Рішення

від 14.12.2018 по справі 910/13629/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2018Справа № 910/13629/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904" (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 72)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиційна група "Компас" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 23, кв.11)

про стягнення 7 128,34 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиційна група "Компас" про стягнення 7 128,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору про надання оренди нежитлового приміщення №587 від 09.11.2017 відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати орендних платежів за січень-квітень 2018 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 7 128,34 грн., з яких: 6000,00 грн. - основний борг, 981,26 грн. - пеня, 50, 92 грн. - інфляційні втрати та 96,16 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/13629/18 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу листування, яка була вказана позивачем у позовній заяві, направлялась ухвала Господарського суду м. Києва від 16.10.2018.

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами про відкриття провадження у справі були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

09 листопада 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904" (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експедиційна група "Компас" (надалі - відповідач, орендар) був укладений договір №587 про надання послуг оренди нежитлового приміщення (надалі - договір), за умовами якого орендодавець зобов'язується надати послуги оренди нежитлового приміщення загальною площею 12,00 кв.м, яке розташоване за адресою: 03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд.72, а орендар прийняти в тимчасове користування нежитлове приміщення.

Вищевказане приміщення орендодавець передає орендарю для використання під офіс. Використання орендованого приміщення орендарем по іншому, ніж передбачено в договорі призначенню, без письмової згоди орендодавця, забороняється (п. 2 договору).

Відповідно до п. 3 договору орендна плата за орендоване нежитлове приміщення встановлюється в розмірі 1250,00 грн. в місяць, крім того ПДВ 250,00 грн., всього до сплати 1500,00 грн. за 12,00 кв. м площі в місяць. Всі платежі по даному договору здійснюються в українських гривнях.

Згідно умов п. 6 договору орендна плата щомісяця, незалежно від результатів господарської діяльності, вноситься орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця. Оплату комунальних платежів (електроенергію, тепло, телефон...) орендар здійснює протягом 5-ти днів з моменту одержання рахунку орендодавця. В разі не внесення орендної плати і інших платежів (комунальні платежі, телефон, та інше) у встановлений строк орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.

У разі не внесення орендної плати протягом 2-х місяців підряд орендодавець має право достроково в односторонньому порядку припинити дію договору оренди з відшкодуванням йому збитків (п. 9 договору).

Відповідно до п. 20 договору строк дії даного договору сторонами встановлюється з 09 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року.

В разі закінчення строку дії даного договору, і в разі його дострокового розірвання орендна плата стягується з орендаря по день фактичної здачі орендованого приміщення орендодавцю по акту приймання-передачі (п. 23 договору).

На виконання умов договору сторонами було підписано Акт прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення від 09.11.2017, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення площею 12,00 кв.м., яке розташоване за адресою: 03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд.72.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еспедиційна група "Компас" зверталось до позивача з заявою про розірвання договору оренди з 01.05.2018. У даній заяві відповідач також повідомив, що остаточний розрахунок за договором у розмірі 6000,00 грн. буде здійснено з 01.08.2018.

Гарантування оплати за договором відповідач також підтвердив гарантійним листом вих. №3 від 09.02.2018.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 45 від 21.05.2018, у якій просив погасити існуючу заборгованість по орендній платі у розмірі 6 000,00 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором №587 від 09.11.2017 року. Оскільки дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього 6000,00 грн. - основного боргу, 981,26 грн. - пені, 50,92 грн. - інфляційних втрат та 96,16 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалось вище, у пунктах 2.4., 2.5. договорів сторони передбачили, що місячні платежі орендар здійснює не пізніше 10 числа поточного місяця. Крім платежів по оренді орендар повинен протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунків компенсувати орендодавцю відшкодування плати за користування земельною ділянкою (земельний податок), витрати на послуги зв'язку, комунальні послуги (електроенергія, водопостачання, опалення, каналізація і т.д.) та експлуатаційні витрати, що містять у собі видатки по загальній охороні, прибиранню місць загального користування, вивіз твердих побутових відходів і інші необхідні експлуатаційні витрати, в т.ч. передбачені даним договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що в період з січня по квітень 2018 року позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури на оплату орендних платежів, а саме:

- рахунок-фактура №СФ-0000228 від 02.01.2018 на суму 1500,00 грн.;

- рахунок-фактура №СФ-0000447 від 01.02.2018 на суму 1500,00 грн.;

- рахунок-фактура №СФ-0000766 від 01.03.2018 на суму 1500,00 грн.;

- рахунок-фактура №СФ-0001093 від 01.04.2018 на суму 1500,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, орендна плата вноситься щомісяця на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності.

Отже, з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України та умов договору, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати орендних платежів станом на момент розгляду спору настав.

Пунктом 16 договору передбачено, що орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, комунальні та інші платежі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що сума основної заборгованості за договором №587 від 09.11.2017 належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не заперечується, про що свідчить заява останнього, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 981,26 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6 договору передбачено, що у разі не внесення орендної плати і інших платежів (комунальні платежі, телефон, та інше) у встановлений строк орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що останній здійснений позивачем у відповідності до умов п. 6 договору та з урахуванням ч. 6 статті 232 ГК України, а відтак, є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 50,92 грн. та 3% річних у розмірі 96,16 грн.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 50,92 грн. та 3% річних у розмірі 96,16 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань за договором, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованість.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиційна група "Компас" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 23, кв. 11; ідентифікаційний код 41547924) на користь Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904" (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 72; ідентифікаційний код 00435560) суму основного боргу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.; пеню у розмірі 981 (дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 26 коп.; інфляційні втрати у розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 92 коп.; 3 % річних у розмірі 96 (дев'яносто шість) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.12.2018

Суддя Пукшин Л.Г.