Постанова

від 12.12.2018 по справі 320/6999/18 (2-а/320/165/18)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

12 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 320/6999/18 (2-а/320/165/18)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 жовтня 2018 року, (суддя суду першої інстанції Юрлагіна Т.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону 4 патрульної поліції в м. Харківській області Департаменту патрульної поліції Старожука Андрія Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в :

21 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАВ №531456 від 12.08.2018 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн..

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 12 серпня 2018 року близько 05 години 48 хвилин ранку він рухався на автомобілі НОМЕР_1 по площі Благовіщенській 1 м. Харків з дотриманням правил дорожнього руху. Відповідач зупинив позивача та зазначив, що ним порушено правила дорожнього руху, а саме пп. 8.4 г ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 1 статті 122 КУпАП. На вимогу позивача ознайомити його з відеозаписом, що підтверджує вчинення ним адміністративного правопорушення відповідач відмовив. Позивач зазначає, що відповідачем було порушено порядок розгляду справи про накладення адміністративного стягнення оскільки відповідач не повідомив позивача про початок розгляду справи, не надав можливості скористатись правовою допомогою, надати пояснення. Відповідач прийняв постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у власному автомобілі, при цьому, розгляду справи відповідно до вимог КУпАП не здійснював. Позивач зазначає також, що оскаржувана постанова не містить посилань на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не зазначено технічного засобу на якій зафіксовано порушення. Інспектором не було складено протоколу, а справу було розглянуто за місцем зупинник автомобіля, а не за місцем знаходження відповідного органу.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 29 жовтня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Також, позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що позивач не оспорює факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Позивач наголошує, що проти порушення ним вимог ПДР, описаного в оскаржуваній постанові він заперечує. Також, позивач зазначає, що саме на відповідача покладено обов'язок довести, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення, а постанова про накладення адміністративного стягнення є законною та обґрунтованою, однак відповідачем в суді першої інстанції не надано доказів на спростування доводів позивача, тому суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12 серпня 2018 року інспектором 3 роти батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області сержантом Старожуком А.М. прийнято постанову ЕАВ №531456 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн..

Відповідно до зазначеної постанови, ОСОБА_1 12.08.2018 року керуючи автомобілем НОМЕР_1 по площі Благовіщенській 1 м. Харків не виконав вимог дорожнього знаку 4.2 Рух праворуч та здійснив рух ліворуч, чим порушив п. 8.4 г ПДР - порушення вимог наказових знаків.

Вважаючи зазначену постанову ЕАВ №531456 протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не заперечується факт вчинення ним адміністративного правопорушення, а постанова оскаржується виключно з підстав порушення порядку розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено факту порушення інспектором вимог закону при розгляді справи та винесенні постанови накладення адміністративного стягнення, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Підпункт 8.4 г ПДР України визначає, що наказні знаки показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження

Згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції мають право розглядати справи про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 даного кодексу, а також накладати адміністративні стягнення.

Відповідальність за невиконання наказних знаків передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, за порушення вимог наказних знаків.

Відповідно до ст.. 268 КУпАП справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч. 1 ст.122 КУпАП, розглядаються за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В свою, чергу наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів перелік яких визначений ст.251 КУпАП.

У відповідності до ст.. 252 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

Відповідно до приписів ст.. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Отже, для умов притягнення особи до адміністративної відповідальності з'ясуванню підлягає насамперед факт вчинення адміністративного правопорушення, який може бути встановлений не інакше як на підставі належних та допустимих доказів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ст.2 КАС України, які фактично визначають вимоги зокрема до рішень суб'єктів владних повноважень, визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як видно із оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення вимог п. 8.4 г ПДР України.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення.

Суд враховує, що приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, саме на відповідача покладено обов'язок довести правомірність прийнятого ним рішення.

Між тим, як видно з матеріалів справи, відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення. Відповідачем не надано до суду першої інстанції відзову на адміністративний позов, у строк наданий судом апеляційної інстанції відповідачем не було надано відзову на апеляційну скаргу, тобто не надано жодних заперечень проти доводів адміністративного позову та апеляційної скарги позивача.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних доказів правопорушення не надав, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути визнана обґрунтованою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, оскільки в матеріалах справи не містяться, а відповідачем до суду не надано, доказів підтвердження порушення позивачем вимог пп. 8.4 г ПДР, що послугували притягненню позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. 286, ст. 308,ст. 310, ст. 321 КАС України,суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 жовтня 2018 року у справі №320/6999/18 (2а/320/165/18) -скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову, винесену інспектором роти №3 батальйону 4 патрульної поліції в м. Харківській області Департаменту патрульної поліції Старожуком Андрієм Миколайовичем серії ЕАВ №531456 від 12.08.2018 року у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Т.С. Прокопчук