Ухвала

від 12.12.2018 по справі 916/2764/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"12" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2764/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В., розглянувши заяву (вх.№2976/18) товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський завод будівельних виробів “МОНОЛІТ” (вул. Леваневського, 83Д, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, код 32326533) про видачу судового наказу до боржника приватного малого підприємства “ІНТЕРСІ” (Французький бульвар, 33, м. Одеса, 65044, код 19050986)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський завод будівельних виробів “МОНОЛІТ” звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою (вх.№2976/18) про видачу судового наказу про стягнення з приватного малого підприємства “ІНТЕРСІ” 61 476,94 грн., де 49 145,50 грн. – заборгованість, 8 233,55 грн. – пеня, 1 240,08 - 3% річних, 2 857,81 грн. – інфляційні.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

У відповідності з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Відповідно до ч.1 ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Заявником - товариством з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський завод будівельних виробів “МОНОЛІТ” заявлено вимоги про стягнення 8 233,55 грн. – пені, 1 240,08 - 3% річних, 2 857,81 грн. – інфляційних.

Згідно ч.3 ст.152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

У разі якщо заявлені вимоги між собою пов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних та пені підлягає розгляду в порядку позовного провадження, з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав таких нарахувань, періодів, тощо, у зв'язку з чим, заява товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський завод будівельних виробів “МОНОЛІТ” про видачу судового наказу до боржника приватного малого підприємства “ІНТЕРСІ” про стягнення 8 233,55 грн. – пені, 1 240,08 - 3% річних, 2 857,81 грн. – інфляційних, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.150, п.3 ч.ч.1, 2 ст.152, ч.1 ст.148, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви (вх.№2976/18) товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський завод будівельних виробів “МОНОЛІТ” (вул. Леваневського, 83Д, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, код 32326533) про видачу судового наказу до боржника приватного малого підприємства “ІНТЕРСІ” (Французький бульвар, 33, м. Одеса, 65044, код 19050986) в частині стягнення 8 233,55 грн. - пені, 1 240,08 - 3% річних, 2 857,81 грн. - інфляційних – відмовити.

2. Примірник ухвали надіслати:

- товариству з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський завод будівельних виробів “МОНОЛІТ” (вул. Леваневського, 83Д, м. Біла Церква, Київська обл., 09100);

- приватному малому підприємству “ІНТЕРСІ” (Французький бульвар, 33, м. Одеса, 65044).

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Суддя О.В. Цісельський