Рішення

від 12.12.2018 по справі 908/1989/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/90/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 Справа № 908/1989/18

Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1989/18

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Симбірцева, буд. 1-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Електротехніка» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 10)

про стягнення штрафу,

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- довіреність № 30 від 22.01.2018 р.

від відповідача: ОСОБА_2- Ордер на надання правової допомоги серія ЗП № 023066 від 05.11.2018 р., Договір про надання правової допомоги № б/н від 05.11.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

01.10.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 53-02/2923 від 25.09.2018 р.) Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Електротехніка» про стягнення штрафу у розмірі 119690,40 грн. внаслідок невиконання зобов'язання щодо строків поставки товару за договором поставки № 728 від 07.06.2017 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1989/18 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.10.2018 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Мірошниченко М.В., відкрито провадження у справі № 908/1989/18, якій присвоєно номер провадження 33/90/18, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.11.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.11.2018 р. на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України, згідно з письмовим клопотанням відповідача, підготовче засідання відкладено на 27.11.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.11.2018 р., з ініціативи суду, продовжений до 27.11.2018 р. процесуальний строк, встановлений відповідачу для подання відзиву на позовну заяву; підготовче провадження закрите; справа призначена до розгляду по суті у судовому засіданні 12.12.2018 р.

У судове засідання 12.12.2018 р. з'явилися представники сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

У судовому засіданні 12.12.2018 р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

У судовому засіданні 12.12.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані таким. За умовами договору № 728 від 07.06.2017 р., специфікації № 1 від 07.06.2017 р., в редакції додаткової угоди № 2 від 09.11.2017 р., відповідач повинен був поставити товар у 2-4 кварталі, протягом 30 календарних днів з моменту направлення письмової заявки позивачем. 24.11.2017 р. позивачем було направлено відповідачу письмові заявки на поставку товару від 20.11.2017 р. № 53-15/1928 та від 22.11.2017 р. № 53-15/1938. Таким чином, враховуючи умови специфікації № 1, граничний строк поставки товару 25.12.2017 р. 28.11.2018 р. позивачу надійшов лист, яким відповідач підтвердив отримання вказаних заявок та повідомив про готовність здійснити часткову поставку товару. 08.12.2017 р. відповідачу був направлений лист № 53-15/897 з проханням повідомити письмово позивача про дату поставки продукції за вказаними вище заявками. 18.12.2017 р. була отримана відповідь відповідача про готовність поставки продукції згідно рахунку № 1762 від 18.12.2018 р. та зазначено, що інша частина кабельної продукції знаходиться у процесі виробництва та буде поставлена у другій декаді січня 2018 р. Листом від 19.12.2017 р. позивач підтвердив про готовність прийняти товар згідно заявки від 22.11.2017 р. № 53-15/1938, при цьому товар, вказаний у заявці № 53-15/1938, відповідач не поставив. Повідомлень від відповідача про готовність здійснити поставку товару позивачу згідно заявки від 20.11.2017 р. № 53-15/1928 не надходило. Поставка товару згідно заявок від 20.11.2017 р. № 53-15/1928 та від 22.11.2017 р. № 53-15/1938 відповідачем не здійснена. Таким чином, відповідач порушив узгоджені строки поставки. Позивач, згідно п. 7.2 договору № 728 від 07.06.2017 р., нарахував відповідачу штраф у розмірі 119690,40 грн., який просить стягнути з відповідача. З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію, відповідь на яку не надійшла. Позов обґрунтований ст.ст. 525, 526, 530, 611 ЦК України.

Відповідач у письмовому відзиві, який надійшов до суду 27.11.2018 р., зазначив про незгоду з позовом. Вказав, що позивачем 20.11.2018 р. та 22.11.2018 р. було направлено на адресу відповідача заявки №№ 1928, 1938 на постачання продукції відповідно до умов договору № 728 від 07.06.2017 р. та специфікації № 1 від 17.06.2017 р. Відповідачем 27.11.2017 р. було направлено відповідь на вказані заявки, в якій вказано про зобов'язання поставити товар частково. Причиною часткової поставки зазначено несвоєчасну сплату за поставлений товар покупцем та підвищення собівартості матеріалів. Таким чином, відповідач належним чином виконав умови договору, надав інформацію щодо підстав часткового невиконання умов договору. Так, на момент здійснення заявок від 20.11.2017 р. та від 22.11.2017 р. існувала заборгованість позивача за поставлений товар у розмірі 246268,23 грн. Пунктом 6.2 договору визначено право постачальника відмовитись від поставки товару у випадку прострочення оплати попередньо поставленого товару у строки, зазначені у специфікації. 20.12.2017 р. відповідачем була поставлена продукція на суму 50154,37 грн., однак, сплата за поставлений товар була здійснена лише 16.03.2018 р. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, просить відмовити у позові повністю. В обґрунтування заперечень посилався на ст. 226 ГК України.

Сторони у судових засіданнях надавали усні пояснення.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що він скористався правом, передбаченим п. 6.2 договору № 728, та відмовився від поставки товару за заявками №№ 1928, 1938, оскільки позивач не розрахувався з відповідачем за поставлений раніше товар за вказаним договором. Відмова від поставки товару викладена відповідачем у листі від 27.11.2017 р. Вважає нараховану суму санкцій завищеною та не справедливою.

Представник позивача заперечив проти доводів відповідача, вказуючи на лист останнього від 18.12.2017 р., яким повідомлено про готовність до відвантаження кабельно-провідникової продукції та про допоставку продукції у січні 2018 р. Позивач не вважає лист відповідача від 27.11.2017 р. відмовою від поставки товару у розумінні п. 6.2 договору. Зазначив, що товар за специфікацією № 1 замовлявся партіями на підставі відповідних заявок. Товар за заявками №№ 1928, 1938, у порушення умов договору № 728, поставлений не був.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2017 р. між Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Електротехніка» (постачальник за договором, відповідач) укладений договір поставки № 728, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити товар у порядку й на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору).

Найменування, асортимент, кількість, комплектність товару обумовлюються сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2).

Згідно п. 3.2 договору товар за даним договором поставляється у строки, зазначені в специфікації.

Відповідно до п. 4.2 загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці, у відповідності зі специфікаціями до даного договору. Орієнтовна вартість даного договору на момент його укладення становить 598451,98 грн., у т.ч. ПДВ 99742,00 грн.

У відповідності до п. 10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017 р.

Сторони до договору підписали (уклали) додаток № 1 «Специфікація № 1» , в якій визначили найменування товару (кабельна продукція), його кількість, ціну та загальну суму поставки - 598451,98 грн. з ПДВ та строки поставки товару.

Додатковою угодою № 2 від 09.11.2017 р. сторони внесли зміни до пунктів 4, 5 специфікації № 1 стосовно строків поставки та порядку оплати.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов'язання щодо строків поставки товару, внаслідок чого постачальнику був нарахований штраф.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК).

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК).

Товар за договором поставки № 728 від 07.06.2017 р., згідно з пунктом 3.2 договору, поставляється у строки, зазначені у специфікації.

Позивач у підставу позову покладає специфікацію № 1 від 07.06.2017 р. у редакції додаткової угоди № 2 від 09.11.2017 р.

Так, у пункті 2 специфікації № 1 від 07.06.2017 р. сторони визначили, що товар поставляється на умовах: СРТ - склад покупця м. Кривий Ріг (Інкотермс-2010).

Строк поставки товару, згідно пункту 4 специфікації № 1 (у редакції додаткової угоди № 2 від 09.11.2017 р.), - 2-4 квартал 2017 року, протягом 30 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем. За згодою сторін поставка може здійснюватися партіями, з правом дострокової поставки.

У пунктах 3.4, 3.5 договору № 728 сторони визначили, що письмова заявка направляється покупцем за допомогою поштового зв'язку на адресу постачальника або за допомогою факсимільного зв'язку по номеру, зазначеному у реквізитах постачальника. Постачальник зобов'язаний не пізніше одного робочого дня, з моменту одержання заявки покупця, направити покупцеві письмове підтвердження одержання заявки за допомогою поштового зв'язку на адресу покупця або засобами факсимільного зв'язку по номеру, зазначеному у реквізитах покупця.

Із матеріалів справи слідує, що позивач направив на адресу відповідача за допомогою поштового зв'язку заявку вих. № 53-15/1928 від 20.11.2017 р. та заявку вих. № 53-15/1938 від 22.11.2017 р., відповідно до яких просив здійснити у грудні 2017 р. поставку згідно договору поставки № 728 від 07.06.2017 р. (специфікація № 1 від 07.06.2017 р.) товару (із зазначенням найменування та кількості товару). Вказані заявки направлені позивачем 24.11.2017 р.

Заявки вих. №№ 53-15/1928, 53-15/1938 були отримані відповідачем 08.12.2017 р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідач у письмовому відзиві визнав факт укладення між сторонами договору поставки № 728 від 07.06.2017 р., специфікації № 1 до договору, а також отримання від позивача вказаних вище заявок.

Згідно приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК).

Специфікацією № 1 визначений строк поставки товару: 2-4 квартал 2017 року, протягом 30 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем. Таким чином, з урахуванням приписів ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, останнім днем поставки товару по договору є 25.12.2017 р.

Відповідач листом вих. № 27-01 від 27.11.2017 р. повідомив позивача, що згідно заявок вих. №№ 53-15/1928, 53-15/1938 готовий частково поставити продукцію, з зазначенням її переліку. Вказав, що позицію ВБбШв3х120+1х35 - 180 м не має можливості поставити по тим цінам, які вказані у заявці, так як ціна продажу нижче ціни собівартості продукції. Також вказав, що у рамках договору поставки № 728 від 07.06.2017 р. завод поставив продукцію на загальну суму 246268,23 грн. з ПДВ, але оплата за поставлену продукцію не надійшла. Просив для подальшого виробництва кабельно-провідникової продукції оплатити вказану суму, оплата потрібна для закупівлі мідної та алюмінієвої катанки, які підуть на нове замовлення.

У відповідь на даний лист позивач направив відповідачу лист вих. № 53-15/897 від 08.12.2017 р., яким просив провести поставку продукції по заявках вих. №№ 53-15/1928, 53-15/1938 та вказати точну дату поставки.

Листом від 18.12.2017 р. вих. № 474, у відповідь на лист позивача вих. № 53-15/897 від 08.12.2017 р., відповідач повідомив про готовність відвантажити кабельно-провідникову продукцію; просив підтвердити готовність прийняти продукцію та повідомити дані для відправки. Також зазначив, що інші позиції знаходяться на виробництві та орієнтовний строк здачі - 2 декада січня 2018 р.

У листі від 19.12.2017 р. вих. № 53-15/920 позивач зазначив про готовність прийняти продукцію на умовах, обумовлених п.п. 1, 2 додаткової угоди № 2 від 09.11.2017 р. до специфікації № 1 договору № 728 від 07.06.2017 р.

Як встановлено судом, та не заперечується представниками сторін, товар, зазначений у заявках позивача вих. №№ 53-15/1928, 53-15/1938, відповідачем останньому поставлений не був.

Позивач 17.01.2018 р. направив поштою відповідачу претензію вих. № 124 від 15.01.2018 р., відповідно до якої вимагав у семиденний термін з дня пред'явлення претензії перерахувати штраф у розмірі 119690,40 грн., розрахований відповідно до п. 7.2 договору № 728 від 07.06.2017 р.

Претензія отримана відповідачем 02.02.2018 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідь на претензію у матеріалах справи відсутня.

Обома сторонами визнається той факт, що поставка товару за договором № 728 від 07.06.2017 р., специфікацією № 1 згідно з заявками вих. №№ 53-15/1928, 53-15/1938 не здійснена.

Заперечення проти позову відповідача, наведені ним у письмовому відзиві, зводяться до того, що відповідач не виконав поставку товару за заявками вих. №№ 53-15/1928, 53-15/1938 у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем за поставлений раніше товар, на момент направлення вказаних заявок у позивача існувала заборгованість у розмірі 246268,23 грн. Відповідач посилається на пункт 6.2 договору, яким встановлено, що постачальник має право відмовитись від поставки товару у випадку прострочення оплати попередньо поставленого товару у строки, вказані у специфікації. Вказує, що така відмова від поставки товару зазначена ним у листі від 27.11.2017 р. вих. № 27-01.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача. У листі вих. № 27-01 від 27.11.2017 р., на який посилається відповідач, останнім не висловлено відмови від поставки товару у зв'язку з наявною заборгованістю, при цьому вказано про можливість його часткової поставки. Також, у листі вих. № 474 від 18.12.2017 р. відповідач вказав про готовність часткового відвантаження товару та повідомив, що інші позиції товару знаходяться у виробництві.

Доказів наявної заборгованості позивача за поставлений раніше товар матеріали дійсної справи не містять та судом даний факт не досліджується, враховуючи предмет та підстави заявленого позову. Долучена до відзиву копія акту звірки взаєморозрахунків судом до уваги не приймається, оскільки даний документ підписаний лише з боку відповідача.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач висловлював намір здійснити поставку товару за заявками позивача, повідомляв про готовність часткового відвантаження товару.

Посилання відповідача на ст. 226 ГК України судом до уваги також не приймаються, оскільки дана стаття регулює умови і порядок відшкодування збитків, а предметом позову у даній справі є не стягнення збитків, а стягнення договірного штрафу.

Відповідач, у порядку ст. 617 ЦК України, не навів обставин, які б могли свідчити про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).

Пунктом 7.2 договору поставки № 728 встановлено, що за порушення погоджених строків поставки, а також за прострочення строку повернення внесеної покупцем передоплати, чи вартості товару, який не було поставлено, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми специфікації, при виконанні зобов'язань за якою відбулося таке порушення.

Позовна вимога про стягнення штрафу визнається судом обґрунтованою та законною.

Розрахунок розміру штрафу, зроблений позивачем, є правильним. Штраф розраховується виходячи з суми 598451,98 грн. (загальна сума поставки товару по специфікації № 1 від 07.06.2017 р. до договору № 728) х 20% = 119690,40 грн.

Відповідач проти розрахунку суми штрафу не заперечив.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Задовольняючи позов суд враховує, що сторони, укладаючи договір поставки № 728, відповідно до ст. 627 ЦК України, є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Правомірність правочину згідно ст. 204 ЦК презюмується. Доказів визнання договору поставки № 728, чи окремих його пунктів, недійсними матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, позов задовольняється судом повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 1795,36 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Електротехніка» про стягнення штрафу у розмірі 119690,40 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Електротехніка» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 10, код ЄДРПОУ 19275366) на користь Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Симбірцева, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 00191307) суму 119690 (сто дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 40 коп. штрафу внаслідок невиконання зобов'язання щодо строків поставки товару за договором поставки № 728 від 07.06.2017 р., та суму 1795 (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) грн. 36 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 13 грудня 2018 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко