Рішення

від 11.12.2018 по справі 918/672/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/672/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобнест"

до відповідача : Козлюка Олександра Миколайовича

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 21 988,34 грн.

Секретар судового засідання: Сідлецька Ю.Р.

Представники:

Від позивача: Слободенюк В.В.

Від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобнест" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Козлюка Олександра Миколайовича про стягнення 21 988,34 грн., з яких: 13 000, 0 грн. основна заборгованість, 6 500,00 грн. штраф, 2 290391 грн. пеня, 197,43 грн. 3відсотки річних, позовні вимоги аргументувавши тим, що відповідачем починаючи з 16.02.2018 року були порушені умови договору оренди нежитлового приміщення № 1117 від 01.09.2017 року в частині оплати орендної плати.

Ухвалою суду від 20 листопада 2018 року відкрито провадження у справі №918/672/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 11 грудня 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача до суду не з'явився, відзиву на позов в порядку та в строки встановлені ухвалою суду не надав.

Про місце дату та час розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було направлено на адресу відповідача, та яке вручено 27 листопада 2018 року.

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, господарським судом встановлено наступне.

01 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобнест" (позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Козлюком Олександром Миколайовичем (відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1117 (надалі - договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах , визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування , а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування приміщення "Будівлі М-1" (надалі іменується "приміщення, що орендуються"), а також землі під ними та прилеглі до них території, включаючи під'їзні шляхи, (надалі іменуються "земельна ділянка не с/г призначення, що орендується") та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату (арк.с. 7-10).

Пунктом 9.2. договору погоджено, що даний договір діє до 31 грудня 2017 року.

Разом з тим, відповідно до пункту 9.3. договору, термін дії даного договору автоматично пролонгується ще на один рік, на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить про намір його розірвати.

Матеріали справи не містять доказів розірвання договору оренди та повернення орендованого майна.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що об'єкт оренди являє собою частину цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Млинівська 18.

Згідно пункту 3.1. договору приміщення, що орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 3 (трьох) днів з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі приміщення.

01 вересня 2017 року орендодавцем та орендарем було складено та підписано акт прийому-передачі до договору оренди нерухомого майна №1117 від 01 вересня 2017 року, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування приміщення, а також землі під ним (арк.с. 11).

Відповідно до пункту 4.1 договору нарахування орендної плати здійснюється щомісячно та оформляється актом здачі-приймання робіт (надання послуг). Датою нарахування доходів є дата підписання акту сторонами.

За умовами пункту 4.2. договору розмір плати за оренду приміщень складає 4 500,00 грн. на місяць. Розмір орендної плати за земельну ділянку не с/г призначення, що орендується, складає 500,00 грн. на місяць.

Згідно пункту 4.3. договору орендна плата в загальній сумі 5 000,00 грн. сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15 числа звітного місяця.

Позивач зазначає, що станом на 01 червня 2018 року заборгованість орендаря перед орендодавцем становить 13 000,00 грн., що зокрема підтверджується карткою рахунку 361 за січень-вересень 2018 року (арк.с. 12-13).

09 липня 2018 року позивачем направлено відповідачу претензію за вих. №13, яка залишена без відповіді та задоволення (арк.с. 14-16).

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобнест" до Козлюка Олександра Миколайовича про стягнення 13 000,00 грн. основного боргу з орендної плати є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем, відтак підлягають задоволенню.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору у визначений строк орендну плату в сумі 13 000,00 грн. не здійснив, а отже за приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно пункту 7.4. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

За умовами пункту 7.5. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф 50% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У ч. 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивач керуючись пунктом 7.4. договору нарахував відповідачу за період з 16 березня 2018 року по 23 жовтня 2018 року 2 290,91 грн. пені.

Наданий позивачем розрахунок суми пені судом перевірено, визнано законним та арифметично правильним, а відтак позовні вимоги про стягнення 2 290,91 грн. пені є такими, що підлягають до задоволення.

Позивач керуючись пунктом 7.5. договору нарахував відповідачу 6 500,00 грн. штрафу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки позивачем заявлявся до стягнення борг за період січень-травень 2018 р., вбачається короткостроковість виникнення боргу. Позивач не надав суду жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості. Разом з тим, з огляду на прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу 2 290, 91 грн. пені. Також нараховано передбачені ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних. Слід зауважити, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим та складає половину основної заборгованості, при цьому судом враховано, що згідно наданої позивачем картки рахунку 361 за січень-вересень 2018 року відповідачем вчинялись дії щодо часткової сплати заборгованості.

Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (штрафу) до 1000,00 грн.

Тому в задоволенні позовних вимог про стягнення 5 500,00 грн. штрафу позивачу слід відмовити.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 197,43 грн. - 3 відсотків річних.

Наданий позивачем розрахунок перевірено, визнано законним та арифметично правильним.

Згідно п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Козлюк Олександр Миколайович 29.05.2018 року припинив підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець (номер запису: 26080060002037372).

Згідно п. 73 рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №338/180/17 від 05.06.2018 р., з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ч. 1 ст. 73 ГПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За умовами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобнест" до Козлюка Олександра Миколайовича про стягнення 13000,00 грн. основного боргу, 2 290,91 грн. пені, 1 000,00 грн. штрафу та 197,43 грн. 3% річних є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення 5 500,00 грн. штрафу - суд відмовляє позивачу у задоволенні позову.

Як роз'яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 1 762 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Козлюка Олександра Миколайовича (33 000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобнест" (33024, Рівненська область, місто Рівне, вул. Млинівська 18, код ЄДРПОУ 33082394) - 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 2 290 (дві тисячі двісті дев'яносто) грн. 91 коп. пені, 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. штрафу, 197 (сто дев'яносто сім) грн. 43 коп. 3 відсотків річних та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 5 500,00 штрафу - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "13" грудня 2018 року.

Суддя Бережнюк В.В.