Рішення

від 11.12.2018 по справі 923/697/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 року Справа № 923/697/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат", м. Рубіжне Луганської області

до Публічного акціонерного товариства "Новокаховський завод плавлених сирів", м. Таврійськ Херсонської області

про стягнення заборгованості в сумі 777 008,00 грн. за договором поставки

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: уповноважений представник ОСОБА_1

03.08.2018 року до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява від 25.07.2018 року від Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (позивач) до Публічного акціонерного товариства "Новокаховський завод плавлених сирів" (відповідач), в якій позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 777 008,00 грн. за договором поставки № 380 від 15.05.2017 року, на підставі статей 14, 509, 526, 530 ЦК України, статей 193, 198, 220 ГК України, статей 4, 162, 164 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.08.2018 відкрито провадження у справі № 923/697/18. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

23 жовтня 2018 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження у справі №923/697/18.

Справу розглянуто за межами строку, визначеного ст. 195 ГПК України, що обумовлено лікарняним судді з 12.11.2018 року по 21.11.2018 року.

Одним із принципів господарського судочинства, за змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України є розумність строків розгляду справи.

Оцінюючи розумність строків розгляду цієї справи, судом враховано, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

В рішенні Європейського суду з прав людини Броуган та інші проти Сполученого Королівства від 29.11.1988 року роз'яснено, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків.

За змістом ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, в судове засідання 11.12.2018 року не прибув, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.81).

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві посилається на те, що з моменту подачі позовної заяви здійснив оплату основного боргу та станом на 17.08.2018 року основний борг складає 237364,98 грн. Заперечує проти стягнення з нього процентів за користування чужими грошовими коштами та просить зменшити суму неустойки.

В судовому засіданні, 11.12.2018 року, на підставі ч.1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного судового рішення, роз'яснено процедуру оскарження рішення.

З'ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

На виконання положень Закону України Про акціонерні товариства на підставі рішення загальних зборів акціонерів ПАТ Рубіжанський картонно-тарний комбінат від 26 квітня 2018 р. було змінено тип акціонерного товариства з Публічного на Приватне акціонерне товариство Рубіжанський картонно-тарний комбінат (надалі - ПАТ або ПрАТ РКТК ). Відповідні зміни було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно до ч.2 ст. 5 Закону України Про акціонерні товариства зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Отже, Приватне акціонерне товариство РКТК є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ РКТК .

Між Приватним акціонерним товариством РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ (далі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством Новокаховський завод плавлених сирів (далі - Відповідач) було укладено Договір № 380 від 15.05.2017 р. (далі - договір), за умовами якого позивач передав відповідачу у власність товар.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на суму 557364,98 грн. за наступними видатковими накладними:

- № 13948-17 від 06.09.2017 р. на суму 32 347,20 грн. з урахуванням ПДВ;

- № 14238-17 від 09.09.2017 р. на суму 59 685,12 грн. з урахуванням ПДВ;

- № 11209-17 від 20.07.2017 р. на суму 46 040,40 грн. з урахуванням ПДВ;

- № 15143-17 від 21.09.2017 р. на суму 29 064,00 грн. з урахуванням ПДВ;

- № 11992-17 від 02.08.2017 р. на суму 37 395,86 грн. з урахуванням ПДВ;

- № 12826-17 від 18.08.2017 р. на суму 15 993,60 грн. з урахуванням ПДВ;

- № 11210-17 від 24.07.2017 р. на суму 129 267,60 грн. з урахуванням ПДВ;

- № 12310-17 від 11.08.2017 р. на суму 43 812,00 грн. з урахуванням ПДВ;

- № 12496-17 від 12.08.2017 р. на суму 11 400,00 грн. з урахуванням ПДВ;

- №14566-17 від 28.09.2017 р. на суму 152 359,20 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 8.1. Договору оплата за відвантажену партію продукції проводиться Покупцем (Відповідачем) протягом 45 календарних днів від дати поставки. Позивач у позові стверджує, що відповідачем вартість поставленого товару було сплачено частково лише по видатковій накладній № 11209-17 від 20.07.2018 р. у сумі 20 000 грн., решта залишилась несплаченою; внаслідок чого виникла загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем, відповідно до зазначених видаткових накладних у сумі 537 364,98 грн., що й стало підставою звернення позивача до суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що після відкриття провадження по справі відповідачем було сплачено основний борг в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими до матеріалів справи (а.с.40-45, 63-72).

Враховуючи викладене, керуючись ч.1 п.2 ст.231 ГПК України, суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу.

За умовами п. 9.2. та п. 9.3. Договору, у випадку порушення грошових зобов'язань, Відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також індекс інфляції та 3 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 53 028,29 грн. втрати від інфляції, 23 120,94 грн. відсоток за користування коштами та 163 493,79 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№543/96-ВР від 22.11.96. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи Ліга (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ ) перевірив розрахунок пені, інфляції та 3% річних та дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних та річних в повному обсязі.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що стягнення з нього процентів за користування чужими грошовими коштами є безпідставним, оскільки згідно відповіді на відзив (а.с.82, 83), умов договору (п.9.3.) та розрахунку позивача передбачено стягнення саме 3% річних, а не процентів за користування чужими грошовими коштами. Також не підлягає задоволенню прохання відповідача зменшити суму неустойки у зв'язку з необґрунтованістю.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 238 ГПК України, зміст п.58 рішення у справі Серявін та ін. проти України щодо тлумачення належного обґрунтування рішення, інші заперечення відповідача судом відхиляються як такі, що не спростовують доказів позивача та не входять в предмет доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Оскільки Відповідачем надано до матеріалів справи докази сплати судового збору (платіжне доручення №9776231 від 07.09.2018 р. на суму 11655,13 грн.) - судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст.129, ч.1 п.2 ст.231, ст.ст.232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Новокаховський завод плавлених сирів (код ЄДРПОУ 00447623) на користь Приватного акціонерного товариства РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ (код ЄДРПОУ 01882551) 53 028,29 грн. втрати від інфляції, 23 120,94 грн. 3% річних та 163 493,79 грн. пені. Закрити провадження у справі щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 537364,98 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення 13.12.2018 року.

Суддя В.В.Литвинова