Рішення

від 13.12.2018 по справі 364/943/18

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/943/18

Провадження № 2/364/321/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2018 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г.І.,

за участю:

Позивача,

представника Відповідача - Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області, сільського голови ОСОБА_2 (рішення Ожегівської сільської ради від 06.11.2015 р. № 02 Про підсумки виборів Ожегівського сільського голови та визнання його повноважень , а.с. 45),

інші Відповідачі - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом ОСОБА_3

до Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області,

Володарської районної державної адміністрації Київської області,

Міжрайонного управління у Володарському та Тетіївському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області

про зобов'язання прийняти рішення про виділення земельної частки (паю) в натурі (в межах своїх повноважень),

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 06.08.2018 р. надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області, Володарської районної державної адміністрації Київської області, Міжрайонного управління у Володарському та Тетіївському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області про зобов'язання прийняти рішення про виділення земельної частки (паю) в натурі (в межах своїх повноважень), в якій Позивач просить суд прийняти рішення про зобов'язання кожного Відповідача прийняти рішення про виділення йому в натурі земельної частки (паю) в розмірі, визначеному для членів спілки селян Перемога за станом на дату розпаювання земель - 2,94 умовних кадастрових гектар із земель державної власності (земель запасу чи резервного фонду) сільськогосподарського призначення на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області.

На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач у позовній заяві зазначив, що в період з 1993 до 1999 років працював у спілці селян Перемога (с. Ожегівка Володарського району Київської області); 06.09.1995 р. відбулося розпаювання колективних земель названої спілки, проте Позивача не було внесено до списку пайовиків та, відповідно, не видано сертифікат про право власності на земельну частку (пай) і не виділено такої землі в натурі; 24.05.1996 р. Позивача було виключено з цієї спілки селян, але це вже було після розпаювання земель. Відповідачі відмовили Позивачеві у виділенні земельної частки, так само відмовив правонаступник названої спілки ПОСП Перемога , яке перебуває в стадії банкрутства.

Ухвалою суду від 07.08.2018 р. було відкрито провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву, призначено справу до підготовчого судового засідання на 19.09.2018 р., що відкладалися на 09.10.2018 р. через відсутність підтвердження повідомлення про засідання Міжрайонного управління у Володарському та Тетіївському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області і на 25.10.2018 р. за усним клопотанням Позивача для забезпечення подання ним додаткових доказів. Ухвалою суду від 25.10.2018 р. справу призначено до судового розгляду на 03.12.2018 р.

У судовому засіданні 03.12.2018 р. Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, надавши суду пояснення щодо обставин його звільнення зі спілки селян та фактичного продовження роботи після такого, на його думку, незаконного звільнення, отримання й надалі заробітної плати. Також зазначив, що в списках пайовиків його точно не було, проте питанням захисту своїх прав він, дійсно, усі ці роки не займався та не приділяв уваги до теперішнього часу.

Представник Відповідача Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області в судовому засіданні відніс вирішення питання щодо задоволення позову чи відмови у задоволенні позову на розсуд суду, звернувши увагу на те, що землі, про які йдеться в позові, знаходяться поза межами населеного пункту (села Ожегівка), тому сільська рада за законом не має повноважень щодо розпорядження такими землями. Додатково пояснив, що спілка селян Перемога , ймовірно, припинилася після розпаювання земель, керівник цієї спілки - ОСОБА_4 за станом на сьогодні вже помер.

Представник Відповідача - Володарської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися, до суду 17.08.2018 р. подано відзив із запереченнями проти задоволення позову (а.с. 37-40), а також з проханням здійснювати розгляд справи без участі їх представника (а.с. 40, 75), копія відзиву була вручена і направлена судом іншим учасникам справи. Заперечуючи проти позову, Володарська районна державна адміністрація Київської області у згаданому відзиві виходить з того, що матеріалами справи не доведено, що Позивача було включено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) та, відповідно, не надано доказів того, що йому було видано сертифікат про право на земельну частку (пай). На думку Відповідача, позовні вимоги щодо визнання права власності за Позивачем на земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) задоволенню не підлягають, оскільки вирішення цього питання можливе лише за наявності документа, що підтверджує право Позивача на таку земельну частку (пай); Відповідач звертає увагу на те, що за змістом позову Позивач ототожнив поняття права на земельну частку (пай) та право власності на неї, що, на їх думку, не дає підстав для задоволення позову. Крім того, Відповідач вважає доведеним той факт, що Позивач був членом спілки селян Перемога (с. Ожегівка) на момент розпаювання, але звернувся до суду поза межами трирічного строку позовної давності, про поновлення цього строку не просить, тому в позові слід відмовити.

Представник Відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися, до суду 16.10.2018 р. подано відзив із запереченнями проти задоволення позову (а.с. 56-61), до відзиву додано підтвердження направлення його іншим учасникам справи (а.с. 63). У відзиві Відповідач стверджує, що позов в частині вимог до територіального органу Держгеокадастру не підлягає задоволенню, оскільки за законом виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності займаються сільські, селищні, міські ради у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. Проте Держгеокадастр регулює питання щодо безоплатного одержання громадянами земель із земель державної власності відповідно до норм Земельного кодексу України.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; при цьому учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності (частина третя статті 211 ЦПК України).

Крім того, у судовому засіданні 03.12.2018 р. за клопотанням Позивача був допитаний свідок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, пенсіонер, який надав суду покази про те, що Позивач працював шофером у колгоспі Перемога з 1993 року до 1999 року, завжди виконував наряди, трудову дисципліну не порушував, але, дійсно, в список пайовиків не був включений.

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

Судом встановлено, що у 1996 році відбулося розпаювання земель колективної власності спілки селян Перемога , що стверджено в поясненнях учасників справи, показах свідка та є обставиною, яка визнається учасниками справи та не підлягає доказуванню (частина перша статті 82 ЦПК України). За довідкою виконкому Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області від 02.04.2018 р. № 32, копія якої додана до позовної заяви (а.с. 14), на території названої сільської ради при розпаюванні земель колективної власності спілки селян Перемога площа земельної частки (паю) становила 2,94 га в умовних кадастрових гектарах.

Позивач - ОСОБА_3 - працював в спілці селян Перемога з 1993 року до 1999 року, що включає 1996 рік, коли відбувалося розпаювання земель названої спілки. Членство Позивача у спілці селян Перемога підтверджується показами допитаного свідка, копією трудової книжки Позивача (а.с. 23-24), довідкою про його заробітну плату за вказаний період (а.с. 16).

Водночас суд на підставі частини четвертої статті 77 ЦПК України не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування, а саме: покази свідка та письмові докази, зокрема, архівний витяг з протоколу засідання правління спілки селян Перемога від 24.05.1996 р. № 6 (а.с. 15), що стосуються дотримання Позивачем трудової дисципліни, виключення його з членів спілки, оскільки ці обставини не стосуються предмета доказування в справі, тим більше, що Позивач, не зважаючи на прийняте рішення щодо його виключення з членів названої спілки, продовжував працювати у цій спілці до 1999 року, що підтверджується згаданими вище копією трудової книжки Позивача (а.с. 23-24) та довідкою про його заробітну плату (а.с. 16).

Також судом встановлено, що не зважаючи на членство в спілці селян Перемога у 1993-1999 роках, Позивач до списків пайовиків, тобто осіб, які мали право на земельну частку (пай) у названій спілці, включений не був, сертифікату про право на земельну частку (пай) у цій спілці не отримав. Наведені обставини визнаються учасниками справи та не підлягають доказуванню (частина перша статті 82 ЦПК України), а також підтверджені доданою до позовної заяви копією відповіді Позивачеві від Міжрайонного управління у Володарському та Тетіївському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04.10.2017 р. № 87/139-17 (а.с. 11).

Разом із тим Позивач будь-яких доказів того, що ним подавалася заява про включення його до згаданого списку пайовиків спілки селян Перемога , суду не надано. Навпаки в суді Позивачем стверджувалося, що він до теперішнього часу не приділяв уваги даному питанню, про причини заявлення вимог про виділення йому в натурі земельної частки (паю) більш як через 20 (двадцять) років після проведення розпаювання земель суду не пояснював.

Пунктом 2 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За роз'ясненнями пунктів 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (з подальшими змінами) судам слід мати на увазі, що за статтею 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа

працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України). Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта; невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Таким чином, враховуючи наведене вище та встановлені обставини, суд вважає, що невнесення Позивача до списку осіб, які мали право на земельну частку (пай) у спілці селян Перемога , як особи, яка була членом цього колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі цієї спілки у 1996 році, не може позбавити Позивача права на земельну частку як такого.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 названого Кодексу, яким, зокрема, може бути визнання права.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (частина друга статті 373 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень частини першої, пункту б частини третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; способи захисту прав на земельні ділянки визначені в статті 152 названого Кодексу, зокрема захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

З огляду на наведене суд зазначає, що Позивач, обираючи спосіб захисту своїх прав, звернувся до суду з позовом про зобов'язання Відповідачів прийняти рішення про виділення земельної частки (паю) в натурі, а не про визнання його права на земельну частку (пай).

За станом на тепер організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали КСП, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності визначено Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Згідно з частинами першою, другою статті 2 названого Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією; документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Відповідно право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку (частина третя статті 1 цього Закону).

У зв'язку з цим суд вважає, що Позивач, звертаючись до суду з позовною вимогою до Відповідачів про виділення земельної частки (паю) в натурі, не висуваючи вимогу про визнання його права на таку земельну частку (пай), що є підставою для виділення земельної частки, невірно обрав спосіб захисту свого права, тому позов не підлягає задоволенню.

Крім того Верховним Судом України у названій вище Постанові Пленуму роз'яснено, що позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів; відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних вимог на захист свого права Позивач до спілки селян Перемога та/або його правонаступників у судовому порядку не заявляв; арбітражним керуючим - розпорядником майна Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Перемога (правонаступник спілки селян Перемога ) Позивачеві запропоновано звернутися для вирішення питання до Господарського суду Київської області, в провадженні якого перебуває справа № 255/2б-2006/11/3/8 про банкрутство названого підприємства (лист від 07.12.2017 р. № 02-4/141, а.с. 12).

Таким право Позивач не скористався, що ним стверджено в поясненнях, наданих суду у судовому засіданні 03.12.2018 р. під час дослідження доказів, зокрема зазначеного листа; так само вимог до названого підприємства в порядку цивільного судочинства, зокрема, в цій справі, Позивач також не заявляв, як співвідповідача не залучав.

Суд також погоджується з позицією Головного управління Держгеокадастру у Київській області, викладеною в їх відзиві на позов, про те (а.с. 56-61), що Держгеокадастр як орган, який вирішує питання щодо безоплатного одержання громадянами земель із земель державної власності, не має повноважень з розпорядження землями, що належали КСП, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності та з яких здійснюється виділення земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), оскільки Держгеокадастр не віднесений до числа відповідних уповноважених на вирішення таких питань органів статтею 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Відповідно до частини другої статті 5 зазначеного Закону сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Як вбачається з доданої до позовної заяви копії відповіді Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області від 20.09.2017 р. № 02-21/231 на відповідну заяву Позивача про виділення земельної частки (паю) в натурі, в межах населеного пункту відсутні вільні земельні ділянки колективної власності для задоволення такого прохання (а.с. 13).

З огляду на це, на переконання суду, Позивачем окрім невірного обрання способу захисту своїх прав, про що зазначено вище, невірно визначено коло відповідачів у справі.

Стосовно вимоги Позивача, заявленої до Володарської районної державної адміністрації Київської області, то цією адміністрацією, як зазначено в її відзиві на позов (а.с. 37-40), не заперечується членство Позивача у спілці селян Перемога , проте заявлено про порушення строку позовної давності.

За визначенням статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті, 253, 257 названого Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Аналогічно статтями 71, 80 Цивільного кодексу УРСР, чинного на час розпаювання у 1996 році земель спілки селян Перемога , було передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки; закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

За таких встановлених судом обставин та зважаючи на усе наведене вище, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову ОСОБА_3 до Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області, Володарської районної державної адміністрації Київської області, Міжрайонного управління у Володарському та Тетіївському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області про зобов'язання прийняти рішення про виділення земельної частки (паю) в натурі відсутні.

Відповідно до статей 15, 16, 373 Цивільного кодексу України, статей 116, 118, 122, 152 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та керуючись статями 2-4, 12, 13, 76, 80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області, Володарської районної державної адміністрації Київської області, Міжрайонного управління у Володарському та Тетіївському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області про зобов'язання прийняти рішення про виділення земельної частки (паю) в натурі (в межах своїх повноважень) - відмовити повністю.

Копії повного рішення направити учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги - рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду буде складено не пізніше 13.12.2018 р.

Повне рішення суду складено 13.12.2018 р.

Суддя Л.А. Макаренко