Ухвала

від 20.11.2018 по справі 757/50589/18-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/50589/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , з участю представників особи, на майно якої накладено арешт ТОВ «Лібера-Агро» адвоката ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібера Агро» ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000003241, -

В С Т А Н О В И В :

16.10.2018 директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібера Агро» (далі Товариство, ТОВ «Лібера Агро») звернувся до слідчого судді з клопотання про скасування арешту Товариства, що було накладено ухвалою слідчого судді від 01.08.2018 року (справа N 757/37445/18-к) у кримінальному провадженні N 42017000000003241. Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою слідчого судді накладеного арешт на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ "Лібера Агро " (код ЄДРПОУ 40891412).

Ліміт ПДВ не є грошовими коштами або електронними грошима, оскільки відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» електронні кошти це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов`язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі. Сума ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) не є матеріальним об`єктом у розумінні ст. 98 КПК України, а є правом підприємства на реєстрацію податкових накладних, тому ліміт ПДВ не може бути визнаний речовим доказом.

В судовому засіданні представник ТОВ «Лібера Агро» вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду клопотання.

Слідчиц суддя, заслухавши представника особи, щодо якої вирішується питання про арешт, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.10.2017 року за № 42017000000003241 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України.

Згідно з п. 18 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

За змістом ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2018, арешт на суму ПДВ в системі електронного адміністрування (ліміт ПДВ) накладено з метою забезпечення зберігання речових доказів в кримінальному провадженні.

Будь-яких інших правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження в вищевказаній ухвалі не наведено.

Статтею 84 КПК України імперативно передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Статтею 200-1 Податкового кодексу України передбачено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200- 1.3 статті 200 - 1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно зі ст. 200-1.1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік ПДВ в розрізі платників податку. Тобто система електронного адміністрування ПДВ це база даних ДФС, яка аналізує та проводить автоматичний облік ПДВ по кожному підприємству.

Пунктом 4 постанови КМУ від 16.10.2014 р. № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» передбачено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Отже, ліміт ПДВ не є грошовими коштами або електронними грошима, оскільки відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-ІИ електронні гроші - це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов`язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

Сума ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) не може містити на собі ознак, які притаманні речовим доказам та вони не можуть стосуватись предмету доказування у кримінальному провадженні.

Також, при ухваленні судового рішення щодо накладення арешту не було враховано принцип розумності та співрозмірності обмеження права власності, що є завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Обраний судом спосіб арешту призводить до негативних наслідків як при здійсненні підприємницької діяльності, так суттєво і негативно позначається на інтересах інших осіб, а також репутації компанії як бізнес-партнера. Крім того, Товариство позбавлено можливості зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що негативно впливає на господарську діяльність Товариства та розрахунки з бюджетом та контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, в умовах реалізації сторонами конституційного принципу змагальності і свободи в наданні ними суду своїх доказів, слідчим суддею вставлені фактичні дані для висновку про відсутність у справі обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння юридичної особи майном та обумовлювали арешт її майна, оскільки ТОВ "Лібера Агро" не є юридичною особою, стосовно якої здійснюється досудове розслідування, співробітники товариства не є підозрюваними в кримінальному провадженні, що виключає можливість накладення арешту на рахунки товариства з підстав визначених ч. ч. 4, 5, 6 ст. 170 КПК України, а безготівкові грошові кошти у будь-якому випадку не можуть містити на собі сліди вчинення ймовірного злочину, передбаченого ч. 2 ст.205, ч.2 ст.209 КК Украъни.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя,-

Керуючись ст. ст. 2, 16, 170, 174, КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібера Агро» ОСОБА_4 про скасування арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ "Лібера Агро», накладеного в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000003241 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ "Лібера Агро " (код ЄДРПОУ 40891412) ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2018 року (справа N 757/37445/18-к) у кримінальному провадженні N 42017000000003241.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1