Рішення

від 13.12.2018 по справі 904/4870/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4870/18 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І.В.

за участю секретаря судового засідання Пономарьова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ КОМПАНІЇ "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" ДЕРЖАВНЕ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНЕ ОСОБА_1 ПІДПРИЄМСТВО "ПРОМОБОРОНЕКСПОРТ"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТО-ТРЕЙД УКРАЇНА"

про стягнення 456477,89грн. основної заборгованості (договір про надання послуг №РОЕ-30.3-3-Д-14 від 31.01.2014)

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КОМПАНІЇ "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" ДЕРЖАВНЕ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНЕ ОСОБА_1 ПІДПРИЄМСТВО "ПРОМОБОРОНЕКСПОРТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТО-ТРЕЙД УКРАЇНА" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 456477,89грн. основної заборгованості. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

З метою виконання зовнішньоекономічного контракту №РОЕ-30.3-6-К/КЕ-13 від 15.08.2013 на постачання Компанії MBA System s.r.o. (Словацька республіка) двох вертольотів Мі-24Р та навчального стенду-макету Мі-24 (далі - майно), між сторонами 31.01.2014 укладено договір про надання послуг №РОЕ-30.3-3-Д-14 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позивачу послуги з проведення передпродажної підготовки двох вертольотів Мі-24Р та одного навчального стенд-макету типу Мі-24 (далі - послуги), а замовник зобов'язався оплатити вказані послуги.

На виконання умов даного договору, 17.02.2014 та 26.02.2014 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 456477,89грн.

У березні 2014 року через незалежні від сторін обставини, а саме вимоги Служби безпеки України щодо призупинення реалізації двох вертольотів Мі-24Р та навчального стенду-макету Мі-24 Компанії MBA System s.r.o. за зовнішньоекономічним Контрактом №РОЕ-30.3-6-К/КЕ-13 від 15.08.2013, надання послуг призупинено.

У подальшому Державною службою експортного контролю України дію Дозволу на експорт товарів військового призначення (двох вертольотів Мі-24Р та навчального стенду-макету Мі-24) призупинено.

Позивач стверджує, що відповідачем не було розпочато надання послуг із проведення передпродажної підготовки майна.

Згідно листа відповідача за вих.№84 від 20.07.2015, який є невід'ємною частиною договору, у разі відмови позивача від замовлення, відповідач зобов'язується повернути раніше перераховані кошти за винятком фактично понесених витрат.

Позивач стверджує, що відповідач не поніс жодних витрат, які пов'язані з договором.

Вимоги позивача щодо відмови від замовлення та повернення сплачених грошових коштів у розмірі 456477,89грн. залишені без відповіді та задоволення.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2018 справу №904/4870/18 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

Ухвалою від 05.11.2018 позовну заяву залишено без руху.

13.11.2018 недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою від 16.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 13.12.2018.

23.11.2018 від позивача отримано заяву про долучення копій документів до справи (статут, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідка Головного управління статистики про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, наказ про покладення виконання обов'язків директора). Вказані документи залучено до матеріалів справи.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 30.11.2018 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 26.11.2018.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 21.11.2018 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Господарський суд взяв до уваги, що відповідно до статей 2 та 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на відкритий та безоплатний доступ до судових рішень у порядку, який забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.12.2018 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТО-ТРЕЙД УКРАЇНА" (далі - відповідач, виконавець) та ДОЧІРНІМ ПІДПРИЄМСТВОМ ДЕРЖАВНОЇ КОМПАНІЇ "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" ДЕРЖАВНЕ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНЕ ОСОБА_1 ПІДПРИЄМСТВО "ПРОМОБОРОНЕКСПОРТ" (далі - позивач, замовник) укладено договір №РОЕ-30.3-3-Д-14 від 31.01.2014 про надання послуг (далі - договір).

Предметом договору визначено, що виконавець зобов'язується виконати роботи (далі - послуги) по передпродажній підготовці майна зазначеного у Додатку №1 до даного договору, а замовник зобов'язується оплатити вказані послуги згідно розділу 3 даного договору (пункт 1.1 договору).

Ціну договору визначено у пункті 3.3, а саме загальна вартість договору складає 456477,89грн., у тому числі ПДВ 76079,64грн.

Строк. Цей договір набирає чинності від дати її підписання і діє до 31.12.2015 (пункт 8.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 26.12.2014).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору про надання послуг, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.4 договору визначено, що оплата послуг здійснюється у формі перерахування 100% авансового платежу на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 днів з дати виставлення рахунку.

Позивач здійснив оплату послуг за договором у загальному розмірі 456477,89грн., що підтверджується платіжним дорученням №312 від 17.02.2014 на суму 228238,95грн. та платіжним дорученням №332 від 26.02.2014 на суму 228238,94грн.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору визначено, що виконавець зобов'язаний виконати роботи в строк, що складає 10 (десять) робочих днів з моменту отримання 100% авансового платежу.

Отже, в повному обсязі авансовий платіж позивач перерахував 26.02.2014. Відтак, відповідач зобов'язаний був виконати роботи в строк по 13.03.2014. Станом на 13.12.2018 докази виконання обумовлених договором робіт відсутні.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Таким чином, предметом позову є повернення 456477,89грн.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Фактичні підстави позову позивач обґрунтовує на підставі переписки, а саме:

Листом від 07.03.2014 за вих.№РОЕ-30.11/806 позивач просив відповідача забезпечити транспортування майна відповідними спеціально обладнаними транспортними засобами в найкоротший строк або повернути перерахований 100% аванс.

Листом від 18.03.2014 за вих.№РОЕ-30.4/890 позивач звернувся до відповідача з проханням забезпечити транспортування і охорону вертольотів Мі-24Р згідно чинного законодавства.

Листом від 21.03.2014 за вих.№888/20-14 щодо термінового призупинення дії дозволів Держекспортконтролю України Державна служба експортного контролю України проінформувала зокрема позивача про термінове призупинення дії разових дозволів №281363 04 та №281363 05 на експорт товарів військового призначення.

Листом від 26.03.2014 за вих.№2/3/2-17171 щодо призупинення реалізації зовнішньоекономічного контракту Служба безпеки України проінформувала позивача про призупинення реалізації зовнішньоекономічного контракту №РОЕ-30.3-6-К/КЕ-13 від 15.08.2013 (дозволи ДСЕК України №281363 04 та №281363 05) із компанією MBA System s.r.o. (Словацька республіка) щодо постачання двох вертольотів Мі-24Р та навчального стенду-макету Мі-24 до прийняття рішення уповноваженими органами державної влади із вказаного питання. Крім цього, Служба безпеки України вважає за доцільне залишити вказані вироби на зберіганні у військовій частині 2269-К (Вінницька область, місто Калинівка) та ДП Конотопський авіаремонтний завод Авіакон (Сумська область, місто Конотоп).

Листом від 26.03.2014 за вих.№РОЕ-30.3/965 позивач проінформував відповідача, що Державна служба експортного контролю України тимчасово призупинила дію дозволів на експорт двох вертольотів Мі-24Р та одного навчального стенд-макету типу Мі-24. Крім того, позивач просив відповідача призупинити відвантаження майна до моменту відновлення дії відповідних дозволів Державною службою експортного контролю України.

Листом від 12.12.2014 за вих.№3737/24-14 щодо поновлення дії дозволів Держекспортконтролю України Державна служба експортного контролю України проінформувала позивача, що не вбачає підстав для відновлення дії разових дозволів №281363 04 та №281363 05.

Листом від 24.06.2015 за вих.№РОЕ-30.2/1132 позивач просив відповідача гарантувати виконання зазначеного договору в повному обсязі або повернути перераховані грошові кошти за першою вимогою підприємства позивача.

Листом від 20.07.2015 за вих.№84 відповідач проінформував позивача у разі відмови позивача від замовлення підприємство відповідача поверне раніше перераховані кошти за винятком фактично понесених витрат.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи листи господарський суд дійшов наступних висновків:

- дія разових дозволів №281363 04 та №281363 05 на експорт товарів військового призначення тимчасово призупинена . Відтак , потреба по передпродажній підготовці майна, а саме двох вертольотів Мі-24Р та одного навчального стенд-макету типу Мі-24 не відпала;

- докази відмови від договору або припинення зобов'язання матеріали справи не містять.

Отже , дія зобовязань за договором від 31.01.2014 №РОЕ-30.3-3-Д-14 про надання послуг зберігається.

Господарський суд вважає за доцільне приділити увагу правовим підставам позовних вимог, якими позивач визначив частину 3 статті 571 Цивільного кодексу України та статтю 1212 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 571 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Отже, стаття 571 Цивільного кодексу України стосується такого виду забезпечення основного зобов'язання, як завдатку.

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

В даному випадку позивач просить суд стягнути з відповідача не суму завдатку, а суму авансового платежу, що прямо витікає з пункту 3.4 договору.

Таким чином, використовувати статті, які стосуються забезпечення основного зобов'язання є недоцільним.

Крім того, позивачем не доведене безпідставне збагачення відповідача та наявність правових підстав для повернення відповідачем позивачу суми авансового платежу.

Так, загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частин 1 та 2 статті 205, частини 1 статті 207, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір №РОЕ-30.3-3-Д-14 від 31.01.2014 про надання послуг є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання , таке виконання має правові підстави ( підстави, за яких виникло це зобов'язання ).

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та недоведеними і в їх задоволенні слід відмовити.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 265-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ КОМПАНІЇ "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" ДЕРЖАВНЕ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНЕ ОСОБА_1 ПІДПРИЄМСТВО "ПРОМОБОРОНЕКСПОРТ" (04119, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 36; ідентифікаційний код 25662328) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТО-ТРЕЙД УКРАЇНА" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ БЕРЕЗИНСЬКА, будинок 80, офіс 217; ідентифікаційний код 36727056) про стягнення 456477,89грн. основної заборгованості (договір про надання послуг №РОЕ-30.3-3-Д-14 від 31.01.2014) відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КОМПАНІЇ "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" ДЕРЖАВНЕ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНЕ ОСОБА_1 ПІДПРИЄМСТВО "ПРОМОБОРОНЕКСПОРТ" (04119, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 36; ідентифікаційний код 25662328).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 14.12.2018.

Суддя ОСОБА_2