Постанова

від 10.12.2018 по справі 911/1697/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р. Справа№ 911/1697/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Феон 2020

на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2018

у справі №911/1697/18 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Феон 2020

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фастівський завод органічних рідин

про стягнення 1 731 800,00 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Феон 2020 (надалі - ТОВ Феон 2020 , позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фастівський завод органічних рідин (надалі - ТОВ ФаЗОР , відповідач) про стягнення 1 731 800,00 грн попередньої оплати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки б/н від 07.04.2015 щодо повної та своєчасної поставки обумовленого договором товару.

07.09.2018 відповідач звернувся до Господарського суду Київської області з клопотанням про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у зв'язку з тим, що умовами договору поставки б/н від 07.04.2015, на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, передбачено остаточне вирішення всіх спорів в Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації Ліга юридичного захисту інтересів споживачів .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.10.2018 у справі №911/1697/18 позов залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, господарський суд виходив з того, що клопотання про залишення позову без розгляду підписане уповноваженою особою відповідача; у пункті 5.2. договору б/н від 07.04.2015 сторони погодили, що у разі неможливості врегулювати спір в позасудовому порядку шляхом переговорів, даний спір буде переданий на розгляд та остаточне вирішення в Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації Ліга Юридичного захисту інтересів споживачів ; пункт 5.2. договору, який містить третейське застереження, є чинний, не визнаний судом недійсним та може бути виконаним, а тому клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду підлягає задоволенню.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ Феон 2020 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт посилався на те, що рішення судом було прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування скарги позивач зазначав, що відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду були підписані неуповноваженою особою відповідача, а тому суд неправомірно врахував їх та задовольнив вказане клопотання; суд не надав належної правової оцінки доводам позивача щодо повноважень представника відповідача, зокрема тому, що такий представник діяв на підставі довіреності, виданої генеральним директором ТОВ ФаЗОР , а останній, в свою чергу, може діяти виключно на підставі рішення дирекції товариства, яке в матеріалах справи відсутнє.

Апелянт наголошував на тому, що питання дійсності рішень Загальних зборів учасників відповідача від 14.08.2018, на яких, за твердженням представника відповідача, уповноважено генерального директора товариства на видачу від імені та в інтересах товариства довіреностей третім особам (представникам) на вчинення відповідних дій від імені та в інтересах відповідача, є предметом розгляду у справі №911/2191/18, а тому існувала об'єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення вказаної пов'язаної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Феон 2020 на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2018 у справі №911/1697/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.12.2018, встановлено ТОВ ФаЗОР строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач вказував на те, що повноваження представника відповідача, яким підписано клопотання про залишення позову без розгляду, підтверджуються довіреністю, виданою генеральним директором товариства, який, у свою чергу, діяв на підставі рішення Загальних зборів учасників товариства від 14.08.2018; відсутність відповідного рішення Дирекції товариства не впливає на наявність повноважень генерального директора на видачу довіреностей відповідно до вказаного рішення Загальних зборів учасників товариства; вищевказана довіреність не скасована у встановленому законом порядку, що виключає підстави стверджувати про відсутність повноважень представника відповідача на вчинення від імені ТОВ ФаЗОР процесуальних дій; посилання апелянта на наявність судової справи про визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників товариства від 14.08.2018 не спростовує факт участі у даній справі уповноваженого представника відповідача з огляду на те, що такі рішення є легітимними до того часу, поки у судовому порядку не буде встановлено інше.

10.12.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2191/18 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ ФаЗОР про визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників товариства від 14.08.2018.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на об'єктивну неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №911/2191/18.

Вважаючи дане клопотання безпідставним, представник відповідача проти його задоволення заперечив.

Обговоривши клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів, порадившись, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

На переконання колегії суддів, розгляд справи №911/2191/18 не може бути перешкодою для встановлення усіх істотних обставин у даній господарській справі та не перешкоджає її розгляду, оскільки зібрані докази дозволяють суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом розгляду справи, що переглядається.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними та необґрунтованими, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а ухвалу суду залишити без змін.

10.12.2018 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення на користь позивача попередньої оплати у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки б/н від 07.04.2015.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до пункту 5.2 вказаного договору сторони дійшли згоди, що у разі неможливості врегулювати спір в позасудовому порядку шляхом переговорів, даний спір буде переданий на розгляд та остаточне вирішення в Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації Ліга Юридичного захисту інтересів споживачів відповідно до Регламенту даного суду, з яким сторони можуть ознайомитись на офіційному сайті Третейського суду: http://treteyskiy-sud.com.ua. При цьому матеріальним правом для вирішення спорів за цим договором є матеріальне право України. Розгляд спору Третейський суд здійснює у складі одного судді. Мова судочинства - українська. Сторони домовились, що розгляд спору у Третейському суді буде проходити тільки на підставі представлених сторонами Третейському суду письмових матеріалів, без проведення усного слухання та виклику представників сторін. Адреса Третейського суду: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, оф. 69.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини п'ятої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За приписами ч. 1 ст. 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Передача спору до третейського суду не є обмеженням права на судовий захист, а є окремим, альтернативним способом захисту прав і свобод від порушень і протиправних посягань, гарантованим Конституцією.

Частиною п'ятою статті 4 ГПК України встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 27.02.1980 у справі Девір проти Бельгії встановлено, що передача спору на розгляд до третейського суду є правомірною, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору.

Крім того, колегією суддів враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №904/4384/17, відповідно до якої реалізація сторонами права на укладення арбітражної угоди щодо передачі спорів, які виникнуть з укладеного ними правочину чи у зв'язку з ним, на розгляд арбітражу не є відмовою від права на звернення до господарського суду, оскільки являє собою вибір сторонами такого правочину одного із способів реалізації права на звернення за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про третейські суди юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Дослідивши матеріали справи, місцевим господарським судом правильно встановлено, що пункт 5.2. договору, який містить третейське застереження, є чинний, не визнаний судом недійсним та може бути виконаним.

Разом з тим, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до початку розгляду справи по суті виклав свої заперечення проти вирішення спору в господарському суді шляхом подання одночасно з відзивом на позовну заяву клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

При цьому, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції правомірно відхилені доводи позивача про підписання відзиву на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду неуповноваженою особою відповідача, з огляду на наступне.

За твердженням позивача, довіреність, якою ТОВ ФаЗОР уповноважило ОСОБА_5 на представництво ТОВ ФаЗОР в судах та яким були підписані зазначені відзив та клопотання, видана генеральним директором з перевищенням повноважень, оскільки статутом товариства повноваження керівника обмежені і він діє виключно на підставі рішення Дирекції, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 133-139)

Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно з положеннями Статуту ТОВ ФаЗОР (розділ 7) вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства, рішення яких є обов'язковими для виконання всіма учасниками і виконавчим органом, якщо вони не суперечать статуту і діючому законодавству; виконавчим органом товариства є дирекція товариства, яка підзвітна загальним зборам учасників товариства і організовує виконання їх рішень; генеральний директор товариства діє від імені товариства в межах, встановлених чинним законодавством України та цим статутом, забезпечує виконання рішення дирекції та загальних зборів учасників товариства.

Так, рішенням загальних зборів учасників ТОВ ФаЗОР від 14.08.2018 (а.с. 174-175) уповноважено генерального директора товариства на видачу від імені та в інтересах товариства довіреностей третім особам (представникам) на вчинення від імені та в інтересах товариства будь-яких дій та надання їм будь-яких повноважень, необхідних, на думку генерального директора товариства, в тому числі і для захисту прав, інтересів та майна товариства від дій, вимог та претензій будь-яких третіх осіб, представництва інтересів товариства перед будь-якими юридичними та фізичними особами, їх посадовими особами, в тому числі і судів України будь-якої юрисдикції та інстанцій із правами, наданими товариству як юридичній особі відповідно до чинного законодавства України.

Посилання апелянта на наявність судової справи про визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників ТОВ ФаЗОР від 14.08.2018 колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не спростовує факту участі у даній справі уповноваженого представника відповідача з огляду на те, що таке рішення є легітимним до того часу, поки у судовому порядку не буде встановлено інше.

Отже, довіреність від 16.08.2018, якою уповноважено ОСОБА_5, який підписав відзив на позов і клопотання про залишення позову без розгляду, на представництво ТОВ ФаЗОР в судах всіх інстанцій, юрисдикцій та спеціалізацій, в тому числі і господарських судах з правом підписання та подання, зокрема, і усіх без винятку заяв по суті спору, заяв з процесуальних питань, клопотань (а.с. 109-110) видана (підписана) генеральним директором товариства в межах повноважень, наданих йому загальними зборами учасників товариства.

При цьому, доказів того, що вказана довіреність скасована у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, що спростовує твердження апелянта про відсутність повноважень представника відповідача ОСОБА_5 на вчинення від імені ТОВ ФаЗОР процесуальних дій.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з наявністю угоди сторін про передачу спорів за договором на вирішення третейського суду було підписано уповноваженою особою відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та вищевказані приписи законодавства, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача та залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України та у рішенні від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність ухваленого судового рішення у даній справі.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом Київської області від 08.10.2018 у справі №911/1697/18 прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга ТОВ Феон 2020 - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 270-271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Феон 2020 на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2018 у справі №911/1697/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2018 у справі №911/1697/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1697/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.12.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук