Рішення

від 27.11.2018 по справі 242/121/18

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/121/18

Провадження № 2/242/497/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє Адвокатське об'єднання Б.Ф.Б. ЛЕГАЛ ГРУП в особі адвоката Бережної Ярослави Степанівни, до Шостої донецької державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва на спадщину за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

В обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер ОСОБА_4, який є батьком ОСОБА_1, після смерті якого відкрилася спадщина. На момент смерті спадкодавець мешкав на території держави Ізраїль у місті Тель-Авів-Яффо. 26.06.2014 р. ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Шостої донецької державної нотаріальної контори із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого батька, громадянина держави Ізраїль - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. Постановою державного нотаріуса у прийнятті спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Вважає, що дії державного нотаріуса суперечать вимогам діючого законодавства, а тому просив скасувати постанову державного нотаріуса Шостої донецької державної нотаріальної контори Денисенко К.В. від ІНФОРМАЦІЯ_2 р.; зобов'язати Шосту донецьку державну нотаріальну контору відкрити спадкову справу та видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого батька, громадянина держави Ізраїль - ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р., який на день своєї смерті перебував на території держави Ізраїль у місті Тель-Авів, на 1/6 частини квартири номер АДРЕСА_3.

В судове засідання позивач та його представник не з'явились, про день слухання справи повідомлялись належним чином. Представник позивача надала заяву про розгляд справи за їх відсутністю.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином. Надав заяву, в якій просив розглянути справу без представника нотаріальної контори. У заяві також пояснив, що згідно ст..1121 ЦК України місце відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо громадянин Ізраїлю ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. на момент смерті мешкав на території Ізраїлю, спадкова справа повинна бути заведена нотаріусом Ізраїлю. Нотаріус не має можливості перевірити посвідчено від імені спадкодавця заповіт, круг спадкоємців, які в установлений законом строк прийняли спадщину, можливо її оформили на території Ізраїлю, так як Україна не має відповідного договору з державою Ізраїль. Більш детально пояснення не має можливості надати, оскільки постанова про відмову вчинення нотаріальної дії залишилась на тимчасово окупованій території України, також спадкоємцем не було надано жодного документа для більш детального вивчення справи.

Суд, відповідно до ч.8 ст.279ЦПК України, дослідивши матеріали справи, вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Предметом оскарження в рамках даної справи є прийнята постанова державним нотаріусом про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зазначений спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства, оскільки державний нотаріус в даному випадку не є суб'єктом владних повноважень, як це передбачено у постанові Пленуму ВСУ № 2 від 31.01.1992 р. Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні .

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого рішення судом встановлено, що постановою державного нотаріуса від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій було відмовлено. Відмова мотивована тим, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. і на день смерті перебував на території держави Ізраїль у місті Тель-Авів. Якщо спадкодавець на момент своєї смерті проживав на території країн учасників конвенції (країн СНД), нотаріусом державної нотаріальної контори готується відповідний запит до компетентних органів відповідної країни з приводу надання правової допомоги щодо отримання відомостей про наявність рухомого майна, заповіту або спадкової справи до майна померлого чи інших відомостей, необхідних для оформлення спадщини. Так як Ізраїль не входить до кола країн зазначеної конвенції, нотаріус позбавлений можливості зробити відповідний запит і перевірити необхідну інформацію.(а.с.27).

Як вбачається з досліджених матеріалів справи відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) НОМЕР_2 від 09.01.1998 р., квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_7 - 1/3; ОСОБА_8 - 1/3; ОСОБА_4 - 1/3 (а.с.11).

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 (а.с.12-13).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. (а.с.16).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 р. (а.с.19).

26.11.2005 р. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємицею ? частки майна ОСОБА_7 є його дружина - ОСОБА_8 Спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво, складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності належить 1/6 частка зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину (а.с.23).

26.06.2014 р. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_7 є його онук - ОСОБА_1 Спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво, складається з 1/6 частки квартири АДРЕСА_1

Зазначене також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності(а.с.25-26).

Заочним рішенням Київського районного суду м.Донецька від 28.09.2010 р. за ОСОБА_8 було визнано право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р., на підставі якого було проведено державну реєстрацію прав (а.с.28-29).

Згідно договору дарування від 21.02.2014 р., ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_1 2/3 частини зазначеної квартири (а.с.33).

На підставі ст..17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що майно, яке входить до складу спадщини є об'єктом власності в розумінні Статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 2.2 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, перед вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна нотаріус вчиняє низку дій, які забезпечують повну охорону цього майна, зокрема, визначає місце відкриття спадщини,наявність спадкового майна,його склад та місцезнаходження; перевіряє наявність спадкової справи за даними Спадкового реєстру. Якщо спадкова справа не заведена, нотаріус реєструє заяву про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна також і в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ, заводить спадкову справу і реєструє її у Спадковому реєстрі.

Згідно із пунктами 1.2-1.4 Глави 10 Порядку при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця,часу і місця відкриття спадщини,кола спадкоємців,наявності заповіту,наявності спадкового майна,його складу та місцезнаходження,необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть,виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану. У разі неможливості пред'явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця нотаріус повинен витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Пунктом 2.1.Глави 10 Порядку визначено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту (п. 2.2 глави 10 Порядку).

Підстави відмови нотаріуса або посадової особи у вчиненні нотаріальних дій визначаються ст. 49 Закону України Про нотаріат .

Стаття 5 Закону України Про нотаріат передбачає, що нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Відповідно до положень ст. 49 Закону України Про нотаріат нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому рядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних і повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі; в інших випадках, передбачених Законом України Про нотаріат . Даний перелік є вичерпним.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Ст. 49 Закону та п. 31 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні № 2 від 31.01.1992 року, відмова у вчиненні нотаріальної дії визнається обгрунтованою, якщо вчинення такої дії суперечить закону, дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або іншою посадовою особою, або з проханням про

вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа чи її представник, який не має необхідних повноважень, або якщо угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, вказаним в її статуті чи положенні, а також коли подані для вчинення нотаріальної дії документи не відповідають вимогам діючого законодавства або містять відомості, що порочать честь, гідність громадян.

Згідно ст.524 ЦК України, що діяв на час смерті спадкодавця, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Місцем відкриття спадщини відповідно до ст.526 КК України визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст..17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Статтею 535 ЦК України передбачено, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Як встановлено в ході розгляду справи, нотаріус, відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, діяв всупереч ст.535 ЦК України в редакції 1963 р., що діяв на час відкриття спадщини, оскільки на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 р. позивач ОСОБА_1 був малолітнім, тобто, незалежно від наявності заповітів мав право на обов'язкову частку спадщини не менше двох третин частки, яка належала б кожному з спадкоємців при спадкоємстві за законом.

У статті 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно з юридичною позицією Суду, викладеною в Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку; обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру; звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права; звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики (абзаци п'ятий, шостий пункту 4 мотивувальної частини). Отже, оскільки положення статті 22 Конституції України забороняють законодавцю погіршувати становище людини у суспільстві та закріплюють принцип недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, то не можуть бути звужені не тільки конституційні, а й усі права та свободи, передбачені законами України (відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України ці права та свободи так само, як і їх гарантії, визначаються виключно законами України), та зміст і обсяг конституційних прав і свобод розкривається не тільки в Основному Законі України, а й в інших законах України.

Статтею 5 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріус зобов'язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів. Згідно п.п. 1.2 п. 1 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при зверненні спадкоємців у зв'язку з відкриттям спадщини, нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження. Обов'язок визначати коло спадкоємців покладено саме на нотаріуса. Для цього нотаріус використовує відомості державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Відповідач не сприяв позивачу у здійсненні її права на отримання спадщини, не скористався правом безпосереднього доступу до державних реєстрів, не направив необхідних запитів.

Відповідно до ст. 46 цього Закону нотаріус має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 49 Закону України Про нотаріат нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Отже, Законом України Про нотаріат передбачено обов'язок нотаріуса сприяти громадянам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, і право нотаріуса витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Неподання таких відомостей нотаріусу є однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відкрити спадкову справу та видати свідоцтво про право на спадщину за закономсуд звертає увагу на наступне.

Суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Конституцією України та Законами України.

Враховуючи вищевикладене, те, що протягом вісімнадцяти років з дня смерті спадкодавця із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулася тільки ОСОБА_8 Спадкоємці за заповітом із заявою про прийняття спадщини не зверталися. Крім того, заочним рішенням Київського районного суду м.Донецька від 28.09.2010 р. за ОСОБА_8 було визнано право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р., на підставі якого було проведено державну реєстрацію прав, зазначене рішення протягом восьми років не було скасовано чи оскаржено в апеляційному порядку, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст..ст.264, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 в інтересах якого діє Адвокатське об'єднання Б.Ф.Б. ЛЕГАЛ ГРУП в особі адвоката Бережної Ярослави Степанівни, код ЄДРПОУ 39950579, адреса робочого місця адвоката: м.Київ, вул.Золотоустівська, 4, оф.5, до Шостої донецької державної нотаріальної контори, розташована за адресою: Донецька область, м.Селидове, вул.Маяковського, 37, про видачу свідоцтва на спадщину за законом - задовольнити частково.

Скасувати постанову державного нотаріуса Шостої донецької державної нотаріальної контори Денисенко К.В. від 01.07.2014 р.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя