Рішення

від 05.12.2018 по справі 911/2016/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2016/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОМАТ "СПЕЦБЕТОН"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІРПІНЬЖИТЛО"

про стягнення заборгованості у сумі 36 785,98 грн.,

за участю представника:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 03.09.2018 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОМАТ "СПЕЦБЕТОН" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ІРПІНЬЖИТЛО" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 36 785,98 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №81/ПБ-17 від 01.09.2017 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 28 341,23 грн. основного боргу, 6 798,79 грн. пені, 614,97 грн. трьох процентів річних, 1 030,99 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 12.09.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 31 жовтня 2018 року.

31 жовтня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 21 листопада 2018 року.

21 листопада 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 31.10.2018 року.

У засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 05 грудня 2018 року.

05 грудня 2018 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 12.09.2018 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

01 вересня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОМАТ "СПЕЦБЕТОН" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІРПІНЬЖИТЛО" (далі - відповідач) був укладений договір поставки №81/ПБ-17 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товарний бетон та будівельні розчини (далі - товар), а відповідач зобов'язувався товар прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п. 4.3 договору, товар поставляється відповідачу у строки та у кількості, визначені в заявках відповідача, попередньо узгоджених з позивачем.

Відповідно до п. 4.5 договору, передача товару оформлюється товарно - транспортними накладними/видатковими накладними. Моментом передачі товару відповідачу є момент підписання відповідачем відповідної товарно - транспортної накладної/видаткової накладної.

Згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно з п. 5.1 договору, загальна ціна договору, дорівнює сумарній вартості фактично поставленого товару та вартості доставки товару на об'єкт відповідача у разі поставки товару на об'єкт відповідача, та визначається на підставі підписаних сторонами протягом строку дії цього договору видаткових накладних.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що ціна товару, що постачається за цим договором є договірною формується позивачем на підставі звичайних цін на товар і вказується в рахунках - фактурах виставлених позивачем відповідно до заявки відповідача.

Згідно з 5.4 договору, відповідач оплачує фактично заявлений до поставки товар поставки на умовах 100% передоплати. Відстрочення платежу можливе лише за умови узгодження сторонами іншого терміну оплати.

Відповідно до п. 5.5 договору, позивач має право здійснювати поставку товару без здійснення відповідачем попередньої оплати. В такому випадку оплата поставленого товару здійснюється відповідачем протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 5.6 договору, відповідач здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, вказаний в цьому договорі або інший рахунок, повідомлений відповідачу належним чином.

Відповідно до п. 5.7 договору, датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за період з листопада 2017 року до грудня 2017 року, на загальну суму 271 841,23 грн., про що сторонами підписані видаткові накладні №12/25313 від 21.11.2017 року на суму 163 417,31 грн., №12/25882 від 28.11.2017 року на суму 22 407,62 грн., №12/26113 від 30.11.2017 року на суму 21 684,78 грн., №12/26393 від 04.12.2017 року на суму 30 358,69 грн., №12/26750 від 08.12.2017 року на суму 23 130,43 грн., №12/27117 від 13.12.2017 року на суму 10 842,40 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач товар, поставлений позивачем, у період з листопада 2017 року до грудня 2017 року, оплатив частково, а саме в сумі 243 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, копія якої долучена до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що усі спори між сторонами, із яких не буде досягнуто згоди, розв'язуються у відповідності до чинного законодавства України.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №448 від 21.08.2018 року з вимогою оплатити заборгованість.

Відповідач відповіді на претензію №448 від 21.08.2018 року не надав, заборгованість не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 28 341,23 грн. основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 28 341,23 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 6 798,79 грн.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що за порушення умов даного договору, винна сторона несе відповідальність, передбачену даним договором та чинним законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.2.2 договору, за порушення строків оплати товару, передбачених даним договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення. В разі виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, сторони погодили наступний порядок здійснення розрахунків по мірі надходження коштів: спочатку сплачується пеня, платежі за послуги минулих періодів, вартість перевезення та товару за минулі періоди, після чого залишок коштів зараховується як оплата за поточну поставку товару/надання послуг.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, розмір пені за видатковою накладною №12/26113 від 30.11.2017 року, враховуючи період заборгованості з 03.12.2017 року до 07.12.2017 року, суму боргу в розмірі 14 009,71 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,5% (рішення НБУ від 26.10.2017 року №688-рш), складає 51,82 грн.;

за видатковою накладною №12/26393 від 04.12.2017 року, враховуючи період заборгованості з: 07.12.2017 року до 07.12.2017 року, суму боргу в розмірі 14 368,40 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,5% (рішення НБУ від 26.10.2017 року №688-рш), складає 10,63 грн.;

08.12.2017 року до 10.12.2017 року, суму боргу в розмірі 5 631,60 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,5% (рішення НБУ від 26.10.2017 року №688-рш), складає 12,50 грн.;

за видатковою накладною №12/26750 від 08.12.2017 року, враховуючи період заборгованості з:

11.12.2017 року до 14.12.2017 року, суму боргу в розмірі 17 498,83 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,5% (рішення НБУ від 26.10.2017 року №688-рш), складає 51,78 грн.;

15.12.2017 року до 25.01.2018 року, суму боргу в розмірі 17 498,83 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,5% (рішення НБУ від 14.12.2017 року №793-рш), складає 583,93 грн.;

26.01.2018 року до 01.03.2018 року, суму боргу в розмірі 17 498,83 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 16,0% (рішення НБУ від 25.01.2018 року №43-рш), складає 536,95 грн.;

02.03.2018 року до 12.04.2018 року, суму боргу в розмірі 17 498,83 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0% (рішення НБУ від 01.03.2018 року №133-рш), складає 684,61 грн.;

13.04.2018 року до 24.05.2018 року, суму боргу в розмірі 17 498,83 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0% (рішення НБУ від 12.04.2018 року №204-рш), складає 684,61 грн.;

25.05.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 17 498,83 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0% (рішення НБУ від 24.05.2018 року №287-рш), складає 798,71 грн.;

13.07.2018 року до 05.09.2018 року, суму боргу в розмірі 17 498,83 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5% (рішення НБУ від 12.07.2018 року №443-рш), складає 922,88 грн.;

за видатковою накладною №12/27117 від 13.12.2017 року, враховуючи період заборгованості з:

16.12.2017 року до 25.01.2018 року, суму боргу в розмірі 10 842,40 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,5% (рішення НБУ від 14.12.2017 року №793-рш), складає 353,19 грн.;

26.01.2018 року до 01.03.2018 року, суму боргу в розмірі 10 842,40 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 16,0% (рішення НБУ від 25.01.2018 року №43-рш), складає 332,70 грн.;

02.03.2018 року до 12.04.2018 року, суму боргу в розмірі 10 842,40 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0% (рішення НБУ від 01.03.2018 року №133-рш), складає 424,19 грн.;

13.04.2018 року до 24.05.2018 року, суму боргу в розмірі 10 842,40 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0% (рішення НБУ від 12.04.2018 року №204-рш), складає 424,19 грн.;

25.05.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 10 842,40 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0% (рішення НБУ від 24.05.2018 року №287-рш), складає 494,89 грн.;

13.07.2018 року до 05.09.2018 року, суму боргу в розмірі 10 842,40 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5% (рішення НБУ від 12.07.2018 року №443-рш), складає 571,83 грн.,

а разом 6 939,41 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем пеня визначена в розмірі 6 798,79 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 614,97 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 030,99 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних за видатковою накладною №12/26113 від 30.11.2017 року, враховуючи період заборгованості з 03.12.2017 року до 07.12.2017 року, складає 5 днів, тому три проценти річних від суми 14 009,71 грн. становлять 5,76 грн.;

за видатковою накладною №12/26393 від 04.12.2017 року, враховуючи період заборгованості з 07.12.2017 року до 07.12.2017 року, складає 1 день, тому три проценти річних від суми 14 368,40 грн. становлять 1,18 грн.;

08.12.2017 року до 10.12.2017 року, складає 3 дні, тому три проценти річних від суми 5 631,60 грн. становлять 1,39 грн.;

за видатковою накладною №12/26750 від 08.12.2017 року, враховуючи період заборгованості з 11.12.2017 року до 05.09.2018 року, складає 269 днів, тому три проценти річних від суми 17 498,83 грн. становлять 386,89 грн.;

за видатковою накладною №12/27117 від 13.12.2017 року, враховуючи період заборгованості з 16.12.2017 року до 05.09.2018 року, складає 264 дні, тому три проценти річних від суми 10 842,40 грн. становлять 235,27 грн.,

а разом 630,49 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем три проценти річних визначені в розмірі 614,97 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за видатковою накладною №12/26750 від 08.12.2017 року: за грудень 2017 року - 101,0% (УК №6 від 11.01.2018 року); за січень 2018 року - 101,5% (УК №30 від 13.02.2018 року); лютий - 100,9% (УК №49 від 14.03.2018 року; березень - 101,1% (УК №70 від 12.04.2018 року); квітень - 100,8% (УК №89 від 12.05.2018 року); травень - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червень - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липень - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року); серпень - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року), від суми 17 498,83 грн., складає 804,95 грн.; за видатковою накладною №12/27117 від 13.12.2017 року: за січень 2018 року - 101,5% (УК №30 від 13.02.2018 року); лютий - 100,9% (УК №49 від 14.03.2018 року; березень - 101,1% (УК №70 від 12.04.2018 року); квітень - 100,8% (УК №89 від 12.05.2018 року); травень - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червень - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липень - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року); серпень - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року), від суми 10 842,40 грн., складає 390,33 грн.,

а разом 1 195,28 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 1 030,99 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОМАТ "СПЕЦБЕТОН" до товариства з обмеженою відповідальністю "ІРПІНЬЖИТЛО" про стягнення заборгованості у сумі 36 785,98 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІРПІНЬЖИТЛО" (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Лермонтова, будинок 2-Д, корпус 3, приміщення 43, ідентифікаційний код 40147727) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОМАТ "СПЕЦБЕТОН" (03680, місто Київ, вулиця Пшенична, будинок 2, ідентифікаційний код 39038754) 28 341,23 грн. (двадцять вісім тисяч триста сорок одну грн. 23 коп.) основного боргу; 6 798,79 грн. (шість тисяч сімсот дев'яносто вісім грн. 79 коп.) пені; 614,97 грн. (шістсот чотирнадцять грн. 97 коп.) трьох процентів річних; 1 030,99 грн. (одну тисячу тридцять грн. 99 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 13.12.2018 року.

Суддя С. Грабець