Постанова

від 06.12.2018 по справі 915/456/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/456/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "ПиК" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 (головуючий суддя: Принцевська Н.М., судді: Колоколов С.І., Діброва Г.І.)

за позовом Приватного підприємства "ПиК"

до Вознесенської міської ради Миколаївської області

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання поновленим договору оренди землі,

За участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

17.07.2017 до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "ПиК" про визнання недійсним та скасування рішення №15 від 16.12.2016 21 сесії VІІ скликання про припинення договору оренди землі, укладеного між Територіальною громадою м.Вознесенська, в особі Вознесенської міської ради та ПП "ПиК", що розташована по вул.Київській, 1 "а" в м.Вознесенськ, а також визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 0,0022 га, розташованої в м.Вознесенськ по вул.Київська, 1 "а" від 06.06.2011, укладеного між Територіальною громадою м.Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області та Приватним підприємством "ПиК", зареєстрований у Відділі Держкомзему у м.Вознесенськ 23.06.2011 за №481020004000019.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення №15 від 16.12.2016 в частині припинення укладеного між сторонами договору оренди землі порушує право позивача та суперечить чинному законодавству, зокрема ст.ст.179, 188 ГК України, ст.777 ЦК України, ст.33 Закону України "Про оренду землі", а також винесено всупереч вимогам ухвали суду від 13.12.2017 про забезпечення позову.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2017 року у справі №915/456/17 позовні вимоги ПП "Пик" задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі № 915/456/17 рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2017 року у справі №915/456/17 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

07.03.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватним підприємством "ПиК" подано касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 915/456/17 до Касаційного господарського суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.04.2018 року у справі №915/456/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2018 касаційну скаргу Приватного підприємства "ПиК" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 915/456/17 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі, а саме не доплачено судовий збір в сумі 2 876,00 грн; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 27.04.2018.

27.04.2018 до суду скаржник направив платіжне доручення № 289 від 26.04.2018 про доплату судового збору у розмірі 2 876,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2018 заяву Приватного підприємства "ПиК" про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено Приватному підприємству "ПиК" строк для подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №915/456/17; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "ПиК" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №915/456/17; провадження за касаційною скаргою у справі №915/456/17 зупинено до вирішення палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 920/739/17.

Ухвалою Верховного Суду від 04.07.2018 поновлено провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "ПиК" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №915/456/17; зупинено дію постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №915/456/17 до закінчення її перегляду у касаційній інстанції; провадження за касаційною скаргою у справі №915/456/17 зупинено до вирішення палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 920/739/17.

10.09.2018 палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду винесено постанову у справі № 920/739/17 (оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 12.11.2018).

Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2018 поновлено провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "ПиК" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 915/456/17 та призначено її до розгляду на 06.12.2018, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 29.11.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Приватне підприємство "ПиК" (скаржник, позивач) вказує, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що спірне рішення міської ради прийнято в період чинної ухвали Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1180/16 про забезпечення позовних вимог, якою встановлено заборону міській раді вчиняти дії по передачі земельної ділянки третім особам та вчиняти будь-які інші дії, що стосуються земельної ділянки.

Позивач також вказує, що після вступу в законну силу рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.01.2017 позивач протягом одного місяця (06.03.2017) направляв відповідачу лист про поновлення договору, до якого був доданий проект угоди за тією ж формою та умовою, що і в договорі оренди землі, який поновлюється (з урахуванням змін внесених у 2015р.).

При цьому, Приватне підприємство "ПиК" посилається на те, що після укладення первинного договору оренди земельної ділянки в редакції 2005 року поновлення договору здійснювалось шляхом укладання договору оренди землі, який надавав позивач. Оскільки законодавством встановлена типова форма договору оренди землі, а типова форма додаткової угоди до договору відсутня, міська рада надавала позивачу для підписання саме договір оренди землі, який фактично був і додатковою угодою, оскільки змінювався лише строк дії договору та розмір орендної плати.

Скаржник вказує, що відповіді про відмову в поновленні договору відповідач не надав, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, сплачувати орендну плату.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №915/456/17, рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2017 залишити в силі.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 20.12.2005 між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди землі, що розташована за адресою: м.Вознесенськ, вул.Жовтневої революції (вул.Київська), 1 "а" площею 0,0022 га. Договір укладено по 20.12.2010 з можливістю його пролонгації (а.с.29-34).

06.06.2011 році між ПП "ПиК" та Територіальною громадою міста Вознесенськ укладено Договір оренди землі від 06.06.2011, що розташована за адресою: м.Вознесенськ, вул.Київська, 1 "а", площею 0, 0022 га. Зазначений договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у м.Вознесенську 23.06.2011 (а.с.17-24).

За умовами даного договору територіальна громада міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради, від імені якої діяв міський голова, надала на підставі рішення №25 від 26.10.2010, а приватне підприємство ПиК прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0022 га, яка знаходиться по вул. Жовтневої революції (Київська), 1-а. Об'єкт оренди було передано згідно акту прийому-передачі земельної ділянки, підписаного представниками сторін.

16.09.2015 між ПП "ПиК" та Територіальною громадою м.Вознесенськ укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди землі від 06.06.2011, умовами якого змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та річний розмір орендної плати за земельну ділянку, а також встановлено щомісячну орендну плату в розмірі 114,43 грн. (а.с.25-27).

Згідно з п.п.3.1, 3.2 Договору оренди землі від 06.06.2011, договір діє протягом 5-ти років з моменту його державної реєстрації з 06.06.2011 по 05.06.2016. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди, Орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити про це письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

16.03.2016 позивач звернувся до міського голови з заявою про поновлення договору оренди землі, площею 0,0022 га, що розташована за адресою: м.Вознесенськ, вул.Київська, 1 "а" терміном на 5 років. (а.с.47)

В подальшому рішенням Вознесенської міської ради №32 від 22.04.2016, прийнятим на 10 сесії VII скликання, позивачу було відмовлено у поновленні договору оренди землі у зв'язку з невиконанням умов договору. (а.с. 16)

Зазначене рішення Вознесенської міської ради було оскаржено позивачем у судовому порядку.

За результатами судового розгляду рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.01.2017 по справі №915/1180/16 визнано недійсним та скасовано рішення Вознесенської міської ради №32 від 22.04.2016 в частині відмови у поновленні Приватному підприємству "ПиК" договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Вознесенськ, вул.Жовтневої революції, 1 "а" (а.с.35-41).

Рішенням №15 від 16.12.2016, прийнятим на 21 сесії VII скликання, відповідач припинив укладений між ПП "ПиК" та Територіальною громадою міста Вознесенськ договір оренди землі, що розташована за адресою: м.Вознесенськ, вул.Київська, 1 "а" в зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено (а.с.15).

06.03.2017 позивач повторно звернувся до міського голови з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки, площею 0,0022 га, розташованої за адресою: Миколаївська область, м.Вознесенськ, , вул. Київська, 1 "а", терміном на 5 років шляхом укладення додаткової угоди. В додатках до зазначеної заяви, позивачем перелічено, зокрема, копію (проект) договору оренди земельної ділянки (а.с.48).

Суд першої інстанції встановив, що ПП "ПиК", відповідно до вимог частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", є добросовісним орендарем, який: з метою скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди, двічі направляв відповідачу заяви (клопотання) з пропозицією про поновлення договору оренди (одна з яких містила проект додаткової угоди) (а.с.47-49); на період дії Договору оренди від 06.06.2011 та після закінчення строку дії такого, тобто після 05.06.2016, позивач належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконував свої обов'язки орендаря, використовував земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачував відповідачу орендну плату (а.с.50-59).

Окрім того, судом першої інстанції також встановлено, що Вознесенська міська рада протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, тобто до 05.07.2016, не звернулася до позивача з листом-повідомленням про заперечення у його поновленні.

Так, рішення №15 від 16.12.2016 про припинення договору оренди прийнято поза межами місячного строку, після закінчення строку договору; рішення №32 від 22.04.2016 прийняте до закінчення строку дії договору оренди і, крім того, скасовано в судовому порядку як незаконне; лист відповідача від 02.06.2016 про передачу земельної ділянки по акту приймання-передачі не може вважатись листом-повідомленням орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, оскільки направлений на виконання скасованого рішення №32 від 22.04.2016 та не містить заперечень щодо поновлення договору оренди на новий строк. Таким чином, відповідач не скористався своїм правом відмовитись від продовження договору на новий строк у місячний термін, як це передбачено ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Суд першої інстанції зазначив, що вважає непідтвердженими доводи відповідача щодо висловлення ним у встановленому порядку незгоди на продовження договору оренди землі від 06.06.2011.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що конклюдентні дії ПП "ПиК", а саме продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчить про намір ПП "ПиК" скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав для визнання договору оренди землі від 06.06.2011, укладений між ПП "ПиК" та Територіальною громадою міста Вознесенськ в особі Вознесенської міської ради, поновленим.

За вказаних обставин, місцевий господарський суд вказав, що рішення №15 від 16.12.2016, яким відповідач припинив укладений між ПП "ПиК" та Територіальною громадою міста Вознесенськ договір оренди землі, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, є незаконним, оскільки на дату прийняття даного рішення договір вже поновив свою дію в силу приписів ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем не був дотриманий встановлений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядок поновлення спірного договору оренди землі, а саме, ним не надсилався відповідачеві проект додаткової угоди, проте судом першої інстанції цій обставині не було надано належної правової оцінки, з огляду на що, висновок суду в оскаржуваному рішенні щодо наявності підстав для визнання договору оренди поновленим, є помилковим. Наявність конклюдентних дій позивача у вигляді продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним орендної плати, як зазначено судом першої інстанції в рішенні, без дотримання порядку продовження дії договору оренди, визначеного ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не є підставою для його поновлення.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині визнання продовженим договору оренди земельної ділянки від 06.06.2011 року є такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивачем було заявлено позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Вознесенської міської ради №15 від 16.12.2016 про припинення строку дії договору оренди землі від 06.06.2011, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог на підставі того, що на дату прийняття відповідачем рішення договір поновив свою дію в силу приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі", з огляду на наступне.

Спірний договір оренди землі, укладений між сторонами по справі, припинив свою дію 05.06.2016 (п.3.1. Договору) (а.с. 17).

За приписами ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Тобто підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку спірне рішення було прийнято радою в межах компетенції та наданих їй законом повноважень, без порушень вимог Закону, а відтак відсутні підстави для його скасування, як незаконного, з огляду на що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Розглядаючи доводи касаційної скарги колегія суддів касаційного суду відмічає наступне .

В постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, прийнятій у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, зроблений такий правовий висновок:

"5.2. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми) , так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми) .

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі" , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі , що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті .

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк . Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою .

5.3. Суд першої інстанції установив, що ПП "Карла Маркса-2" більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі (31.01.2017) направило до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області лист-повідомлення про поновлення цього договору разом із проектом відповідної додаткової угоди (отримано відповідачем 17.02.2017), а також інші документи. Таким чином, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди від 24.03.2010 та не суперечить положенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.4. Суд першої інстанції також установив, а суд апеляційної інстанції не спростував, що ПП "Карла Маркса-2" протягом строку дії договору оренди, а також у квітні - серпні 2017 року, після закінчення строку його дії, продовжувало користуватися земельною ділянкою та сплачувало орендну плату за неї.

Відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не надано.

5.5. Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди , то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах , а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

5.6. Натомість, як установлено судом першої інстанції та залишено поза увагою судом апеляційної інстанції, лист-повідомлення від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3929/2-17 про відмову позивачеві у поновленні договору оренди землі Головне управління Держгеокадастру у Сумській області направило лише 21.03.2017 (згідно з копією поштового чека про відправлення).

Отже, суд першої інстанції установив факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення , що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" .

5.7. Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

5.8. При цьому, як убачається зі змісту листа-повідомлення від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3909/2-17, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області поінформувало, що не вважає за можливе поновити договір оренди через відсутність, зокрема, витягу із технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі.

Водночас Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов'язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди."

В даній справі, що переглядається, місцевий суд встановив наступне.

Згідно з п.п.3.1 Договору оренди землі від 06.06.2011, договір діє протягом 5-ти років з моменту його державної реєстрації з 06.06.2011 по 05.06.2016 .

16.03.2016 позивач звернувся до міського голови з заявою про поновлення договору оренди землі, площею 0,0022 га, що розташована за адресою: м.Вознесенськ, вул.Київська, 1 "а" терміном на 5 років. (а.с.47)

В подальшому рішенням Вознесенської міської ради №32 від 22.04.2016 , прийнятим на 10 сесії VII скликання, позивачу було відмовлено у поновленні договору оренди землі у зв'язку з невиконанням умов договору. (а.с. 16)

Зазначене рішення Вознесенської міської ради було оскаржено позивачем у судовому порядку.

За результатами судового розгляду рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.01.2017 по справі №915/1180/16 визнано недійсним та скасовано дане рішення Вознесенської міської ради №32 від 22.04.2016 в частині відмови у поновленні Приватному підприємству "ПиК" договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Вознесенськ, вул.Жовтневої революції, 1 "а" (а.с.35-41).

Проте, рішенням №15 від 16.12.2016 , прийнятим на 21 сесії VII скликання, відповідач припинив укладений між ПП "ПиК" та Територіальною громадою міста Вознесенськ договір оренди землі, що розташована за адресою: м.Вознесенськ, вул.Київська, 1 "а" в зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено (а.с.15).

Суд першої інстанції встановив, що позивач належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору виконував свої обов'язки орендаря, використовував земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачував відповідачу орендну плату.

Окрім того, судом першої інстанції також встановлено, що Вознесенська міська рада протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, тобто до 05.07.2016, не звернулася до позивача з листом-повідомленням про заперечення у його поновленні.

Так, рішення №15 від 16.12.2016 про припинення договору оренди прийнято поза межами місячного строку, після закінчення строку договору; рішення №32 від 22.04.2016 прийняте до закінчення строку дії договору оренди і, крім того, скасовано в судовому порядку як незаконне; лист відповідача від 02.06.2016 про передачу земельної ділянки по акту приймання-передачі не може вважатись листом-повідомленням орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, оскільки направлений на виконання скасованого рішення №32 від 22.04.2016 та не містить заперечень щодо поновлення договору оренди на новий строк. Таким чином, відповідач не скористався своїм правом відмовитись від продовження договору на новий строк у місячний термін, як це передбачено ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Суд першої інстанції на підставі власної оцінки доказів дійшов висновку, що вважає непідтвердженими доводи відповідача щодо висловлення ним у встановленому порядку незгоди на продовження договору оренди землі від 06.06.2011.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що конклюдентні дії ПП "ПиК", а саме продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчать про намір ПП "ПиК" скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав для визнання договору оренди землі від 06.06.2011, укладеного між ПП "ПиК" та Територіальною громадою міста Вознесенськ в особі Вознесенської міської ради, поновленим.

За вказаних обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано вказав, що рішення №15 від 16.12.2016, яким відповідач припинив укладений між ПП "ПиК" та Територіальною громадою міста Вознесенськ договір оренди землі, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, є незаконним.

Доводи апеляційного господарського суду, що позивачем не був дотриманий встановлений частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" порядок поновлення спірного договору оренди землі, а саме, що ним не надсилався відповідачеві проект додаткової угоди, спростовуються вищевказаним висновком Верховного Суду, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається.

Разом з тим, у вищевказаному правовому висновку зазначено, що у подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк . Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди , про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Проте, в даному випадку позовна вимога сформульована наступним чином: визнати поновленим Договір від 06.06.2011 оренди земельної ділянки площею 0,0022 га, розташованої в м.Вознесенськ по вул.Київська, 1 "а", укладений між Територіальною громадою м.Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області та Приватним підприємством "ПиК", зареєстрований у Відділі Держкомзему у м.Вознесенськ 23.06.2011 за №481020004000019, тобто, не зазначено навіть про поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, не кажучи вже про визнання укладеною відповідної додаткової угоди.

Доданого до позову проекту такої додаткової угоди матеріали справи не містять.

Отже, позивачем в даному випадку обрано не вірний спосіб захисту своїх порушених прав.

Згідно з п.п.3, 4 ч.1 ч ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині."

Відповідно до ст.311 ГПК:

"1. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

2. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

3. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини."

Згідно зі ст.312 ГПК:

"Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення, яке відповідає закону".

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність касаційну скаргу ПП "ПиК" задовольнити частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №915/456/17 скасувати в частині скасування Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2017 року у справі №915/456/17 про задоволення позовних вимог Приватного підприємства "ПиК" до Вознесенської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення №15 від 16.12.2016 21 сесії VІІ скликання Про припинення договору оренди землі, укладеного між Територіальною громадою м.Вознесенська, в особі Вознесенської міської ради та ПП "ПиК", що розташована по вул.Київській, 1 "а" в м.Вознесенськ, та стягнення 1760.00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2017 року у справі №915/456/17 в цій частині підлягає залишенню в силі.

В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №915/456/17 слід залишити без змін з мотивів, викладених в даній постанові суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог."

З урахуванням викладеного, судовий збір за подачу касаційної скарги підлягає пропорційному розподілу.

Відповідно до ч.3 ст. 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Як було зазначено вище, ухвалою Верховного Суду від 04.07.2018 зупинено дію постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №915/456/17 до закінчення її перегляду у касаційній інстанції.

Оскільки суд частково залишає в силі постанову апеляційного суду, дія постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №915/456/17 в цій частині підлягає поновленню.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "ПиК" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 915/456/17 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №915/456/17 скасувати в частині скасування Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2017 року у справі №915/456/17 про задоволення позовних вимог Приватного підприємства "ПиК" до Вознесенської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення №15 від 16.12.2016 21 сесії VІІ скликання Про припинення договору оренди землі, укладеного між Територіальною громадою м.Вознесенська, в особі Вознесенської міської ради та ПП "ПиК", що розташована по вул.Київській, 1 "а" в м.Вознесенськ, та стягнення 1760,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2017 року у справі №915/456/17 в цій частині залишити в силі.

3. В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №915/456/17 залишити без змін з мотивів, викладених в даній постанові суду касаційної інстанції.

4. Стягнути з Вознесенської міської ради, 56500, Миколаївська область, Вознесенський район, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 23406957) на користь Приватного підприємства "ПиК", юр. адреса: 54003, м. Миколаїв, вул. Колодязна, 18, кв. 52, пошт. адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 34/27 (відомості про банківські реквізити відсутні, код 31764329) 3200,0 грн. судового збору за подачу касаційної скарги.

5. Поновити дію постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №915/456/17 в частині, залишеній в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський