Рішення

від 05.12.2018 по справі 182/471/17

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/471/17

Провадження № 2/0182/501/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рибакової В.В.

при секретарі Затуливітер Н.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю Леком , про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання покупцем за договором , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю Леком про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання покупцем за договором (а.с.2-3) , яким на підставі ст.ст.15,16,217,235,320,321,392 ЦК України просив суд визнати договір купівлі-продажу від 03.10.2011 року про придбання складських приміщень, боксів, господарського двору, споруджень, розташованих за адресою: м. Нікополь, вул. З.Космодем'янської, буд.3-А, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, недійсним в частині, що стосується покупця; визнати покупцем за вказаним договором ОСОБА_1

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на наступні обставини.

У серпні 2011 року він з відповідачем ОСОБА_3 вирішили здійснювати підприємницьку діяльність з виготовлення та реалізації меблів та виробів з деревини, для чого було вирішено придбати майстерні та складські приміщення. З цією метою 20.09.2011 року він-позивач надав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 170000,00 грн. для придбання необхідного приміщення з подальшим оформленням права власності на його-позивача ім'я, що підтверджується розпискою. 03.10.2011 року відповідач ОСОБА_3 придбав складські приміщення, бокси, господарський двір, розташовані за адресою: м. Нікополь, вул. З.Космодем'янської, буд.3-А, але право власності було оформлено на ОСОБА_3 Свої дії ОСОБА_3 пояснив складністю оформлення та бажанням не збільшувати вартість процедури переоформлення. У жовтні 2013 року з метою збільшення обігових коштів для виробництва, він-позивач вирішив взяти кредит у банківській установі, для чого звернувся до ОСОБА_3 з проханням переоформити придбану нерухомість на його ім'я з урахуванням домовленостей, на що отримав відмову. У зв'язку з чим він не має можливості отримати кредитні кошти. Вказав, що вважає себе законним власником майна, що було придбано за договором купівлі-продажу від 03.10.2011 року у ТОВ Леком , оскільки вказане майно було придбане за його кошти. Відповідач порушує його право власності на придбану нерухомість. Послався на те, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області 03.02.2014 року за ним було визнано право власності на спірні приміщення. Вказане право ним було зареєстровано згідно чинного законодавства, про що свідчить витяг №19321901 від 20.03.2014 року. Однак, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 року у справі № 182/218/14-ц, рішення суду першої інстанції від 03.02.2014 року скасовано з підстав незалучення у справу у якості сторони ОСОБА_4 при розгляді справи в першій інстанції. Тому він змушений повторно звернутися до суду з позовом про визнання права власності на придбане майно. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.02.2017 року (а.с.26) відкрито провадження по справі, призначено судове засідання у відповідності до ст.122 ЦПК України ( в редакції, яка діяла на той час).

04.04.2017 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надійшли заперечення проти позову (а.с.29-31), згідно яких просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю, посилаючись на наступні обставини. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі з 28.03.1997 року, від якого мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. У період шлюбу, за спільні кошти, згідно договору купівлі-продажу від 03.10.2011 року у ТОВ Леком ними було придбане нерухоме майно - складські приміщення (бокси, господарський двір) за адресою: м. Нікополь, вул. З.Космодем'янської, 3-А вартістю 168000 грн. За спільною домовленістю подружжя при укладенні договору купівлі-продажу покупцем спірного майна в інтересах подружжя виступав ОСОБА_3, а ОСОБА_4 надавала нотаріально посвідчену згоду іншого з подружжя на укладення договору. 22.10.2013 року шлюбні відносини між сторонами були фактично припинені, з того часу вони проживають окремо. Про існування рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.02.2014 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним у відношенні до покупця були задоволені, ОСОБА_4 дізналась в ході розгляду справи за її позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, коли заявила вказане майно до поділу. Вважаючи це рішення незаконним, ОСОБА_4 оскаржила його. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 року скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.02.2017 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Зазначила, що позивач знову просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомості удаваним правочином в частині покупця ОСОБА_3, проте подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ніякого іншого правочину не приховували, а придбавали майно у спільну власність. Позивач не був учасником угоди купівлі-продажу. Надана ним боргова розписка від 20.08.2011 року не є належним та допустимим доказом, оскільки про її існування вона нічого не знала, проти її дійсності вона заперечує, тому що спірне майно було придбане за їх спільні з чоловіком сумісні кошти.

15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено у новій редакції.

У відповідності до п.9 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні викладені в позові обставини та позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Суду пояснив, що позивача на час укладання спірного договору не було в місті, тому спірний договір купівлі-продажу оформлений був на ОСОБА_3 Розпискою, копію якої додано до позову, підтверджуються надання позивачем коштів ОСОБА_3 саме на купівлю майна визначеного спірним договором та від імені позивача. Позивач планував укласти спірну угоду особисто, тому договір оформили таким чином. Згоди ОСОБА_4 на отримання грошей ОСОБА_3 від ОСОБА_1 не було. Довіреність від імені ОСОБА_1 ОСОБА_3 не надавалась. Після укладання спірного договору позивач безперешкодно користувався нерухомим майном, сплачував вартість оренди за спірне майно, адже йому було так зручно.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував. Суду пояснив, що у 2011 році він та позивач вирішили займатися підприємницькою діяльністю. Для цієї мети їм потрібні були спірні приміщення, в день укладення угоди позивач терміново виїхав з міста, тому надав йому кошти під розписку для укладення раніше обумовленої угоди. Зазначив, що ОСОБА_4 знала про розписку, але коли позивач хотів переоформити спірну власність, вона відмовила в цьому не пояснюючи причини. Шлюб між ними розірвано в квітні 2017 року.

ВідповідачОСОБА_4, представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечували. Відповідач ОСОБА_4 суду пояснила, що спірні приміщення придбали разом з чоловіком за спільні кошти для підприємницької діяльності. Грошових коштів на купівлю у них вистачало, адже вони вдвох займалися підприємницькою діяльністю. Позивач орендував у них спірні нежитлові приміщення та сплачував 1000,00 грн. щомісяця. У 2013 році вони з чоловіком припинили шлюбні відносини. В 2014 році позивач вперше звернувся до суду з позовом відносно спірного майна, про розписку їй нічого не відомо, так як позивач не мав зазначених в розписці коштів. Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 суду пояснила, що позивач до суду з позовом про визнання права власності на спірне майно не звертався, укладений договір не оспорював. Позивач звернувся до суду з позовом щодо визнання спірного договору частково недійсним лише після подання ОСОБА_4 до суду позову про поділ спільного майна подружжя, до якого належало спірне майно. Вважає, що розписка була написана вже після цих подій.

Представник відповідача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю Леком в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки невідомі. У судовому засіданні 18.04.2017 року представник ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю Леком позовні вимоги визнав, суду пояснив, що грошові кошти за спірним договором були сплачені повністю. Вказав, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була домовленість. ОСОБА_1 виїхав з міста, сказав, що гроші передасть ОСОБА_3

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Вислухавши представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи №182/218/14-ц, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України , кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК (в редакції закону 2004 року), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У судовому засіданні встановлено, що 03.10.2011 року між ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю Леком та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу нерухомості (далі за текстом - Договір) (а.с.118-119), посвідчений 03.10.2011 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за № 1184. У відповідності до вказаного Договору, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю Леком (за договором - Продавець) в особі директора ОСОБА_9, передало у власність ОСОБА_3 (за договором - Покупець), а покупець прийняв у власність складські приміщення - бокси, господарський двір (інв.№51), а саме: А-складські приміщення - загальною 379,4 кв.м., Б-госп. двір - 302,5 кв.м., В-бокси - 86,5 кв.м., Г-бокси - 67,5 кв.м., Д-вбиральня, 1,2 спорудженя, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Космодем'янської Зої, буд. 3-а.

Відповідно до п.5 зазначеного Договору, продаж вказаного нерухомого майна, згідно Протоколу №7 загальних зборів учасників ТОВ Леком від 28.09.2011 року вчинено за 168000,00 грн., які Покупець зобов'язується сплачувати Продавцю рівними частинами на протязі дванадцяти місяців у касу підприємства кожного місяця.

Відповідно до п.9 зазначеного Договору, право власності на вказане нерухоме майно виникає у Покупця після підписання та посвідчення цього договору, реєстрації договору у державному реєстрі правочинів і підлягає державній реєстрації у КП Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації .

Відповідно до п.11 зазначеного Договору, придбання вказаного нерухомого майна за цим договором вчинюється за письмовою згодою дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посвідченою приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 03.10.2011 року за р.№ 1183, що призначена для зберігання у справах нотаріуса.

Відповідно до п.12 зазначеного Договору, правові наслідки укриття розміру дійсної продажної ціни відчужуваного майна, також вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, сторонам за договором нотаріусом роз'яснено. Зміст 182,203,210-213,215,216,230,234,235,334,377,626-630,632,638-640,655,656, 657,659,661,662-664,673,689,691 Цивільного кодексу України, ст.120 Земельного кодексу України та ст.172 Податкового кодексу України, п.13 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкової територією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 08.10.1992 року за №572 сторонам за договором нотаріусом роз'яснено.

Відповідно до п.14 зазначеного Договору, сторони підтвердили, що цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, відповідає їх внутрішній волі.

Відповідно свідоцтва про одруження ОСОБА_3 І-КЕ №015201 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 28.03.1997 року зареєстрували шлюб (а.с.112).

Як вбачається з заяви-згоди ОСОБА_4, поданої приватному нотаріусу Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (а.с.111) та посвідченої нотаріусом 03.10.2011 року, зареєстровано в реєстрі за № 1183, ОСОБА_4 перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам'яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примусу, як фізичного так і морального, володіючи українською мовою, у відповідності до норм ст.ст.60,65 Сімейного Кодексу України, висловила згоду чоловіку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на купівлю нерухомого майна, а саме: складські приміщення - бокси, господарській двір (інв.№51), що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Космодем'янської Зої, буд. 3-а за ціною та на умовах на його розсуд. При цьому вона підтвердила, що такий правочин, з текстом якого вона ознайомлена, укладається її чоловіком в їх інтересах, на умовах, які вони попередньо обговорили та вважають вигідними для них і укладення цього договору відповідає їх спільному волевиявленню.

З матеріалів справи та оглянутої в судовому засіданні цивільної справи №182/218/14-ц, вбачається, що позивач 14.01.2014 року звертався до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Леком» про визнання договору купівлі-продажу нерухомості від 03.10.2011 року частково недійсним у відношенні до покупця і визнання покупцем ОСОБА_1

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.02.2014 року по цивільній справі № 182/218/14-ц позов ОСОБА_1 задоволено; визнано договір купівлі-продажу нерухомості, яке складається з складських приміщень - боксів, господарського двору (інв. № 51), а саме: „А» - складські приміщення, загальною площею 379,4 кв.м; „Б» - господарський двір, площею 302,5 кв.м; „В» - бокси, площею 86,5 кв.м; „Г» - бокси, площею 67,5 кв.м; „Д» - вбиральня; 1,2 спорудження, що знаходяться за адресою: вул. ОСОБА_10, 3-а в м. Нікополі, укладений 03 жовтня 2011 року між ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Леком» в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 1184, недійсним в частині, що стосується покупця; визнано покупцем за вказаним договором ОСОБА_1 (а.с.120-121, а.с.35,36 оглянутої цивільної справи № 182/218/14-ц) .

На підставі вказаного рішення суду право власності на нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Космодем'янської Зої, буд. 3-а, а саме А-складські приміщення - загальною 379,4 кв.м., Б-госп. двір (інв.№51) загальною площею 302,5 кв.м., В-бокси загальною площею 86,5 кв.м., Г-бокси загальною площею 67,5 кв.м., Д-вбиральню, 1,2 спорудженя, зареєстровані 21.02.2014 року за ОСОБА_1, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого Реєстраційною службою Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області 20.03.2014 року за № 19321901 (а.с.18).

Як вбачається з технічного паспорту на виробничий будинок (складські приміщення) №3а, вулиця З.Космодем'янської, м. Нікополь (а.с.6-15), замовником технічної документації є ОСОБА_1, паспорт виготовлено станом на 21.07.2015 року.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 року (а.с.123-124, а.с.69,70 оглянутої цивільної справи № 182/218/14-ц ) апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено; рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю Леком про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним у відношенні до покупця і визнання покупцем іншої особи відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 267 гривень 96 копійок. Рішення набуло чинності 27.12.2016 року. Вказаним рішенням апеляційної інстанції було встановлено, що судом першої інстанції не було залучено до участі у розгляді справи ОСОБА_4, яка володіє правом на предмет спору (нерухоме майно).

Позивач звернувся до суду з даним позовом на підставі ст.ст.15,16,217,235,320,321,392 ЦК України, на підтвердження обставин позову посилається на наявність розписки наданої ОСОБА_3 З розписки ОСОБА_3 від 20.09.2011 року (а.с.108 - копія розписки; а.с.8 оглянутої цивільної справи №182/218/14-ц - оригінал розписки) вбачається, що ОСОБА_3, НОМЕР_1, виданий Диканським РВ УМВС України в Полтавській області 07.05.1997 року, що проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3, взяв у ОСОБА_1, НОМЕР_2, виданий Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 28.08.2003 року, що проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4, грошові кошти в сумі 170000,00 грн. (сто сімдесят тисяч гривень) для придбання нежитлових приміщень за адресою м. Нікополь, вул. Зої Космодем'янської, 3 а, в інтересах ОСОБА_1 з наступним оформленням на ОСОБА_1.

Згідно ч.1 ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У п.25 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними закріплено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

З матеріалів справи (а.с.56-57) вбачається, що між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4наявний спір щодо поділу майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, де предметом позовних вимог є спірне нерухоме майно: складські приміщення-бокси, господарський двір, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Космодем'янської Зої, буд. 3-а, вартістю 168000,00 грн.

Згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ОСОБА_3 ААВ №557787 (а.с.39,39-на звороті) ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 23.09.2002 року, основним видом економічної діяльності вказано виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів. Відповідно до звітів суб'єкта малого-підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, ОСОБА_4 була суб'єктом малого підприємництва та мала дохід. Вказане підтверджується звітами суб'єкта малого-підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку ОСОБА_4 (а.с.40-55).

Спірний договір купівлі-продажу нерухомості від 03.10.2011 року був укладений між ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю Леком в особі директора ОСОБА_9 та саме ОСОБА_3. Відповідно до п.11 зазначеного Договору, придбання нерухомого майна за цим договором вчинилося за письмовою згодою дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посвідченою приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 03.10.2011 року за р.№ 118.

Згідно змісту спірного Договору, вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, сторонам за договором нотаріусом роз'яснено (п.12 Договору) та сторонами підтверджено, що цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, відповідає їх внутрішній волі (п.14 Договору).Вказаний правочини вчинений у письмовій формі та нотаріально посвідчений.

Правочин спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до договору оренди від 01.06.2012 року (а.с.37), укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (за договором-Орендодавець) та ОСОБА_1 (за договором-Орендар), ОСОБА_1 орендував у ОСОБА_3 нежитлове виробниче приміщення площею 160 кв.м. - частину боксу та частину господарчого двору, що знаходяться за адресою: м. Нікополь, вул. Зої Космодем'янської, буд. 3-а, строком на один рік з розміром орендної плати в сумі 1000,00 грн. на місяць.

Відповідно до договору оренди від 01.06.2012 року (а.с.38), укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (за договором-Орендодавець) та ОСОБА_11 (за договором-Орендар), ОСОБА_11 орендував у ОСОБА_3 нежитлове виробниче приміщення площею 64 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Нікополь, вул. Зої Космодем'янської, буд. 3-а, строком на один рік з розміром орендної плати в сумі 1000,00 грн. на місяць.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 після укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомості, розпоряджався як власник нерухомістю, здавав в оренду нерухомість іншим особам, в тому числі ОСОБА_1, отримував оренду плату. Позивач ОСОБА_1 виступав орендарем частини нерухомого майна придбаного на підставі спірного договору купівлі-продажу нерухомості. У той період з позовом щодо визнання недійсним в частині покупця та визнання покупцем за договором купівлі-продажу нерухомості від 03.10.2011 року ОСОБА_1 до суду не звертався. Вперше з такими вимогами позивач звернувся лише 14.01.2014 року. Як зазначив позивач у позові в обґрунтування звернення до суду з такими вимогами, він не мав можливості отримати кредитні кошти, так як не міг підтвердити право власності на майно та здійснити забезпечення кредитних зобов'язань за кредитним договором. Однак жодних доказів на підтвердження цих обставин позивач суду не надав.

Доказів на підтвердження неможливості позивачем укладення договору 03.10.2011 року від свого імені також не було представлено позивачем. Позивач ОСОБА_1 довіреності на укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомості від його імені на ім'я ОСОБА_3 не видавав.

Судом не встановлено, що спірний Договір купівлі-продажу від 03.10.2011 року вчинений для приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили, на що посилався позивач в обґрунтування позовних вимог, зазначивши підставою позову ст.235 ЦК України.

Посилання позивача на те, що він надав ОСОБА_3 170000,00 грн. для придбання нежитлових приміщень за адресою м. Нікополь, вул. Зої Космодем'янської, 3 а, в його- Соколовського А.О. інтересах з наступним оформленням на нього суд не приймає до уваги, виходячи з наступного. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними доказами, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд звертає увагу на те, що вказана розписка датована 20.09.2011 року, спірний Договір було укладено 03.10.2011 року, що не позбавляло позивача можливості надати нотаріальну посвідчену довіреність на укладання Договору купівлі-продажу від його імені. Згідно ч.3 ст.244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. У даному випадку, позивач не видавав довіреності іншій особі на представництво перед третіми особами. Зі звітів суб'єкта малого-підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку ОСОБА_4 за період другий квартал 2011 року - третій квартал 2011 року (період, що передував спірній угоді) вбачається, що обсяг виручки ОСОБА_4 від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітні періоди склав 239493,00 грн. (86900,00 грн.+152593,00 грн. = 239493,00 грн.) (а.с.41,42). Відповідно до п.5 спірного Договору, продаж вказаного нерухомого майна вчинено за 168000, 00 грн. Крім того, відповідно до договору оренди від 01.06.2012 року ОСОБА_1 орендував у ОСОБА_3 нежитлове виробниче приміщення площею 160 кв.м. - частину боксу та частину господарчого двору, що знаходяться за адресою: м. Нікополь, вул. Зої Космодем'янської, буд. 3-а, строком на один рік з розміром орендної плати в сумі 1000,00 грн. на місяць.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог позивачем суду не представлено.

Враховуючи викладене, те, що позивач обставин викладених в позові не довів, належних та допустимих доказів суду не представив, суд приходить до висновку, що для визнання Договору купівлі-продажу від 03.10.2011 року про придбання складських приміщень, боксів, господарського двору, споруджень, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Космодем'янської Зої, буд. 3-а, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, недійсним в частині що стосується покупця немає жодних правових підстав, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. Так як, у цих вимогах позивачу відмовлено, то не підлягають задоволенню і вимоги позову в частині визнання ОСОБА_1 покупцем за спірним договором, які тісно пов'язані з вимогою у задоволенні якої відмовлено.

У задоволенні позову відмовлено повністю, тому не підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача сплачений ним судовий збір, що відповідає положенням ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, серія та номер паспорта АН 167700, РНОКПП - НОМЕР_3, місце проживання за адресою: 53200, Дніпропетровська область,м. Нікополь, вул. Чалого, буд. 123 г ) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_6, серія та номер паспорта КН 389487, РНОКПП - НОМЕР_4, місце проживання за адресою: 53200, АДРЕСА_1) , ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП - НОМЕР_5, місце реєстрації за адресою: 53200, АДРЕСА_1; місце проживання за адресою: 53200, АДРЕСА_2) , ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю Леком (ідентифікаційний код 25002336, місцезнаходження за адресою: 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шмідта, буд. 2 А ) , про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання покупцем за договором - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_12