Рішення

від 12.12.2018 по справі 904/4675/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4675/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет Плюс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 9 194, 10 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет Плюс" (далі - відповідач) на свою користь суму 9 194, 10 грн., з яких 5 068, 34 грн. – основний борг, 255, 00 грн. - 3% річних, 2 526, 62 грн. – пеня, 837, 34 грн. – інфляційні.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 100,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки №68 від 26.05.2015.

Ухвалою суду від 22.10.2018 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до положень статті 252 ГПК України.

Разом з тим, 22.10.2018 судом ухвалено надати відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив на позов протягом 15 днів з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати відповідь на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відзиву на позовну заяву; відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати заперечення на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відповіді на відзив.

Всупереч вимог ухвали суду від 22.10.2018, відповідачем не надано відзив на позов. В матеріалах справи наявний поштовий конверт з ухвалою суду від 22.10.2018, який було направлено на вказану у витягу з ЄДРПОУ адресу відповідача, та повернуто до суду за закінченням терміну зберігання.

Частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 10.12.2018 року судом прийнято рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

20.12.2017 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки №68 (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов'язується поставляти покупцю товар (запасні частини для автомобілів) (далі – товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору (п.1.1 Договору)

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Асортимент, номенклатура, кількість та ціна товару на умовах цього Договору визначається рахунком та/або видатковою накладною, що виконує призначення специфікації та відповідно є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.2 Договору)

Поставка товару може здійснюватись партіями. Про поставку відповідної партії товару сторони оформляють видаткову накладну, яка є невід'ємною частиною Договору (п.2.9 Договору)

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом оплати 100 % вартості товару протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати поставки товару (п.4.6 Договору)

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку відповідачу товару на суму 9 068, 34 грн., що підтверджується видатковою накладною №270 від 27.01.2017, яка підписана та скріплена печатками підприємств обох сторін.

З огляду на те, що відповідач порушив зобов'язання перед позивачем в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 9 068, 34 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.

Згідно положень ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

За прострочення оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу (п.7.2 Договору)

У разі, якщо прострочення платежу триватиме понад один місяць постачальник матиме право, крім стягнення передбачених п.7.2 Договору суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 10 (десять) процентів від суми боргу (п.7.4 Договору)

Так, позивач нарахував до сплати відповідачу пеню за період з 03.02.2017 по 09.10.2018 року у розмірі 2 526, 62 грн., 3% річних за той самий період у розмірі 255,00 грн. та інфляційні за період з лютого 2017 року по жовтень 2018 року у розмірі 837, 34 грн., а також штраф у розмірі 10% боргу, що становить суму 255, 00 грн. (а.с.4-6)

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені та 3% річних, суд зазначає, що позивачем невірно визначено дату початку періоду з якої він може проводити відповідні нарахування.

Так, з огляду на те, що умовами пункту 4.6 Договору сторонами погоджено оплату товару протягом 5 робочих днів з дати поставки товару за Договором, граничним терміном оплати товару за накладною №270 від 27.01.2017 року, є 03.02.2017 року, а прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за вказаними накладними почалось з 04.02.2017 року і саме з цієї дати позивач має право нараховувати пеню та 3% річних.

З огляду на те, що зазначене не призвело до неправільного обрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних, тому суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних обґрунтованими за період з 04.02.2017 по 09.10.2018 на суму 255, 00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючі наведене, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд визнає його обґрунтованим частково, у зв'язку з чим задовольняє нарахування пені за період з 04.02.2017 року по 04.08.2017 року на суму 1 192, 30 грн., тоді як в решті нарахувань пені відмовляє за безпідставністю.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та штрафу, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних за період з лютого 2017 року по серпень 2018 року у розмірі 837, 34 грн. та штрафу у розмірі 10% від суми боргу на суму 506, 80 грн.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 5 100, 00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених позивачем внаслідок звернення з даним позовом до суду, суд зазначає наступне.

На підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав договір про надання юридичних послуг №21 від 04.03.2018, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Доцільність», додаткова угода №01 до договору про надання юридичних послуг №21 від 04.03.2018, акт приймання-передачі №07 від 28.09.2018 до договору про надання юридичних послуг №21 від 04.03.2018, звіт №07 від 28.09.2018 до акта приймання-передачі №07 до договору про надання юридичних послуг №21 від 04.03.2018, договір про надання юридичної допомоги №1-08/18 від 01.08.2018, свідоцтво №3939/10 від 23.04.2009 про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер серії КС №364475 від 09.10.2018, розрахунок витрат на правничу допомогу, платіжне доручення №524 від 31.10.2018 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Доцільність» юридичних послуг у розмірі суми 5 000, 00 грн.

За змістом приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, частинами 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене та враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даному спорі, кількість часу, необхідного на виконання адвокатом робіт (надання послуг), суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованості та співрозмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, розрахунок вартості послуг за надану професійну правничу допомогу на суму 5 000, 00 грн. є завищеними, а тому розмір таких витрат підлягає обмеженню сумою 1 000, 00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет Плюс" (49087, м.Дніпро, вул. Калинова, буд. 87, код 37539273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП" (03680, м.Київ, пр.Палладіна, буд. 34, код 36756988) суму 5 068, 34 грн. основного боргу, 255, 00 грн. 3% річних, 1 192, 30 грн. пені, 837, 34 грн. інфляційних, 506, 80 грн. штрафу, 854, 87 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1 506, 28 грн. судового збору.

В решті позовних вимог – відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Суддя А.В. Суховаров