвест та наявності по них кредиторської заборгованості та її сплати в майбутньому, оскільки належних та допустимих доказів визнання у встановлену порядку контрактів від 01.10.2014 №01/10/2014 ( JMJ Energy GmbH ) з додатковою угодою від 01.01.2015 №1 та від 01.10.2014 №01/10/2014 ( Glotar Sp.z.o ) ПП Лімекс Інвест із вказаними контрагентами недійсними відповідачем суду не надано, а також не надано доказів, зокрема вироку суду чи висновку експерта, про підробку вказаних кліше (печаток).

Крім того, контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку контрактів ПП Лімекс Інвест від 03.02.2014 №03/02/14 ( Teria Energy Sp. z о.о. ) з додатковою угодою №1 від 03.02.2015 та від 08.07.2013 №08-07/2013 ( Ecoway Sp. z o. о , ТОВ Єврохім ЛТД ) з додатком №2 від 08.07.2013 недійсними.

При цьому, суд звертає увагу, що контролюючий, ставлячи під сумнів недостовірність даних зазначених в контрактах позивача із зазначеними вище контрагентами-нерезидентами бере до уваги частково виконані зобов'язання, фактичність яких встановлена із банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей руху коштів по рахунку 68182 Розрахунки за авансами, одержаними в іноземній валюті .

Відтак, з врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у контролюючого органу на момент проведення перевірки були відсутні підстави для включення кредиторської заборгованості, як безнадійної, до доходів ПП Лімекс Інвест за період 01.01.2015 по 31.03.2018 в сумі 281702,00 грн., а відтак висновок відповідача про порушення підприємством підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України та донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 50706,00 грн. є помилковим.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 20.06.2018 №0006081401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 63382,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 50706,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12676,50 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, з акту перевірки від 18.06.2018 №9609/14-01/33170459 слідує, що при опрацюванні відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з ПДВ ПП Лімекс Інвест та його контрагентів за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 встановлено розбіжність по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТзОВ Віпгруп за липень 2016 року в сумі 161667 грн.(за даними СГД сума податкового кредиту становить 369366 грн., за даними ТзОВ Віпгруп сума податкових зобов'язань становить 207699 грн.).

Однак, суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу з огляду на таке.

Судом, встановлено, що 29.04.2016 між ПП Лімекс Інвест (Покупець) та ТзОВ Віпгруп (Постачальник) було укладено договір поставки дизельного пального №ДП-02/29-16 (а.с.47-48).

У червні 2016 року на виконання умов вказаного договору ПП Лімекс Інвест було придбано дизельне пальне внаслідок чого ТзОВ Віпгруп згідно чинного законодавства було зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема, від 30.06.2016 №№17, 18.

З пояснень представника позивача, слідує, що з певних економічних причин частина оплаченого товару була повернута постачальнику - ТОВ Віпгруп , котрий в свою чергу повернув кошти ПП Лімекс Інвест в загальній сумі 970 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 161666,66 грн., в зв'язку із цим постачальником відповідно було оформлено та зареєстровано згідно положень чинного законодавства розрахунки коригування до податкових накладних:

розрахунок коригування №4 від 06.07.2016 на суму - 434112,00 грн. в т.ч. ПДВ -72352,00 грн. до податкової накладної №17 від 30.06.2016 (а.с.118);

розрахунок коригування №5 від 06.07.2016 на суму - 35887,99 грн. в т.ч. ПДВ - 29906,66 грн. до податкової накладної №18 від 30.06.2016 (а.с.119);

розрахунок коригування №6 від 06.07.2016 на суму - 499999,99 грн. в т.ч. ПДВ - 83333,33 грн. до податкової накладної №18 від 30.06.2016 (а.с.120).

Таким чином, у додатку №1 декларації з ПДВ ПП Лімекс Інвест за липень 2016 року було включено вищевказані зареєстровані розрахунки коригування на суму - 161666,66 грн. (а.с.121-122).

При цьому, суд зазначає, що наявність вказаних розрахунків коригування не заперечується відповідачем, про що свідчить відповідний запис у акті передвіки.

Пунктом 192.1. статі 192 ПК України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до Податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов'язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року .на отримувача (покупця) платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 192.1.1. ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за. результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Таким чином, враховуючи, що розрахунки коригування від 06.07.2016 №№4,5,6 до податкових накладних від 30.06.2016 №17, 18 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, відтак позивачем правомірно відкориговано суму податкового кредиту за червень 2016 року на суму 161667,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу що податкові зобов'язання та податковий кредит по господарських операція між ПП Лімекс Інвест та ТзОВ Віпгруп на суму 161667,00 грн. коригувалися за червень 2016 року, а також на те, що згідно пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні, в подальшому взаємні розрахунки по здійснених операція між ПП Лімекс Інвест та ТзОВ Віпгруп розбіжностей не містили.

Відтак, суд приходить до висновку, що висновок контролюючого органу про завищення ПП Лімекс Інвест податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ Віпгруп за липень 2016 року в сумі 161667,00 грн. не відповідає фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення від 21.06.2018 №0006111401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 242500,50 грн. в тому числі за податковими зобов'язаннями - 161667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 80833,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, на думку суду, відповідач довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень від 20.06.2018 №0006091401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту з ПДВ в розмірі 239795,00 грн. та від 21.06.2018 року №0006121401, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 471000,00 грн. та зменшено суму податкового кредиту з ПДВ в розмірі 466515,00 грн., з огляду на таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон №996-XIV) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти таких висновків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Вказані правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2018 (справи №826/15653, № 805/2316/16-а), від 19.09.2018 (справа №2а-2104/12/1370) та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ГУ ДФС у Волинській області, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ТзОВ Європа Дейз та ПП Українське поле , за якими позивачем сформовано податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

Як вбачається із акту перевірки 18.06.2018 №9609/14-01/33170459, ПП Лімекс Інвест за вересень 2017 року завищено податковий кредит в сумі 466515,00 грн. та занижено грошові зобов'язання з ПДВ на суму 471000,00 грн., по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТзОВ Європа Дейз , видом діяльності якого є 46.90-неспеціалізована оптова торгівля та яке 30.05.2018 визнано банкрутом, крім того, згідно звіту про фінансовий стан основні засоби становлять 312 тис. грн., а згідно звітів 1 ДФ на період здійснення взаємовідносин чисельність працюючих складала 1 особу.

ПП Лімекс Інвест від ТОВ Європа Дейз у серпні та вересні 2017 року було придбано ріпак, сою та соєві боби на загальну суму 9093687,18 грн., в т.ч. ПДВ 1515614,53 грн. Із них за серпень придбано ріпак на суму 6294600 грн., постачання якого не підтверджено документальною виїзною перевіркою від 23.03.2018 №4521/03-20-14-04/2465973. За вересень придбано соєві боби промислової переробки в кількості 240,39 т., та сою в кількості 28,753 т на загальну суму 2799087,18 грн., в т.ч. ПДВ 466514,53 грн.

Перевіркою встановлено, що за вказаними господарськими операціями розрахунки в повній мірі не проведені, станом на 31.03.2018 кредиторська заборгованість за товари становить 2056392,16 грн.

При цьому, в акті перевірки від 18.06.2018 №9609/14-01/33170459 також зазначено, що до перевірки надано лише видаткові накладні, при цьому під час проведення перевірки платником не було надано документів підтверджуючих транспортування, зберігання, якість та походження продукції. Крім того. аналізом інформації з ЄРПН встановлено відсутність джерела походження соняшника та сої ( обрив ланцюга постачання ).

Судом встановлено, що 18.08.2017 між ПП Лімекс Інвест (Покупець) та ТзОВ Європа Дейз (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №18/08/2, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупця товар - Зерно ріпаку . Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що якість, асортимент товару, одиниця виміру, що підлягає передачі за цим договором, ціна за одиницю товару визначаються у специфікаціях на товар, підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною цього договору. Згідно пункту 3.4. вказаного договору кожна поставка повинна супроводжуватися наступними документами: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок фактура, посвідчення якості на товар виробника. Крім того, пунктом 5 вказаного договору визначено параметри якості товару та зазначено, що відповідність товару державним стандартам повинна підтверджуватися посвідченням про якість, що прикладається до кожної поставки (а.с.143-145).

21.09.2017 до вказаного договору сторонами було укладено додаткову угоду №1, згідно якої змінено предмет поставки на зерно ріпаку та соєві боби, а також визначено залікові показники якості таких товарів (а.с.146-147).

На підтвердження виконання умов вказаного договору купівлі-продажу від 18.08.2017 №18/08/2 про поставку у вересні 2017 року соєвих бобів промислової переробки та сої на загальну суму 2799087,18 грн., в т.ч. ПДВ 466514,53 грн. під час розгляду справи судом надано специфікацію до договору купівлі продажу №18/08/2 від 18.08.2017 від 22.09.2017, видаткові накладні від 22.09.2017 №2202, від 25.09.2017 №2505, від 23.09.2017 №2301, №2300, від 26.09.2017 №2601, від 27.09.2017 №2702, від 28.09.2017 №2806 та акти прийому-передачі від 22.09.2017, від 25.09.2017, від 26.09.2017, від 27.09.2017, від 28.09.2017 (а.с.149, 154-165).

Проте, при вирішенні цього спору щодо правомірності формування ПП Лімекс Інвест податкового кредиту по зазначеним вище господарським операціям ТзОВ Європа Дейз суд враховує не лише надані позивачем первинні документи, а й специфіку таких операцій та договори, що їх регламентують, а також встановлені обставини щодо можливостей здійснення контрагентом (ТзОВ Європа Дейз ) відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами.

Зокрема, всупереч умовам договору купівлі-продажу від 18.08.2017 №18/08/2 позивач під час перевірки, а також під час розгляду справи судом не надав посвідчення якості на товар виробника. При цьому, суд критично відноситься до пояснень представника позивача щодо такі посвідчення є не обов'язковими, оскільки умовами вказаного договору чітко передбачено, що відповідність товару державним стандартам повинна підтверджуватися посвідченням про якість, що прикладається до кожної поставки.

Разом з тим, суд бере до уваги пояснення, надані представником позивача в судовому засіданні, що відсутність документів на транспортування зумовлена тим, що доставку товару здійснював продавець.

Позивачем на підтвердження поставок ТзОВ Європа Дейз у вересні 2017 року соєвих бобів промислової переробки та сої на загальну суму 2799087,18 грн., в т.ч. ПДВ 466514,53 грн. також не надано ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом документів, що підтверджують оплату вказаного твару, що в свою чергу ставить під сумів здійснення таких операцій.

Крім того, відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області від 30.05.2018, справа 908/331/18, ТзОВ Європа Дейз визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Згідно вказаної постанови судом встановлено, що станом на 15.05.2018 будь-які активи за рахунок яких можливо погасити кредиторську заборгованість у боржника відсутні. В той час як оплату за товар (ріпак) станом на 23.03.2018, згідно наданих первинних документів ПП Лімекс Інвест здійснено частково та рахується заборгованість в сумі 2056392,00 грн.

Таким чином, враховуючи наведені фактичні обставини справи суд погоджується з висновком відповідача, що результат відображений у даних бухгалтерського та відповідно податкового обліку ПП Лімежс Інвесг фактично не настав внаслідок відсутності відповідних дій учасників такої операції, у зв'язку з імітацію купівлі-продажу у особи, яка фактично нічого не продавала.

Крім того, при розгляді даної справи судом також взято до уваги, що згідно інформації з ЄДРСР відповідно до ухвали Комінтернівський районний суд м.Харкова 25.05.2018 у справі №641/1497/18 по провадженню №1-кс/641/1250/2018 встановлено, що ТОВ Фірма Міраторг (код ЄДРПОУ 41195478), ТОВ Мілт (код ЄДРПОУ 41138320), ТОВ Європа Дейз (код ЄДРПОУ 40530223), за № 12018220540000457 від 21.02.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 205 КК України.

У вказаній ухвалі встановлено, що невстановлена група осіб упродовж 2016-2017 років за попередньою змовою з використанням реквізитів таких підприємств, як ТОВ ТК Гулівер код ЄДРПОУ 41397290, ТОВ Адеоніс ЛТД код ЄДРПОУ 41396124, ТОВ Компанія Оріон ЛТД код 41361594, ТОВ Вінс ОСОБА_3 код ЄДРПОУ 41338481, ТОВ Фірма Міраторг код ЄДРПОУ 41195478, ТОВ Аграрні Традиції СВ код ЄДРПОУ 41141697, ТОВ Мілт код ЄДРПОУ 41138320, ТОВ Ворк Таун код ЄДРПОУ 41135162, ТОВ ОСОБА_3 ЛТД код ЄДРПОУ 40949692, ТОВ Мегапродторг код ЄДРПОУ 40822637, ТОВ Артлайн Ком код ЄДРПОУ 40722766, ТОВ Аспект Агро код ЄДРПОУ 40649970, ТОВ Європа Дейз код ЄДРПОУ 40530223, ТОВ Юзі Груп код ЄДРПОУ 41360234, ТОВ ТК Грін ОСОБА_4 код ЄДРПОУ 41397856 та ряду інших підприємств, складають у приміщенні будинку №19 по вулиці Киргизькій у місті Харкові та в подальшому використовують підробленні фінансово бухгалтерські та податкові документи, внаслідок чого заволодівають грошовими коштами та товарно-матеріальними цінностями підприємств реального сектору економіки.

Згідно інформації з ЄДРСР відповідно до ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 07.08.2018 у справі № 554/2111/18 по провадженню № 1-кс/554/7310/2018 встановлено зокрема, що ТОВ Європа Дейз (код ЄДРПОУ 40530223) є фігурантом у кримінальному провадженні №42018170000000016 від 18.01.2018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

З тексту ухвали встановлено, що невстановлені особи діючи від імені ТОВ Райтеп (код ЄДРПОУ 40647710), ТОВ БК Артік (код ЄДРПОУ 40015494), ТОВ Європа Дейз (код ЄДРПОУ 40530223), ТОВ Клімар (код ЄДРПОУ 41012850), ТОВ Мілт (код ЄДРПОУ 41138320), ТОВ Укрпром-обладнання (код ЄДРПОУ 41183279), ТОВ Легіон-Охорона (код ЄДРПОУ-41189878), ТОВ Фірма Міраторг (код ЄДРПОУ 41195478), ТОВ Аста Юа (код ЄДРПОУ 41198442), ТОВ А-стор (код ЄДРПОУ 41316185), ТОВ Юзі груп (код ЄДРПОУ 41360234), ТОВ Адеоніс ЛТД (код ЄДРПОУ 41396124), ТОВ ТК Гулівер (код ЄДРПОУ; 41397290), протягом липня-серпня 2017 року шляхом реєстрації безтоварних податкових накладних та маніпулюванням показниками податкової звітності сприяли реально діючим СГД у мінімізації податкових зобов'язань.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сам факт наявності у позивача правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою таких первинних документів, як специфікація до договору купівлі-продажу від 18.08.2017 №18/08/2, видаткові накладні та акти прийому-передачі з посиланням на поставку товарів, виписаних від імені продавця, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, оскільки вищенаведена судом інформація свідчить про нереальність здійснення вказаних операцій, а відтак наведені у них дані є недостовірними.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що господарські операції позивача з ТзОВ Європа Дейз щодо поставки соєвих бобів в вересні 2017 року є нереальними, відтак суд погоджується з висновками контролюючого органу, що подальша їх реалізація ТзОВ Вендіно-Захід та ТзОВ Агрофірма Відродження не була можливою та реальною, про що в свою чергу свідчить відсутність документів підтверджуючих транспортування, зберігання, якість та походження продукції, а також наявність дебіторської заборгованості по господарським операціям.

Відтак, на думку суду, надані позивачем під час перевірки та в ході судового розгляду справи первинні документи не дають підстав дійти беззаперечного висновку про факт реального вчинення господарських операцій між ПП Лімекс Інвест та ТзОВ Європа Дейз , за якими позивач визначав грошові зобов'язання та формував податковий кредит з ПДВ у вересні 2017 року.

З акту перевірки від 18.06.2018 №9609/14-01/33170459 також слідує, що ПП Лімекс Інвест завищено податковий кредит за грудень 2017 року в сумі 239795,00 грн. по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП Українське поле .

Судом встановлено, що 30.11.2017 між ПП Лімекс Інвест (Покупець) та ПП Українське поле (Постачальник) укладено договір поставки №30/11/17, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується сплатити вартість за цей товар та прийняти його на умовах цього договору. Згідно пункту 1.2 вказаного договору якість, асортимент товару, одиниця виміру, що підлягає передачі за цим договором, ціна за одиницю товару визначаються у специфікаціях на товар, підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною цього договору. Пунктом 3.4 вказаного договору передбачено, що кожна поставка повинна супроводжуватися наступними документами: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура, якості на товар виробника. Крім того, згідно пункту 5.2 договору поставки відповідність товару державним стандартам повинна підтверджуватися посвідченням про якість, що прикладається до кожної поставки (а.с.50-51).

Так, ПП Лімекс Інвест у ПП Українське поле на підставі вказаного договору поставки придбано насіння соняшника на загальну суму 1438770 грн., в т. ч. ПДВ 239795,00 грн. Розрахунки з постачальником проведено не в повному обсязі, заборгованість на 31.03.2018 становить 1293771,62 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні від 06.12.2017 №УП-0000064, №УП-0000065, від 05.12.2017 №УП-0000062, №УП-0000063, від 04.12.2017 №УП-0000061, №УП-0000060, товарно-транспортні накладні від 05.12.2017 №06/12/1, №06/12/2, від 04.12.2017 №05/12/1, №05/12/2, від 01.12.2017 №04/12/2, №04/12/1, складські накладні з елеватора від 06.12.17 №ВЗП00032790, №ВЗП00032792, від 05.12.2017 №ВПЗ00032788, №ВПЗ00032789, від 04.12.2017 №ВЗП00032787, №ВЗП00032785 та платіжне доручення від 17.01.2018 №949 (а.с.52-70).

Аналізуючи вказані первинні документи суд вважає за необхідне зазначити, що в товарно-транспортних накладних не вказано яку кількість продукції перевезено, при цьому перевізником значиться ТОВ Спец Тех , замовником та вантажовідправником - ПП Лімекс Інвест , вантажоодержувачем - ТОВ Волинь-зерно-продукт (смт. Мар'янівка, Горохівський район, Волинська область). Разом з тим, вказані товарно-транспортні накладні виписані датами, які передують датам видаткових накладних. Суд також, звертає увагу на таку особливість складських накладних з елеватора, як однаковий час зважування різних автомобілів на елеваторах ТОВ Волинь-зерно-продукт , розбіжність часу становить лише 1 секудну.

Разом з тим в акті перевірки значиться, що згідно інформації з ЄРПН встановлено, що ТОВ Спец Тех не надавало послуг з перевезення, ні ПП Лімекс Інвест , ні ПП Українське поле .

При цьому, позивачем ні на час проведення перевірки, ні під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ Спец Тех , як перевізником та ТзОВ Волинь-зерно-продукт , як вантажоодержувачем. В той же час, з пояснень представника позивача слідує, що придбаний у ПП Українське поле був перевезений зі складів ТОВ Волинь-зерно-продукт на відповідальне зберігання до зберігача - ТОВ Волиньагропродактс і такий факт видачі, транспортування та перевезення підтверджується відповідними актами здачі-прийому робіт та товарно-транспортними накладними, однак вказані документи позивачем до матеріалів справи не надано.

Як слідує з матеріалів справи, 09.01.2017 між ПП Лімекс Інвест (Клієнт) та ТзОВ Волиньагропродактс (Зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №09.01.2017, згідно якого зберігач зобов'язується надавати клієнту послуги з приймання та зберігання зернових та олійних культур, що належать клієнту протягом терміну дії цього договору. Умовами вказаного договору передбачено, що приймання та повернення товару здійснюється зі складанням актів прийому-передачі, а склад зберігання розташований за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Веселе, вул. Молодіжна, 23 (а.с.80-81).

На виконання умов вказаного договору, позивачем ні під час перевірки, ні на пропозицію суду під час розгляду справи не надано підтверджуючих документів, зокрема актів прийому-передачі та документів на підтвердження оплати наданих послуг.

З врахуванням наведеного, суд також погоджується із доводами відповідача про те, що відсутність належно оформлених товарно-транспортних накладних не підтверджує фактичне виконання договору від 30.11.2017 №30/11/17 поставки насіння соняшника на загальну суму 1438770 грн., в т. ч. ПДВ 239795,00 грн., з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 №2344-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон №2344-ІІІ) документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно із розділом 1 (Терміни та поняття) Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568; з наступними змінами та доповненнями), наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Пунктом 11.1 цих же Правил визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.09.2018 у справі №805/2316/16-а висловив правову позицію, яка полягає у тому, що товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом у господарських операціях з поставки чи купівлі-продажу товарів, проте є обов'язковою для договорів перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних, а також недоліки в їх заповненні, які фактично унеможливлюють встановлення основних параметрів щодо перевезення (часу, маси, дані щодо навантаження, розвантаження) ставить під сумнів фактичне переміщення таких товарів у просторі, а у разі наявності й інших доказів та встановлених обставин, наприклад щодо відсутності матеріальних, зокрема транспортних засобів, та трудових ресурсів у господарюючих суб'єктів для здійснення відповідної діяльності, в тому числі і транспортування товару, свідчить на користь висновку про відсутність реальних поставок товару, а відповідно і про безпідставність формування даних податкового обліку за такими операціями.

Таким чином, враховуючи, що позивач як під час проведення перевірки надав неналежним чином оформлені товарно-транспортної накладні, при цьому місце розвантаження - ТзОВ Волинь-зерно-продукт (смт. Мар'янівка, Горохівський район, Волинська область), а згідно договору відповідального зберігання ТзОВ Волиньагропродакстс (Волинська область, Луцький район, с. Веселе, вул. Молодіжна, 23), докази наявності взаємовідносин ПП Лімекс Інвест з ТзОВ Волинь-зерно-продукт , як вантажоодержувачем, та з ТОВ Спец Тех , як перевізником в матеріалах справи відсутні, тому сукупність вказаних доказів та обставин свідчить на користь висновку про відсутність реальної поставки ПП Українське поле товару (насіння соняшника) на адресу позивача за вказаним договором поставки.

При вирішенні цього спору щодо правомірності формування ПП Лімекс Інвест податкового кредиту по зазначеним вище господарським операціям з ПП Українське поле суд враховує не лише надані позивачем первинні документи, а й специфіку таких операцій та договори, що їх регламентують, а також встановлені обставини щодо можливостей здійснення контрагентом (ПП Українське поле ) відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами.

Зокрема, судом взято до уваги інформацію, вказану в акті перевірки, щодо відсутності ПП Українське поле основних засобів, власні чи орендовані земельних ділянок, засновник/директор/бухгалтер - ОСОБА_4, а згідно звіту 1ДФ - 1 працівник.

В акті перевірки також вказано, що ПП Українське поле фігурує в КП №32017120000000006, що розслідує СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області, як суб'єкт з ознаками фіктивності, учасник конвертаційного центру.

Крім того, СУ ФР ОВПП ДФС і рамках КП №32017100110000090, допитано засновника/керівника ПП Українське поле , який повідомив, що йому невідомо, що він являється засновником даного СГД та не знає чим воно займається.

Також, згідно з матеріалами КП №12017100010011054, що розслідується ГУ НП у м. Києві, допитаний засновник/керівник ПП Українське поле , повідомив, що згаданий СГД йому не відомий, до ведення діяльності відношення немає.

Разом з тим згідно інформації з ІС Податковий блок ПП Українське поле не подавало розрахунків земельного податку, не є сільськогосподарським підприємством, немає трудових та матеріальних ресурсів, не придбає ТМЦ необхідних для вирощування сільськогосподарської продукції.

Також, контролюючим органом згідно інформації з ЄРПН встановлено відсутність джерела походження соняшника ( обрив ланцюга постачання ) - ПК в ланцюгу формується за рахунок придбання іграшок, олівців, годинників, біжутерії.

Разом з тим, суд критично відноситься до пояснень представника позивача щодо подальшої переробки насіння соняшника, придбаного у ПП Українське поле , обладнанням (двома пресами холодного віджиму олії), яке орендовано ПП Лімекс Інвест в ТОВ Волиньагропродактс згідно договору оренди обладнання від 01.03.2018 №01/03/2018 (а.с.82-83) в нерафіновану олію, а також подальша її рафінація відповідно до договорів надання послуг переробки сировини від 26.03.2018 №26/03/2018, укладеного з ТзОВ Тріада-С ЛТД (а.с.84-86), та від 16.11.2017 №71Рд04154П, укладеного з ТзОВ Олія Волині (а.с.87-88) та продаж кінцевому споживачу у магазинах, оскільки первинних документів на підтвердження вказаного на пропозицію суду представником позивача до матеріал справи не надано.

Крім того, суд також не погоджується з позицією представника позивача, що посвідчення якості на товар (насіння соняшника) є необов'язковим, оскільки згідно договору поставки від 30.11.2017 №30/11/17, таке посвідчення підтверджує відповідність товару державним стандартам.

З врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що надані позивачем під час перевірки та в ході судового розгляду справи первинні документи не дають підстав дійти беззаперечного висновку про факт реального вчинення господарських операцій між ПП Лімекс Інвест та ПП Українське поле , за якими позивач сформував податковий кредит з ПДВ у грудні 2017 року на суму 239795,00 грн.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність реальної поставки товарів за договорами від 18.08.2017 №18/08/2 (ТзОВ Європа Дейз ) та від 30.11.2017 №30/11/17 (ПП Українське поле ), а відтак і про безпідставне формування позивачем даних податкового обліку за такими операціями, врахувавши при цьому надані позивачем первинні документи, специфіку господарських операцій та договори, що їх регламентують, встановлені вище обставини щодо можливостей здійснення контрагентами ТзОВ Європа Дейз та ПП Українське поле відповідних операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Волинській області від 20.06.2018 №0006091401 та від 21.06.2018 року №0006121401 та відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про визнання їх протиправними та скасування.

Відтак, з наведених вище мотивів, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги підлягають до задоволення частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2018 №0006081401 та від 21.06.2018 №0006111401, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені на суму 305883,00 грн. (що становить 20,62 %), тому на користь позивача необхідно стягнути здійснені ним і документально підтверджені судові витрати відповідно до задоволених вимог в розмірі 4587,52 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 20 червня 2018 року №0006081401, від 21 червня 2018 року №0006111401.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь Приватного підприємства Лімекс Інвест (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Шопена, будинок 22, офіс 183, код ЄДРПОУ 33170459) судові витрати в сумі 4587,52 грн. (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят сім гривень п'ятдесят дві копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський

Повне рішення суду складено 12 грудня 2018 року.