Рішення

від 11.12.2018 по справі 910/12740/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018Справа № 910/12740/18 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5) в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця (49602, м. Дніпро, вул. Д. Яворницького, буд. 108) до проТовариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІ-АБІА (03194, м.Київ, БУЛЬВАР КОЛЬЦОВА, будинок 14Д, офіс 610) стягнення штрафу у розмірі 63 760 грн. 00 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство Укрзалізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІ-АБІА (надалі також - Відповідач ) про стягнення штрафу у розмірі 63 760 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявності підстав для покладення на Відповідача за невірно зазначену масу вантажу у залізничній накладній.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІ-АБІА про стягнення штрафу у розмірі 63 760 грн. 00 коп. залишено без руху.

11.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12740/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

09.11.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, а також проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

19.11.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІ-АБІА про розгляд справи №910/12740/18 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.10.2018 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 17.10.2018 р., 23.10.2018 р. поштових відправлень уповноваженим особам сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

20.03.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІ-АБІА за залізничною накладною №44247575 зі станції Власовка Південної залізниці на станцію Чорноморська Одеської залізниці здійснено відправлення групи вагонів, зокрема, вагону №95754404, масою вантажу 65800 кг. (а.с.14)

Відповідно до залізничної накладної №44247575 провізна плата за вагон від станції Власовка Південної залізниці на станцію Чорноморська Одеської залізниці становить 12 752 грн. 00 коп.

При проходженні вагону на станції Нижньодніпровськ - вузол Придніпровської залізниці проведено перевірку маси вантажу шляхом переважування на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу не відповідає масі вказаній відправником у накладній. Про даний факт складено Комерційний акт №450003/45/45 від 22.03.2018 року. (а.с.15)

У розділі Д Комерційного акту №450003/45/45 від 22.03.2018 року зазначено, що при переваженні вагону в статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності заст. ДС Клюєва, АРВ Кузьміч, прийомоздавальника Петренко, на справних вагонних 150тн електронно - тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ - Вузол заводський №032, що пройшли держповірку 29.12.2017 р., виявилось, що вага брутто - 81350 кг, тара за документом - 21700 кг, вага нетто - 59650 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 6150 кг. 7 ЗПП відправника №Х381242, №Х381266, №Х381247, №Х381250 - на верхніх завантажувальних люках, №Х381259, №Х381269, №Х381267 - на нижніх розвантажувальних люках, справні, номери відповідають документу. Люки щільно закриті, течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Зав. Вантажним двором за штатним розкладом немає.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що ним розраховано штраф відповідно до статті 118 Статуту. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІ-АБІА штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у розмірі 67 760 грн. 00 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що маса вантажу була визначена відправником на вагонних вагах, які відповідають Інструкції про порядок застосування засобів вимірювальної техніки на залізничному транспорті України, різниця маси вантажу була виявлена лише в 1 вагоні з 15, що може пояснюватись втратою вантажу під час перевезення. Крім того, комерційний акт не містить підпису начальника вантажного району, більшість граф заповнені шляхом проставлення рисок, а тому є неналежним доказом. У разі встановлення факту порушення відповідачем ст.ст. 24, 122 Статуту, просить зменшити штраф до 10%.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 3 Закону України Про залізничний транспорт визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Перевірка проміжною станцією маси вантажів у вагонах може здійснюватись нею у будь-який спосіб, передбачений для визначення маси відповідного вантажу.

Стосовно спірного вантажу норми діючого законодавства дозволяють здійснювати перевірку його маси шляхом як зважування, так і умовно.

Однак, саме зважування є більш точним способом визначення маси вантажу (аналогічна правова позиція викладена, зокрема в п.3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").

Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак, враховуючи викладені висновки, залізниця, користуючись правом, визначеним ст. 24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.

Як встановлено Судом, 20.03.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІ-АБІА за залізничною накладною №44247575 зі станції Власовка Південної залізниці на станцію Чорноморська Одеської залізниці здійснено відправлення групи вагонів, зокрема, вагону №95754404, масою вантажу 65800 кг. (а.с.14)

Відповідно до залізничної накладної №44247575 провізна плата за вагон від станції Власовка Південної залізниці на станцію Чорноморська Одеської залізниці становить 12 752 грн. 00 коп.

При проходженні вагону на станції Нижньодніпровськ - вузол Придніпровської залізниці проведено перевірку маси вантажу шляхом переважування на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу не відповідає масі вказаній відправником у накладній. Про даний факт складено Комерційний акт №450003/45/45 від 22.03.2018 року. (а.с.15)

У розділі Д Комерційного акту №450003/45/45 від 22.03.2018 року зазначено, що при переваженні вагону в статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності заст. ДС Клюєва, АРВ Кузьміч, прийомоздавальника Петренко, на справних вагонних 150тн електронно - тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ - Вузол заводський №032, що пройшли держповірку 29.12.2017 р., виявилось, що вага брутто - 81350 кг, тара за документом - 21700 кг, вага нетто - 59650 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 6150 кг. 7 ЗПП відправника №Х381242, №Х381266, №Х381247, №Х381250 - на верхніх завантажувальних люках, №Х381259, №Х381269, №Х381267 - на нижніх розвантажувальних люках, справні, номери відповідають документу. Люки щільно закриті, течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).

Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом) , а також "Спосіб визначення маси".

При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Як вбачається з Розділу Д Комерційного акту №450003/45/45 від 22.03.2018 року, останній підписаний заст. ДС Клюєвим, АРВ Кузьмічом, прийомоздавальником Петренко, а також міститься відмітка, що зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

Приймаючи до уваги, що комерційний акт підписано трьома працівниками залізниці, то він вважається таким, що складено з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача в цій частині.

Доводи Відповідача щодо недоліків комерційного акта №450003/45/45 від 22.03.2018 року (відсутність підпису начальника вантажного району, проставлення рисок) не можуть спростувати факт неправильного зазначення маси вантажу вантажовідправником у накладній.

Крім того, у розділі Є Комерційного акта №450003/45/45 від 22.03.2018 року зазначено, що під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено, що підтверджується підписами начальника станції, працівника станції, начальника вантажного району.

Таким чином, станцією призначення Чорноморська Одеської залізниці також підтверджено факт неправильно зазначеної маси вантажу у залізничній накладній.

Отже, Суд зазначає, що комерційний акт №450003/45/45 від 22.03.2018 року, яким засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній, є складеним у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів, а тому в даному випадку є належним, допустимим та достовірним доказом в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України.

Судом розглянуті та відхилені доводи Відповідача, що різниця маси вантажу була виявлена лише в 1 вагоні з 15, що може пояснюватись втратою вантажу під час перевезення, оскільки у розділі Д Комерційного акта №450003/45/45 від 22.03.2018 року зазначено, що 7 ЗПП відправника №Х381242, №Х381266, №Х381247, №Х381250 - на верхніх завантажувальних люках, №Х381259, №Х381269, №Х381267 - на нижніх розвантажувальних люках, справні, номери відповідають документу. Люки щільно закриті, течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р., якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України.

Згідно з пунктом 6.1. Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 року, стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Пунктом 6.2. Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 року роз`яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Статтею 31 Статуту передбачено, що придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Виходячи із наведеного, відправник зобов'язаний визначити не технічний стан вагону, а його придатність у комерційному відношенні для перевезення конкретного вантажу у комерційному відношенні.

Необхідно врахувати, що статтею 32 Статуту передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з урахуванням Технічних умов.

Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Відповідно до п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, яка розробляється і затверджується відправником та узгоджується із залізницею в частині, що стосується забезпечення збереженості вантажу і вагонів від пошкодження. (п.7 Правил).

Відповідно до залізничної накладної № 44247575 зі станції Власовка Південної залізниці на станцію Чорноморська Одеської залізниці здійснено відправлення групи вагонів, зокрема, вагону №95754404, масою вантажу 65800 кг, відправник - Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІ-АБІА , а тому саме на Відповідача покладається відповідальність за неправильно зазначені у накладній масу вантажу відповідно до статті 122 Статуту.

Крім того, ст. 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

В свою чергу, в матеріалах даної справи наявний технічний паспорт засобу вимірювальної техніки (звіт) №14 на станції Нижньодніпровськ - вузол Придніпровської залізниці (а.с.18-19), з якого вбачається проведення повірки 29.12.2107 року, а також виписка з журналу зважування від 06.09.2017 року (а.с.20), у якій зазначено масу вантажу у кількості 59650 кг.

З огляду на все вищевикладене, Суд вважає, що Позивачем доведено, а Відповідачем в свою чергу не спростовано, обставин невірності зазначення відповідачем маси вантажу у перевізному документі.

Стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту, яка передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Отже, сума штрафу визначена у п'ятикратному розмірі до вартості провізної плати, що дорівнює 500% цієї вартості. При цьому, статут не містить приписів стосовно того, що є базою нарахування штрафу, зокрема, вартість провізної плати всього вагону чи вартість провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу, виявленої залізницею при перевірці.

Водночас, зміст загального поняття штрафу наведено у ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Тобто, за загальним правилом штраф обраховується не з загальної вартості послуг (робіт, товарів), а з вартості послуг (робіт, товарів), які виконані з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). І відповідно, зважаючи на те, що інше прямо не передбачено Статутом, штраф за неправильно зазначену у накладній масу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу .

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24 травня 2017 року у справі №904/10497/16.

Наведена позиція була підтримана Верховним Судом України, який ухвалою від 05.09.2017 відмовив у допуску справи до свого провадження, відхиливши обґрунтування заявника щодо наявності на даний час неоднакового застосування касаційним судом тих же норм матеріального права.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі статей 118, 122 Статуту у розмірі 63 760 грн. 00 коп. (12 752 грн. 00 коп. х 5), прийшов висновку про його обґрунтованість.

Враховуючи вищевикладене, Судом встановлено, що за залізничною накладною вантажовідправником є саме Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІ-АБІА ; а також факт допущеного Відповідачем порушення щодо неправильного зазначення у накладній маси вантажу підтверджується складеним залізницею комерційним актом, і під час перевірки на станції призначення різниці проти комерційного акта не виявлено, а тому саме на Відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 118 Статуту залізниць України.

За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІ-АБІА про стягнення штрафу у розмірі 63 760 грн. 00 коп.

Що стосується заявленого Відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу до 10%, Суд зазначає.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи Відповідача, Суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІ-АБІА про зменшення розміру штрафних санкцій до 10 % задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІ-АБІА (03194, м.Київ, БУЛЬВАР КОЛЬЦОВА, будинок 14Д, офіс 610, Ідентифікаційний код юридичної особи 40994043) на користь Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця (49602, м. Дніпро, вул. Д. Яворницького, буд. 108, Ідентифікаційний код юридичної особи 40081237) штраф у розмірі 63 760 (шістдесят три тисячі сімсот шістдесят) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11 грудня 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин