Рішення

від 04.12.2018 по справі 911/1573/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2018 р.

м. Київ

Справа № 911/1573/18

Суддя Черногуз А.Ф., при секретарі Бразі Л.К., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 23243188)

до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№95)" (07542, Київська обл., м. Березань, вул. Поштова, код ЄДРПОУ 08680193)

про стягнення 873314,63 грн боргу, 85307,54 грн пені, 308798,32 грн втрат від інфляції, 75205,59 грн 3% річних,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (дов. №160 від 12.06.2018);

відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 12.07.2018 Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" до Державного підприємства "Підприємство Державної Кримінально-Виконавчої служби України (№95)" про стягнення 873314,63 грн боргу, 85307,54 грн пені, 308798,32 грн втрат від інфляції, 75205,59 грн 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2018 вказану позовну заяву залишено без руху.

13.08.2018 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем, на виконання ухвали господарського суду Київської області від 23.07.2018, було подано заяву б/н від 13.08.2018 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 20.08.2018 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 03.09.2018, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

31.08.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 03.09.2018 з'явився представник позивача ОСОБА_1, яка не надала суду оригіналу довіреності або належним чином засвідченої її копії, в зв'язку з чим, суд не мав можливості встановити повноваження представника позивача, та, виходячи з цього, в порядку п. 1 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України відклав проведення підготовчого засідання на 25.09.2018.

21.09.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано відзив на позовну заяву.

25.09.2018 в судовому засіданні суд заслухав пояснення представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву в судовому засіданні до 16.10.2018.

16.10.2018 в судовому засіданні суд заслухав пояснення представників сторін, які повідомили суд про те, що між ними ведуться перемовини щодо укладення мирової угоди, судом оголошено перерву до 29.10.2018.

29.10.2018 в судовому засіданні суд заслухав пояснення представників сторін, оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.11.2018.

19.11.2018 в судовому засіданні суд заслухав пояснення позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, суд оголосив перерву в судовому засіданні на 04.12.2018.

03.12.2018 позивачем через канцелярію Господарського суду Київської області подано клопотання про приєднання додаткових документів.

В судовому засіданні 04.12.2018 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з'явився.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2017 між Приватним акціонерним товариством "Київобленерго" та Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№95)" укладено договір про постачання електричної енергії № 0009. Крім того, 07.07.2017 та 14.12.2017 сторонами укладались договори про розстрочку виконання зобов'язань. Внаслідок невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 678315,51 грн за активну електроенергію та 194999,12 грн за перетікання реактивної електричної енергії, а також нарахованих пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Відповідач у своєму відзиві зазначав, що ним частково погашено заборгованість, а відтак сума боргу є меншою ніж заявлено позивачем у позовній заяві. Також, ним було додано копії платіжних доручень, що підтверджують факт часткових оплат.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Вказаний факт підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вх. № 38775/18 від 04.12.2018, що міститься в матеріалах справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2017 між Приватним акціонерним товариством "Київобленерго" (постачальник) та Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№95)" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 0009, відповідно до п. 1.1 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 536 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору. Приєднана потужність у точці підключення становить 1260 кВА.

Відповідно до п. 2.3.3. договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії".

Згідно з п. 2.3.4 договору споживач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами додатку № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Пунктом 5.1 договору передбачено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з пунктом 5.2 цього договору обсягів. Договірні величини споживання електричної енергії та потужності визначаються сторонами у додатку № 2 "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та Субспоживачу", що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (включаючи обсяги споживання субспоживачів) за формою додатку № 2 "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та Субспоживачу".

Згідно з п. 7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п. 1.1. додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" розрахунковий період встановлено споживачу з 31 числа попереднього місяця до 31 числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття розрахунковий період та календарний місяць вважаються прирівняними. Якщо дата закінчення розрахункового періоду припадає на 30 або 31 число, у місяцях, які мають меншу кількість днів, вона переноситься на останній день місяця.

За змістом п. 2.1. додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" остаточний розрахунок (виходячи з обсягів фактично спожитої електроенергії) здійснюється протягом 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

Згідно з п. 2.3. додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" заборгованість споживача перед постачальником на момент укладання даного договору становить 1796977,53 грн, в тому числі: за спожиту активну електричну енергію - 926933,20 грн; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії - 11741,22 грн; за перетоки реактивної електричної енергії - 188122,94 грн; інфляційні нарахування - 268141,55 грн; пеня за прострочення платежів - 335796,68 грн; 3% річних - 66268,94 грн.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором про постачання електричної енергії, а, відтак, відносини, що з нього виникають, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, зконодавством про ринок електричної енергії.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Крім того, 07.07.2017 між Приватним акціонерним товариством "Київобленерго" (кредитор) та Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№95)" (боржник) укладено договір № НОМЕР_1 про розстрочку виконання зобов'язань, відповідно до п. 1.1. якого боржник зобов'язується та гарантує повне погашення заборгованості, що утворилась за договором від 27.06.2017 № 0009, укладеним між сторонами, станом на 07.07.2017 в розмірі 990639,94 грн.

Додатком № 1 до вказаного договору сторони погодили графік погашення заборгованості за активну електроенергію, відповідно до якого кінцевій термін погашення заборгованості встановлено до 25.12.2017.

Водночас, 14.12.2017 між Приватним акціонерним товариством "Київобленерго" (кредитор) та Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№95)" (боржник) укладено договір № НОМЕР_2 про розстрочку виконання зобов'язань, відповідно до п. 1.1. якого боржник зобов'язується та гарантує повне погашення заборгованості, що утворилась за договором від 27.06.2017 № 0009, укладеним між сторонами, станом на 14.12.2017 в розмірі 194999,12 грн.

Додатком № 1 до вказаного договору сторони погодили графік погашення заборгованості за активну електроенергію, відповідно до якого кінцевій термін погашення заборгованості встановлено до 24.12.2018.

Отже, з наведено вбачається, що відповідач тривалий час неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати вартості активної електроенергії та інших платежів за договором, внаслідок чого сторонами двічі укладались договори про розстрочку виконання зобов'язань.

Водночас, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов вищезазначених договорів та не погашення заборгованості у строки, встановлені графіками погашення заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 678315,51 грн боргу за активну електроенергію та 194999,12 грн боргу за перетікання реактивної електричної енергії.

Відповідач у своєму відзиві зазначав, що ним частково погашено заборгованість, а відтак сума боргу є меншою ніж заявлено позивачем у позовній заяві. Також, ним було додано копії платіжних доручень, що підтверджують факт часткових оплат.

Представником позивача в судовому засіданні також було підтверджено факт здійснення відповідачем часткових оплат.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, з підписаного сторонами акту звіряння розрахунків від 30.11.2018 (міститься в матеріалах справи) вбачається, що залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 642913,38 грн боргу за активну електроенергію, 194999,12 грн боргу за перетікання реактивної електричної енергії.

Оскільки факт існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 642913,38 грн боргу за активну електроенергію, 194999,12 грн боргу за перетікання реактивної електричної енергії підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, підтверджено сторонами в акті звіряння розрахунків від 30.11.2018, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості частково, у вищезазначених сумах.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем нараховано 85307,54 грн пені, 308798,32 грн втрат від інфляції, 75205,59 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 Порядок розрахунку за активну електроенергію , споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми. Споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Суми вказаних нарахувань зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, встановив, що останні є арифметично невірними, складеними без врахування часткових оплат відповідача. Водночас, в ході розгляду справи, позивачем було надано уточнені розрахунки, згідно яких розмір нарахувань складає: 26395,95 грн пені, 69217,65 грн 3% річних, 299067,90 грн втрат від інфляції. Слід зазначити, що позовні вимоги позивачем не зменшувались, відтак, останні розглядаються судом у їх первинній редакції.

Перевіривши уточнені розрахунки, суд встановив, що вони є арифметично вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Крім того, з вказаним розрахунком погодився відповідач, про що зазначено в акті звіряння розрахунків від 30.11.2018.

Відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, втрат від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме, 26395,95 грн пені, 69217,65 грн 3% річних, 299067,90 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної Кримінально-Виконавчої служби України (№95)" (07542, Київська обл., м. Березань, вул. Поштова, код ЄДРПОУ 08680193) на користь Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 23243188) 642913,38 грн боргу за активну електроенергію, 194999,12 грн боргу за перетікання реактивної електричної енергії, 26395,95 грн пені, 69217,65 грн 3% річних, 299067,90 грн втрат від інфляції, а також 18488,91 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 14.12.2018.

Суддя А.Ф. Черногуз