Рішення

від 30.11.2018 по справі 910/12896/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 30.11.2018Справа №  910/12896/18    Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 910/12896/18 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “С.К.С.”; ДоТовариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма Чабер”; Простягнення 3    697,99 грн. без повідомлення учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “С.К.С.” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма Чабер” 3    107,40 грн. заборгованості з оплати вартості товару, поставленого за договором від 10.02.2018 № 000002141, 2,93 грн. інфляційних нарахувань та 527,66 грн. пені за час прострочення розрахунку.   Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань, зокрема обов'язку з своєчасної та повної оплатити поставлених та переданих йому у власність алкогольними напоями згідно з видатковою накладною, приєднаною до позовної заяви. На підтвердження заявленого позову суду було подано договір поставки, товарно-транспортну накладну, довіреність на отримання цінностей.    Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/12896/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу – строк для подання відповіді на відзив. В установлений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги визнаються частково у сумі 3    107,40 грн. основного боргу згідно з товарно-транспортною накладною від 28.02.2018 № KS000057881, отриманий за якою товар не було оплачено зважаючи на скритний фінансовий стан підприємства. Щодо решти позовних вимог – відповідач заперечує, оскільки не знає їх правову природу, адже не отримував від позивача копії позовної заяви, а про відкриття провадження у справі дізнався з ухвали суду. У поданому відзиві відповідач просить позов задовольнити частково та “надати розстрочку га виконання рішення частинами”.            Позивач у встановлений строк відповідь на відзив не подав, оскільки відповідач не направив відзив позивачеві, тобто не дотримався вимог щодо оформлення відзиві, прямо передбачених у ст. 165 і безпосередньо у ч. 6 цієї статті. Факт недотримання відповідачем вимог процесуального законодавства в частині виконання обов'язку надіслання відзиву позивачу позбавляє позивача права на подання відповіді на відзив, викладення своєї правової позиції, яка б могла у нього сформуватися після ознайомлення з відзивом, а також права подати додаткові докази, клопотати про захист права незважаючи на пропуск строку позовної давності тощо. Також суд зауважує, що бездіяльність відповідача ставить позивача у нерівне та дискримінаційне становище, порівняно з відповідачем, що суперечить принципам здійснення судочинства – рівноправності та змагальності.         Крім того, ненаправлення відзиву позивачеві не відповідає п. 3 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі від 02.10.2018, де було передбачено необхідність подати суду докази надіслання (надання) позивачу відзиву з приєднаними до нього документами у випадку подання відзиву в установлені судом строки.      Зважаючи на викладене, суд оцінює таку бездіяльність відповідача як зловживання, а тому залишає поданий ним відзив без розгляду в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.    Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило. Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд ВСТАНОВИВ: 10.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю “С.К.С.” в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма Чабер” в якості покупця уклали договір поставки № 000002141, за яким позивач зобов'язався передавати у встановлений строк алкогольні та безалкогольні напої у власність відповідача, а останній зобов'язався приймати та оплачувати товари в об'ємах і по ціні згідно з видатковими накладними та у строк, визначений договором. Строк дії договору було погоджено у п. 8.1, де вказується, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та є безстроковим. Відповідно до п. 1.3 договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається у видаткових та/або товарно-транспортних накладних, які оформлюються постачальником згідно з отриманим від покупця замовленням. У розділі 2 договору сторони визначили наступні умови поставки товарів: - відпуск товару здійснюється на підставі видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, в якій зазначається назва, асортимент, кількість та ціна товару (п. 2.2); - моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна (п. 2.3); - право власності на товар, а також ризики випадкової загибелі товару переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної (п. 2.4). Згідно з п. 3.1, п. 3.2 договору загальна ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних до договору, оформлених належним чином протягом дії договору. Поставка товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. При відстрочці платежу товар повинен бути оплачений  не пізніше  21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту передачі партії товару покупцю, що підтверджується підписанням відповідної накладної.                 Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. З аналізу укладеного сторонами договору слідує, що між ними виникли правовідносини з договору поставки, що підпадають під регулювання як загальних положень законодавства про зобов'язання, так і спеціальних норм  про договір купівлі-продажу.                Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, а саме: через несвоєчасну  оплату товару, переданого йому за укладеним договором.    Так, позивач зазначає, що поставив відповідачеві товар на загальну суму 3    107,40 грн., за який відповідач не розрахувався. Судом встановлено, що поставка товару (алкогольних напоїв) в асортименті на загальну суму 3    107,40 грн. відбулася у лютому 2018 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 28.02.2018 № KS000057881, оформленою як позивачем, так і відповідачем, які містять підписи уповноважених осіб та відтиски печатки/штампу, а також довіреністю на отримання цінностей. Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи погоджені договором умови оплати та доведені належними і допустимими засобами доказування обставини поставки позивачем і прийняття відповідачем товару, його оплата повинна була відбутися не пізніше 21.03.2018. У приєднаному до матеріалів справи відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що не оплатив товар, отриманий від позивача за товарно-транспортною накладною від 28.02.2018 у сумі 3    107,40 грн.    Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін,  а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.   Відповідач заявлені вимоги в частині основного боргу фактично визнав. Враховуючи викладене та приймаючи до уваги подані докази, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими, доведеним  та такими, що підлягають повному задоволенню. Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 527,66 грн. пені за період з 22.03.2018 по 17.09.2018 та 2,93 грн. інфляційних втрат за квітень – серпень 2018 року. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.        Відповідальність у вигляді договірної неустойки була передбачена сторонами у 5.1 договору, де вказується, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожну добу затримки. Зважаючи на викладені норми законодавства та договору, враховуючи факт прострочення відповідача, вимоги про стягнення договірної неустойки та інфляційних нарахувань є правомірними та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний та арифметично вірний.   Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються повністю. Щодо залишеного судом без розгляду відзиву відповідача, суд зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма Чабер” не позбавлене права на звернення до суду або до позивача для вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення.      У зв'язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 166, 178, 73-80, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В: 1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “С.К.С.” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма Чабер” про стягнення заборгованості задовольнити повністю.    2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма Чабер” (02147, м. Київ, вул. Ентузіастів, 37, ідентифікаційний код 22943914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “С.К.С.” (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35, ідентифікаційний код 38591109) 3 107 (три тисячі сто сім) грн. 40 коп. заборгованості, 2 (дві) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 527 (п'ятсот двадцять сім) грн. 99 коп. пені та 1    762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                              О.В. Мандриченко