Постанова

від 11.12.2018 по справі 615/210/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 грудня 2018 року

м.Харків

справа № 615/210/18

провадження № 22-ц/818/1008/18

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругова С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАН-ВСП ,

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН-ВСП до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН-ВСП на рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 червня 2018 року, постановлене під головуванням судді Логвінова А.О., в залі суду в м. Валки Харківської області (повний текст судового рішення складено 22 червня 2018 року), -

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАН-ВСП звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків у розмірі 518 851,47 грн.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 14 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАН-ВСП просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що позовні вимоги є доведеними та обгрунтованими, оскільки наявність декількох договорів оренди щодо однієї земельної ділянки свідчить про недобросовісність дій орендодавця. А факт понесених збитків товариством підтверджується бухгалтерською документацією та наданими позивачем розрахунками по упущеній вигоді.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів того, що договори оренди землі від 01 травня 2010 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрокомплекс заповіт", позбавили позивача права користуватись орендованими земельними ділянками та отримувати в період 2014-2016 років доходи від обробки цих земельних ділянок. Сам факт укладання договору оренди землі від 01 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрокомплекс заповіт" до закінчення строку дії попередніх договорів оренди землі, укладених на ті самі земельні ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ "ЛАН-ВСП", не є належним доказом підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем відповідних збитків та їх розміру.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,8160га, яка складається з земельної ділянки площею 0,8822 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 4,9338 га, кадастровий номер НОМЕР_2. Земельна ділянка розташована на території Сидоренківської сільської ради (а.с.23).

08 вересня 2008 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "ЛАН-ВСП" (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,8822 га, яка знаходиться на території Сидоренківської сільської ради.

Також 08 вересня 2008 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "ЛАН-ВСП" (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,9338 га, яка знаходиться на території Сидоренківської сільської ради.

Згідно з п. 8 вищевказаних договорів оренди землі, договори укладено на десять років.

Договори оренди землі зареєстровані у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 травня 2009 року за № 040968800009 та за № 040968800005 (а.с. 7-14, 15-21).

Строк дії договорів оренди землі від 08 вересня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ "ЛАН-ВСП", починається з моменту їх державної реєстрації, а саме з 22 травня 2009 року та закінчується 22 травня 2019 року.

Наразі вищевказані договори оренди земельних ділянок є чинними, записи щодо скасування чи розірвання зазначених договорів оренди землі у Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі по Сидоренківській сільській раді Валківського району Харківської області, - відсутні (а.с. 24).

01 травня 2010 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ Агрокомплекс заповіт (орендар) були укладені договори оренди землі строком на десять років, відповідно до умов яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,8822 га, кадастровий номер НОМЕР_1, а також земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,9338 га, кадастровий номер НОМЕР_2, які знаходяться на території Сидоренківської сільської ради (а.с.25-28).

Зазначені договори оренди землі зареєстровані у Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 серпня 2012 року за № 632120004001513 та за № 632120004001512 (а.с. 25-32).

Як на підставу позовних вимог ТОВ ЛАН-ВСП посилалося на те, що об'єктами договорів оренди землі від 08 вересня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ "ЛАН-ВСП", та об'єктами договорів оренди землі від 01 травня 2010 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрокомплекс заповіт", є одні й ті самі земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_1 Таким чином, відповідачка повторно передала належні їй земельні ділянки, які знаходяться в оренді ТОВ "ЛАН-ВСП", в оренду іншій юридичній особі ТОВ Агрокомплекс заповіт . Укладенні договори оренди землі, за наявності вищезазначених діючих договорів оренди землі, позбавили позивача права користування орендованими земельними ділянками та отримувати в період 2014-2016 років плоди і доходи від обробки таких земельних ділянок, чим було завдано збитків у розмірі 518 851,47 грн., які ТОВ "ЛАН-ВСП" просить стягнути з ОСОБА_2

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України Про оренду землі .

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст.93 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що об'єктами договорів оренди землі від 08 вересня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ "ЛАН-ВСП", та об'єктами договорів оренди землі від 01 травня 2010 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрокомплекс заповіт", є одні й ті самі земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_1

Договори оренди землі від 01 травня 2010 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрокомплекс заповіт", укладені до закінчення строку дії первісних договорів оренди землі, укладених на ті самі земельні ділянки 08 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ЛАН-ВСП".

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно ч. 1 ст. 27 ЗУ Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Статтею 28 Закону України Про оренду землі , а також пунктом 24 договорів оренди землі передбачено, що орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов'язання, передбачених цим договором.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення, насамперед, самих збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, є наслідком такої протиправної поведінки.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача.

Отже пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що договори оренди землі від 01 травня 2010 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрокомплекс заповіт", позбавили позивача права користування орендованими земельними ділянками та отримувати в період 2014-2016 років доходи від обробки таких земельних ділянок.

Факт укладання договору оренди землі від 01 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрокомплекс заповіт" до закінчення строку дії попередніх договорів оренди землі, укладених на ті самі земельні ділянки 08 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ЛАН-ВСП", не є належним доказом підтвердження заподіяння позивачу відповідачем відповідних збитків.

Посилання ТОВ ЛАН-ВСП на те, що позовні вимоги є доведеними, оскільки норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов'язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, - не приймаються до уваги колегією суддів.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.

Згідно пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Матеріали справи не містять відомостей про створення відповідної комісії та визначення цією комісією розміру збитків, завданих позивачеві.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ ЛАН-ВСП , - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують,

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН-ВСП - залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук

Повне судове рішення виготовлено 12.12.2018 року.