Рішення

від 13.12.2018 по справі 240/5270/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Житомир справа № 240/5270/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації, Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про скасування рішення від 19.06.2017 №3, зобов'язання відновити нарахування та виплату пенсії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації від 19.06.2017 №3 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.11.2014 №1804/000083 та зобов'язати Хорошівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити нарахування та виплату пенсії з 01.04.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Хорошівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак, з 01.04.2017 Хорошівським об'єднаним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області припинено виплату пенсії. Позивач звернувся до пенсійного фонду з листом щодо не виплати йому пенсії. Листом №4195/031 від 03.10.2018 Хорошівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надало відповідь про те, що з 01.04.2017 згідно рішення комісії Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації від 20.04.2017, у якому зазначено, що позивач на момент перевірки фактичного місця проживання був відсутній, про що складено відповідний акт.

Позивач вважає, що, припиняючи виплату пенсії відповідачі діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, оскільки не існувало підстав для невиплати йому пенсії та таким чином порушили його конституційні права.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

29 листопада 2018 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації на позовну заяву вих. №3657/09 від 29.11.2018. В обґрунтування якого зокрема зазначив, що на виконання запиту управління Пенсійного фонду України у Володарсько-Волинському районі Житомирської області було проведено додаткову перевірку щодо фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи та встановлено факт відсутності зазначеної особи та відповідно до п.13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затверджених постановою КМУ від 08.06.2016 №365 комісією райдержадміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було винесено рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Хорошівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у строк та в порядку, визначеному частиною першою статті 261 КАС України відзив на адміністративний позов не подало.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, пенсіонером та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З 01.08.2014 перебуває на обліку в було в Хорошівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області як внутрішньо переміщена особа на підставі довідки Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації №1804/000083 від 19.11.2014.

З 01.04.2017 припинено виплату пенсії згідно рішення комісії райдержадміністрації від 20.04.2017, у якому зазначено, що позивач на момент перевірки фактичного місця проживання був відсутній, про що складено відповідний акт.

Адвокат позивача звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації та Хорошівського об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області із запитами щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії.

Згідно відповіді Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації від 02.10.2018 №3046/09 довідку внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 скасовано на підставі рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської РДА про сасування дії довідки від 19.06.2017 (а.с.15).

В свою чергу, Хорошівське об'єднане управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області надано відповідь про те, що 01.04.2017 виплату пенсії припинено згідно рішення комісії райдержадміністрації від 20.04.2017. Рішенням управління праці та соціального захисту населення Хорошівської райдержадміністрації №4 від 19.06.2017скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Також повідомлено, що проценко Г.А. звернувся із заявою від 27.07.2017 про поновлення виплати пенсії, але рішенням комісії райдержадміністрації від 11.08.2017 відмовлено у відновленні пенсії (а.с.14).

Спір між сторонами виник з підстав припинення нарахування та виплати з 01.04.2017 позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Проте, як вбачається із змісту копії листа №4195/031 від 03.10.2018 виплата пенсії позивачу була зупинена на підставі рішення управління праці та соціального захисту населення Хорошівської райдержадміністрації №3 від 19.06.2017, оскільки була виявлена тривала відсутність позивача за місцем проживання.

Законом №1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією щодо тривалої відсутності за місцем проживання пенсіонера.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 року у зразковій справі №805/402/18.

За змістом ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації від 19.06.2017 №3 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1804/000083, видану на ім'я ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, пенсіонером, який здобув право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.11 зворот).

Судом вже зазначалось, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка №1804/000083 від 19.11.2014 (а.с.11).

Так, судом встановлено, що довідку позивача вирішено скасувати та внести про це відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

При цьому, як вбачається із наданого представником відповідача управління праці та соціального захисту населення відзиву на позов та доданих до нього документів підставою для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача, послугували обставини щодо відсутності ОСОБА_2 за фактичним місцем проживання.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

Як передбачено положеннями п.3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо перемішеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Відповідно положень п.6 Порядку №365, за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

При цьому, суд зазначає, що положеннями ст. 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII встановлено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами.

Відповідно до приписів ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як встановлено судом під час розгляду справи, зі змісту рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації від 19.06.2017 № 3 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, вбачається, що довідку скасовано на підставі п. 3 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

При цьому, зі змісту норми п. 3 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" вбачається, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Однак суд зазначає, що до суду не надано доказів того, що позивач повернувся до покинутого місця постійного проживання, а надана до суду представником відповідача копія листа Головного центру обробки спеціальної інформації, відповідно до якого направлено перелік осіб, які перетинають державний кордон, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, суд не приймає її до уваги, оскільки з вказаного листа встановлено про тимчасовий виїзд 01.04.2017 та в'їзд 25.03.2017 позивача.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія заяви позивача позивача до начальника Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації від 28.03.2017, у якій ОСОБА_1 повідомляє про те, що з 29.03.2017 буде виїжджати з смт. Іршанськ до попереднього місця проживання за доглядом за нерухомим майном.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що оскаржуване у даній справі позивачем рішення є необґрунтованим та порушує права позивача, а, відтак, підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене та з метою повного захисту прав, свобод і інтересів позивача, керуючись ч.2 ст. 9 КАС України, суд, враховуючи протиправність зазначеного вище рішення, на підставі якого Хорошівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було припинено виплату пенсію позивачу, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною дії Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправними.

Також, суд дійшов висновку, що підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання Хорошівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплати позивачу пенсії починаючи з 01 квітня 2017, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваних рішень та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача.

При цьому, суд вважає за необхідне задовольнити і вимогу щодо негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати позивачу пенсії у межах суми стягнення за один місяць, керуючись приписами ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких негайно виконуються рішення суду про, зокрема присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідачами не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати пенсії позивачу в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність дій органу владних повноважень щодо припинення виплати пенсії позивачу, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню з ухваленням рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень поновити виплату пенсії Позивачу.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки ухвалою суду від 13.11.2018 позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно по 352,40 грн. на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Ровеньки,Луганська область,94700. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації (вул. Соборна, 1, смт. Хорошів, Хорошівський район, Житомирська область,12101. , Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Древлянська, 1, смт. Хорошів, Хорошівський район, Житомирська область,12101. РНОКПП/ЄДРПОУ: 41246794) про скасування рішення від 19.06.2017 №3, зобов'язання відновити нарахування та виплату пенсії - задовольнити.

Скасувати рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації від 19.06.2017 № 3 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.11.2014 №1804/000083, видану на ім'я ОСОБА_1.

Визнати протиправними дії Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2016 року.

Зобов`язати Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп. на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп. на на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 13 грудня 2018 року.

Суддя О.Г. Попова