Рішення

від 11.12.2018 по справі 754/14582/16-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/289/18

Справа №754/14582/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді - Панченко О.М.,

за участі секретаря судового засідання - Табачука Д.О.,

представника позивача у справі - адвоката ОСОБА_1

представників відповідача - Пономаренка М.М., Кондрачука О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБЕРЕГ", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимогщодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просив зобов'язати відповідача провести гарантійний відновлювальний ремонт лакофарбового покриття над лобовим склом на передній частині даху (зі сторони водія) належного позивачу автомобіля марки Hyundai Santa Fe DM 2,2, 2012 р, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 та стягнути з відповідача 42500,00 гривень витрат на правову допомогу та судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 15.12.2012 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу автомобіля № 15-02-12/12, за яким позивачем було придбано автомобіль Hundai Santa Fe DM 2,2, 2012 р. Протягом гарантійного строку, зазначеного в сервісній книжці, переданій позивачу разом з автомобілем, з'явились дефекти - сліди корозії лакофарбового покриття над лобовим склом на передній частині даху автомобіля (зі сторони водія), хоча позивач дотримувався правил експлуатації автомобіля, а всі планові технічні огляди та поточні роботи з експлуатації автомобіля проводились згідно регламенту в сертифікованих та авторизованих сервісних центрах. Позивач 06.09.2016 року направив ТОВ "АВТОКОМ", як представнику (і виконавцю гарантій, що надаються виробником покупцям) Hundai в Україні, заяву з проханням провести гарантійний ремонт лакофарбового покриття автомобіля. Його заяву було перенаправлено до ТОВ "АВТОБЕРЕГ" як до правонаступника ТОВ "АВТОМОКОМ". 15.09.2016 року позивач написав заяву про гарантійний випадок з проханням провести гарантійний ремонт на ім'я директора ТОВ "АВТОБЕРЕГ" і доставив автомобіль відповідачу для проведення ремонту. 16.09.2016 року позивач отримав відповідь від ТОВ "АВТОБЕРЕГ", яке на його думку позивача, є імпортером автомобілів Hyundai і має статус виробника, якою у проведенні гарантійного ремонту було відмовлено у зв'зку з тим, що недоліки, на які вказав позивач, а саме корозія лакофарбового покриття виникли внаслідок механічного впливу дрібних фракцій каміння, піску та інших абразивних матеріалів. Натомість відповідач запропонував провести ремонт на платній основі. Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать законодавству України, відповідач жодним чином не довів, що недоліки продукції виникли внаслідок порушення позивачем як покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку чи непереборної сили. Не доведено, що корозія лакофарбового покриття автомобіля виникла саме внаслідок причини, вказаної ТОВ "АВТОБЕРЕГ". Робітниками станцій техобслуговування під час планових оглядів не фіксувалось зменшення шару лаку від механічного впливу дрібних фракцій каменю, піску чи інших абразивних матеріалів. Також у позовній заяві позивач зазначив, що відповідач не провів, як це передбачається законодавством, необхідної експертизи продукції (автомобіля) для визначення причин втрати якості продукції.

У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що позов, на його думку не підлягає задоволенню, а позивач повідомив суду неправдиву інформацію, оскільки ТОВ "АВТОБЕРЕГ" не є правонаступником ТОВ "АВТОКОМ": про це немає жодних свідчень в статуті підприємства і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить витяг з цього реєстру, наданий самим позивачем, крім того, ТОВ "АВТОКОМ" за даними того ж реєстру є діючим суб'єктом господарювання (станом на 01.02.2017). Окрім цього, на думку відповідача, позивач неправомірно стверджує, що ТОВ "АВТОБЕРЕГ" запропонувало йому провести всі необхідні ремонтні та відновлювальні роботи на платній основі, оскільки наданий позивачем рахунок-фактура № КУС 00002021 від 04.10.2016 р, виписаний ФОП ОСОБА_5, а ФОП ОСОБА_5 не має жодного стосунку до ТОВ "АВТОБЕРЕГ". Відповідач вказує на те, що, всупереч безпідставним твердженням позивача, він не є імпортером автомобілів Hyundai і не має статусу виробника. В сервісній книжці зазначено, що імпортером є компанія Hyundai Motor Company (з місцезнаходженням в м. Сеулі, Корея), дистриб'ютором в Україні є ТОВ "Хюндай Мотор Україна" (місцезнаходження якого: вул. Новокостянтинівська, 1 А, м.Київ), а ТОВ "АВТОБЕРЕГ" є дилером, і всі свої дії, особливо щодо виконання гарантійних ремонтів, зобов'язане погоджувати з дистриб'ютором, так як саме дистриб'ютор здійснює відшкодування дилеру проведених останнім робот. А отже, отримавши 15.09.2016 року від позивача заяву про гарантійний випадок, дилер поставив до відома про це дистриб'ютора, спільна комісія їхніх представників встановила наявність слідів корозії на автомобілі позивача, а також наявність на бампері, капоті, лобовому склі, передній кромці даху чисельних сколів лакофарбового покриття, які виникли внаслідок дії каменю, гравію чи інших твердих частин дорожнього покриття. На підставі цього комісія дійшла висновку про те, що випадок не гарантійний, а ушкодження лакофарбового покриття спричинено дрібними абразивними матеріалами, що відтворено в рекламаційному акті № 150917 від 15.09.2016 р. і про що повідомлено власника. Вимоги позивача щодо оплати його витрат на правову допомогу в розмірі 42500,00 гривень відповідач вважає надто завищеними, з огляду на те, що вони перевищують можливу вартість ремонту ушкоджень. Окрім того, він не вважає, що позивач дійсно поніс такі витрати на правову допомогу, що мав місце реальний розрахунок між позивачем та його адвокатом, оскільки прибутковий касовий ордер № 4 від 21.10.2016 не може бути підтвердженням цього факту без обліку готівки в касовій книзі та здавання виручки до банку відповідно до постанови НБУ № 637 від 15.12.2004, а доказів обліку і здавання виручки позивач не надав.

Представник третьої особи у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" в своїх письмових поясненнях по суті заявлених правових вимог послався на те, що відповідно до пункту 1.5 Сервісної книжки, яка є договором між дилером Hyundai Motor Company та власником автомобіля Hyundai, гарантія на лако-фарбове покриття "втрачається" у разі дії різноманітних сторонніх впливів, в тому числі таких, пов'язаних з технічною діяльністю людини, як дія каміння, гравію, піску, солі та смол від дорожнього покриття. ТОВ вважає рекламаційний акт № 150917 від 15.09.2016 р. (в якому було описано дефекти і надано обґрунтовані висновки представників відповідача і третьої особи щодо причин виникнення дефектів) достатнім доказом виникнення дефектів саме внаслідок механічного впливу сторонніх предметів. Також вважає, що вимоги споживача відповідно до законодавства повинні розглядатися після пред'явлення ним розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу, проте позивач не надав підтвердження того, що він звернувся до відповідача у передбачений нормативними актами спосіб, зі всіма необхідними документами, належним чином виконав умови сервісної книжки та керівництва з експлуатації. Також представником третьої особи взагалі поставлено під сумнів придбання позивачем автомобіля в дилерській мережі ТОВ "Хюндай Мотор Україна", крім того в своїх письмових поясненнях від 15.11.2018 року представник третьої ососби зазначив, що ТОВ "АВТОКОМ", в якого позивач ОСОБА_4 придбав автомобіль Hundai Santa Fe DM 2,2, 2012 р., не є дилером "Хюндай Мотор Україна".

Ухвалою суду від 28.11.2016 року позовну заяву залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків по ній.

Ухвалою суду від 22.12.2016 року відкрито провадження у даній цій справі.

Ухвалою судді від 22.03.2017 року після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи дану цивільну справу прийнято до провадження судді Панченко О.М. та розпочато її розгляд спочатку.

Ухвалою суду від 24.05.2017 року у справі призначено судову авто товарознавчу експертизу за матеріалами справи у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою судді від 02.02.2018 року поновлено провадження по цивільній справі у зв'язку з тим, що відпали обставини, котрі викликали її зупинення.

В судовому засіданні представник позивача в повному обсязі підтримав вимоги позову та просив суд про його задоволення з підстав, що викладені в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених в письмових запереченнях.

Представник третьої особи у справі в судове засідання не з явився, повідомлений належним чином про день та час розгляду справи.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, заслухавши пояснення сторін, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, а також ст.ст. 1, 2-5, 12 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Згідно зі статтею 6 Закону "Про захист прав споживачів" споживач має право на належну якість продукції.

Споживачем відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону "Про захист прав споживачів" є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до статті 7 згаданого Закону виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Гарантійним строком є строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець, або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг (пункт 5 частини першої статті 1 зазначеного вище Закону).

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати безоплатного усунення недоліків товару відповідно до частини першоїстатті 8 Закону "Про захист прав споживачів ". Свої вимоги споживач відповідно до частини третьої статті 8 цього Закону вправі пред'являти на вибір: продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Відповідно до пункту 10 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України № 721 від 29.12.2004 року будь-який пункт сервісної мережі виробника (продавця), приймає дорожній транспортний засіб на технічне обслуговування або гарантійний ремонт незалежно від того, яким продавцем цей ДТЗ було продано.

Згідно з частиною другої статті 679 Цивільного кодексу України якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після передання товару покупцеві або внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку непереборної сили; за умовами частини 14 статті 8 Закону "Про захист прав споживачів" вимоги споживача щодо безоплатного усунення недоліків товару не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник, підприємство, що задовольняє вимоги споживачів, доведе, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування або зберігання товару.

Позивач є споживачем в розумінні Закону "Про захист прав споживачів" та Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України № 721 від 29.12.2004 року. 15 грудня 2012 року ним було придбано автомобіль Hyundai Santa Fe DM 2,2, 2012 р, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, який виробляє компанія Hyundai Motor Company.

За умовами Сервісної книжки (пункт 1.1), яка є договором між дилером ТОВ "Хюндай Мотор Україна" та власником автомобіля, в якому реєструються гарантійні зобов'язання виробника і гарантійний термін експлуатації: виробник дає гарантію на автомобіль, включаючи всі його складові частини; гарантія розповсюджується на усунення недоліків, спричинених дефектами матеріалів або складання виробничого характеру, дійсна тільки у відношенні до автомобілів, придбаних через офіційну дилерську мережу; дійсна протягом гарантійного терміну експлуатації автомобіля. Для того, аби скористатися гарантією виробника, необхідно звернутися до будь-якого офіційного дилера ТОВ "Хюндай Мотор Україна", уповноваженого Товариством виконувати ремонтні та сервісні роботи (той же пункт 1.1.) За умовами пункту 1.2. гарантійний термін на автомобіль та лакофарбове покриття з моменту поставки першому власнику становить 60 місяців або 100000 км пробігу.

Всі планові ТО та поточні роботи з експлуатації автомобіля проводилися згідно регламенту на сертифікованих та авторизованих сервісних центрах, про що свідчать відмітки в сервісній книжці автомобіля.

Проте, протягом гарантійного строку з явились дефекти, а саме наявні сліди корозії лакофарбового покриття над лобовим склом на передній частині даху автомобіля. 06.09.2016 року позивач звернувся з відповідною заявою до ТОВ АВТОКОМ як представника Хюндай в Україні та виконавцю гарантій, що були надані позивачу при покупці автомобіля з проханням провести гарантійний ремонт лакофарбового покриття автомобіля.

Звернення відбулося протягом гарантійного терміну експлуатації, встановленого виробником в Сервісній книжці (60 місяців або 100000 кілометрів пробігу), яка є договором між дилером та власником автомобіля щодо гарантійних зобов'язань виробника. Сторони не заперечували цього факту.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на тому, що не має статусу виробника автомобілів Hyundai, не є імпортером автомобілів цієї марки і не є правонаступником ТОВ "АВТОКОМ", у якого позивач придбав свій автомобіль. Однак ці факти не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідач (ТОВ "АВТОБЕРЕГ") входить до переліку сервісної мережі технічного обслуговування та гарантійного ремонту, які створив виробник автомобілів Hyundai. А отже, згідно пунктом 5 частини першої статті 1 Закону "Про захист прав споживачів " є третьою особою, яка бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни продукції у зв'язку з введенням її в обіг, або в розумінні пункту 9 згаданого вище Порядку - "іншим суб'єктом підприємницької діяльності, "виконавцем, який здійснює технічне обслуговування та гарантійний ремонт дорожніх транспортних засобів, оскільки згідно з пунктом 10 цього Порядку будь-який пункт сервісної мережі виробника (продавця) приймає дорожній транспортний засіб на технічне обслуговування або гарантійний ремонт незалежно від того, яким продавцем ДТЗ було продано.

Таким чином, у відповідача за цим позовом є зобов'язання здійснити гарантійний ремонт автомобіля Hyundai, а у позивача відповідно до частини 3 статті 8 Закону "Про захист прав споживачів " відповідно право звернутися за проведенням ремонту у разі настання гарантійного випадку - виявлення недоліків товару протягом гарантійного строку.

Крім того, як випливає з рекламаційного акту № 150917 від 15.09.2016 року та відповіді наданій позивачу ТОВ "АВТОБЕРЕГ" від 16.09.2016 року і відповідач і третя особа визнали право позивача на гарантійне обслуговування автомобіля, зокрема на гарантійний ремонт лако-фарбового покриття в сервісній мережі технічного обслуговування та гарантійного ремонту автомобілів Hyundai, тим самим визнали, що позивач придбавши автомобіль, звернувся до дилерської мережі ТОВ "Хюндай Мотор Україна" протягом гарантійного строку і що планові огляди кузова під час періодичних оглядів проводились позивачем у офіційних дилерів Hyundai, як того вимагають умови договору між дилером та власником автомобіля.

Факт придбання позивачем автомобіля Hyundai у ТОВ "АВТОКОМ" підтверджується актом приймання-передачі автотранспортного засобу, датований 20.12.2012 року, в якому є посилання на договір купівлі-продажу, за яким придбано автомобіль (договір № 15-02-12/12 від 15.12.2012).

Згідно з висновками рекламаційного акту №150917 від 15.09.2016 року, що було складено комісією на СТО ТОВ Автоберег , при огляді автомобіля позивача було встановлено наявність слідів корозії лакофарбового покриття над лобовим склом, що не є гарантійним випадком, а є механічним впливом спричиненим дрібним камінням, піском і іншими абразивними матеріалами, можливе здійснення ремонту в загальному порядку шляхом відновлення лакофарбового покриття пошкодженої ділянки.

Те саме випливає з відповіді ТОВ "АВТОБЕРЕГ" позивачу від 16.09.2016 року, де мова йдеться про відмову дистриб'ютора в гарантійному ремонті автомобіля з причини - виникнення недоліків в результаті механічного впливу абразивних матеріалів. Відповідач не посилається на те, що ТОВ "АВТОКОМ", де позивачем було придбано автомобіль, не належить до дилерській мережі ТОВ "Хюндай Мотор Україна", а у позивача немає права звернутися за гарантійним ремонтом до сервісних пунктів мережі Hyundai.

Проведення планових оглядів кузова автомобіля позивача у офіційних дилерів Hyundai, підтверджується наданими позивачем: рахунком-фактурою № БА-0029738 від 01.02.2013 року, рахунком-заказом № БА-0042488 від 01.02.2013 року, рахунком-заказом № БА-0055944 від 25.07.2013 року, актом виконаних робіт № АБ-0000462 від 25.01.2014 року, рахунком-заказом № АБ-0006325, рахунком-заказом № АБ-0007164 від 30.10.2015 року, рахунком-заказом № АБ-0004494 від 14.06.2016 року. Цей факт не заперечується відповідачем. Отже, позивач дотримався обов'язкової умови збереження гарантії на лако-фарбове покриття, про що зазначено в сервісній книжці.

Таким чином, тягар доведення того, що товар (в даному випадку - автомобіль) був проданий без недоліків, а останні виникли з незалежних від виробника причин чи внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару відповідно до статті 679 ЦК України покладено на продавця, виробника, особу, що має обов'язок провести гарантійний ремонт.

Крім того, відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Приступи В.В. № 12003/17-34 від 24.01.2018 за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи лакофарбових матеріалів та покриттів, причиною виникнення недоліків товару, а саме - пошкоджень лакофарбового покриття на передній частині даху над лобовим склом (зі сторони водія) наданого на експертизу автомобіля марки Hyundai Santa Fe DM 2,2, 2012 р, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 у вигляді спучування, відлущування покриття та проступання на поверхню слідів корозії металу є підплівкові корозійні процеси на межі металевої поверхні кузова автомобіля та першого ґрунтувального шару лакофарбового покриття. Висновками експертів встановлено, що корозійні процеси мають виробниче походження і виникли внаслідок порушення технології підготовки металевої поверхні перед фарбуванням, що завадило формуванню адгезії між поверхнею металу та плівкою лакофарбового покриття на локальних ділянках та спричинило подальший розвиток корозійних процесів. Ознак того, що пошкодження на передній частині даху автомобіля виникли внаслідок ударної дії дрібних фракцій каменю, піску та інших абразивних матеріалів, експертом не виявлено.

Посилання у письмових поясненнях представника третьої особи щодо незастосування експертом при проведенні судової автотоварознавчої експертизи як джерела інформації будь-якої документації від заводу-виробника автомобілів, а саме про технологію фарбування автомобіля (про кількість шарів ґрунту, фарбу, лак, спосіб нанесення та інше) та не фіксування експертом у висновку того, що цілісність лакофарбового покриття порушено по всьому автомобілю, не можуть бути підставою не обґрунтованості такого висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Отже, суд приходить до висновку щодо можливості задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи і є різновидом судових витрат. Вони підлягають розподілу між сторонами за результатами вирішення справи за правилами статті 141 ЦПК України.

Згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу на момент винесення рішення судом не обов'язково мають бути сплачені. Так, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає оплаті. Тому аргументи сторони відповідача щодо відсутності реального розрахунку не мають значення для вирішення судом питання про стягнення витрат на правничу допомогу: суд може винести рішення щодо покладення на сторону витрат, які ще не сплачені, але підлягають сплаті адвокатові за правову допомогу, надану іншій стороні.

Для визначення розміру таких витрат позивачем до суду подано договори про надання правової допомоги, укладені між ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5195 від 29.08.2012 р.; ордери на надання правової допомоги ОСОБА_4 від 21.10.2016 р. серії КВ № 204465 та від 27.03.2018 р. серії КВ № 290687) від 01.09.2016 р. та від 29.12.2017 р., відповідно до яких погодинна ставка роботи адвоката з надання консультацій, представництва та захисту прав та інтересів ОСОБА_4 становить 1250 грн. (без урахування ПДВ) та детальний опис робіт, виконаних адвокатом, у актах виконання послуг адвоката від 21.10.2016 р. та від 27.07.2018р. Час, вказаний адвокатом ОСОБА_1 як витрачений на виконання зазначених у актах робіт не є штучно подовженим чи таким, що явно не відповідає необхідному для їх виконання. Отже, суд вважає заявлену позивачем суму витрат на правничу допомогу достатньо обгрутованою і співмірною з складністю справи, виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим адвокатом на їх виконання.

Витрати, пов'язані з проведенням судової авто товарознавчої експертизи, становлять відповідно до акта здачі-приймання висновку експерта № 12003/17-34 № 12003/17-34 - 5 952,00 гривень, які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача також судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБЕРЕГ" про зобов язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОБЕРЕГ" (код ЄДРПОУ 37311783). місцезнаходження: 02230, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 7, м.Київ) провести гарантійний відновлювальний ремонт лакофарбового покриття над лобовим склом на передній частині даху (сторона водія) автомобіля марки Hyundai Santa Fe DM 2,2, 2012 р, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБЕРЕГ" на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 проживає за адресою: 01601, АДРЕСА_1) 42 500.00 (сорок дві тисячи п'ятсот) гривень витрат на правову допомогу, 5 952.00 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи експертизи та 551.00 (пятсот п'ятдесят одну) гривню 21 коп. у рахунок сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду .

.

Суддя