Рішення

від 11.12.2018 по справі 136/2196/18

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/2196/18

провадження № 2/136/838/18

РІШЕННЯ

іменем України

"11" грудня 2018 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Кривенка Д.Т.

секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іваньківської сільської ради Липовецького району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним вище позовом до відповідача, обґрунтовуючи його тим, що 11.06.2017 померла мати позивача ОСОБА_2. Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом вчиненим спадкодавцем 21.02.2000 , відповідно до якого вона заповіла ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай), серія ВН № 0217687 площею 3,44 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності КСП Нива с. Іванька Липовецького району. Позивач, будучи спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину, подавши до органів нотаріату заяву відповідного змісту. Однак в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права на вищевказану земельну ділянку, позивач позбавлена можливості, у зв'язку із тим, що у даному заповіті спадкодавець заповідав документ а не майно, у зв'язку із чим нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

У визначений судом строк відзиву на позов відповідач не подав до суду, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги визнав, не заперечував щодо його задоволення, а розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Позивач та її представник у підготовче судове засідання не з'явились, останній надав заяву, в якій позовні вимоги підтримує у заявленому обсязі, просив суд їх задовольнити, а розгляд справи проводити за їх відсутності.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 29.10.2018 було витребувано матеріали спадкової справи після смерті спадкодавця.

З огляду на визнання позову відповідачем, суд вважає за доцільне ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження в даному судовому засіданні, за відсутності сторін, на підставі зібраних у справі доказів, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що 11.06.2017 в селі Пісочин Липовецького району Вінницької області, померла ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії І-АМ №381576, а.с. 5). Після її смерті відкрилась спадщина.

Із матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2, встановлено, що своїм правом на спадкування скористалась позивач, будучи дочкою спадкодавця та спадкоємцем за заповітом вчиненим за життя спадкодавця 21.02.2000 , відповідно до якого остання заповіла ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай), серія ВН № 0217687 площею 3,44 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності КСП Нива с. Іванька Липовецького району. Даний заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Іваньківської сільської ради та зареєстровано в реєстрі за № 5 (а.с.7).

Позивач спадщину прийняла, подавши нотаріусу заяву відповідного змісту в межах строку визначеного законодавством. Інших осіб, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині не встановлено.

20.09.2018 державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я позивача, яка мотивована тим, що у вищезазначеному заповіті заповідач заповіла сертифікат, а не майно.

Відповідно до статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу .

Виходячи з аналізу положень норм статей 213 , 1256 ЦК України тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт має суперечливий характер, у зв'язку з чим необхідно уточнити його зміст.

Відповідно до листа Відділу у Липовецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.10.2018 (а.с.10) встановлено, що ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на землю серія ВН №197370, який був зареєстрований 30.09.2004 за №122, площа земельної ділянки 6,0534 га., взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) площею 3,44 в умовних кадастрових гектарах , серія ВН № 0217687 .

Факт належності ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 6,0534 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ВН №197370, який видано 30.09.2004 на підставі розпорядження №119 Липовецької райдержадміністрації від 21.05.2004 (а.с.8).

Встановлені судом обставини, які були перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що заповідач розпорядилась належним їй правом на земельну частку (пай), але ще за життя набула право власності на земельну ділянку згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН №1973701, отож заповіт в частині розпорядження правом на земельну частку (пай) за ч. 4 ст. 1236 ЦК є не чинним і нотаріус не має права оформляти на користь спадкоємця свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку.

У п.23 постанови ПВС України від 30.05.2008 за №7, зазначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що складаючи заповіт, ОСОБА_2 самостійно та вільно виявила волю щодо настання реальних наслідків вчиненого нею правочину, що в разі її смерті позивач успадкує належне їх право на майно зазначене у заповіті, отож набуття спадкодавцем права власності на таке майно не змінює волі спадкодавця.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням цільового призначення.

За таких обставин та у контексті наведених правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини викладені нею у позовній заяві, отож суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту судом у спосіб шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку.

Крім того, відповідач позов визнав.

Враховуючи, що визнання відповідачем позовних вимог - не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, приймаючи до уваги, що відповідно до вимог діючого законодавства, позивач має право на спадкування за заповітом на майно, яке належало спадкодавцеві, спадщину прийняла в силу діючого законодавства, суд приймає визнання відповідачем позову та ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за №7 Про судову практику у справах про спадкування , ст.ст. 346,1225 ЦК України, ст.ст. 10,13,206,258-259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, поштовий індекс 22555; РНОКПП - НОМЕР_1) до Іваньківської сільської ради Липовецького району (місцезнаходження: с.Іванька, Липовецький район, Вінницька область, поштовий індекс 22554; ЄДРПОУ - 04329027) про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом вчиненим 21.02.2000 та посвідченим секретарем Іваньківської сільської ради Липовецького району, зареєстрованим в реєстрі за №5, на земельну ділянку площею 6,0534 га, кадастровий номер: 0522282000:03:000:0349, в межах згідно з планом, розташовану на території Іваньківської сільської ради, Липовецького району Вінницької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 30.09.2004, серія ВН № 197370, виданого на підставі розпорядження №119 Липовецької райдержадміністрації від 21.05.2004, після смерті ОСОБА_2, яка померла 11.06.2017 в селі Пісочин Липовецького району Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Т. Кривенко