Рішення

від 10.12.2018 по справі 125/1248/18

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/1248/18

2/125/748/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2018 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

при секретарі Хода Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ТОВ Агрофірма Рубанський до ОСОБА_1 та ТОВ Агророзвиток про визнання недійсним договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ Агрофірма Рубанський свої вимоги до суду мотивувало тим, що між Товариством як орендарем, та ОСОБА_2, як орендодавцем, було укладено договір оренди землі щодо належної їй земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Журавлівської сільської ради Барського району, Вінницької області, а саме Договір оренди землі № 17 від 06.02.2009 року, укладений строком на 10 років щодо земельної ділянки розміром 6,5770 га, кадастровий номер 0520281600:03:003:0018, зареєстрований в Барському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК 01.03.2010 року за № 041003500033. Вказаний договір є чинним на даний час, ніким не оскарженим та не визнаним в судовому порядку недійсним. 10.04.2018 року при підготовці документів для перереєстрації прав оренди землі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Позивачу стало відомо, що спадкоємець померлого орендодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_1, після переоформлення спадкового права на земельну ділянку внаслідок спадкування, уклала новий договір оренди землі щодо вищевказаної земельної ділянки з іншою юридичною особою - орендарем ТОВ Агророзвиток . До спадкоємця земельної ділянки переходять всі права та обов'язки померлого спадкодавця як сторони по укладеному ОСОБА_3 оренди землі. Договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки (до моменту його смерті) є чинними для спадкоємців такої померлої особи (орендодавця). Водночас, ОСОБА_1, всупереч чинного договору оренди землі з Позивачем, повторно уклала новий договір оренди землі вже з іншою юридичною особою ТОВ Агророзвиток , а саме Договір оренди землі б/н від 30.11.2017 року. Оспорюваний договір оренди укладений та зареєстрований в період дії договору оренди землі, за яким орендарем є Позивач, та з порушенням прав Позивача, а тому є недійсним. Представник позивача ТОВ Агрофірма Рубанський просила суд визнати недійсним договір оренди землі б/н від 30.11.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агророзвиток щодо земельної ділянки кадастровий номер: 0520281600:03:003:0018 загальною площею 6,5770 га, яка розташована на території Журавлівської сільської ради Барського району Вінницької області.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ Агрофірма Рубанський ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала повністю, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача у справі ТОВ Агророзвиток та відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином повісткою з рекомендованим поштовим повідомленням та оголошенням на сайті судової влади України, про причини неявки суд не повідомили, тому справа вирішена на підставі наявних в ній даних у відсутність відповідачів.

Представник відповідача у справі ТОВ Агророзвиток надіслав суду відзив, у якому зазначив, що товариство позов не визнає, оскільки оскаржуваний договір є законним. Державним реєстратором проведено державну реєстрацію права оренди. 23.11.2017 року, перед укладення договору оренди землі між відповідачами було сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 104878019. З відомостей даної інформаційної довідки вбачалося, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та підстав набуття права власності на дану земельну ділянку, інших обтяжень та інших речових прав в реєстрі не містилося. Тому, перешкоди для укладення договору оренди землі у ОСОБА_1 були відсутні.

Судом ухвалено проведення заочного розгляду даної справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.

Відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,5770 га, кадастровий номер: 0520281600:03:003:0018 розташованої на території Журавлівської сільської ради Барського району Вінницької області.

Вказану земельну ділянку відповідач ОСОБА_1 успадкувала після смерті 05.03.2012 року ОСОБА_2 згідно рішення Барського районного суду від 28.08.2014 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рубанський , як орендарем, та ОСОБА_2, як орендодавцем, було укладено договір оренди землі щодо належної їй на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Журавлівської сільської ради Барського району, Вінницької області, а саме Договір оренди землі № 17 від 06.02.2009 року, укладений строком на 10 років щодо земельної ділянки розміром 6,5770 га, кадастровий номер: 0520281600:03:003:0018, зареєстрований в Барському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК 01.03.2010 року за № 041003500033. Даний договір пройшов державну реєстрацію у встановленому законодавством порядку.

Вказаний договір є чинним, ніким не оскаржений та не визнаний в судовому порядку недійсним, що підтверджується листом Відділу в Барському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 06.04.2018 р. вих. № М 253/0-0.26-253/133-18.

В період дії вказаного вище договору оренди землі з ТОВ Агрофірма Рубанський ОСОБА_1 уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншою юридичною особою - ТОВ Агророзвиток , а саме Договір оренди землі б/н від 30.11.2017 року, який укладений строком на 10 років щодо земельної ділянки розміром 6,5770 га кадастровий номер: 0520281600:03:003:0018. Право оренди земельної ділянки зареєстровано 04.12.2017 року Державним реєстратором Уладівської сільської ради, Літинського району, Вінницької області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 120128265 від 10.04.2018р. Державну реєстрацію ОСОБА_3 оренди землі № 17 від 06.02.2009 року здійснено 01.03.2010 року за № 041003500033.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України Про оренду землі та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Частиною 2 цієї статті Кодексу встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 ЗК України).

Відповідно до положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України,- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 124, ст. 125 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 35 Закону України Про оренду землі спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

За положеннями ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 15 квітня 2015 року у справі №6-55цс15, в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого ст. 33 Закону України Про оренду землі , на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

В п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання правочину (угоди) недійсним (ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Частиною 1 ст. 27 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦКУ).

Згідно ч.1 ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Як було встановлено судом, між ОСОБА_1 та ТОВ Агророзвиток був укладений спірний договір під час дії договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного між ТОВ Агрофірма Рубанський та ОСОБА_2, а відтак були порушені права позивача на володіння та користування землею на умовах договору оренди, переважне право на поновлення договору оренди на новий строк.

Позивач не є стороною спірного договору, проте позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

За таких обставин суд вважає, що спірний договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агророзвиток , порушує права позивача, а тому договір між ними суперечить чинному законодавству.

Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до п. 12.6 укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_3 оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.

Частиною 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі , а також пунктом 12.5 вищевказаного ОСОБА_3 оренди землі визначено, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

Статтями 31 та 32 Закону України Про оренду землі , а також пунктами 12.2 - 12.4 укладеного Позивачем договору оренди землі визначається перелік підстав, за яких договір оренди може бути припинений, в тому числі шляхом його розірвання в судовому порядку. Жодної з таких підстав не настало.

Таким чином, ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2, набула всі права та обов'язки за договором оренди землі від 06.02.2009 року та є належним відповідачем у даній справі.

Враховуючи, що Договір оренди землі від № 17 від 06.02.2009 року набув чинності в момент реєстрації 06.02.2010 року, і земельну ділянку було передано за актом приймання-передачі, право володіння і користування (право оренди) вищевказаною земельною ділянкою вибуло із відання ОСОБА_2 і було передано Позивачу на строк 10 років, тобто включно до 01.03.2020 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 0520281600:03:003:0018.

Тому, ОСОБА_1 з моменту реєстрації казаного ОСОБА_3 оренди землі не мала прав оренди (права володіння і користування) щодо цієї землі, й не могла її передати іншій особі ТОВ Агророзвиток за договором оренди землі б/н від 30.11.2017 року, оскільки таке право до 2020 року відповідно зареєстроване і належить ТОВ Агрофірма Рубанський .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач довів обставини, які є підставою для задоволення позовних вимог про визнання недійсним спірного договору, оскільки його укладено до закінчення дії договору оренди землі між позивачем та ОСОБА_2, при цьому одна й та ж сама земельна ділянка не може бути об'єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями. Укладення спірного договору створило позивачу перешкоди в реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі ТОВ Агрофірма Рубанський до закінчення строку дії договору оренди землі і це порушене право підлягає захисту шляхом визнання недійсним спірного договору оренди землі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає до задоволення у повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 1762 грн. , оскільки вони підтвердженні платіжним дорученням №1-323 від 05.06.2018 року.

За таких обставин суд, керуючись ст. ст . 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268, 280-283 ЦПК України,

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 30.11.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агророзвиток (код ЄДРПОУ 40001958) щодо земельної ділянки кадастровий номер: 0520281600:03:003:0018 загальною площею 6,5770 га, яка розташована на території Журавлівської сільської ради Барського району Вінницької області.

Стягнути з ОСОБА_1 та ТОВ Агророзвиток на користь ТОВ Агрофірма Рубанський в рівних частках 1762 грн. понесених судових витрат при сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення може бути оскаржене позивачем, або в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - відповідачем, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Вінницької області. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:

Повний текст судового рішення виготовлено та оприлюднено 12.12.2018 року