Рішення

від 28.11.2018 по справі 910/9990/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2018Справа № 910/9990/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Інтергал-Буд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мувіліфт: Ліфти Італії

про стягнення 750 000, 00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Іванов П.І. за довіреністю від 25.07.2018;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Інтергал-Буд (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мувіліфт: Ліфти Італії (далі - відповідач) про стягнення 750 000, 00 грн., з яких 250 000, 00 грн. - неустойка за поставку обладнання з порушенням строків, 250 000, 00 грн. - неустойка за поставку обладнання з порушенням строків більш ніж на 10 днів, 250 000, 00 грн. - неустойка за порушення строків виконання робіт.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір на поставку, виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання. Проте, взяті на себе договірні зобов'язання відповідач належним чином не виконав, товар поставив з порушенням встановлених строків та не виконав обумовлені Договором роботи, внаслідок чого виникли підстави для нарахування неустойки на підставі пунктів 10.2., 10.3. Договору. У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2018 відкрито провадження у справі № 910/9990/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2018 року.

09 серпня 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Мувіліфт: Ліфти Італії № 26008052767484, відкритий у ПАТ КБ Приватбанк , МФО 300711, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40152632, та на будь - який інший рахунок, виявлений під час виконання ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2018 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Інтергал-Буд про забезпечення позову.

05 вересня 2018 року підготовче засідання було відкладено на 26.09.2018 року.

У зв'язку з викликом судді Літвінової М.Є. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів для проходження співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2018 року підготовче засідання призначено на 02.10.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2018 відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 05.11.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/9990/18 до судового розгляду по суті на 21.11.2018 року.

У судовому засіданні 21.11.2018 року відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.11.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2018 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 28.11.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 28.11.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2017 року між позивачем (Генеральний підрядник) та відповідачем (Підрядник) було укладено Договір № КМ310717 на поставку, виконання монтажних та виконання пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Підрядник зобов'язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до проектної документації стадії Робоча документація та технічних характеристик, визначених у Додатку № 1 до Договору (Технічна специфікація ліфтів), придбати ліфтове обладнання і поставити його до місця монтажу, провести монтажні та пусконалагоджувальні роботи, в тому числі з організації введення в експлуатацію ліфтового обладнання на умовах, викладених у цьому Договорі, а Генеральний підрядник зобов'язується провести прийом поставленого Підрядником обладнання, прийняти роботи відповідно до умов цього Договору та сплатити Підряднику вартість обладнання та робіт за ціною та в порядку, визначених цим Договором. Місце поставки та монтажу ліфтового обладнання: об'єкт Генерального підрядника - Реконструкція приміщень нежитлових будівель під складські приміщення за адресою: по вул. Академіка Каблукова, 23 у Солом'янському районі м. Києва (Будівля № 2).

Згідно з пунктом 1.3. Договору виконання Підрядником умов цього Договору здійснюється в 2 етапи:

- 1-й етап - поставка ліфтового обладнання, що оформлюється підписанням сторонами видаткових накладних;

- 2-й етап - виконання підготовчих, монтажних та пусконалагоджувальних робіт виконується відповідно до Додатку № 3 до Договору та п. 2.3. Договору та оформлюється сторонами відповідними актами виконаних робіт та робіт з організації введення в експлуатацію ліфтового обладнання згідно цього Договору.

За умовами пункту 2.1. Договору загальна ціна Договору включає в себе загальну вартість ліфтового обладнання, що визначена у п. 2.2. цього Договору, та загальну вартість робіт, що визначена п. 2.3. цього Договору, та складає: 1 500 000, 00 грн., у тому числі ПДВ (20%) 250 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 2.2. Договору загальна вартість ліфтового обладнання, що постачається Підрядником відповідно до умов цього Договору складає: Ліфт (LET-450)/ Технічна специфікація № 1, у кількості 1 шт. за ціною 530 000, 00 грн. з ПДВ; Ліфт (LET-1000)/Технічна специфікація № 2; у кількості 1 шт. за ціною 764 000, 00 грн. з ПДВ; всього обладнання на суму 1 294 000, 00 грн. з ПДВ.

Передача Обладнання по кількості, якості, комплектності, тарі та упаковці здійснюється за видатковою накладною Датою поставки Обладнання є дата, зазначена у видатковій накладній (пункт 4.4. Договору).

Пунктом 2.3. Договору визначено загальну вартість робіт: Вартість монтажних і пусконалагоджувальних робіт (монтажні та пусконалагоджувальні роботи, освітлення шахт тимчасове та по постійній схемі, диспетчеризація, діелектричні килимки в МП, фарбування ліфтових шахт, ціна за одиницю 6 125, 00 грн., кількість - 32; на суму 196 000, 00 грн. з ПДВ; GSM- диспетчеризація Італія ( в т.ч. установка), ціна за одиницю 5 000 00 грн., кількість - 2, на суму 10 000, 00 грн. з ПДВ, а всього на суму 206 000, 00 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 2.4. Договору розрахунки здійснюються шляхом поетапної оплати в наступному порядку:

2.4.1. Генеральний підрядник сплачує вартість ліфтового обладнання, зазначеного в п. 2.2. Договору в наступному порядку:

2.4.1.1. 750 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 125 000, 00 грн. протягом 15 банківських днів з дати підписання Договору;

2.4.1.2. 544 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 90 666, 67 грн. протягом 5 банківських днів з моменту письмового повідомлення Генерального підрядника Підрядником про готовність обладнання до поставки на об'єкт Генерального підрядника.

2.4.1.3. Підставами до здійснення платежів за пунктом 2.4.1.1. Договору та 2.4.1.2. Договору є Рахунки-фактури Підрядника надані Генеральному підряднику відповідно до умов Договору.

2.4.2. Генеральний підрядник сплачує вартість робіт, зазначених у п. 2.3. Договору в наступному порядку:

2.4.2.1. Авансовий платіж у розмірі 103 000, 00 грн. у тому числі ПДВ 20% 17 166, 67 грн. перед початком виконання робіт на підставі рахунку-фактури наданого Підрядником;

2.4.2.2. 72 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 12 000, 00 грн. протягом 3-х банківських днів після завершення пусконалагоджувальних робіт та підписання сторонами Акту виконаних робіт (по завершенню пусконалагоджувальних робіт обладнання);

2.4.2.4. 15 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 2 500, 00 грн. оплату за монтажні та пусконалагоджувальні роботи по влаштуванню диспетчерського зв'язку Замовник здійснює протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі робіт по монтажу ліфтового обладнання.

Умовами пункту 3.1. Договору передбачено, що Підрядник зобов'язаний поставити ліфтове обладнання на об'єкт у термін 13 тижнів з дати здійснення Генеральним підрядником авансового платежу, передбаченого п. 2.4.1.1. цього Договору та затвердження Генеральним підрядником установлювальних креслень ліфтового обладнання.

Відповідно до пункту 3.2. Договору підрядник починає виконання робіт по Договору на наступний день після отримання від Генерального підрядника авансового платежу, передбаченого п. 2.4.1.1. цього Договору.

Пунктом 3.3. Договору встановлено строк виконання робіт:

- Термін поставки ліфтового обладнання - 30 календарних днів від дати перерахування Замовником грошових коштів в розмірі, передбаченому п. 2.4.1. даного Договору.

- Монтажно-пусконалагоджувальні роботи - 45 календарних днів з моменту підписання акту будівельної готовності ліфтової шахти.

- Оздоблювальні роботи в шахтах виконуються протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня моменту отримання Підрядником авансового платежу, відповідно до п. 2.4.1.1 Договору.

- Встановлення обрамлень дверей шахт виконується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Підрядником авансового платежу, відповідно до п. 2.4.2.2 Договору.

- Введення ліфтового обладнання в експлуатацію (електровимірювальні роботи, первинний технічний огляд, дозвіл на спроможність експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки, реєстрація Обладнання в територіальному органі Держпраці) - 45 календарних днів з моменту отримання Підрядником авансового платежу, відповідно до п. 2.4.2.2. Договору.

На виконання умов пункту 2.4.1.1. Договору позивач перерахував відповідачу 750 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5357 від 14.08.2017.

Крім того, на підставі пунктів 2.4.1.2. та 2.4.2.1. Договору позивач перерахував відповідачу 647 000, 00 грн. (з яких 544 000, 00 грн. - оплата за обладнання та 103 000, 00 грн. авансовий платіж), що підтверджується платіжним дорученням 6562 від 27.09.2017.

20 листопада 2017 року сторони склали Акт прийому-передачі, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв будівельно-монтажну дільниць за адресою: м. Київ, вул. Академіка Каблукова, 23, з будівництва житлового будинку № 2 в осях 4-6/Е-И (шахти ліфтів). Дільниця передана для монтажу ліфтового обладнання.

Проте, ліфтове обладнання відповідач поставив позивачу з порушенням встановлених Договором строків, що підтверджується видатковою накладною № 53 від 17.04.2018 на суму 1 294 000, 00 грн., тоді як передбачені умовами Договору монтажно-пусконалагоджувальні роботи залишились невиконаними.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу приписів частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № КМ310717 від 31.07.2017 на поставку, виконання монтажних та виконання пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання, судом встановлено, що означений правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить в собі як умови договору підряду, так і умови договору поставки.

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, за умовами пункту 3.1. Договору відповідач зобов'язаний поставити ліфтове обладнання на об'єкт у термін 13 тижнів з дати здійснення позивачем авансового платежу, передбаченого пунктом 2.4.1.1. Договору та затвердження Генеральним підрядником установлювальних креслень ліфтового обладнання.

Судом встановлено, що визначений пунктом 2.4.1.1. Договору авансовий платіж в сумі 750 000, 00 грн. позивачем було здійснено 14.08.2017 року на підставі платіжного доручення № 5357.

Таким чином, передбачене пунктом 3.1. Договору зобов'язання щодо поставки ліфтового обладнання відповідач повинен був виконати у строк до 13.11.2017 року включно.

Проте, відповідач ліфтове обладнання поставив позивачу з порушенням встановленого пунктом 3.1. Договору строку, що підтверджується видатковою накладною № 53 від 17.04.2018 на суму 1 294 000, 00 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що за поставку обладнання з порушенням строків (термінів) поставки, Підрядник сплачує Генеральному підряднику неустойку у розмірі 1% від загальної вартості обладнання з ПДВ (п. 2.2. Договору) за кожен день прострочення поставки обладнання.

При цьому, згідно з пунктом 10.3. Договору за поставку обладнання з порушенням строків (термінів) поставки обладнання більше ніж на 10 календарних днів, Підрядник додатково до п. 10.2. сплачує Генеральному підряднику неустойку у розмірі 1% від загальної вартості обладнання з ПДВ (п. 2.2. Договору) за кожен день прострочення поставки обладнання.

На підставі пункту 10.2. Договору позивачем нараховано неустойку за порушення строку поставки обладнання за період з 14.11.2017 по 16.04.2018 в сумі 1 979 820, 00 грн., та на підставі пункту 10.3. Договору неустойку за порушення строку поставки обладнання більш ніж на 10 днів за період з 24.11.2017 по 16.04.2018 в сумі 1 850 420, 00 грн.

Проте, виходячи з засад розумності та справедливості позивач зменшив розмір неустойки та заявив до стягнення неустойку за порушення строку поставки обладнання в сумі 250 000, 00 грн., а також неустойку за порушення строку поставки обладнання більш ніж на 10 днів в сумі 250 000, 00, 00 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом із цим, згідно з визначенням поняття неустойки, що закріплено в статті 549 Цивільного кодексу України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Проаналізувавши положення пунктів 10.2. та 10.3. Договору суд вважає, що зазначена в них неустойка за своєю правовою природою, враховуючи спосіб її обчислення за кожен день прострочення, підпадає під визначення пені.

Таким чином, умови пункту 10.2. укладеного між сторонами Договору в частині випадків порушення пункту 3.1. Договору, з однієї сторони, та умови пункту 10.3. Договору з іншої, передбачають можливість одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне й те саме порушення. Така відповідальність запроваджена двома різними умовами Договору й надає підстави для її застосування за одне й те саме правопорушення, що полягає у сплаті неустойки (пені) у випадку порушення відповідачем строків поставки ліфтового обладнання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

При цьому суд зазначає, що відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України у їх системному зв'язку сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це ( заборонено законом ), або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами. Отже, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин.

Тлумачення свободи договору, з огляду на норми статті 627 Цивільного кодексу України пов'язуються з іншими засадничими положеннями, а саме: розумністю та справедливістю. Найбільш вагоме значення в системному застосування засад свободи договору, розумності та справедливості пов'язане з визначенням умов договору та порядку його виконання. Це припущення ґрунтується на тому, що у випадку спору між сторонами щодо змісту умов договору цей зміст може бути з'ясовано саме спираючись на справедливість та/або розумність.

Поняття "справедливість" в контексті статті 3 Цивільного кодексу України може розглядатися як закріплення в тексті Цивільного кодексу України принципу "верховенства права".

Згідно зі статтями 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) Суд зазначив: "Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.".

При цьому, суд звертає увагу, що неустойка (штраф, пеня) має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну поставку ліфтового обладнання на підставі пункту 10.2. Договору в сумі 250 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, тоді як стягнення з відповідача додатково пені за порушення строків поставки обладнання більш ніж на 10 днів згідно з пунктом 10.3. Договору в сумі 250 000, 00 грн. суперечить положенням статті 61 Конституції України, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення неустойки в сумі 250 000, 00 грн. за порушення строків виконання робіт, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 Цивільного кодексу України).

За умовами пункту 3.3. Договору термін виконання монтажно-пусконалагоджувальних робіт - 45 календарних днів з моменту підписання акту будівельної готовності ліфтової шахти, оздоблювальні роботи в шахтах виконуються протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня моменту отримання Підрядником авансового платежу, відповідно до п. 2.4.1.1 Договору, встановлення обрамлень дверей шахт виконується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Підрядником авансового платежу, відповідно до п. 2.4.2.2 Договору.

Проте, жодних доказів на підтвердження виконання відповідачем вищевказаних робіт матеріали справи не містять.

Пунктом 10.3. Договору передбачено, що при порушенні строків (термінів) виконання робіт з вини Підрядника, Підрядник сплачує Генеральному підряднику неустойку у розмірі 1% від отриманої суми вартості робіт з ПДВ (20%), зазначеної у пункті 2.3.Договору за кожен день прострочення.

У зв'язку з цим, позивачем нараховано неустойку за порушення строку виконання робіт за період з 04.01.2017 по 04.07.2018 (182 дня) в сумі 374 920, 00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки судом встановлено, що фактично неустойка нарахована за 182 дня, тобто з 04.01.2018 по 04.07.2018, а не з 04.01.2017 як помилково вказує позивач.

При цьому, оскільки монтажно-пусконалагоджувальні роботи повинні були виконані відповідачем у строк до 04.01.2018 року, то право на нарахування неустойки виникло у позивача з 05.01.2018 року.

Таким чином, за розрахунком суду розмір неустойки за період з 05.01.2018 по 04.07.2018 складає 372 860, 00 грн.

Разом з тим, оскільки виходячи з засад розумності та справедливості позивач зменшив розмір неустойки та заявив до стягнення неустойку в сумі 250 000, 00 грн., суд вважає заявлені позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Інтергал-Буд до Товариства з обмеженою відповідальністю Мувіліфт: Ліфти Італії про стягнення 750 000, 00 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мувіліфт: Ліфти Італії (03061, місто Київ, вулиця Шепелєва Миколи, будинок 6; код ЄДРПОУ 40152632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Інтергал-Буд (03150, місто Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 28-Б; код ЄДРПОУ 34692645) неустойку за порушення строку поставки обладнання в сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., неустойку за порушення строку виконання робіт в сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Інтергал-Буд до Товариства з обмеженою відповідальністю Мувіліфт:Ліфти Італії про стягнення неустойки за порушення строку поставки обладнання більш ніж на 10 днів в сумі 250 000, 00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 12.12.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова