Рішення

від 04.12.2018 по справі 0540/9615/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 р. Справа№0540/9615/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Дідевич І.О.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3Є

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Павлівське до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Павлівське , звернувся з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.08.2018 року

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що було подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної делянки за 2017 рік, № НОМЕР_2, яку було отримано Мар'їнською ОДПІ 20.02.2017 згідно з квитанцією № 2. Зазначеною декларацією передбачено нарахування податку по типу об'єкту житлової та (або нежитлової нерухомості, код якої вказується в стовпчику 2 таблиці. Позивачем помилково в стовпчику 2 строчки 1 таблиці тип об'єкту замість коду 9 (нежитлова нерухомість було зазначено код 3 (житлова нерухомість). У зв'язку з виявленою помилкою позивачем 21.09.2017 року була подана уточнююча декларація, № НОМЕР_3, якою була виправлена помилка. Позивач своєчасно та в повному обсязі сплатив податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік. Податок був зарахований до місцевого бюджету та кошти знаходились в розпорядженні органів місцевого самоврядування, тобто місцевому бюджету в результаті допущеної посилки шкоду не було спричинено. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав. В матеріалах справи знаходиться відзив відповідача, в яких останній зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі вимог чинного законодавства оскільки позивач своєчасно не погашено самостійно задеклароване грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно. Погашення грошового зобов'язання відбулось 21.09.2017 року, внаслідок подання уточнюючої декларації № НОМЕР_3. Тому вважає прийняте податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам діючого законодавства.

Просив суд відмовити позивачу в задоволенні позивних вимог.

Ухвалою від 05 жовтня 2018 року було відкрито провадження у справі у спрощеному провадженні та призначено судове засідання на 24 жовтня 2018 року.

24 жовтня 2018 року судове засідання було відкладено на 22 листопада 2018 року

22 листопада 2018 року судове засідання було відкладено на 04 грудня 2018 року.

04 грудня 2018 року представники позивача до судового засідання з'явились, просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засідання просив відмовити у позовних вимогах в повному обсязі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Податковим органом 27.07.2018 року було проведено камеральну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Павлівське з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік, за результатами якої встановлено порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1 статті 57, підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно податкової декларації податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік №9023832748 від 20.02.2017 року.

На підставі висновків акту камеральної перевірки податковим органом 17.08.2017 року, у зв'язку з затриманням строку сплати суми грошового зобов'язання на 145, 120, 92, 54 календарних днів винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 38575,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної делянки, реєстраційний номер НОМЕР_2, яку було отримано Мар'їнською ОДПІ 20.02.2017 згідно з квитанцією № 2. Зазначеною декларацією передбачено нарахування податку по типу об'єкту житлової та /або нежитлової нерухомості, код якої вказується в стовпчику 2 таблиці.

Позивач зазначає, що помилково в стовпчику 2 строчки 1 таблиці тип об'єкту замість коду 9 (нежитлова нерухомість було зазначено код 3 (житлова нерухомість).

На виконання самостійно визначеного позивачем грошового зобов'язання було перераховано кошти з податку на нерухоме майно від земельної ділянки за 2017 рік, що підтверджується платіжними дорученнями: № 367 від 11.04.2017 року на суму 105 187,04 грн., № 414 від 13.07.2017 року на суму 105 187,04 грн., № 473 від 24.10.2017 року на суму 105 187,04 грн., № 520 від 23.01.2017 року на суму 105 187,04 грн.

У зв'язку з виявленою помилкою позивачем 21.09.2017 року була подана уточнююча декларація, реєстраційний номер НОМЕР_3, якою була виправлена помилка.

Зазначені обставини не є спірними та визнаються сторонами.

Відповідно до пп.14.1.156. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Пунктом 54.1. ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1. ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.49.1, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Пунктом 50.1. ст.50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п.87.1. ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Отже, аналіз зазначених приписів Податкового кодексу дозволяє зробити висновок про право позивача вносити уточнюючи розрахунки. Строки їх подання позивачем порушені не були.

Відповідно до пункту 126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вже зазначалось судом раніше позивачем було невірно відображено в податковій звітності вид нерухомості, а саме зазначена житлова нерухомість замість нежитлової.

Разом з цим, відповідно до інформаційної довідки Павлівської сільської ради від 06.11.2018 року за № 1127/02-24, яка є отримувачем коштів з податку на нерухомість, кошти по грошовому зобов'язанню з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік сплачені позивачем своєчасно та витрачені на видатки Павлівської сільської ради.

Отже, шкоди, а також інших будь яких негативних наслідків для місцевого бюджету в результаті допущеної помилки позивачем в податковій звітності з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік спричинено не було.

Таким чином, не відбулось фактичного заниження грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно. Зазначена обставина підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що допущення зазначеної помилки позивачем у податковій звітності не може бути підставою для нарахування штрафних фінансових санкцій згідно зі ст.126 Податкового кодексу України.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний суд у справі № К/99901/14079/17.

Зі змісту ч.1 ст.9 розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, та вважає, що вони підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Павлівське до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2018 № НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область м. Маріуполь, вул.130 Таганрогської дивізії, буд. 114) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Павлівське (ЄДРПОУ 00695516; 85672, Донецька обл., Мар'їнський район с.Павлівка, вул. Центральна, буд.84, судовий збір у розмірі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні ).

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 грудня 2018 року.

Повний текст рішення складений та підписаний 13.12.2018 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.