Постанова

від 05.12.2018 по справі 903/13/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/13/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - Павликівський В.І., Черних О.С.,

відповідача - Овчиннікова В.В.,

третьої особи-1 - Сотнікова І.В.,

третьої особи-2 - не з'явився,

третьої особи-3 - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 (Саврій В.А., Коломис В.В., Дужич С.П.) та рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2017 (Дем'як В.М., Костюк С.В., Слободян О.Г.) у справі № 903/13/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко І.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП", треті особи : 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР"; 3) Мале приватне підприємство "ВК Імпекс" про звернення стягнення на предмет іпотеки

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" (далі - Відповідач), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" (далі - Третя особа-2), Мале приватне підприємство "ВК Імпекс" (далі - Третя особа-3) про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №1-0107/13/23-ІР від 30.03.2013.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що судовими рішеннями у справах №918/1930/14 та №918/1959/14 стягнуто на користь Позивача заборгованість за кредитними договорами, проте судові рішення не виконані, у зв'язку з чим Позивач вважає за необхідне захистити своє порушене право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості Третіх осіб-2, 3 перед Позивачем.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.11.2017 в позові відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові. Оскільки виконання основного зобов'язання боржник здійснює за наданою йому судом розстрочкою, це виключає можливість задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Висновки судів про безпідставність звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки боржники за кредитними договорами виконують рішення судів про стягнення кредитної заборгованості, здійснюючи платежі згідно встановленого графіку розстрочки, є такими, що суперечать положенням статті 121 ГПК України (в редакції, чинній на час прийняття рішення суду першої інстанції) та статті 331 ГПК України (в редакції, чинній на час ухвалення постанови апеляційним господарським судом).

8. Не враховано, що згідно статті 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитні договори не припинені виконанням, відповідно, і похідне зобов'язання (договір іпотеки) не припинене, а тому Позивач, як кредитор, у зв'язку з неналежним виконання основного зобов'язання має право на задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок предмету забезпечення і вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постановах від 03.02.2016 у справі №6-1080цс15, від 13.03.2017 у справі №6-22цс17, від 22.02.2017 у справі №6-133цс17, від 06.07.2016 у справі №6-118цс16.

9. Оскаржувані судові рішення в частині відсутності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставними та такими, що суперечать статтям 526, 599, 1049 ЦК України, статтям 12, 33 Закону України "Про іпотеку".

10. Не враховано, що звернення стягнення на предмет іпотеки не може призвести до стягнення цієї ж суми заборгованості, оскільки Відповідач (іпотекодавець) відповідатиме за невиконання позичальниками умов кредитних договорів виключно в межах вартості предмету іпотеки, яка є значно меншою від суми боргу за кредитними договорами.

11. Порушено статтю 129 1 Конституції України, статті 11, 16, 651, 653 ЦК України, статті 2, 18 ГПК України.

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

12. Боржниками здійснюється своєчасне, в добровільному порядку, погашення заборгованості за кредитними договорами згідно затверджених судами у справах №918/1930/14 та №918/1959/14 графіків розстрочки виконання рішення суду, а тому відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

13. Задоволення позову призведе до невідворотних наслідків та фактично позбавить Відповідача (іпотекодавця) права власності на майно, в той час, як позичальники виконують зобов'язання за кредитним договором, а також призведе до подвійного стягнення заборгованості як з боржників так і з майнового поручителя.

14. Судами дотримано вимоги статей 526, 599, 1049 ЦК України, статей 7, 12, 33 Закону України "Про іпотеку, статей 32-34, 35, 43, 80, 82, 111 28 , 121 ГПК України (в редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції), статтям 73, 74, 75, 76, 86, 236, 331 ГПК України (в редакції, чинній на час ухвалення постанови судом апеляційної інстанції).

Позиція Третьої особи-1 у поясненнях на касаційну скаргу

15. Судові рішення попередніх інстанцій суперечать статтям 526, 599, 1049 ЦК України, статтям 12, 33 Закону України "Про іпотеку", постановам Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 "Про деякі практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", №9 від 17.12.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", листу Верховного Суду України від 01.02.2015 "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна", рішенню Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №5-рп/2013, статтям 32-34, 35, 43, 80, 82, 111 28 , 121 ГПК України (в редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції), статтям 73, 74, 75, 76, 86, 236, 331 ГПК України (в редакції, чинній на час ухвалення постанови судом апеляційної інстанції).

Позиція Третіх осіб-2, 3 у письмових поясненнях на касаційну скаргу

16. Матеріалами справи підтверджено відсутність прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором, що не дає правових підстав для застосування звернення стягнення на предмет іпотеки в силу статті 589 ЦК України, статті 35 Закону України "Про іпотеку" та умов договору іпотеки.

Інші письмові документи

17. 03.12.2018 від Третіх особи-2, 3 та 05.12.2018 від Третьої особи-1 до Верховного Суду надійшли пояснення до касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.10.2015 у справі № 918/1930/14 стягнуто з ТОВ "Золотий Екватор" на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість по поверненню кредитних коштів за кредитним договором № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013 в сумі 31 825 694,54 дол. США, що еквівалентно 500 003 971,04 грн, та нарахованих процентів за користування кредитом в сумі 974 661,90 дол. США, що еквівалентно 15 312 621,69 грн.

18.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 у справі №918/1959/14, зміненим постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 стягнуто з МПП "ВК Імпекс" на користь ПАТ "Банк Форум" 970 831,47 дол. США заборгованості по поверненню кредитних коштів за кредитним договором № 1-0021/13/30-KL від 29.03.2013 та 297 302,33 дол. США простроченої заборгованості за нарахованими процентами, що разом еквівалентно 157 774 656,79 грн.

18.2. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2017 у справі № 918/1930/14, розстрочено виконання рішення суду від 06.10.2015 на загальну суму заборгованості в розмірі 502 636 341,72 грн на 5 років шляхом щомісячної сплати боржником заборгованості за наведеним графіком.

18.3 . Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.03.2017 у справі №918/1959/14, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2017, розстрочено виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 у справі № 918/1959/14 (змінене постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015) на загальну суму боргу в сумі 153 034 656,79 грн на 5 років щомісячними платежами до повного його виконання за наведеним графіком.

19 . За приписами статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; чинне законодавство (частина перша статті 598 , статті 599 - 601 , 604 - 609 ЦК України ) не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку " іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону ; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону України "Про іпотеку").

19.1. Зазначене кореспондується також із статтею 593 ЦК України .

20. Отже, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

20.1 . Зазначена правова позиція відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №921/107/15-г/16.

21. Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

22. Суди попередніх інстанцій з'ясували, що Позивач набув право вимоги до боржників (Треті особи-2 та 3) за укладеними з ними кредитними договорами та реалізував це право вимоги, звернувшись до суду. Рішення у зазначених справах не виконані в повному обсязі у зв'язку з розстроченням платежів. Відповідні платежі Третіми особами 2 та 3 здійснюються відповідно до графіків розстрочення.

23. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди обох інстанцій фактично не здійснили розгляд позовних вимог, заявлених у даній справі, оскільки не врахували, що Позивач звернувся до суду у цій справі не з вимогою про стягнення з Відповідача цієї ж суми заборгованості, яка стягнута в межах справ №918/1930/14 та №918/1959/14, а з вимогою звернення стягнення на предмет іпотеки у межах забезпечення Відповідачем виконання основного зобов'язання, для чого є необхідним судове рішення, а тому суди невірно застосували положення статті 33 Закону України "Про іпотеку".

24. З огляду на відсутність доказів виконання боржниками зобов'язань за кредитними договорами, наявність судових рішень про стягнення заборгованості, розстрочених у зв'язку з неможливістю їх негайного виконання, висновок господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки є неправильним та таким, що зроблений без урахування фактичних обставин справи та положень чинного законодавства.

25. Здійснюючи розгляд справи, судами попередніх інстанцій зазначеного не враховано та не з'ясовано обставин справи щодо обсягу виконаних боржником та поручителем обов'язків перед кредитором у межах виконання наведених вище судових рішень та дійсного обсягу відповідальності іпотекодавця відповідно до положень законодавства.

26. Отже, суди попередніх інстанцій припустилися порушення вимог:

- у прийнятті рішення від 27.11.2017 - частини 1 статті 4 7 ГПК України (у чинній на той час редакції) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 названого Кодексу (в тій же редакції) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності;

- у прийнятті постанови від 17.01.2018 - частини 1 статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів судом на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та частини 5 статті 236 названого Кодексу стосовно ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

27. Касаційний господарський суд бере до уваги й те, що за положеннями статті 236 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду касаційної скарги) законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

28. Доводи касаційної скарги, викладені в пунктах 12, 13, 14, 16 постанови колегією суддів відхиляються з підстав, наведених у даній постанові суду.

29. В засіданні суду 05.12.2018 представник Відповідача послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц та зазначив про подібність правовідносин у вказаній та у даній справах, проте колегія суддів з цим не погоджується, оскільки правовідносини у справі №202/4494/16-ц склались на підставі кредитних договорів та договору поруки, тоді як предметом позову у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, а тому правовідносини не є подібними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Суди не дослідили зібрані у справі докази про наявність простроченої заборгованості за основним зобов'язанням та наявності у Позивача права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, що є порушенням норм процесуального права та унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

30.1. Наведене згідно з частиною 3 статті 310 ГПК України є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

31. Суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. З огляду на наведене, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

33. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно і об'єктивно дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

34. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 та рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2017 у справі №903/13/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.