Ухвала

від 12.12.2018 по справі 908/2687/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.12.2018 Справа № 908/2687/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Проскуряков К.В., розглянувши заяву Фермерського господарства “Гогунського Андрія Владленовича” від 07.12.2018 р. про вжиття заходів забезпечення позову

За позовом: Фермерського господарства “Гогунського Андрія Владленовича” (71202 Запорізька область, Чернігівський район, вул. Соборна, буд. 383, код ЄДРПОУ 22127215)

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095 м.Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689)

про поновлення договору оренди земельної ділянки від 29.10.2008 р. №040828100172

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

10.12.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фермерського господарства “Гогунського Андрія Владленовича” від 07.12.2018 р. (вх. №2886/08-07/18 від 10.12.2018 р.) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про поновлення терміну дії договору оренди землі від 29.10.2008 р., зареєстрований Токмацьким МРВ ЗРФ ДП “Центр ДЗК”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 р. за № 040828100172, на десять років; визнання поновленим договіру оренди землі від 29.10.2008 р. зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП “Центр ДЗК”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 р. за № 040828100172, на десять років шляхом укладення додаткової угоди у відповідній редакції.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 р. справу № 908/2687/18 передано на розгляд судді ПроскуряковуК.В.

Також, разом з вказаною позовною заявою, 10.12.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява Фермерського господарства “Гогунського Андрія Владленовича” від 07.12.2018 р. про вжиття заходів забезпечення позову, яку відповідно до Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.12.2018 р. розподілено судді Проскурякову К.В.

В обґрунтування забезпечення позову, заявник посилається на те, що відповідач відмовив у поновлені на 10 років договору оренди землі від 07.11.2008 р. (зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП “Центр ДЗК”, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.08 за № 040828100172), яка викладена у листі від 02.11.2018 р. за вих. № 27-8-0.6-6754/2-18. Позивач вважає, що такі дії з боку відповідача, щодо інших земельних ділянок на території Запорізької області та по яких наявні спори у судах з однорідним предметом, мають непоодинокий характер.

Крім того, заявник вказує, що відповідач, як адміністратор інформаційної бази Державного земельного кадастру може здійснити (та здійснює) зміну кадастрового номера земельної ділянки шляхом доступу та внесення до Державного земельного кадастру певної зміненої інформації про земельну ділянку. У разі включення відповідачем земельної ділянки, що є предметом договору до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах та безпосередньо організації таких торгів, та/або внесення змін до Державного земельного кадастру щодо даної земельної ділянки, у разі задоволення даного позову унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зазначив, що у відповідності до положень частини третьої та четвертої ст. 135 ЗК України, саме відповідач, як організатор земельних торгів має право приймати рішення (накази) щодо їх проведення, а у відповідності до ст. 118 ЗК України і накази щодо передачі у власність земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до частини 8 положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 р. № 333, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

На підставі викладеного, заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області, до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 114,1540 га кадастровий номер 2325585700:03:028:0003, а саме:

- включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 114,1540 га кадастровий номер 2325585700:03:028:0003 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та організовувати щодо неї земельні торги;

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 114,1540 га кадастровий номер 2325585700:03:028:0003;

- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 114,1540 га кадастровий номер 2325585700:03:028:0003.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 4 статті 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області, до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 114,1540 га кадастровий номер 2325585700:03:028:0003, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову.

З листа-повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 02.11.2018 р. № 27-8-0.6-6754/2-18, на який посилається заявник обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не вбачається, що земельна ділянка, щодо якої укладався спірний договір оренди, включена або буде включена відповідачем до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах). Також з вказаного листа-повідомлення не слідує, що відповідачем вчиняються будь-які дії щодо передання спірної земельної ділянки у власність іншим особам в межах норм і порядку безоплатної приватизації.

Доводи наведені заявником в обґрунтування клопотання про забезпечення позову, мають оціночний характер та підлягають з'ясуванню, оцінці та доведенню під час вирішення спору по суті, та не свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду або призведуть до порушень прав заявника.

Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Доводи позивача, викладені в заяві про забезпечення позову, що відповідачем може бути здійснено зміну кадастрового номера земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру певної зміненої інформації про земельну ділянку, а також припущення, що відповідач може включити земельну ділянку, яка є предметом спірного договору, до переліку земельних ділянок для продажу права оренди та провести організацію конкурсних торгів, не підтверджені заявником належними та допустимими засобами доказування, оскільки вказані посилання є лише власними припущеннями позивача.

Враховуючи викладене, суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище норми ГПК України, приходить до висновку, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову заявником належним чином не обґрунтовано, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання судового рішення, яке може бути прийнято за результатами розгляду позовної заяви, не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими заявник пов'язує застосування вказаних ним заходів забезпечення позову, тому вказані обставини не є достатньою підставою для задоволення заяви.

З огляду на викладене, на дату розгляду заяви про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Фермерського господарства “Гогунського Андрія Владленовича” від 07.12.2018 р. про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

3. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Суддя                                                                                          К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.

          В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.