Рішення

від 04.12.2018 по справі 922/2587/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2587/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний Партизан", с. Великі Хутори до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", м. Харків про стягнення 795963,52 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Червоний Партизан" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (відповідач) згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 795963,52 грн., з яких: 606240,00 грн. - кошти за непоставлений товар; 71536,32 грн. - інфляційні втрати; 18187,20 грн. - 3% річних; 100000,00 грн. - моральна шкода. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 11939,45 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що ним на виконання умов договору поставки № 22/02 від 22.02.2017 було перераховано відповідачу 100% передоплати за товар в сумі 752280,00 грн. згідно рахунку № 65 від 27.07.2017, що підтверджується платіжним дорученням від 28.07.2017 № 555. Проте, відповідачем в порушення умов договору поставки було частково поставлено позивачу товар на суму 146040,00 грн., решта товару за договором на суму 606240,00 грн. відповідачем не була поставлена позивачу. В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 91, 525, 526, 612, 626, 629, 663, 664, 665 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

19 листопада 2018 року судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.11.2018 о 12:55.

У судовому засіданні призначеному на 19.11.2018 о 12:55 судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи по суті на 04.12.2018 о 12:45.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю відповідача.

Також, відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав.

Згідно з ч.9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22 лютого 2017 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Червоний Партизан", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", як постачальником, було укладено договір поставки № 22/02 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Згідно п.2.1. договору сторони домовилися, що постачальник передає покупцю товар у кількості визначеному додатками до даного договору. Загальна кількість товару за даним договором визначається кількістю товару, зазначеного в додатку до даного договору.

У відповідності до п.3.1. договору сторони домовилися, що постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями, за ціною та місцем поставки, зазначеними в додатку до даного договору.

Згідно п.4.1. договору оплата товару здійснюється згідно з додатками до даного договору. Оплата вартості партії товару проводитися покупцем прямим банківським перерахуванням на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку-фактури.

Факт передачі товару покупцю виникає в момент приймання товару, та підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та отриманням довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (п.5.3. договору).

До договору між сторонами були складені додаток № 1 від 22.02.2017 та додаток № 2 від 28.07.2017.

Відповідно до додатку № 2 від 28.07.2017 до договору № 22/02 від 22.02.2017 була визначена специфікація на товар, що поставляється ТОВ "Азотфострейд" на адресу СТОВ "Червоний Партизан". Згідно даної специфікації відповідач повинен був поставити на адресу позивача наступний товар: нітроамофоска 16:16:16 в кількості 50,00 т. на суму 460200,00 грн. (з ПДВ); добриво аміачно-нітратне в кількості 40,00 т на суму 292080,00 грн. (з ПДВ).

Пунктом 1 додатку № 2 від 28.07.2017 до договору поставки № 22/02 від 22.02.2017 було визначено, що загальна вартість товару з ПДВ становить 752280,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 125380,00 грн.

Згідно з п.3 вказаного додатку оплата за товар здійснюється у вигляді передоплати протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання додатку № 2 від 28.07.2017 на підставі виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Строк поставки товару: до 15 серпня 2017 включно, що визначено п.4 додатку № 2 від 28.07.2017 до договору поставки № 22/02 від 22.02.2017.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем за договором був виставлений позивачу для сплати рахунок - фактура № СФ-0000065 від 27.07.2017 на суму 752280,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 125380,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 555 від 28.07.2017 позивачем був оплачений відповідачу вказаний рахунок на суму 752280,00 грн.

Проте, відповідачем в порушення умов договору було поставлено відповідачу товар - аміачну селітру в кількості 20 т на загальну суму 146040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000263 від 13.12.2017 та товарно-транспортною накладною № 949603 від 13.12.2017.

При цьому, суд зазначає, що докази поставки відповідачем позивачу товару на суму 606240,00 грн. згідно додатку № 2 від 28.07.2017 до договору № 22/02 від 22.02.2017 в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача коштів за непоставлений товар у розмірі 606240,00 грн. підлягають задоволенню.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Грошовим є зобов'язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору. Проте, зобов'язання поставити товар не набуває характеру грошового внаслідок його невиконання.

За таких обставин застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17.

Таким чином, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 71536,32 грн. та 3% річних у розмірі 18187,20 грн. не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно позову позивач вказує, що неправомірними діями відповідача, що полягають у невиконанні умов договору поставки від 22.02.2017 № 22/02, позивачу завдано значну моральну шкоду. Вказані дії відповідача порушили нормальну роботу підприємства та здійснення господарської діяльності, фактично унеможливили планування роботи та отримання прибутку від діяльності, принизили ділову репутацію підприємства, порушили ділові зв'язки, змусили підприємство витрачати час на пошук інших постачальників добрив, необхідних у використанні виробничого процесу, внаслідок чого були порушені строки вирощування сільськогосподарської продукції, порушена виробнича діяльність підприємства, затрачено значний час на судові процеси. За таких обставин позивач оцінює завдану відповідачем моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Зокрема, підлягають з'ясуванню такі обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим судом встановлено, що позивач не зазначив та не надав доказів, які саме витрати ним здійснено чи планує він здійснити, та які зусилля докладає для відновлення своєї репутації.

За таких обставин суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. - відсутні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів за непоставлений товар у розмірі 606240,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 9093,60 грн. покладаються на відповідача, а в іншій частині - 2845,85 грн. залишаються за позивачем.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 123, 129, 165, 202, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 35579031) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний Партизан" (63601, Харківська область, Шевченківський район, с. Великі Хутори, вул. 40-річчя Перемоги, 75, ідентифікаційний код 30755313) кошти за непоставлений товар у розмірі 606240,00 грн. та 9093,60 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Червоний Партизан" (63601, Харківська область, Шевченківський район, с. Великі Хутори, вул. 40-річчя Перемоги, 75, ідентифікаційний код 30755313).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 35579031).

Повне рішення складено 14.12.2018 р.

Суддя ОСОБА_2