Рішення

від 29.11.2018 по справі 922/2516/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2516/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод", м. Харків

про стягнення 695315,07 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ордер серії КС № 464719 від 10.10.2018 та договір про надання правової допомоги б/н від 10.10.2018

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" про стягнення заборгованості у розмірі 1 671 561,64 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 1000000,00 грн., пені у розмірі 154520,55 грн. та відсотків за користування позикою 517150,68 грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач також просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту з відновлюваною кредитною лінією № П/31-03/ХКЗ від 31.03.2017 року в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2018 року прийнято позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2516/18 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28.09.2018 на адресу суду позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. 28322), в якій позивач повідомляє, що згідно первісних позовних вимог загальна сума заборгованості станом на 10.09.2018 р. становила 1671671,23 грн., проте у подальшому 18.09.2018 р. відповідачем було перераховано на користь позивача 500000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1390 від 18.09.2018 р., у зв'язку з чим станом на час подання відповідної заяви загальна сума заборгованості дорівнює 1 191 325,46 грн., з яких основний борг 500000,00 грн., пеня - 166356,16 грн., відсотки за користування позикою 524986,30 грн.

У подальшому, 09.10.2018 на адресу суду позивачем надано ще одну заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. 29348), в якій позивач повідомляє, що відповідачем додатково 01.10.2018 р. перераховано на користь позивача 500000,00 грн. в рахунок погашення позики за договором № П/31-03/ХКЗ від 31.03.2017 р., на підтвердження чого надано копію платіжного доручення № 1443 від 01.10.2018 р., що свідчить про погашення основного боргу у повному обсязі. Як вказує позивач, станом на 04.10.2018 р. заборгованість відповідача дорівнює 695315,07 грн., з яких 526493,15 грн. відсотки за користування позикою та 168821,92 грн. пеня. За таких підстав, позивач просить суд прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 695315,07 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2018 р. прийнято до розгляду заяви (вх. 28322, 29348) ТОВ "Кредекс", продовжено розгляд справи з їх урахуванням та визначено предмет спору і ціну позову з її урахуванням, а саме ціна позову дорівнює 695315,07 грн. Цією ж ухвалою підготовче засідання відкладено на 31.10.2018 р. о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.10.2018 року було постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 11.12.2018 р.; протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 922/2516/18 та призначення справу до судового розгляду по суті на "20" листопада 2018 р. о 12:00.

У судовому засіданні 20.11.2018 р. судом було постановлено ухвалу, яку було занесено до протоколу судового засідання, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 11:30 29.11.2018 р.

28.11.2018 до канцелярії суду надано заяву представника відповідача (вх. 33355) про відкладення розгляд справи, у зв'язку з перебуванням 29.11.2018 р. представника відповідача у відрядженні.

Суд, розглянувши заяву відповідача про відкладення розгляду справи, відмовляє у його задоволенні з огляду на те, що відповідач не обмежений законодавством при виборі особи, уповноваженої представляти його інтереси та відповідачем не доведено, що неможливість представника відповідача з'явитися у судове засідання перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому судом враховано, що відповідачем надано до суду відзив на позов, в якому викладені заперечення проти позовних вимог, а у клопотанні про відкладення розгляду справи не назначено обставин які перешкоджають розгляду справи по суті та не наведено доказів, які можуть бути подані у майбутньому та не були надані до суду у встановлений законом строк з об'єктивних причин.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2018 р. підтримує позовні вимоги з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог. Наголошує, що первісна заборгованість станом на час звернення з позовом дорівнювала 1671671,23 грн., з яких основний борг щодо повернення коштів за фінансовою послугою становив 1000000, 00 грн. Проте протягом розгляду справи у суді відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 1000000,00 грн., які були зараховані в рахунок погашення основного боргу за договором. Таким чином, позивач просить суд, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту з відновлюваною кредитною лінією № П/31-03/ХКЗ в частині своєчасного повернення коштів наданих відповідачу на умовах фінансового кредиту та оплати процентів за користування позикою, стягнути з відповідача на користь ТОВ "Кредекс" 526493,15 грн. відсотків за користування позикою та 168821,92 грн. пені. Спростовуючи заперечення відповідача, представник позивача наголошує, що в жодному з пунктів спірного договору не йдеться про виставлення рахунків позивачем, а зобов'язання взяті на себе позичальником (відповідачем) щодо оплати відсотків за фіксованою ставкою випливають з умов договору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у попередньому судовому засіданні та у наданому до матеріалів справи відзиві на позов проти вимог позивача заперечував, вказуючи, з посиланням на приписи ст. 530 ЦК України та п. 3.2-3.4 договору, що відповідач не вбачає підстав для сплати процентів за користування позикою та нарахування пені, оскільки позивач зі свого боку не виконав свого первинного обов'язку щодо нарахування процентів та за весь час до звернення до суду не направив жодної претензії до ПАТ Харківський комбікормовий завод". При цьому, відповідач наголошує, що виконання позичальником свого обов'язку по сплаті процентів за користування позикою наступає з моменту, коли фінансова установа нарахує ці проценти та надасть відповідний рахунок, проте позивачем такі дії не були вчинені.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредекс" та Публічним акціонерним товариством "Харківський комбікормовий завод" було укладено Договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту з відновлюваною кредитною лінією № П/31-03/ХКЗ, відповідно до п. 1.1 якого фінансова установа (позивач) надає позичальнику (відповідачу) на умовах, визначених цим договором шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, у власність кошти у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ( надалі - фінансова послуга) у розмірі 2 000 000.00 (два мільйони) гривень (надалі - ліміт кредитної лінії), з оплатою по фіксованій процентній ставці у розмірі 22 (двадцять два) % річних від розміру наданої позики, а позичальник (відповідач) зобов'язується повернути кошти за фінансовою послугою та сплатити відсотки за користування нею.

Згідно п. 2.3. договору позичальник зобов'язується повністю повернути кошти, отримані за фінансовою послугою відповідно до цього договору до 30 березня 2018.

Порядок нарахування та розмір вартості фінансової послуги узгоджено сторонами у розділі 3 договору, зокрема у п. 3.1. договору передбачено, що позичальник сплачує фінансовій установі проценти за користування коштами, отриманими за фінансовою послугою у валюті - гривня України, по фіксованій процентній ставці, яка визначена п .1.1 цього договору, що є незмінною протягом усього строку договору.

Фінансова установа нараховує проценти за користування позикою, передбачені в п .1.1 цього договору, за кожен календарний день фактичного користування позикою (за основу береться 365 днів у році), а позичальник сплачує ці проценти періодично, але не пізніше закінчення дії цього договору (п.3.2 Договору.)

Відповідно до п. 3.4 договору нарахування процентів провадиться в день повернення позики (частини позики).

Згідно п. 7.2 договору, у разі несплати коштів за фінансовою послугою та/або процентів у період, визначений цим договором, сума зобов'язань по погашенню фінансової послуги та/або процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою.

У п. 7.3 встановлено, що за порушення строків повернення фінансової послуги та процентів позичальник повинен сплачувати фінансовій установі додатково до встановленої процентної ставки на поточний рахунок фінансової установи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в момент її нарахування, за кожен день прострочення повернення позики. При цьому пеня на проценти не нараховується.

На підтвердження факту належного та своєчасного надання відповідачу фінансових послуг, а саме позики у розмірі 2000000,00 грн., позивач надав до суду виписку з особового рахунку ТОВ "Кредекс" по рахунку № 26503001325628, відкритому в ПАТ "Універсал Банк" (а.с 19).

На підтвердження факту часткового повернення 04.04.2018 р. отриманої відповідачем позики у розмірі 1000000,00 грн. позивач надав до суду виписку з особового рахунку ТОВ "Кредекс" по рахунку № 26503001325628, відкритому в ПАТ "Універсал Банк" (а.с 21).

Таким чином, за твердженням позивача станом на час звернення до суду неповернутою залишилась позика у розмірі 1000000,00 грн.

Протягом проведення підготовчого провадження позивачем повідомлено про перерахування відповідачем на користь позивача 500000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1390 від 18.09.2018 р. та 500000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1443 від 01.10.2018 р. (а.с 56, 74), тобто заборгованість за позикою була погашена у повному обсязі, у зв'язку з чим подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом та розгляд справи було продовжено з її урахуванням.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем було прострочено виконання взятого на себе зобов'язання по погашенню фінансової послуги (поверненню позики) та не сплачені проценти за користування позикою у розмірі 526493,15 грн., чим порушені майнові права позивача. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивачем нараховані до стягнення в відповідача штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 168821,92 грн. в порядку п. 7.3. договору.

Проаналізувавши матеріали справи, надаючи правове обґрунтування правовідносинам які склались між сторонами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення Договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту з відновлюваною кредитною лінією № П/31-03/ХКЗ від 31.03.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли взаємні цивільні права та обов'язки.

Згідно з приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що на виконання умов Договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту з відновлюваною кредитною лінією № П/31-03/ХКЗ від 31.03.2017 року позивач надав Відповідачу позику у розмірі 2 000 000,00 грн.

В свою чергу, відповідач зобов'язався у повному обсязі повернути позику до 30 березня 2018 року, що унормовано сторонами у п. 2.3 договору.

Доказів своєчасного повернення відповідачем позики до матеріалів справи не надано.

Судом встановлено, що грошові кошти були перераховані відповідачем на користь позивача у наступні строк:

- 04.04.2018 було повернуто 1 000 000,00 грн.;

- 18.09.2018 р. було повернуто 500 000,00 грн.;

- 01.10.2018 р. було повернуто 500 000,00 грн.,

тобто грошові кошти були повернуті відповідачем з порушенням строку встановленого у п. 2.3. договору, укладеного між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 612 ЦК України, умови п. 2.3. договору та правовідносини, які склались між сторонами, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання по поверненню позики за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту з відновлюваною кредитною лінією № П/31-03/ХКЗ від 31.03.2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 7.3 договору сторонами встановлено відповідальність за порушення строків повернення фінансової послуги позичальнику у вигляді пені, так відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити фінансовій установі додатково до встановленої процентної ставки на поточний рахунок фінансової установи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в момент її нарахування, за кожен день прострочення повернення позики.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені за період прострочення з 01.04.2018 до 01.10.2018 р. з урахуванням поступового зменшення розміру заборгованості, в яких (розрахунках) не виявлено помилок, враховуючи встановлену у договорі відповідальність за неналежне виконання умов договору в частині своєчасного повернення позики у вигляді стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 168821,92 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню як правомірні.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача відсотки за користування позикою за період з 18.04.2017 по 01.10.2018 р. у розмірі 526493,15 грн.

Відповідно до приписів статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Плата за користування позикою узгоджена сторонами у п. 1.1. договору, а саме встановлено фіксований процент у розмірі 22 % річних від розміру наданої позики. При цьому, у п. 3.3. договору, сторони узгодили, що нарахування процентів фінансовою установою та їх сплата позичальником здійснюється до моменту повного повернення позики ( до дня остаточного розрахунку за позикою включно).

Сума нарахованих та несплачених відсотків за спірним договором згідно з приведеним позивачем та перевіреним судом розрахунком заборгованості складає 526493,15 грн.

Проценти за користування позикою за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування позикою.

Відповідач узгоджуючи умови договору прийняв на себе зобов'язання по оплаті за користування грошовими коштами наданими позивачем, був обізнаний про розмір цієї плати та порядок її нарахування, проте не виконав взятого на себе зобов'язання.

При цьому, судом не приймається до уваги заперечень відповідача щодо не здійснення позивачем дій по наданню відповідачу відповідного рахунку з нарахованими відсотками, як необґрунтованих та таких, що не обумовлені умовами укладеного між сторонами договору.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За встановлених обставин справи, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками в сумі 526493,15 грн. є доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом доведеними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до наданих суду документів позивачем сплачено 25073,42 грн. судового збору.

Водночас, вирішуючи питання щодо розподілу судового збору, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що позивач змінював позовні вимоги (зменшив розмір позовних вимог), судовий збір, виходячи з кінцевих позовних вимог, які становлять 695315,07 грн., повинен дорівнювати 1.5% від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10429,73 грн. (695315,07 грн.*1,5%).

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 10429,73 грн. покладається на відповідача та підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Одночасно суд наголошує, що позивач не обмежений у праві звернутися до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченої суми судового збору у розмірі 14643,69 грн. (25073,42 грн.-10429,73 грн.).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" (61139, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 236; ідент. код 00952214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс", (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Сікорського, 8, офіс 8; ідент. код 36303279) 526493,15 грн. відсотків за користування позикою та 168821,92 грн. пені, а також витрат зі сплати судового збору у розмір 10429,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 10.12.2018 р.

Суддя ОСОБА_2