Ухвала

від 12.12.2018 по справі 440/3578/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

12 грудня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 440/3578/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2018 року Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 у розмірі 277012,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Ухвалою суду від 05.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 10:10 05.12.2018.

26.11.2018 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення у справі (а.с. 33-34), у яких останній вказує про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у господарській справі №917/814/16 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ". Зауважує, що одночасно з порушенням справи про банкрутство з метою збереження майна боржника ухвалою суду вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Тобто, відбувається зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань і зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Відтак, з огляду на приписи статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги до ПрАТ "АвтоКрАЗ" повинні розглядатися в іншому процесуальному порядку.

Сторони у судове засідання 05.12.2018 явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач у прохальній частині позову просив розгляд справи проводити без участі представника.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №917/814/16 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; зобов'язано офіційно оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ" (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62, код ЄДРПОУ 05808735) у встановленому законодавством порядку (а.с. 35-48).

За визначенням статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

- поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частиною 1 статті 19 вказаного Закону визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відповідно до частини 5 цієї ж статті дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Статтею 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 10 цього Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Вказане кореспондується з положенням пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом розгляду даної справи є відшкодування відповідачем витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 у розмірі 277012,41 грн.

Відповідно до пункту 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Тобто, виходячи з приписів вказаної норми, за твердженням Кременчуцького ОУПФУ, ПрАТ "АвтоКрАЗ" має зобов'язання відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 у розмірі 277012,41 грн, не пізніше 25.09.2018. А відтак, починаючи з 26.09.2018 у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про відшкодування товариством вказаних витрат у судовому порядку.

До суду Кременчуцьке ОУПФУ звернулось з даним позовом в жовтні 2018 року.

Як слідує з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство відносно ПрАТ "АвтоКрАЗ" відкрито 24.09.2018, про що свідчить відповідна ухвала Господарського суду міста Києва (справа №917/814/16).

З викладеного слідує, що витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, за період з 01.09.2018 по 30.09.2018, є поточною заборгованістю відповідача перед управлінням, а тому даний спір має вирішуються у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Враховуючи статус відповідача, стосовно якого порушено провадження про банкрутство та який перебуває в особливому правовому режимі, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд дійшов висновку, що цей спір підлягає розгляду господарським судом у порядку провадження, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 березня 2017 року у справі №21-5878а15 (номер в ЄДРСР 66301107).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, провадження у цій справі слід закрити.

Керуючись статями 183, 238, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі №440/3578/18 за позовом Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 у розмірі 277012,41 грн.

Роз'яснити позивачу право на звернення з цим позовом до господарського суду у порядку господарського судочинства.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.           

Суддя                                                                                 О.В. Гіглава