Рішення

від 28.11.2018 по справі 911/2221/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/2221/18

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Майбороди В.М. розглянувши справу

За позовом Приватного акціонерного товариства «Харківський автогенний завод» ,

м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Іскра» , Київська обл., м. Кагарлик

про стягнення 8 515 грн. 87 коп.

Представники:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8 515 грн. 87 коп., з яких: 4 716 грн. 00 коп. - борг; 235 грн. 80 коп. - штраф; 1 398 грн. 65 коп. - 25% річних; 430 грн. 58 коп. - інфляційні втрати, пеня - 1 734 грн. 84 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно укладеного між сторонами договору відповідач як покупець був зобов'язаний оплатити позивачу поставлений товар, проте належним чином не виконав свої зобов'язання.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ місцезнаходженням відповідача є: 02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 19.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду, в зв'язку з чим суд закінчив підготовче засідання та відповідно до ст. 183 ГПК України перейшов до розгляду справи по суті.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки не повідомив суд належним чином, вимоги суду не виконав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2017 р. між ПАТ Харківський автогенний завод та ТОВ Виробничо-Будівельна фірма Іскра був укладений договір поставки № 205/17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві продукцію, найменування якої зазначається в специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною цього Договору, а також надати послуги з ремонту та опосвідчення балонів, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.3. договору поставка продукції здійснюється на умовах Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2010р.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що оплата за продукцію проводиться покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання продукції.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною, копія якої міститься в матеріалах справи, проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим за останнім обліковується заборгованість в сумі 4 716 грн. 00 коп. боргу.

Доказів сплати заборгованості суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 4 716 грн. 00 коп. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 430 грн. 58 коп. - інфляційних втрат та 1 398 грн. 65 коп. - 25% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2. договору при порушенні термінів оплати відповідно до умов цього договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми боргу за кожен день прострочення, а при порушенні термінів оплати більш 10-ти банківських днів, покупець додатково оплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% від суми боргу і відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 25% річних від суми несплати.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ № 16/587-22/430 від 31.08.2011 року та інформаційному листі ВГСУ № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 430 грн. 58 коп. - інфляційних втрат та 1 398 грн. 65 коп. - 25% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 734 грн. 84 коп. - пені та 235 грн. 80 коп. - штрафу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 235 грн. 08 коп. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України судом здійснено розрахунок суми пені з урахуванням шестимісячного строку для нарахування останньої, яка складає 626 грн. 78 коп., в решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги частково, у зв'язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 207, 236, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма Іскра (02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 19, код 38442421) на користь Приватного акціонерного товариства Харківський автогенний завод (00204783, м. Харків, вул. Автогенна, буд. 10, код 00204783) - 4 716 (чотири тисячі сімсот шістнадцять) грн. 00 коп. - боргу, 430 (чотириста тридцять) грн. 58 коп. - інфляційних втрат, 1 398 (одна тисяча триста дев'яносто вісім) грн. 65 коп. - 25% річних, 626 (шістсот двадцять шість) грн. 78 коп. пені, 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 80 коп. штрафу, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 11.12.2018 року.

Суддя Л.Я. Мальована