Рішення

від 10.12.2018 по справі 904/4288/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4288/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Криворіжцемремонт", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС ЕКО", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 544 945,36 грн. за договором підряду

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Криворіжцемремонт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС ЕКО" про стягнення заборгованості у сумі 544 945,36 грн. за договором підряду № 07-17 від 17.07.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 07-17 від 17.07.2017р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг.

Ухвалою від 12.10.2018 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано Позивача протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

16.10.2018 Позивач надав до суду клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2018, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06.11.2018 о 11:00год.

Ухвалою від 06.11.2018 підготовче засідання відкладено на 26.11.2018.

26.11.2018 позивач надав пояснення в яких зазначив, що на виконання умов договору та додаткових угод до нього, позивачем виконано свої зобов'язання, про що свідчать акти приймання виконаних робіт форми КБ-2В, довідка вартості робіт форми КБ-3 до кожного акту № 181-10, 182-10, 183-10 від 26.10.2017 та № 200-12, 201-12-, 204-12 від 29.12.2017 року (в яких вказані дати складання та підписання) та рахунки № 211, 212, 213 від 26.10.2017 року та № 249, 250, 251 від 29.12.2017 року затверджені обома сторонами на загальну суму 448 682,82 грн.

Позивач вказує на те, що відповідно до додаткової угоди №2 від 27.12.2017 року до вищевказаного договору, строк дії договору продовжено до 31.12.2018 року. Тобто. фактично останній день виконання відповідачем своїх зобов'язань є 12.01.2018 року, з приводу чого штрафні санкції за договором нараховано з 13.01.2018.

Ухвалою від 26.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суту судовому засіданні на 10.12.2018 року.

Позивач у судове засіданні не з'явився, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовує неможливістю прибути представника, у зв'язку з погодними умовами.

З цього приводу суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду, то суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с. 103, 104).

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 10.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Криворіжцемремонт" (підрядник - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМС ЕКО" (замовник-відповідач) укладено договір підряду №07-17.

Відповідно до п. 1.1 договору, підрядник зобов'язується здійснити монтажні роботи з установки обладнання на об'єкті Технічне переоснащення системи енергопостачання сушильних барабанів №№1,2,3 на підприємстві ПАТ ХайдельбергЦемент Україна , а замовник зобов'язується прийняти та здійснити оплату за виконані роботи. Найменування обладнання, перелік робіт, строк виконання, вартість робіт, вимоги до якості, яким повинні відповідати виконані роботи, визначаються сторонами у додатку №1, які є невід'ємною частиною цього договору.

У випадку виникнення необхідності проведення додаткових робіт, не вказаних у цьому договорі, підрядник не має право приступати до виконання таких робіт до підписання сторонами відповідних додаткових угод, які будуть невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.2. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 10.09.2017, загальна вартість договору складає 641 738,83 грн., в тому числі ПДВ 20% - 106 956,47 грн.

У відповідності до п. 2.2. договору, загальна вартість робіт визначається додатком №1 даного договору.

Строк виконання робіт складає 25 робочих днів з моменту готовності об'єкту для монтажу обладнання та передачі підряднику площадки під монтаж обладнання за актом приймання-передачі (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата робіт підрядника, виконаних у відповідності до умов договору, здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника прямим платежем на протязі 10 банківських днів після виконання робіт при наданні наступних документів:

- акта виконаних робіт форми КБ2в, підписаного замовником і підрядником;

- довідки про вартість робіт форми КБ-3;

- рахунку -фактури.

Договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017, але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.4. договору).

27.12.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №2, якою сторони прийшли до згоди продовжити дію договору №07-17 від 17.07.2017 строком до 31.12.2018.

На виконання умов договору між сторонами підписано специфікації № 1, 2, 3.

05.09.2017 відповідач здійснив оплату за технічне переснащення системи енергозабезпечення сушильних барабанів, згідно специфікації №2 на суму 25 000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №227 від 05.09.2017 (а.с.33).

На виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 448 682,82 грн., а відповідач прийняв передбачені умовами договору роботи без заперечень, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт № 181-10 за жовтень 2017 на суму 5 135,72 грн., № 182-10 за жовтень 2017 на суму 45 718,28 грн., № 183-10 за жовтень 2017 на суму 127 536,00 грн., № 200-12 за грудень 2017 на суму 77 280,00 грн., № 201-12 за грудень 2017 на суму 69 805,87 грн., № 204-12 за грудень 2017 на суму 123 206,95 грн. та відповідними довідками про вартість виконаних робіт.

На оплату виконаних робіт позивач виставив відповідачу рахунки № 212 від 26.10.2017 на суму 5 135,72 грн., № 213 від 26.10.2017 на суму 45 718,28 грн., № 214 від 26.10.2017 на суму 127 536,00 грн., № 249 від 29.12.2017 на суму 77 280,00 грн., № 250 від 29.12.2017 на суму 69 805,87 грн., № 251 від 29.12.2017 на суму 123 206,95 грн.

Відповідач у повному обсязі, за виконані позивачем роботи на суму 423 682,82 грн. не розрахувався, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу претензію вих. №34 від 19.02.2018, якою просив відповідача сплатити заборгованість. Разом з претензією, позивач додатково направив відповідачу копії вже підписаних актів виконаних робіт форми КБ2в, рахунків на оплату підрядних робіт, довідки про вартість робіт форми КБ-3, що підтверджується описом вкладення від 20.02.2018.

Відповідач заборгованість у розмірі 423 682,82 грн. не сплатив, що стало причиною виникнення цього спору.

Відповідно до п. 6.2. договору, в разі порушення строків оплати, замовник несе майнову відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5% від простроченої до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період нарахування пені.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 15 412,66 грн. - інфляційних втрат, 8 636,00 грн. - 3% річних та 97 214,70 грн. - пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Позивачем, в якості доказів виконання робіт надано Акти приймання виконаних будівельних робіт № 181-10 за жовтень 2017 на суму 5 135,72 грн., № 182-10 за жовтень 2017 на суму 45 718,28 грн., № 183-10 за жовтень 2017 на суму 127 536,00 грн., № 200-12 за грудень 2017 на суму 77 280,00 грн., № 201-12 за грудень 2017 на суму 69 805,87 грн., № 204-12 за грудень 2017 на суму 123 206,95 грн., вказані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень та заперечень.

На час розгляду спору, відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 423 682,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано 3% річних за період з 13.01.2018 по 18.09.2018 у сумі 8 636,00 грн. та інфляційні втрати - 15 412,66 грн. за період з січня 2018 по серпень 2018.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3 % річних за період з 13.01.2018 по 18.09.2018 судом встановлено, що їх сума становить 8 670,97 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума 3% річних заявлена позивачем - 8 636,00 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Отже, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з лютого по серпень 2018 становлять 8 923,58 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 6 489,08 грн. слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 97 214,70 грн. за період з 13.01.2018 по 18.09.2018, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.2. договору, в разі порушення строків оплати, замовник несе майнову відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5% від простроченої до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період нарахування пені.

Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що пеня нарахована не вірно - за весь період прострочення оплати - з 13.01.2018 по 18.09.2018.

Суд зазначає, що відносно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова п.6.2 договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи, викладене, пеня повинна розраховуватись за період з 13.01.2018 по 13.07.2018 та її сума, що підлягає до стягнення, становить 70 273,17 грн.

В решті позовних вимог про стягнення пені у розмірі 26 941,53 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 423 682,00 грн., 3% річних у розмірі 8 636,00 грн., інфляційних втрат - 8 923,58грн. та пені - 70 273,17 грн.

В решті позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат - 6 489,08 грн. та пені - 26 941,53 грн. слід відмовити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: на відповідача - 7 672,72 грн., на позивача - 501,46 грн.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 8 000 грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В силу ч.1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката , несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 8 000,00 грн.

На підтвердження надання юридичних послуг та їх оплати, позивачем надано: копію договору про надання юридичних послуг №1409/1/18 від 14.09.2018р., укладеного між позивачем та Приватним підприємством Правовий Центр - Гарант та оригінал платіжного доручення №2041 від 18.09.2018р. на суму 8000,00 грн.

Крім того, позивачем не надано до суду ордер на надання правової (правничої) допомоги, свідоцтво про право на здійснення адвокатської діяльності, розрахунок витрат на правничу допомогу та акт виконаних послуг, як і не надано оформленого завдання на поточні послуги, як це передбачено п.п.2.4.,2.5 договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість та співмірність заявленої до стягнення суми витрат на оплату юридичних послуг в розмірі 8 000,00 грн., а отже такі витрати не підлягають розподілу між сторонами по справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Криворіжцемремонт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС ЕКО" про стягнення суми основного боргу у розмірі 423 682,00 грн., 3% річних у розмірі 8 363,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 412,66 грн. та пені у сумі 97 214,70 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС ЕКО" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 5, офіс 13/1, код ЄДРПОУ 39948203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Криворіжцемремонт" (50006, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 38788037) суму основного боргу у розмірі 423 682,00 грн. (чотириста двадцять три тисячі шістсот вісімдесят дві грн. 00 коп.) , 3% річних - 8 636,00 грн. (вісім тисяч шістсот тридцять шість грн. 00 коп. ), інфляційних втрат - 8 923,58 грн. (вісім тисяч дев'ятсот двадцять три грн. 58 коп.), пеню - 70 273,17 грн. (сімдесят тисяч двісті сімдесят три грн. 17 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 672,72 грн. (сім тисяч шістсот сімдесят дві грн. 72 коп.) , про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6 489,08 грн., пені - 26 941,53 грн. та витрат на оплату юридичних послуг - 8 000,00 грн. - відмовити.

Судові витрати у сумі 501,46 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.12.2018

Суддя ОСОБА_1