Рішення

від 12.12.2018 по справі 1540/4305/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/4305/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гунько О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СП ГАЗ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю СП ГАЗ (надалі по тексту - позивач або ТОВ СП ГАЗ ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ГУ ДФС в Одеській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначив, що на підставі висновків акту від 05.05.2018 року № 972/15-32-14-07/40703518 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СП ГАЗ , код ЄДРПОУ 40703518, з питань вимог дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ Інтервел Груп , код за ЄДРПОУ 41031281 за період серпень 2017 року , відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 31.05.2018 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 289 716,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 1 031 773 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 257 943 грн.) та № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3837 грн. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою судді від 27 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 13 вересня 2018 року о 11:30 годині.

11 вересня 2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вхід № 26625/18), згідно якого, відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись в цілому на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

26 вересня 2018 року представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив на позовну заяву (вхід. № 28472/18).

Також 08 жовтня 2018 року представником позивача через канцелярію суду подані пояснення по справі (вхід. № 29770/18).

Ухвалою суду від 14 листопада 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2018 року о 14:00 годині.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові, відповіді на відзив та поясненнях по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що в період з 23.04.2018 року по 26.04.2018 року, на підставі направлення від 19.04.2018 року № 2946/14-07, виданого ГУ ДФС в Одеській області, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 16.04.2018 року № 2703, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну ТОВ СП ГАЗ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ Інтервел Груп за період серпень 2017 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 05.05.2018 року № 972/15-32-14-07/40703518 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СП ГАЗ , код ЄДРПОУ 40703518, з питань вимог дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ Інтервел Груп , відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту а) п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) на загальну суму 3837 грн., заниження ПДВ, що належить сплаті до бюджету на суму 1 031 773 грн. (а.с. 19-42 том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 31.05.2018 року від 31.05.2018 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 289 716,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 1 031 773 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 257 943 грн.) та № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3837 грн. (а.с. 16-17 том 1).

Рішенням ДФС від 10.08.2018 р. № 2623/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 31.05.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ СП ГАЗ оскаржило їх у судовому порядку, вимагаючи визнання протиправними та скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту, суть зазначених у ньому порушень, на думку перевіряючих, полягає у неправомірному (штучному) формуванні показників податкового кредиту ТОВ СП ГАЗ у серпні 2017 року по ланцюгу постачання від ТОВ Інтервел Груп , ТОВ СПА ГАЗ документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із зазначеним контрагентом-постачальником, їх обсяг та вартість за перевіряємий період.

Такі висновки контролюючого органу мотивовані в цілому тим, що ТОВ Інтервел Груп здійснює маніпулювання документами, підміну номенклатури у ланцюгу постачання, тобто фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання товарів (робіт, послуг) і відповідне, штучне формування податкового кредиту з ПДВ для інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУДФС у м. Києві зареєстровано в ЄРДР кримінальне провадження стосовно ТОВ Інтервел Груп за № 32017100080000052 від 27.07.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України, як підприємство, що створене невстановленими особами та задіяне в злочинних схемах по конвертації грошових коштів та ухиленню від сплати податків з метою прикриття незаконної діяльності.

Суд з даними висновками не погоджується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, 01.06.2017 року між ТОВ СП Газ (Замовник) та ТОВ ІНТЕРВЕЛ ГРУП (Виконавець) укладено Договір №01/06 про надання послуг з пошуку клієнтів (надалі - Договір №01/06).

Пунктом 1.1 розділу 1 Предмет договору Договору №01/06 визначено, що Виконавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, за винагороду бере на себе зобов'язання надати Замовнику (ТОВ СП Газ ) послуги з пошуку клієнтів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги згідно умов Договору.

Пунктом 1.2 розділу 1 Предмет договору Договору №01/06 передбачено, що послуга вважається наданою Виконавцем Замовнику в повному обсязі лише після підписання Сторонами акту виконаних робіт.

Пунктом 4.1 розділу 1 Порядок надання послуг, приймання-передача наданих послуг Договору №01/06 Сторони узгодили, що за результатом надання послуг щодо пошуку клієнтів у сфері торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, у тому числі добривами, Виконавець щомісячно готує та подає Замовнику Звіти про виконання прийнятих на себе зобов'язань, в яких деталізує проведену роботу, зазначає кількість на перелік клієнтів.

30.08.2017 року ТОВ Інтервел Груп на виконання вищенаведених умов Договору №01/06 склало Звіт до Договору №01/06, який узгоджено та підписано Сторонами.

В той же день, тобто 30.08.2017 р., між ТОВ Інтервел Груп та ТОВ СП Газ підписано акт надання послуг посередників у торгівлі з пошуку клієнтів за період з 01.06.2017 року по 30.08.2017 р. на суму 6 213 661,64 грн., у т.ч. ПДВ 1 035 610,27 грн.

У зв'язку із наданням послуг за Договором №01/06, на виконання п. 201.1 ст. 201 ПК України, ТОВ Інтервел Груп сформовано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №196 від 30.08.2017 р. на загальну суму 6 213 661,64 грн., у т.ч. ПДВ 1 035 610,27 грн.

18.09.2017 року ТОВ СП Газ оплачено ТОВ Інтервел Груп 1 300 000,00 грн. за Договором №01/06, що підтверджується платіжним дорученням №2068 від 18.09.2017 року.

19.09.2017 року ТОВ СП Газ оплачено ТОВ Інтервел Груп 500 000,00 грн. за Договором №01/06, що підтверджується платіжним дорученням №2102 від 19.09.2017 року.

Вказані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, які дають можливість встановити зміст та обсяг господарської операції (в тому числі щодо обсягу наданих послуг).

Крім того, надані ТОВ СП Газ первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Отже, суд вважає, що позивачем були надані всі належним чином оформлені та складені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період.

Всі суми податку на додану вартість, включені ТОВ СП Газ до складу податкового кредиту періоду, що перевірявся, підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Заперечуючи проти реальності вказаної господарської операції контролюючий орган посилається нате, що Звіт до Договору №01/06 від 01.06.2017 р. не відповідає умовам, вказаним у Договорі, оскільки, на думку відповідача, у наданих первинних документах відсутня деталізація: акт складено не стосовно кожного окремого клієнта, акт складено за період червень-серпень 2018р. тощо.

Між тим, наведені податковим органом недоліки в оформленні первинних документів не є істотними та такими, що нівелюють правове значення первинного документу та реальність господарської операції.

Не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах. Зокрема, в ухвалах від 05.08.2015 р. у справах №/800/40727/14 та №/800/68410/14 Вищим адміністративним судом України вказано на те, що умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту, а власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Неповнота актів виконаних робіт, відсутність звіту також не визнається судами як абсолютна причина для висновку про нереальність господарської операції. Мотивуючи подібний висновок, Вищий адміністративний суд України зазначив, що жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту виконаних робіт (послуг) чи звіту про виконані послуги, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (постанова від 28.01.2016 р. у справі №2а-2413/12/2070).

Як вбачається з акту, висновки про нереальність господарських відносин за укладеним ТОВ СП ГАЗ з його контрагентом правочином ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи та обґрунтований лише податковою інформацією відносно контрагента позивача - ТОВ Інтервел Груп .

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року Щодо підстав для визнання договорів нікчемними .

Вищезазначені посилання в обґрунтування висновків акту перевірки є неправомірними та побудовані лише на припущеннях. Суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Слід також зазначити, що висновки, викладені в акті перевірки, порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент TOB СП ГАЗ не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ, податку на прибуток до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ та віднесення витрат по взаємовідносинам з таким контрагентом до складу витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та своїх витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Проте в даному випадку, висновки про непідтвердженність реальності здійснення операцій зроблені, зокрема, на підставі податкової інформації щодо контрагента TOB СП ГАЗ .

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, в листі Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме TOB СП ГАЗ , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента (контрагента контрагента).

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.

Також, слід зазначити, що обставини, встановлені в податковій інформації відносно контрагента TOB СП ГАЗ , не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Такої ж думки дотримується і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 17.02.2015 року (К/800/55977/14).

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів роботи (послуги) контрагентами позивачу не надано.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. TOB СП ГАЗ не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Відсутність у ТОВ Інтервел Груп матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди Замовником (ТОВ СП Газ ), оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Крім того, надання послуг з пошуку клієнтів не потребує управлінського та професійного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів.

Така правова позиція неодноразово наводилась в рішеннях Верховного Суду, зокрема, в постановах від 30.01.2018 р. у справі №2а-15124/11/2670, від 06.02.2018 р. у справі №816/166/15-а, від 24.04.2018 р. у справі № 826/4571/16, від 15.05.2018 р. у справі №810/4391/16, від 19.06.2018 року у справі №826/7704/16, від 07.08.2018 року у справі №808/760/16.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Крім цього, слід зазначити, що обставини, встановлені в податковій інформації відносно контрагента платника податків, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій TOB СП ГАЗ з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17, адміністративне провадження № К/9901/1349/17.

Суд наголошує на тому, що посадовим особам відповідача були надані усі документи, що стосувались предмету перевірки, інших документів посадові особи відповідача не вимагали, про що свідчить відсутність акту, що засвідчив би факт відмови надання документів.

Також, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг отримати послуги від контрагента.

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагенту позивача, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім того, як слідує із висновку постанови Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Посилання ГУ ДФС в Одеській області на наявність зареєстрованого в ЄРДР кримінального провадження щодо ТОВ Інтервел Груп за ч. 2 ст. 205 КК суд також вважає необґрунтованим, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення ТОВ СП Газ податкового законодавства.

Однак, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, контролюючим органом не було надано, проте сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація щодо наявності вироку суду в кримінальному провадженні №32017100080000052 від 27.07.2017 р. або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в яких би досліджувались обставини господарської діяльності ТОВ Інтервел Груп по взаємовідносинам із ТОВ СП Газ .

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2018 р. у справі № 826/6280/13-а.

Окрім цього, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи мас індивідуальний характер, тому ТОВ СП Газ не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту.

Щодо формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ Інтервел Груп , суд наголошує, що посадовим особам відповідача були надані усі документи, що стосувались предмету перевірки, які у сукупності підтверджують реальність господарських операцій.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також приймаючи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є його висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно вимог Податкового кодексу України платник податків не має права включати до складу податкового кредиту суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року № 996-ХІУна даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень ст.198 Податкового кодексу України, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Оскільки TOB СП ГАЗ надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі ТОВ Інтервел Груп , які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суд приходить до висновку, що TOB СП ГАЗ правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Крім того, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо і контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне" відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таку ж думку висловив і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 02.09.2010р. по справі №07/5012а (та ін.), та, в свою чергу, зазначив, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

До того ж, зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд наголошує, що відповідач фактично на підставі лише отриманої податкової інформації визнав правочин між TOB СП ГАЗ та вищезазначеним контрагентом таким, що укладений без мети реального настання правових наслідків, жодним чином не обґрунтувавши якою нормою чинного законодавства України він керувався при цьому.

Відсутність такого обґрунтування, є порушенням наказу Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами , відповідно до якого у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У частині 2 статті 234 ЦК України прямо вказано, що фіктивний правочин визнається недійсним саме судом.

У Листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 р. № 7319, вказано, що особливу увагу слід звернути на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства, тобто в законі, а не у акті перевірки податкової інспекції, визначаються підстави для визнання будь-якого правочину нікчемним. В іншому випадку правочин недійсним повинен визнаватися у судовому порядку.

Статтею 228 Цивільного Кодексу передбачено умови нікчемності правочину. Зокрема, цією статтею встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судом встановлено, що усі укладений договір між TOB СП ГАЗ та його контрагентом у повній мірі відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України щодо його змісту, жодне положення договору не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав.

Вищевикладені обставини підтверджують той факт, що TOB СП ГАЗ не було допущено порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту за рахунок господарських відносин з ТОВ Інтервел Груп .

Таким чином, доводи контролюючого органу щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості ТОВ СП ГАЗ на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і фіктивності угод, укладених між останнім та вищезазначеним контрагентом не приймаються судом як не підтверджені належними та допустимими доказами, і повністю спростовуються матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарська операція з придбання ТОВ СП Газ послуг у ТОВ Інтервел Груп підтверджуються належними первинними документами, належним чином виданою податковою накладною, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, показниками з Єдиного реєстру податкових накладних. Тобто, ТОВ СП Газ в повній мірі були дотримані вимоги ПК України, передбачені підпунктами 198.1, 198.3 статті 198, пунктом пункту 200.2 статті 200 ПК України, а отже податкові повідомлення-рішення №0021831407 та № НОМЕР_2 від 31.05.2018 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України суд вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до І Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

За змістом п. 49 вказаного рішення збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки на умовах, передбачених законом.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю СП ГАЗ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 31.05.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю СП ГАЗ (код ЄДРПОУ 40703518) суму сплаченого судового збору в розмірі 19 403 грн. 30 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу УІІ Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повне рішення суду складено та підписано суддею 12 грудня 2018 року.

Суддя С.О. Cтефанов