ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
22.11.2018Справа № 910/10151/18
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сканді ЛТД " доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Преміум " провизнання права власності
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Багнюк І.І.
Представники сторін:
від позивачаГладюк О.О., ордер серії КВ №092715 від 30.07.2018; від відповідачаГорголь І.С., довіреність від 14.08.2018;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканді ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Преміум", в якому просить суд визнати за позивачем право власності на частку 57/100, що становить 703,3 кв.м нежитлового приміщення за адресою: вулиця Волгоградська, будинок 41, місто Київ, загальною площею 1226,1 кв.м.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу приміщення від 14.02.1996 позивач придбав частку (57/100) нежитлового приміщення за адресою: вулиця Волгоградська, будинок 41, місто Київ - загальною площею 703,0 кв.м. Проте, у вказаному договорі частка позивача була визначена неправильно (53/100 замість належної позивачеві 57/100), а відповідач право позивача частку у розмірі 57/100 даного приміщення не визнає.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 відкрито провадження у справі №910/10151/18; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 22.08.2018; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
20.08.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Преміум" не визнає право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканді ЛТД" на 57/100 частин нежитлового приміщення за адресою: м.Київ, вул.Волгоградська, будинок 41, у зв'язку з відсутністю відповідного правовстановлюючого документа 57/100 частин нежитлового приміщення.
22.08.2018 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надішли додаткові докази по справі, зокрема, висновок будівельно-технічного експертного дослідження №14676 від 09.08.2018.
У підготовчому засіданні 22.08.2018 було оголошено перерву до 26.09.2018, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - до 17.09.2018, а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 25.09.2018.
14.09.2018 від позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якій останній надав додаткове обґрунтування заявлених позовних вимог та навів свої міркування щодо тверджень, які викладені відповідачем у відзиві на позов.
25.09.2018 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти заявлених позовних вимог заперечив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 витребувано у Київського державного нотаріального архіву належним чином засвідчені копії договору купівлі-продажу приміщення від 14.02.1996, укладеного між Приватним підприємством "Алекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканді ЛТД", та документи на підставі яких цей договір посвідчувався приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурлаченко С.Б.; у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.10.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/10151/18 на 30 днів.
У підготовчому засіданні 18.10.2018 було оголошено перерву до 07.11.2018., а 07.11.2018 до 22.11.2018.
08.11.2018 до загального відділу діловодства з Київського державного нотаріального архіву надійшла відповідь на запит суду.
Представник позивача в судове засідання 22.11.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідач в судовому засіданні 22.11.2018 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві.
В судовому засіданні 22.11.2018 з огляду на подання представниками сторін заяви в порядку ч.6 ст.183 Господарського процесуального кодексу України, було закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.
На підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.11.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
12.09.1995 між Представництвом Фонду державного майна України у Залізничному районі м. Києва, як продавцем, та Організацією орендарів "Магазин №520", як покупцем, був укладений договip купівлі-продажу приміщення, зареєстрований Представництвом Фонду державного майна України у Залізничному районі м.Києва 12.09.1995 за №052, посвідчений Бірюковою Г.Ю, завідуючою 9-ю Київською нотаріальною конторою та зареєстрований в реєстрі за №6с-1402.
Відповідно до умов договору продавець продав, а покупець придбав приміщення продовольчого магазину за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 41, загальною площею 1226,1 кв.м, в т.ч. площа підвалу 543,8 кв.м, площа першого поверху - 682,3 кв.м.
Згідно з п.1.3 статуту Приватного підприємства "Алекс", зареєстрованого Залізничним РВК м. Києва 21.12.1995, свідоцтво про реєстрацію №22870049, підприємство утворене внаслідок реорганізації Орендного підприємства "Магазин №520", зареєстрованого Залізничною держадміністрацією м.Києва 24.06.1994, реєстраційний №0095-3231-ОП, свідоцтво №3121 шляхом викупу державного майна цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Магазин №520" на підставі договорів №052 та №037, зареєстрованих Представництвом Фонду державного майна України у Залізничному районі м.Києва відповідно 12.09.1995 та 18.08.1995, а також актів про передачу державного майна та приміщень №037 від 08.09.1995 та №052 від 20.11.1995, підприємство є правонаступником орендного підприємства та однойменної організації орендарів.
14.02.1996 між Приватним підприємством "Алекс", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканді ЛТД", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурлаченко С.Б. та зареєстрований в реєстрі за №2670, за яким продавець продав, а покупець купив частку (53/100) нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 41, загальною площею 703,3 кв.м , в т.ч. площа підвалу - 255,0 кв.м, площа першого поверху - 448,3 кв.м (п.1.1), об'єкт належить продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу приміщення від 12.09.1995 №052 між Представництвом Фонду державного майна України у Залізничному районі м.Києва та Організацією орендарів "Магазин №520", зареєстрованого Київським міським Бюро технічної інвентаризації в реєстраційній книзі домоволодіння №41 за реєстром №837-П 23.11.1995, а також довідки-характеристики, виданої Київським міським Бюро технічної інвентаризації за №382 від 13.02.1996 та згідно зі статутом Приватного підприємства "Алекс", як правонаступника покупця за договором від 12.09.1995 №052 (п.1.2), право власності на об'єкт за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 41 переходить до покупця з моменту підписання акту приймання - передачі (п.1.3).
На виконання умов означеного правочину 29.02.1996 між Приватним підприємством "Алекс", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканді ЛТД", як покупцем, підписано акт приймання-передачі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 41, загальною площею 703,3 кв.м , в т.ч. площа підвалу - 255,0 кв.м, площа першого поверху - 448,3 кв.м.
02.07.1997 між Приватним підприємством "Алекс", як продавцем, та Акціонерним товариством "Гранд Преміум" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Преміум"), як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Якименко В.О. та зареєстрований в реєстрі за №21-1559, відповідно до умов якого Приватне підприємство "Алекс" продало, а Акціонерне товариство "Гранд Преміум" купило 43/100 частини нежитлового приміщення, що знаходиться в м. Києві по вул. Волгоградській під номером 41. 43/100 частини нежитлового приміщення має площу 522,8 кв.м (п.1), покупець набуває право власності на 43/100 частини нежитлового приміщення з моменту укладення договору при умові його нотаріального посвідчення (п.6).
15.07.1997 Приватним підприємством "Алекс" та Акціонерним товариством "Гранд Преміум" підписано акт прийому - передачі вбудованого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 41, 43/100 частини нежитлового приміщення має площу 522,8 кв.м і знаходиться у житловому будинку.
25.07.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканді ЛТД" було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Преміум" лист за вих.№03/18, в якому позивач повідомив відповідача про намір відчужити частку у розмірі 57/100 нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 41, загальною площею 703,3 кв.м та з врахуванням того, що приміщення знаходиться у спільній частковій власності сторін, пропонувало розглянути питання щодо придбання вказаної частки нежитлового приміщення.
Листом за вих.№5 від 26.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Преміум" повідомило позивача про те, що у зв'язку з відсутністю у позивача правовстановлюючого документа на 57/100 частин нежитлового приміщення відповідач не визнає право позивача на вказану частину нежитлового приміщення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що на підставі договору купівлі-продажу приміщення від 14.02.1996 ним фактично було придбано частку (57/100) нежитлового приміщення за адресою: вулиця Волгоградська, будинок 41, місто Київ - загальною площею 703,0 кв.м, однак, у вказаному договорі було неправильно визначено частку позивача (53/100 замість належної позивачеві 57/100), а відповідач право позивача частку у розмірі 57/100 даного приміщення не визнає.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч.1 ст.16 цього ж Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
Частиною 1 ст.316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом ст.317 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, зокрема ст.1 Протоколу №1, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права не допускається, одночасно визнається право держави на здійснення контролю за використанням власності відповідно до загальних інтересів або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.
Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.2 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом цієї норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними документами (за умови відсутності іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права), підлягає сумніву, оспорюється іншими особами або не визнається ними (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права).
Зазначена правова норма, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 в справі №910/1016/17, від 17.04.2018 в справі №914/1521/17, від 14.08.2018 у справі №9/057-09/6/13.
Матеріалами справи підтверджено, що як позивач, так і відповідач на визначених законом підставах набули право власності на частку нежитлового приміщення за адресою: м.Київ, вул.Волгоградська, 41, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі.
Статтею 355 Цивільного кодексу України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ст.356 Цивільного кодексу України).
За змістом ст.362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
Маючи намір продати належну йому частку - 57/100 у нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 41, позивач звернувся до відповідача з відповідним повідомленням та пропозицією про придбання цієї частки, однак відповідач у відповідь на звернення позивача зазначив, права позивача на вказану частину нежитлового приміщення не визнає, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканді ЛТД" наявні правовстановлюючі документи тільки на 53/100 частки нежитлового приміщення. Тобто має місце оспорення або невизнання існуючого права позивача.
Судом встановлено, що приміщення продовольчого магазину за адресою: м.Київ, вул.Волгоградська, 41, загальною площею 1226,1 кв.м було відчужено Приватним підприємством "Алекс", як власником означеного майна, двом суб'єктам господарювання, а саме: позивачу - 703,3 кв.м та відповідачу - 522,8 кв.м, що складає 57/100 та 43/100 частки у нежитловому приміщенні відповідно.
При цьому, у договорі купівлі-продажу приміщення, за яким позивач придбав нерухоме майно, помилково визначено частку позивача у розмірі 53/100, тоді як належний Товариству з обмеженою відповідальністю "Сканді ЛТД" розмір частки у нежитловому приміщенні, виходячи з площі придбаного позивачем нежитлового приміщення, складає 57/100.
Вказані обставини також були встановлені у висновку будівельно-технічного експертного дослідження №14676 від 09.08.2018, який складений судовим експертом Комашко Р.В. на замовлення позивача.
Також суд відзначає, що відповідно до інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" НЖ-2018 №358 від 26.02.2018 згідно даних реєстрових книг Бюро по нежитловому фонду за адресою: м.Київ, вул.Волгоградська, 41 на праві власності зареєстровано нежилі приміщення:
- площею 703,3 кв.м, в т.ч. підвал площею 255,0 кв.м, 1 поверх площею 448,3 кв.м, що становить 53/100 частки у нежитловому приміщенні за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканді ЛТД" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурлаченко С.Б. від 14.02.1996 №2670 та зареєстрованого в Бюро 04.03.1996 реєстрова книга 6п-250 за реєстровим №837-П;
- нежилі приміщення площею 522,8 кв.м, що становить 43/100 частки у нежитловому приміщенні за Акціонерним товариством "Гранд Преміум" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою №1 від 02.07.1997 №21-1559, дублікат виданий 14.12.2009 №15-1339 та зареєстрованого в Бюро 17.03.2010 реєстрова книга 6п-250 за реєстровим №837-П;
- нежилі приміщення з АДРЕСА_1 площею 44,6 кв.м за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності виданого Головним управління комунальної власності м.Києва 11.06.2007 (наказ №732-В від 11.06.2007) та зареєстрованого в Бюро 06.07.2007 реєстрова книга 6п-250 за реєстровим №837-П.
На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем при зверненні до господарського суду з відповідним позовом належними та допустимими доказами доведено наявність права власності щодо спірного майна, а також підтверджено невизнання цього права відповідачем, то позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканди ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Преміум" про визнання за позивачем права власності на частку 57/100, що становить 703,3 кв.м нежитлового приміщення за адресою: вулиця Волгоградська, будинок 41, місто Київ, загальною площею 1226,1 кв.м визнається судом законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 20852,87 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканді ЛТД" (03110, м.Київ, вул.Волгоградська, будинок 41, ідентифікаційний код 21505431) право власності на частку 57/100, що становить 703,3 кв.м нежитлового приміщення за адресою: вулиця Волгоградська, будинок 41, місто Київ, загальною площею 1226,1 кв.м.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Преміум" (03150, м.Київ, вул.Червоноармійська, будинок 94, ідентифікаційний код 22948113) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканді ЛТД" (03110, м.Київ, вул.Волгоградська, будинок 41, ідентифікаційний код 21505431) 20852 (двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн 87 коп. витрат на сплату судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 12.12.2018
Суддя Ю.М. Смирнова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 22.11.2018 |
Оприлюднено | 13.12.2018 |
Номер документу | 78517768 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Смирнова Ю.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні