Ухвала

від 06.12.2018 по справі 910/21139/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

про зміну способу та порядку виконання судового рішення

м. Київ

06.12.2018Справа № 910/21139/13

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

заяву про встановлення додаткового способу та порядку виконання рішення суду

зі справи № 910/21139/13

за позовом приватної компанії з обмеженою відповідальністю Верхувен Холдінг Уден Б.В. , м. Уден (Нідерланди),

до ОСОБА_2, м. Київ, та ОСОБА_3, м. Київ,

про стягнення 12 192 284 грн.,

за участю представників:

стягувача - ОСОБА_4 (довіреність від 21.01.2016 № 9);

боржників - не з'явилися;

державного виконавця - Шатохіна О.П. (посвідчення від 09.09.2016 №КВ№0079; довіреність від 15.01.2018),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 зі справи № 910/21139/13 позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Приватної компанії з обмеженою відповідальністю Верхувен Холдінг Уден Б.В. (далі - Компанія) 12 150 884 грн. незадоволених вимог кредитора; стягнуто з ОСОБА_2 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, до державного бюджету України 34 410 грн. судового збору; стягнуто з ОСОБА_3 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, до державного бюджету України 34 410 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано накази 26.04.2016.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 зі справи № 910/21139/16 було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та постановою Верховного Суду від 07.03.2018.

22.11.2018 Компанія подала суду заяву про встановлення додаткового способу та порядку виконання рішення суду зі справи № 910/21139/13.

Мотивуючи заяву стягувач зазначив, що згідно із роз'ясненнями державного виконавця, вжиття заходів щодо виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на готівкові грошові кошти чи майно/майнові права боржників є неможливим через встановлення судом способу виконання рішення суду шляхом стягнення з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем.

Також стягувач вказав, що його звернення про застосування повноважень державним виконавцем встановлених пунктом 19 статті 18 Закону України Про виконавче провадження для реалізації заходів визначених статтею 337 Господарського процесуального кодексу України залишено без задоволення у зв'язку із відсутністю ознак ухилення боржниками від виконання зобов'язань, покладених на них рішенням.

Заявник повідомив, що наказ від 26.04.2016 № 910/21139/13 перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (ВП № 51271415; старший державний виконавець Коломойцев Костянтин Володимирович; далі - Відділ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 розгляд заяви було призначено на 29.11.2018; копію даної ухвали надіслано старшому державному виконавцю Коломойцеву Костянтину Володимировичу Відділу; визнано обов'язковою явку старшого державного виконавця Коломойцева К.В.; зобов'язано старшого державного виконавця Коломойцева К.В. надати матеріали виконавчого провадження ВП № 51271415 для огляду в судовому засіданні та належно засвідчені копії для долучення до матеріалів справи; підготувати пояснення щодо належності і своєчасності повідомлення боржників про початок примусового виконання рішень та хід виконавчого провадження з урахуванням приписів статті 28 Закону України Про виконавче провадження ; попереджено про відповідальність за невиконання судового рішення передбачену статтями 131, 132 Господарського процесуального кодексу України, статтею 382 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 відкладено засідання на 06.12.2018 у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідачів та державного виконавця, та невиконання державним виконавцем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 23.11.2018.

У судове засіданні 06.12.2018 з'явилися представник стягувача та державний виконав ОСОБА_5, у провадженні якого наразі перебуває виконавче провадження № 51271415.

Представники боржників у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, судові повідомлення надіслані поштовим зв'язком не отримують своєчасно, про причини неявки суду не повідомили.

У судовому засіданні 06.12.2018 представник стягувача та державний виконавець надали пояснення по суті заяви та підтримали її повністю.

Оцінивши усі обставини справи в їх сукупності, розглянувши доводи заяви, заслухавши пояснення представника стягувача та державного виконавця, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про задоволення заяви з огляду на таке.

Статтею 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Приписами частин 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Слід зазначити, що наведені приписи були розглянуті Конституційним Судом України у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012, в якому вказано, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування нашою державою права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

Законом України N 475/97 від 17.07.97 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясіун'єне проти Литви", "Руйану проти Румунії", "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Шмалько проти України").

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон)копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до положень частин першої, четвертої статті 19 Закону сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно з приписами частини п'ятої статті 19 Закону, боржник зобов'язаний 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до частин першої та третьої статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

Частинами першою та другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частинами першою - третьою, сьомою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Про зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Матеріалами справи підтверджується, що боржники обізнані про набрання судовими рішеннями законної сили та повідомлені про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення.

У судовому засіданні 06.12.2018 представник стягувача та державний виконавець зазначили про те, що у відповідачів відсутні грошові кошти на рахунках у зв'язку з чим виникла потреба у зміні способу та порядку виконання рішення суду.

Суду було надано для огляду матеріали виконавчого провадження № 51271415, з якого вбачається, що для подальшого виконання судового рішення є необхідним зміна способу та порядку виконання вказаного рішення суду, що повинно виконуватися, у тому числі, з урахуванням приписів статті 52 Закону.

Так, відповідно до статті 52 Закону виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

У разі якщо на зазначене у частині п'ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер'єру офісів, готова продукція та товари тощо); об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними цією статтею.

З матеріалів виконавчого провадження ВП 51271415 вбачається, що заява стягувача перебуває на виконанні з червня 2016 року.

У зв'язку з незаконною відмовою відкрити провадження, постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 15.09.2016 року.

Постанову про стягнення виконавчого збору винесено 06.10.2016.

Арешт майна та звернення стягнення на кошти на банківських рахунках вчинено 10.05.2018 року.

Передача виконавчого провадження відбулась тричі.

З листування відділу ДВС 062/14-13203И-2018 від 26.10.18 та №51271415/10 від 26.10.18 та №51271415/12-10 від 21.11.18 із стягувачем вбачається, що відділ вважає неналежно повідомленими боржників про примусове виконання судового рішення, покладає розшук майна на стяґувача та зазначає, про здійснення заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом.

Суд дійшов висновку, що наведене спростовано матеріалами виконавчого провадження.

При цьому зазначає, що реального виконання судового рішення ні на користь стягувача, ні на користь держави не відбулось.

Враховуючи викладене, є підстави для задоволення заяви Компанії про зміну способу та порядку виконання рішення суду зі справи № 910/21139/13.

Разом з тим, з формальних міркувань суд зауважує, що державний виконавець наділений правом звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

З наведеного випливає висновок про неналежне виконання рішення судового рішення протягом тривалого часу, яке набрало законної сили.

Крім того, в результаті дослідження матеріалів виконавчого провадження № 51271415 судом було встановлено те, що державний виконавець безпідставно відмовив стягувачу в поданні до господарського суду клопотання про вжиття заходів примусу, оскільки з урахуванням статті 28 Закону, боржники належним чином повідомлені про примусове виконання судового рішення у даній справі.

Відповідно до приписів статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Водночас, слід зазначити, що боржники як учасники судового процесу зобов'язанні керуватися таким завданням господарського судочинства як обов'язковість судового рішення.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи обізнаними про набрання рішенням законної сили, повинні бути добросовісні у його виконанні.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 235, 240 та 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Верхувен Холдінг Уден Б.В." про встановлення додаткового способу та порядку виконання рішення суду зі справи № 910/21139/13 за позовом приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Верхувен Холдінг Уден Б.В." до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 12 192 284 грн.

2. Встановити спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 зі справи № 910/21139/13:

"2. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (04215, м. Київ, пров. Межовий, 24; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1; паспорт серії СО № 754943, виданий Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві 13.11.2001) та ОСОБА_3 (04215, м. Київ, пров. Межовий, 24; 04114, АДРЕСА_1; НОМЕР_2 06 811502, виданий відділенням УФМС Росії по Воронізькій області 03.05.2007; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3; посвідка на постійне проживання серії КИ № 001745/05-1350, видана ВГІРФО Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві 26.04.2012), на користь приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Верхувен Холдінг Уден Б.В." (5405BW, Нідерланди, м. Уден, вул. Ягерсвельд, 4; банківський рахунок IBAN: NL59RABO0134332547; банк: "Rabobank Land van Cuijk en Maasduinen", SWIFT/BIC: RABONL2U місто: Cuijk Netherlands): 12 150 884 (дванадцять мільйонів сто п'ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. незадоволених вимог кредитора.

3. Стягнути з ОСОБА_2 (04215, м. Київ, пров. Межовий, 24; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1; паспорт серії СО № 754943, виданий Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві 13.11.2001), до державного бюджету України 34 410 (тридцять чотири тисячі чотириста десять) грн. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_3 (04215, м. Київ, пров. Межовий, 24; 04114, АДРЕСА_1; НОМЕР_2 06 811502, виданий відділенням УФМС Росії по Воронізькій області 03.05.2007; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3; посвідка на постійне проживання серії КИ № 001745/05-1350, видана ВГІРФО Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві 26.04.2012), до державного бюджету України 34 410 (тридцять чотири тисячі чотириста десять) грн. судового збору.".

Ухвала набрала законної сили 06.12.2018 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва.

Повне судове рішення складено 14.12.2018.

Суддя І.Д. Курдельчук