Постанова

від 13.12.2018 по справі 822/1719/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1719/18

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.

13 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року (повний текст рішення складено 18.09.2018 року, м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Ромашка Трейд" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовною заявою від 23.05.2018 за №03/399 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Ромашка Трейд", в якій просив:

- стягнути з відповідача на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 47913,33 грн.;

- стягнути з відповідача на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 718,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем не було виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, та не було вжито усіх залежних від нього заходів для пошуку та працевлаштування особи з інвалідністю та уникнення порушення законодавства, оскільки звіт за формою №3-ПН у відповідний центр зайнятості протягом 2017 року подавав лише один раз 16.03.2017 (арк. спр. 26-27). Відповідач, знаючи про те, що у нього на підприємстві є одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції, відповідно до ч.4 ст.20 Закону (арк. спр. 51 - 52).

В свою чергу, відповідач у поданому на позовну заяву відзиві вказав, що на час виникнення спірних правовідносин (у 2017 році) законодавство не встановлювало обов'язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно. Натомість, існував обов'язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, що і було зроблено 15.03.2017. Закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому цей суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення. Просить відмовити в задоволенні позову (арк. спр. 45- 48).Ззаначають , що наказом ТОВ ТК Ромашка Трейд №10-1К від 14.03.2017 затверджено штатний розпис з метою встановлення відповідності посад на підприємстві з посадовими окладами та введено його в дію з 15.03.2017. У даному штатному розписі передбачена посада агент торгівельний , яку повинна обіймати особа з інвалідністю. 15.03.2017 також подано до Хмельницького міського центру зайнятості Форму звітності 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , де зазначена інформація про вищезазначену штатну посаду для особи з інвалідністю (арк. спр. 55 - 56).

Відповідно до ухвали суду від 24.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 2-3).

Ухвалою від 24.05.2018 суд зупинив провадження у справі (арк. спр. 34-35), а згідно з ухвалою суду від 23.07.2018 поновлено провадження у справі (арк. спр. 41-42).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року позов Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Грушевського, 87, м.Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 14149591) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Ромашка Трейд" (вул. Свободи, 22, м.Хмельницький, Хмельницька область,29001 , код ЄДРПОУ - 39333950) про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач по справі подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року та прийняти нове, яким задовільнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, громадські організації осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Крім того зазначив, що оскільки відповідач не дотримався вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" повинен сплатити позивачу адміністративно - господарські санкції з урахуванням заборгованості у розмірі 48632,08 грн.

Керуючись приписами ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Ромашка Трейд" є юридичною особою, ідентифікаційний код 39333950, а також працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно наказом ТОВ ТК Ромашка Трейд №10-1К від 14.03.2017 затверджено штатний розпис на березень 2017 року в якому передбачена одна посада для особи з інвалідністю та введено його в дію з 15.03.2017 (арк. спр. 57 - 58).

Слід зазначити, що відповідачем 15.03.2017 подано звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на посаду агент торговельний для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме інваліди, які не досягли пенсійного віку, що підтверджується копію такої звітності та листом Хмельницького міського центру зайнятості від 03.05.2018 за №23-05/878 (у вказаному листі, однак, датою подачі звітності зазначено 16.03.2017) (арк. спр. 30, 59).

Крім того, у лютому 2018 року відповідач подав до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (за формою № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 15 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , - 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 47910 грн. (арк. спр. 28). Таким чином, згідно звіту відповідач не забезпечив працевлаштування 1 інваліда.

Згідно наданого відповідачем розрахунку позивачу, у зв'язку з відсутністю в його штаті необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 47913,33 грн. та пеню в сумі 718,75 грн. (арк. спр. 9-10).

Відповідно до ч.1-2 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Положеннями ст. 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно ст. 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Як встановлено ч.1 ст.239 ГК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами. Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Таким чином, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, рішенню суду першої інстанції судова колегія зазначає наступне.

Законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Тому, суб'єкт звільняється від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій)в тому випадку , якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно ч.1,3 ст.18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ Про зайнятість населення (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Тому, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судова колегія звертає увагу на те, що обов'язок підприємств подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів саме щомісяця був встановлений ч.4 ст.20 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII Про зайнятість населення , який втратив чинність 01 січня 2013 року, а тому до спірних правовідносин не застосовується. Тому, з 01 січня 2013 року періодичність подання звітів 3-ПН не була регламентована законом.

До того ж, зазначене питання врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (далі - Наказ № 316).

Розглядаючи питання щодо законність і обґрунтованість судового рішення, яким в позові відмовлено, суд апеляційної інстанції також враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб - в розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007р. №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Причому, згідно пункту 2.1 Порядку надання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 (далі - Наказ №316), інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, звітність за формою № 3-ПН подається до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), і лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Судом встановлено, що відповідачем протягом 2017 року вживались заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Колегія суддів зазначає, що адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини 1 статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно вживало необхідних заходів по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Так, відповідач створив робоче місце для працевлаштування інвалідів, інформував орган зайнятості населення про наявність вільних вакансій, подавав до Фонду соціального захисту інвалідів звітність за встановленою формою.

Тому, посилання Фонду соціального захисту інвалідів щодо обов'язку відповідача самостійно працевлаштовувати інвалідів, не може трактуватися як обов'язок відповідача самостійно розшукувати інвалідів для працевлаштування. Якщо підприємець створив робоче місце, проінформував державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць, які можуть бути зайняті інвалідами, але інваліди на це місце не направлялися або не виявили бажання зайняти запропоновані вакансії, то штрафні санкції до такого підприємця застосовуватися не повинні.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем виконано вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та належного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування, а отже вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень.

Таким чином, в даній ситуації не вбачається вини відповідача, яка є обов`язковою складовою господарського правопорушення, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідач подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) 15.03.2017, тим самим вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного суду від 27.02.2018 року по справі №819/674/17.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, якщо Товариство створило робоче місце, проінформувало державну службу зайнятості про наявність вільного робочого місця, яке може бути зайняте інвалідом, але інвалід на це місце не направлявся, то штрафні санкції до такого товариства не повинні застосовуватися. При цьому, позивачем не вказано та не надано доказів того, що до відповідача направлялись інваліди, або останні самостійно звертались, але їм було відмовлено у такому працевлаштуванні.

Вказані обставини свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності на підставі ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що позивач не довів обґрунтованості та відповідності законодавству своїх позовних вимог, а відповідач довів, що ним вжито передбачених законодавством заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов не задовольняється.

Згідно з ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 грудня 2018 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Капустинський М.М. Мацький Є.М.