Рішення

від 12.12.2018 по справі 826/7492/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2018 року № 826/7492/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_2 до треті особиУправління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві 1) Міністерство юстиції України 2) Київська обласна організація соціалістичної партії України 3) ОСОБА_3 провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивачі) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа - Міністерство юстиції України (далі по тексту - третя особа 1) про визнання протиправними дій відповідача щодо змін керівника Київської обласної організації Соціалістичної партії України (код ЄДРПОУ 252888829) 24-25 березня 2018 року, а саме внесення замість запису ОСОБА_2 - керівник з 30 січня 2017 року запису ОСОБА_3 - керівник в кінці березня 2018 року; зобов'язання відповідача відновити інформацію щодо керівника Київської обласної організації Соціалістичної партії України (ЄДРПОУ 252888829), що була до 24-25 березня 2018 року, а саме відновити запис ОСОБА_2 - керівника з 30 січня 2017 року .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем виявлено зміни у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Київської обласної організації Соціалістичної партії України, керівником якої є позивач стосовно зміни керівника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні 17 липня 2018 року, яке відкладено до 14 серпня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2018 року судом витребувано належним чином завірену копію матеріалів реєстраційної справи Київської обласної організації Соціалістичної партії України (код ЄДРПОУ 25288829).

25 липня 2018 року відповідачем подано через канцелярію суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки державному реєстратору надано всі документи відповідно до п.4 ст.17 Закону №2365, з урахуванням чого і було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до відомостей Київської обласної організації Соціалістичної партії України від 21 березня 2018 року №50, яким змінено відомості про керівника юридичної особи.

25 липня 2018 року третьою особою Міністерством юстиції України подано через канцелярію суду пояснення, згідно яких третя особа просить суд ухвалити рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року до участі у справі залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Київську обласну організацію Соціалістичної партії України (далі по тексту - третя особа 2) та ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа 3).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11 вересня 2018 року, яке відкладено до 28 вересня 2018 року.

Треті особи 1 та 2 письмових пояснень з приводу предмету позову до суду не подали.

На підставі ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 06 березня 2018 року ОСОБА_3 для проведення реєстраційної дії Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах Київської обласної організації Соціалістичної партії України подано згідно з описом наступні документи: реєстраційна картка на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; копія платіжного доручення з відміткою банку (за публікацію); відомості про керівні органи; рішення №0503/4; реєстр осіб; документ, що підтверджує правомочність.

Рішенням про державну реєстрацію змін до відомостей Київської обласної організації Соціалістичної партії України від 21 березня 2018 року №50 відповідно до п.1 ч.1 ст.25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , п.14 розд. ІІ Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2016 року №359/5 проведено державну реєстрацію змін до відомостей Київської обласної організації Соціалістичної партії України, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначено в адміністративному позові, виявивши 26 березня 2018 року зміни щодо Київської обласної організації Соціалістичної партії України, керівником якої є позивач, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичною особою замість запису ОСОБА_2 - керівник з 30 січня 2017 року з'явився запис ОСОБА_3 - керівник , позивач, не погоджуючись із зазначеним змінами, звернувся до суду з відповідним позовом.

Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій відповідача щодо реєстрації змін, а саме: зміни керівника Київської обласної організації Соціалістичної партії України, внесені згідно рішення про державну реєстрацію змін до відомостей Київської обласної організації Соціалістичної партії України від 21 березня 2018 року №50.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами в межах заявленої позовної вимоги, суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон №755-IV). При цьому, порядок реєстрації та внесення змін до відомостей про політичну партію та її регіональні відділення врегульовано також Законом України Про політичні партії в Україні .

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону №755-IV, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону №755-IV, державний реєстратор проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.1 вказаного вище Закону, установчий документ юридичної особи - установчий акт, статут, програма політичної партії, модельний статут, засновницький договір, одноособова заява (меморандум), положення тощо.

Згідно з п.13 ч.2 ст.9 Закону №755-IV, в Єдиному державному реєстрі серед інших містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Закону №755-IV, державна реєстрація базується на принципі об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою;

3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об'єднання, політичні партії;

4) документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування;

5) відомості про керівні органи громадського формування (ім'я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв'язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів;

6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов'язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи;

7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;

8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі;

9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов'язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа;

10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи;

11) заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника у разі внесення до установчих документів змін, які впливають на систему його оподаткування;

12) звіт про результати емісії акцій у випадку, передбаченому абзацами третім і четвертим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону;

13) звіт про оцінку майна у випадку, передбаченому абзацом сьомим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.25 Закону №755-IV, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, згідно ч.2 ст.25 вказаного Закону включає: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об'єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; 10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

Тобто, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації на підставі перевірки вичерпного переліку, встановленого законом, документів лише засвідчує факт, тобто виконує функцію легалізації події. Виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) документи за іншими критеріями, ніж визначені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року у справі № 21-3452а15.

Статтею 28 Закону №755-IV регламентовано питання відмови у державній реєстрації.

Так, за змістом ч.1 ст.28 зазначеного Закону Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , підставами для відмови у державній реєстрації є: 1) документи подано особою, яка не має на це повноважень; 2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії; 3) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв'язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи; 4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку; 5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України; 6) документи суперечать статуту громадського формування; 7) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи; 8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону; 9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 10) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов'язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 11) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані: раніше строку, встановленого цим Законом; щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду; в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу; щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій; щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів; щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відсутній узгоджений план реорганізації юридичної особи; щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування; щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження; щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.

Частиною 3, 4 вказаної статті визначено, що повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації повинно містити посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також повинно бути зазначено, який саме пункт чи стаття поданого заявником документа (статуту, протоколу тощо) не відповідає нормам законодавства.

Відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об'єднання не допускається.

Системний аналіз викладених правових норм дає підстави дійти до висновку, що законодавством регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, який є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 826/4947/16.

Таким чином, у разі прийняття юридичною особою рішення про зміну відомостей, у тому числі і керівного складу, нею подаються державному реєстратору заява та інші документи, передбачені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань . У той же час державному реєстратору не надано право вимагати додаткові документи, які не передбачені нормами зазначеного Закону.

Виходячи із вищевикладеного, суд наголошує, що суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що 06 березня 2018 року ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 04 березня 2018 року, виданої Соціалістичною партією України в особі Голови партії Киви Іллі Володимировича (а.с.69), подано на державну реєстрацію наступні документи: заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу) Київську обласну організацію Соціалістичної партії України), що містяться в ЄДРЮОФОП, реєстраційна картка на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; копія платіжного доручення з відміткою банку (за публікацію); відомості про керівні органи; рішення №0503/4; реєстр осіб; документ, що підтверджує правомочність (т.3, а.с.32-58).

Правове регулювання діяльності політичних партій встановлено Законом України Про політичні партії в Україні (далі по тексту - Закон №2365-ІІІ).

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Згідно положень статті 3 Закону №2365-ІІІ, політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.

Відповідно до статті 12 Закону №2365-ІІІ, політичні партії мають право: 1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України; 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України; 3) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України; 4) підтримувати міжнародні зв'язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, засновувати (вступати між собою у) міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону; 5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об'єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні.

Політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяльності, у тому числі: можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя; брати участь в обговоренні та оприлюднювати і обґрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом; вносити до органів державної влади України та органів місцевого самоврядування пропозиції, які обов'язкові для розгляду відповідними органами в установленому порядку.

Виходячи із законодавчих положень Закону України Про політичні партії в Україні , діяльність політичних партій здійснюється відповідно до вимог її статуту, відповідні прийняті рішення, що є предметом обговорення, розгляду відповідного порядку денного, оформлюється відповідним протоколом та приймається певним рішенням політичної партії.

Згідно п.5.1.3 Статуту Соціалістичної партії України, затвердженого Другим етапом четвертого з'їзду Соціалістичної партії України 04 лютого 2018 року, організаційна структура Партії будується з урахуванням адміністративно-територіального устрою та складається з регіональних (обласних, Київської та Севастопольської міських, Кримської республіканської) організацій Партії.

Пунктом 5.7.11 Статуту визначено, що Голова місцевої організації Партії та його заступник є керівними особами відповідної місцевої організації Партії. Голова місцевої організації Партії призначається на посаду та звільняється з посади рішенням Голови Партії (оформлюється письмовим рішенням Голови Партії), що кореспондується з п.5.8.10 Статуту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.5.8.10 статуту Соціалістичної партії України, затвердженого Другим етапом З'їзду СПУ (Протокол від 04 лютого 2018 року) Голова СПУ вирішив: 1) звільнити з посади керівника Київської обласної організації Соціалістичної партії України як регіональної організації партії, відповідно до п.5.1.3 статуту СПУ ОСОБА_2; 2) призначити на посаду Голови Київської обласної організації Соціалістичної партії України як регіональної організації Партії відповідно до п.5.1.3 статуту СПУ ОСОБА_3; 3) доручити ОСОБА_3 провести державну реєстрацію змін до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на виконання цього рішення.

При цьому, відомості щодо оскарження чи неправомірності прийняття вказаного рішення в матеріалах справи відсутні.

Отже, при дослідженні дій на предмет їх відповідності вимогам Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , суд не встановив порушення законодавства при вчиненні реєстраційних дій та прийнятті рішення від 21 березня 2018 року №50.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем при вчиненні реєстраційних дій щодо зміни керівника Київської обласної організації Соціалістичної партії України не було порушено процедуру, встановлену Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для прийняття такого роду рішень, дотримано алгоритм процедури державної реєстрації змін щодо відомостей про юридичну особу, закріплені у законодавчих положеннях Закону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до статті 6 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до статті 3 Конституції України та статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Частиною 2 статті 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року, набула чинності для України 11 вересня 1997 року) Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження .

Вирішуючи питання про застосування статті 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Аманн проти Швейцарії (Заява №27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( Онер'їлдіз проти Туреччини ).

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 01 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, оскільки позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 78, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова