Рішення

від 05.12.2018 по справі 911/1849/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1849/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "КВІНСТАР"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП"

про стягнення заборгованості у розмірі 76 833,10 грн.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 31.01.2018 року);

ОСОБА_2 (паспорт серія СН №847576, виданий 10 червня 1998 року);

відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 02.01.2018 року),

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного підприємства "КВІНСТАР" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 81 392,59 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору №1I024902 від 01.04.2014 року, згідно з якими позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 81 392,59 грн. боргу.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 19 вересня 2018 року.

На підставі ухвали суду від 10.09.2018 року підготовче засідання відкладено на 24 жовтня 2018 року.

18 вересня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 81 392,59 грн., три проценти річних у сумі 1 739,00 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 2 960,89 грн., яка була прийнята до розгляду судом.

19 вересня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №17/09 від 17.09.2018 року, а також заява про долучення до матеріалів справи документів, яка була задоволена судом.

23 жовтня 2018 року через канцелярію суду представник позивача подав відповідь на відзив від 22.10.2018 року.

24 жовтня 2018 року в засіданні представник відповідача заявила клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача проти задоволення клопотання представника відповідача не заперечували, тому вищевказане клопотання підлягало задоволенню судом.

Ухвалою суду від 24.10.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 21 листопада 2018 року.

21 листопада 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 69 806,84 грн., три проценти річних у сумі 1 859,00 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 5 167,26 грн.

21 листопада 2018 року представник позивача у засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Ухвалою суду від 21.11.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 05 грудня 2018 року.

05 грудня 2018 року в судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали, просили суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

01 квітня 2014 року між приватним підприємством "КВІНСТАР" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" (далі - відповідач) був укладений договір №1I024902 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.

Відповідно до п. 3.1 договору, товар поставляється позивачем у відповідності з замовленням відповідача по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що замовлення можуть надаватись позивачу письмово, по факсу, електронній пошті або в іншій формі, прийнятній для сторін. В будь - якому випадку прийняття замовлення позивачем повинно бути підтверджено (погоджено) в погодженій сторонами формі. Позивач зобов'язується дотримуватись відповідності позицій в накладній позиціям в замовленні. Кожне замовлення повинно оформлюватися окремою накладною. Не допускається об'єднання декількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню. У випадку, якщо позивач не може поставити товар відповідачу в строк, зазначений в замовленні, він зобов'язаний негайно, але не пізніше половини строку зазначеного в замовленні, на протязі якого він повинен був поставити товар, повідомити про це відповідача.

Згідно з п. 5.1 договору, перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання - передачі товару на складі відповідача.

Відповідно до п. 5.2 договору, приймання - передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі відповідача в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що відповідач оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми (ціна без ПДВ та з ПДВ).

Згідно з п. 7.8 договору, загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.

Відповідно до п. 7.9 договору, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача після його реалізації кожні 35 (тридцять п'ять) дні(ів). Під реалізацією сторони розуміють безпосередню реалізацію товару, що здійснюється через мережу магазинів "Фуршет". При цьому сторони домовилися про те, що відповідач здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 (п'ятсот) грн.

Пунктом 7.11 договору встановлено, що зобов'язання відповідача по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку.

Згідно з п. 11.1 договору, усі суперечки та розбіжності, які можуть виникати з цього договору чи у зв'язку з ним, сторони намагатимуться розв'язати шляхом переговорів.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що відповідач товар, поставлений позивачем, згідно з умовами договору №1I024902 від 01.04.2014 року, оплатив частково.

До матеріалів справи позивачем долучено акт звірки взаєморозрахунків від 31.03.2018 року, з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем становив 81 392,59 грн.

Оскільки відповідачем борг оплачений не був, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 81 392,59 грн. боргу.

21 листопада 2018 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 69 806,84 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

21 листопада 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 69 806,84 грн., три проценти річних у сумі 1 859,00 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 5 167,26 грн.

19 вересня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №17/09 від 17.09.2018 року, в якому представник відповідача проти боргу відповідача перед позивачем заперечувала, послалась на те, що позивачем не надано доказів того, що товар був реалізований і у відповідача виник обов'язок щодо його оплати.

Крім цього, представник відповідача вважала, що видаткові накладні, які підтверджують поставку товару позивачем відповідачу, оформлені з порушенням встановлених законодавством вимог, а акт звірки, на який послався представник позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог, не може підтверджувати обов'язок відповідача щодо сплати боргу перед позивачем в сумі 81 392,59 грн. Також послалась на те, що за договорами переведення боргу позивачем пропущений строк позовної давності.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір №1I024902 від 01.04.2014 року, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що сторони домовились про те, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача після його реалізації кожні 35 (тридцять п'ять) дні(ів). Під реалізацією сторони розуміють безпосередню реалізацію товару, що здійснюється через мережу магазинів "Фуршет". При цьому сторони домовилися про те, що відповідач здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, 500,00 (п'ятсот) грн. (п. 7.9 договору).

Вищевказаний пункт договору є чинним, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а відтак повинен виконуватись сторонами договору.

Тому, обов'язок відповідача оплатити товар, переданий позивачем, виникає після його реалізації, а не з моменту отримання відповідачем товару від позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оскільки документів, що підтверджували б реалізацію товару, позивачем суду не подано, то вимога про стягнення з відповідача 69 806,84 грн. основного боргу є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 1 859,00 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 5 167,26 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем не доведено факту виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 1 859,00 грн. та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 5 167,26 грн., також задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 526, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 4 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові приватного підприємства "КВІНСТАР" (04086, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 36529044) до товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" (08205, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Лісова, будинок 6-Г, ідентифікаційний номер 35995595) про стягнення заборгованості в сумі 76 833,10 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 13.12.2018 року.

Суддя С. Грабець