Рішення

від 11.12.2018 по справі 1540/4258/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/4258/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Захарчук О.В.

сторін:

представникапозивача не з'явився

представників відповідача Гукової Х.О.,

Камінської Л.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні) справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю МЕЗМАРІ ТРАНС до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю МЕЗМАРІ ТРАНС до Головного управління ДФС в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0023211405, №0023091405, №0023191405, №0023161405, №0023111405 від 08 червня 2018 року, прийняті Головним управлінням ДФС в Одеській області.

Позов вмотивовано наступним.

По-перше: Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Перевіряючими встановлено, що ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС мало взаємовідносини з наступними контрагентами, суми ПДВ по яких включено до складу податкового кредиту, а саме: TOB ЕКСІМТРАНССЕРВІС - ПІВДЕНЬ (ЄДРПОУ 33567045), ТОВ КОМПАНІЯ ІНТЕРТРЕЙД (ЄДРПОУ 40012776), ТОВ УКРЛАЙФ ЛТД (ЄДРПОУ 39916407), ТОВ СІТІПРАЙС (39784410), ТОВ АРТ СВІТ СТАР (ЄДРПОУ 39784426) та TOB ЕСТЕМЕНТ (ЄДРПОУ 39428282).

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, порушення якого також вказано у акті перевірки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Але, на думку співробітників фіскальної служби, позивач не може віднести до податкового кредиту суми податку, у зв'язку із не підтвердженням документами про реальність операцій, а саме документами, що підтверджують транспортування, а також у зв'язку із тим, що вище вказані підприємства не є виробниками даних послуг.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

По-друге: Згідно ч. 1 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Між TOB МЕЗМАРІ ТРАНС (Замовник) та ПП ЕКСІМТРАНССЕРВІС (Виконавець) укладено договір автоперевезення вантажів (02.06.2015 року); між ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС (Замовник) та ТОВ УКРЛАЙФ ЛТД (Виконавець) укладено договір автоперевезення вантажів (01.03.2016 року); між ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС (Замовник) та TOB АРТ СВІТ СТАР укладено договір автоперевезення вантажів (10.05.2016 року); між ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС (Замовник) та ТОВ СІТІПРАЙС укладено договір автоперевезення вантажів (01.03.2016 року); між TOB МЕЗМАРІ ТРАНС (Замовник) та ТОВ КОМПАНІЯ ІНТЕРТРЕЙД укладено договір автоперевезення вантажів (01.01.2016 року); між ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС (Замовник) та TOB ЕСТЕМЕНТ укладено договір автоперевезення вантажів (11.12.2015 року).

У підтвердження вище зазначених господарських операцій наявні первинні бухгалтерські документи, а саме: рахунки, акти здачі - приймання виконаних робіт (послуг), зареєстровані податкові накладні, виписки по рахунку щодо сплати та CMR (міжнародні товаро - транспортні накладні).

Таким чином, позивач вважає, що зазначені первинні документи містять пов'язані з рухом активів, виконанням взятих на себе зобов'язань контрагентом, відповідають змісту відображених в укладених позивачем договорах та підтверджують обґрунтованість формування податкового кредиту по зазначеним господарським операціям.

По-третє: Щодо екологічного податку, слід зазначити пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 розділу VIII Екологічний податок ПК Укрїни, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Згідно із пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПК України, об'єктом та базою оподаткування по екологічному податку, що справляється за розміщення відходів є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.

Але позивач не здійснював складування, захоронення, зберігання або розміщення відходів в розумінні положень ПК України, у зв'язку із чим у нього не виникло право бази оподаткування екологічним податком та обов'язку із нарахування та сплати даного податкового зобов'язання.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 28 серпня 2018 року розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження (без призначення судового засідання).

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року розгляд справи продовжений в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче засідання по справі (ст.ст. 179-180 КАС України).

Відповідно до ст. 162 КАС України відповідачу по справі наданий п'ятнадцятиденний строк для надання відзиву. Вказана ухвала отримана відповідачем 31.08.2018 року (т. 1 а/с. 175).

14.09.2018 року через канцелярію суду, у строк встановлений законом, представником відповідача Головного управіння ДФС в Одеській області (за довіреністю Гуковою Х.О.) надано відзив на позовну заяву за вхід. №26995/18.

Відзив вмотивовано наступним.

По-перше: Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС мало взаємовідносини з наступними контрагентами, по яких витрати включено до складу рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), а саме:

ТОВ ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ (код ЄДРПОУ 33567045) за 2015 рік (червень 2015 року) в сумі 59667 грн.

ТОВ Компанія ІНТЕРТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40012776) за 2016 рік(січень 2016 року) в сумі 198800 грн.

ТОВ УКРЛАЙФ ЛТД (код ЄДРПОУ 39916407) за 2016 рік (березень 2016) в сумі 149887 грн.

ТОВ СІТІПРАЙС (код ЄДРПОУ 39784410) за 2016 рік (квітень 2016) на суму 36250 грн.

ТОВ АРТ СВІТ СТАР (код ЄДРПОУ 39784426) за 2016 рік (травень 2016) в сумі 11667 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.181, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкова зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу та має право зменшити свої податкові зобов'язання, тобто формування податкового кредиту відбувається лише за рахунок сум коштів, які платники податків повинні сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки. визначені податковим законодавством, саме платники податку ПП ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ ТОВ ЕСТЕМЕНТ зобов'язані самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ними податкових деклараціях, протягом 10 календарних днів.

Так як, платниками податку ПП ЕКСІМТРАНССЕРВІС - ПІВДЕНЬ (код за ЄДРПОУ 33567045), ТОВ ЕСТЕМЕНТ (код ЄДРПОУ 39428282) не було здано до відповідних ДПІ Декларації з ПДВ із відповідними додатками за жовтень 2015 року, за січень 2016 року у повному обсязі та не сплатило до бюджету суму податкових зобов'язань з ПДВ 36537 грн. в тому числі по періодам: жовтень 2015 року - 29203,65 грн., січень 2016 року - 7333,34 грн., а в даному випадку податкові зобов'язання за жовтень 2015 року, січень 2016 року у ПП ЕКСІМТРАНССЕРВІС - ПІВДЕНЬ ТОВ ЕСТЕМЕНТ по контрагенту ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС відсутні, то у ПП ЕКСІМТРАНССЕРВІС - ПІВДЕНЬ , ТОВ ЕСТЕМЕНТ не було підстав надавати податкові накладні ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС за рахунок яких суб'єктом господарювання ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС було сформовано податковий кредит та занижені податкові зобов'язання за відповідний період у ПП ЕКСІМТРАНССЕРВІС - ПІВДЕНЬ та ТОВ ЕСТЕМЕНТ та надає право вважати податковому органу, щодо відсутності підстав реєстрації платниками податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Реєстрі виданих податкових накладних, що в свою чергу не дає права покупцю (ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС (код ЄДРПОУ 39698270)) на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Станом на 17.05.2018 року будь-яких пояснень щодо відсутності первинних документів, які стосуються господарських відносини з вищезазначеними контрагентами, а також щодо подання письмової заяви органу державної податкової служби у відповідності до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, посадовими особами ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС не надано.

Таким чином, на порушення п.198.3 п.198.6 ст198 Податкового Кодексу України від безпідставно завищено податковий кредит ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС на загальну суму ПДВ у розмірі 36537 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2015 року - 29203,65 грн., січень 2016 року - 7333,34 грн.

По-друге: В ході проведення перевірки ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС щодо відносин з контрагентами (ТОВ ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ (код ЄДРПОУ 33567045), ТОВ Компанія ІНТЕРТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40012776), ТОВ УКРЛАЙФ ЛТД (код ЄДРПОУ 39916407), ТОВ СІТІПРАЙС (код ЄДРПОУ 39784410) за 2016 рік (квітень 2016), ТОВ АРТ СВІТ СТАР (код ЄДРПОУ 39784426). не надано актів виконаних робіт, товарно-транспортних та транспортних документів (TTH, CMR), а також всіх необхідних документів для отримання, перевезення і здачі завантажених та порожніх контейнерів, також, до перевірки не надано жодного документу щодо пропуску на право перетину автомобіля до місця навантаження і на право вивозу вантажу.

При проведені перевірки, перевіряючими підприємству ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС надано запит від 25.04.2018, від 03.05.2018, від 05.05.2018 щодо надання первинних документів, у тому числі щодо перевезення контейнерів за маршрутом ОМТП - Обухів, ОМТП - Київ.

На запит підприємством надано документи не в повному обсязі, а саме: відсутні документи що підтверджують факт транспортування, відсутні акти виконаних робіт, про що складено акт від 10.05.2018 року №1006/15-32-14-05/39698270, що засвідчує ненадання документів.

Також станом на момент реєстрації даного акту ТОВ Мезмарі Трапе документи з надання послуг транспортування не надано.

Згідно п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними... іншими документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, на порушення п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС за перевіряємий період безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ у розмірі 36537 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2015 року - 29203,65 грн., січень 2016 року - 7333,34 грн.

По-третє: В ході проведення перевірки даних бухгалтерського обліку - бухгалтерського рахунку №203 Паливо , №207 Запасні частини встановлено, що ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС відповідно до п.п.240.1.3 п.240.1 ст. 240 Податкового кодексу України є платником екологічного податку.

За період з 19.03.2015 року по 31.12.2017 року ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС не декларувало екологічний податок у рядку 4.3 Розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у Податкової декларації екологічного податку при списанні відходів з балансу, а саме: шини вантажні автомобільні, фільтр масляний, фільтр паливний, акумулятори, олива моторна, мастило.

Встановлено, що ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС не укладало договори про вивезення відходів (автомобільні шини, акумулятори для вантажних автомобілів) для утилізації із відповідним спеціалізованим підприємством.

Перевіркою повноти визначення екологічного податку за період з 19.03.2015 року по 31.12.2017 року встановлено його заниження на суму 4655,80 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Відповідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.03.2015 року Товариство з обмеженою відповіальністю МЕЗМАРІ ТРАНС (TOB МЕЗМАРІ ТРАНС ), код ЄДРПОУ 39698270 є юридичною особою, що здійснює основний вид економічної діяльності - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (Т.1 а/с. 20).

TOB МЕЗМАРІ ТРАНС зареєстровано платником податку на додану вартість 01.05.2015 року, що підтверджується Витягом 1515524500463 з реєстру платників податку на додану вартість (Т. 1, а/с. 21).

Відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2018 року, на підставі наказу начальника Головного управління ДФС в Одеській області від 11.04.2018 року №2481, проведена планова виїзна перевірка TOB МЕЗМАРІ ТРАНС з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.03.2015 року по 31.12.2017 року, з 25.04.2018 року тривалістю 10 робочих днів (т.1, а/с. 212).

17.05.2018 року за результатами перевірки складено Акт №1069/15-32-14-05-36698270 планової документальної виїзної перевірки TOB МЕЗМАРІ ТРАНС , код ЄДРПОУ 39698270, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.03.2015 року по 31.12.2017 року, валютного законодавства за період з 19.03.2015 року по 31.12.2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за пепіод з 19.03.2015 року по 31.12.2017 року (Т.1, а/с. 38-59).

Перевіркою встановлені порушення TOB МЕЗМАРІ ТРАНС :

П.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1.1 ст.134.1 п.5 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами і доповненнями), п.6 Розділу 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затверджено Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №336/22868. П(С)БО 16 Витрати , в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 132575 грн., в тому числі у 2015 році на суму 25763 грн., у 2016 році у сумі 106812 грн.

П.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI. із змінами та доповненнями, та п.50.1 ст.50 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, пункту 2 Розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджені^ Наказ Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 25 травня 2016 року №503) Про затвердження форм та порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість , встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 140907 грн. у т.ч. по періодах: червень 2015 року в сумі 11933 грн., за жовтень 2015 року у сумі ПДВ 29203,65 грн., за січень 2016 року в сумі 47093,34 грн., за березень 2016 року у сумі 30000 грн., квітень 2016 року у сумі 7249 грн., травень 2016 року - 3589,16 грн., червень 2016 року - 932,69 грн., липень 2016 року - 240,38 грн., серпень 2016 року - 1778.83 грн., жовтень 2016 року - 720,19 грн., листопад 2016 року - 8166,64 грн., та зменшено суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, які зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2016 року у сумі 446,2 грн.

П.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних н порушенням терміну реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.05.2015 року по 31.12.2017 року на суму ПДВ 3327,24 грн.

Пп.240.1.3 п.240.1 ст.240 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, встановлено заниження екологічного податку за розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання) на загальну суму 4655,80 грн., у т.ч. по періодах: 3 квартал 2015 року - 55,65 грн., 4 квартал 2015 року - 247,11 грн., 1 квартал 2016 року - 819,82 грн., 2 квартал 2016 року - 804.59 грн., З квартал 2016 року - 289,54 грн., 4 квартал 2016 року - 395,85 грн., 1 квартал 2016 року - 555,35 грн., 2 квартал 2017 року - 432,03 грн., З квартал 2017 року - 575.02 грн., 4 квартал 2017 року - 480,84 грн.

Пп.250.2.1 п.250.2 ст.250 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI. із змінами та доповненнями, не подавало до податкового органу податкові декларації з екологічного податку за перевіряємий період.

П.5.1 ст.51, п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI. із змінами та доповненнями, та в порушення Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 рору за N111/2655) до податкових розрахунків включені недостовірні данні по оренді транспортних засобів, щодо нарахованих доходів та податків за ознакою 106 , у III кварталі. 2016 року включені недостовірні відомості ознаки 127 замість 106 .

08.06.2018 року на підставі Акта №1069/15-32-14-05-36698270 від 17.05.2018 року ГУ ДФ в Одеській області складено подакові повідомлення-рішення:

№0023211405 на загальну суму 176134,00 грн. (сто сімдесят шість тисяч сто тридцять чотири гривень 00 копійок), припризначення платежу - податок на додану вартість (Т.1, а/с. 66);

№0023091405 на загальну суму 510,00 грн. (п'ятсот десять гривень 00 копійок) припризначення платежу - адміністративні штрафи та інші санкції (Т.1, а/с. 67);

№0023191405 на загальну суму 159278,00 грн. (сто п'ятдесят девять тисяч двісті сімдесят вісім гривень 00 копійок), припризначення платежу - податок на прибуток (Т.1, а/с. 68);

№0023161405 на загальну суму 5820,00 грн. (п'ять тисяч вісімсот двадцять гривень 00 копійок), припризначення платежу - надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (Т.1, а/с. 69);

№0023111405 на загальну суму 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок), припризначення платежу - надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (Т.1, а/с. 70).

15.06.2018 року позивачем до Головного управління ДФС в Одеській області надана скарга на прийняти податкові повідомлення-рішення №0023211405, №0023091405, №0023191405, №0023161405, №0023111405.

27.06.2018 року ГУ ДФС в Одеській області повідомило TOB МЕЗМАРІ ТРАНС про залишення скарги позивача без розгляду.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Конституція України прямо вказує на законодавчу форму встановлення податку, зокрема ст. 92 ч. 2 п. 1 зазначає, що тільки законами України встановлюються система оподаткування, податків і зборів.

Стаття 19 Конституції України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення .

Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (ст. 2) передбачає: "Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції".

При цьому, варто визначити предмет розгляду справ Європейського суду. ЄСПЛ відзначає, що податкові спори виходять за межі цивільних прав і обов'язків, незважаючи на матеріальні наслідки. Таким чином, тривалий час гарантії, передбачені ст. 6 "Право на справедливий суд" Конвенції, не поширювались на спори у сфері оподаткування, проте згодом позиція змінилась, і ЄСПЛ було підтримано, уточнено та розвинуто практику застосування ст. 6 Конвенції до податкових спорів.

За відсутності у самому тексті Конвенції згадки про податки остання з'явилась у ст.1 "Захист власності" протоколу № 1 до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У національному законодавстві відносини, що виникають у сфері справлення податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. ПКУ визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкове законодавство України складається, зокрема, з Конституції України, Податкового кодексу України та нормативно правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього кодексу (ст. 3 ПКУ).

Головне управління ДФС в Одеській області, відповідно до функцій контролюючих органів, визначених пп. 191.1.1. п. 191.1 ст.191 Податкового кодексу України "здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків"; пп.19-11.2. "контролює... своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів"; пп.191.1.8. "забезпечує достовірність та повноту обліку платників податків... об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням"; пп.191.1.35. "вживає заходів до виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, щодо відповідності законодавству"; пп. 19-1.1.40 "здійснює збір податкової інформації".

Згідно п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотриманню законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст.62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків (п.п.62.1.1 п.62.1); інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.1); перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п.62.1.3 п.62.1).

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за результатами податкового контролю; для інформаційно-аналітичної „ забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку (ст.72 ПК України).

Стаття 14 Податкового кодексу України:

14.1.191. постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміну "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

ґ) виключено;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Стаття 44 Податкового кодексу України:

44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

44.2. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Стаття 198 Податкового кодексу України:

198.1. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Стаття 201 Податкового кодексу України:

201.1. На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Стаття 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV).

ВИСНОВКИ СУДУ. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Оцінюючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Так, судом встановлено, що ТОВ Мезмарі Транс мало взаємовідносини з наступними контрагентами, суми ПДВ по яких включено до складу податкового кредиту, а саме:

ТОВ Ексімтранссервіс-Південь (код ЄДРПОУ 33567045) всього у сумі ПДВ 11 933 грн., у тому числі за червень 2015 року в сумі 11 933 грн.

ТОВ Компанія "Інтертрейд (код ЄДРПОУ 40012776) всього у сумі ПДВ 3 9 760 грн., у тому числі за січень 2016 року в сумі 39 760 грн.

TOB Укрлайф ЛТД (код СДР110У 39916407) всього у сумі ПДВ 30 000 гри., у тому числі за березень 2016 року в сумі 30 000 грн.

ТОВ Сітіпрайс (код СДРПОУ 39784410) всього у сумі ПДВ 7 200 грн., у тому числі за квітень 2016 року в сумі 7 249 грн.

ТОВ Арт Світ Стар (код ЄДР110У 39784426) всього у сумі ПДВ 2 333 грн., у

тому числі за травень 2016 року в сумі 2 333 грн.

Із вказаними підприємствами ТОВ Мезмарі Транс були укладені договори на перевезення вантажів (а/с-77-78, 85-86, 102-103, 108-109, 118-120, 141-142).

Як вказано в акті перевірки та відзиві на адміністративний позов:

В ході проведення перевірки підприємством не надано товарно-транспортних та транспортних документів (TTH.CMR), а також всіх необхідних документів для отримання, перевезення і здачі завантажених та порожніх контейнерів, також, до перевірки не надану жодного документу щодо пропуску на право перетину автомобіля к місту навантаження і на право вивозу вантажу .

Вказане порушення встановлено податковим органом по всім 5-ти контрагентам позивача.

Разом з цим, досліджені в судовому засіданні письмові докази повністю спростовують твердження податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних та транспортних документів (TTH, CMR).

Так, матеріали справи містять договори на транспортування вантажу (а/с-77-78, 85-86, 102-103, 108-109, 118-120, 141-142), CMR (а/с-83-84, 99-101, 113-114, 125-140, 168-173), акти здачі-прийняття виконаних робіт та рахунки (а/с-79-80, 87-91, 104, 110-112, 121, 143-158), податкові накладні (а/с-81, 92-94, 115-116, 159-163), виписки по рахунках (а/с-82, 95-98, 105, 123-124, 164-167).

При цьому, суд критично ставиться до висновку податкового органу щодо ненадання документів а також всіх необхідних документів для отримання, перевезення і здачі завантажених та порожніх контейнерів, також, до перевірки не надану жодного документу щодо пропуску на право перетину автомобіля к місту навантаження і на право вивозу вантажу , оскільки він є не конкретним, не чітким.

Головною рисою висновків податкових органів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, висновок контролюючого органу не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжуює його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на не можливість реалізації свого права або обов'язку платником податків щодо виконання юридичного волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

В судовому засіданні представники відповідача стверджували, що підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства стало відсутність саме товарно-транспортних та транспортних документів (TTH, CMR).

Вказане повністю спростовано в судовому засіданні.

Суд вважає необгрунтованими та такими, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами порушення податкового законодавства, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо аналізу баз даних ІС Податковий блок , даних з ЄРПН.

Щодо відсутності матеріально технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху), відсутності даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування, відсутності основних засобів, транспорту та інших активів для зберігання, навантаження, та перевезення ТМЦ.

Суд вважає , що податкове законодавство регламентує отримання податкової інформації на предмет документального підтвердження реальності господарських операцій між контрагентами. Така інформація може бути отримана в ході зустрічної звірки або документальної перевірки платника податків.

При цьому орган ДФС не надав суду доказів проведення звірок або перевірок платника податків чи його контрагентів.

Про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчать первинні документи, надані суду, а також документи, які свідчать про використання товару в своїй господарській діяльності .

Сам по собі Акт перевірки не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження відповідними доказами, а лише на основі припущень суб'єкта владних повноважень.

Крім того, ПКУ не містить норм, відповідно до яких виходило б, що наявність документів про перевезення, або наявність таких документів, але складених з помилками, позбавляє права на отримання податкового кредиту у складі вартості такого товару. Навпаки, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, яка складена відповідно до закону.

Наявність або відсутність окремих документів, а також помилок в їх оформленні, не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух товару, зміни у власному капіталі або зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Надання податковому органу документів, які передбачені законодавством, для підтвердження податкової вигоди, є підставою для її визнання, якщо податковий орган не доведе, що такі відомості, що містяться у відповідних документах, є неповними, не вірогідними або суперечливими, є наслідком укладення нікчемних угод.

За умови недоведеності податковим органом наявності замкненого кола засобів, яке могло б свідчити про узгодженість дій позивача і його контрагентів, для одержання неправомірної податкової вигоди, позивач не може нести негативні наслідки внаслідок дій інших осіб, які перебувають поза межами його впливу.

Відповідно до ст. 16 ПКУ навіть за умови порушення попередніми постачальниками в ланцюгу постачання товару податкового законодавства, дані обставини несуть негативні наслідки тільки для таких постачальників і не впливають на право платника податків, який сплатив ПДВ у ціні товару, на податковий кредит.

Під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарськими операціями суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з контрагентами, за наслідками господарських взаємовідносин ТОВ Фірма "ОНІСС" сформовано податковий кредит.

Позивач не уповноважений будь-яким чином здійснювати перевірку походження товару у своїх контрагентів.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Відповідно до ст.ст.46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження.

Такий висновок у повній мірі кореспондується з положенням статті 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.01.2018 року №К/9901/2529/18 (справа № 804/8943/13-а), від 17.01.2018 року № К/9901/1524/18 (справа №802/537-13-а), від 17.01.2018 року № К/9901/1187/18 (справа № 2а/0270/4386/12), від 17.01.2018 року № К/9901/1234/18 (справа № 8261244/13-а), від 18.01.2018 року по справі №К/9901/2964/18 (справа № 2а-44807/1670), від 16.01.2018 року № К/9901/745/18 (справа №2а-3404/12/1370), від 16.01.2018 року № К/9901/2558/18 (справа № 826/1398/14), від 16.01.2018 року № К/9901/881/18 (справа № 805/13237/13-а), від 16.01.2018 року №К/9901/667/18 (справа № 2а-2794/12/2070).

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов'язання за договорами, укладеними з вищезазначеними контрагентами, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п. 201.7 ст. 201 ПК України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відзначає:

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приймаючи до уваги правозастосовну практику Європейського суду з прав людини та нагадує, що положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", передбачає, що суди повинні застосовувати практику Європейського суду з прав людини як джерело права та враховувати положення частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Булвес "Ад" проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22.01.2009 року відмічає, що обидва вищевказаних правила не є "відокремленими" в сенсі відсутності між ними будь-якого зв'язку, вони лише охоплюють певні випадки втручання в право на мирне користування своїм майном і повинні, відповідно, тлумачитися з урахуванням дії принципу, проголошеного в першому реченні першого абзацу статті 1 протоколу № 1.

Згідно з усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини, при встановленні необхідності втручання, включаючи втручання для забезпечення сплати податків, необхідне дотримання "справедливої рівноваги" між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту основних прав людини.

При цьому автор вважає, що дії, які вчиняє податковий орган зменшуючи платнику податків суму податкового кредиту, та, як наслідок, пред'являючи вимоги щодо сплати податку на додану вартість в більшому розмірі, можуть вважатися як спроба позбавити платника податку права власності на майно, яким він мирно володіє в розумінні статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В податкових спорах, на думку суддів Європейського суду з прав людини, необхідно перш за все досліджувати факт уплати/декларування контрагентом платника податків свої податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Оскільки, повторна сплата податку на додану вартість суб'єктом господарської діяльності-покупцем (перший раз покупець сплачує податок на додану вартість під час розрахунку за отриманий товар, оскільки він включається в ціну такого товару) на вимогу контролюючих органів призведе до подвійного оподаткування податком на додану вартість господарської операції та порушення "справедливої рівноваги" між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту основних прав людини.

Додатково необхідно зазначити, що діючим законодавством не передбачений механізм стягнення покупцем з продавця суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товарів/робіт/послуг, у разі, якщо контролюючі органи відмовлять у визнанні такому платнику податків-покупцю права на податковий кредит, про що прямо вказує абзац 4 статті 4 Господарського кодексу України.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях по податковим спорам неодноразово висловлював наступну позицію:

"Що стосується зусиль щодо запобігання обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що, коли Держави, які беруть участь у Конвенції, мають інформацію про такі зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи, вони можуть вживати відповідні заходи щодо запобігання, припинення чи покарання таких зловживань. Однак Суд вважає, що якщо національні влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному зі сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльності постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і щодо якого у нього не було можливостей по відстеженню та забезпеченню його старанності, то влада виходить за рамки розумного і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, при наявності в діях контрагента "добросовісного" платника податків ознак, що дозволяють зробити висновок про зловживання таким контрагентом системою оподаткування податком на додану вартість, органам державної податкової служби та судам необхідно досліджувати факт наявності чи відсутності умислу, в діях посадових осіб платника податків, спрямованого на ухилення від сплати податків та з'ясовувати чи діяв платник податків з належною обачністю, чи було йому відомо про порушення податкового законодавства, які були допущені його контрагентом або що діяльність його контрагента спрямована на надання податкової вигоди.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в частині скасування податкових повідомлень - рішень №0023211405 від 08.06.2018 року, № 0023091405 від 08.06.2018 року, № 0023191405 від 08.06.2018 року.

Разом з цим, суд відмовляє в частині скасування податкового повідомлення рішення-рішення №0023161405 від 08 червня 2018 року та податкового повідомлення-рішення №0023111405 від 08 червня 2018 року.

В ході проведення перевірки даних бухгалтерського обліку - бухгалтерського рахунку № 203 Паливо , №207 Запасні частини встановлено, що ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС відповідно до п.н.240.1.3 п.240.1 ст. 240 Податкового кодексу України від № 2755-V1, зі змінами та доповненнями, є платником екологічного податку.

За період з 19.03.2015 року по 31.12.2017 року ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС не декларувало екологічний податок у рядку 4.3 Розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у Податкової декларації екологічного податку при списанні відходів з балансу, а саме: шини вантажні автомобільні, фільтр масляний, фільтр паливний, акумулятори, олива моторна, мастило.

Перевіркою встановлено, що підприємство не подавало податкові декларації з екологічного податку.

Перевіркою повноти визначення екологічного податку за період з 19.03.2015 року по 31.12.2017 року встановлено його заниження на суму 4 655,80 грн.

Отже, якщо підприємство має намір продати такі шини та акумулятори, то вони визнаються його запасами. Якщо підприємство вирішить, що подальше зберігання таких шин та акумуляторів недоцільне і не призведе до економічних вигод у майбутньому, воно визнає такі шини та акумулятори відходами і списує їх з балансу (на підставі відповідного акту списання).

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС не нараховувало екологічний податок на обсяги використаних відходів (шини автомобільні, акумулятори, масляні фільтри, олива моторна), що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ Мезмарі Транс не укладало договори про вивезення відходів (автомобільні шини, акумулятори для вантажних автомобілів) для утилізації із відповідним спеціалізованим підприємством.

Акумулятори відносяться до 2 класу небезпеки відходів (високо небезпечні), шини автомобільні, масляні фільтри, олива моторна відносяться до 3 класу небезпеки (помірно небезпечні).

В судовому засіданні 21.11.2018 року судом витребувано у позивача письмові докази на спростування викладеного, однак вони до суду не надані, а отже висновки податкового органу не спростовано.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю МЕЗМАРІ ТРАНС до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

№0023211405 від 08.06.2018 року,

№0023091405 від 08.06.2018 року,

№0023191405 від 08.06.2018 року,

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення №0023161405 від 08 червня 2018 року та податкового повідомлення рішення №0023111405 від 08 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕЗМАРІ ТРАНС" - адреса: 65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 28/3, код ЄДРПОУ 39698270, телефон: (НОМЕР_1

Головне управління ДФС в Одеській області - адреса: 65044, Одеська область, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.