Постанова

від 05.12.2018 по справі 910/16039/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/16039/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Портман Тим Україна

представник позивача - Токменко В.В.

відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл

представник відповідача 1 - Томчишин А.І.

відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали

представник відповідача 2 - Монастиренко О.Ю.

третя особа -1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл

представник третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Сахошко М.О.

третя особа - 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю НБК - 2015

представник третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Агрикової О.В. - головуючого судді, Чорногуза М.Г., Андрієнка В.В. від 19 липня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі судді Спичака О.М. від 23 лютого 2018 року

Історія справи

1. Суть спору

1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 по справі №903/34/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2016, позов товариства з обмеженою відповідальністю Портман Тим Україна було задоволено повністю, зокрема:

1.1. визнано право власності ТОВ Портман Тим Україна на комплекс обслуговування автотранспорту (площа 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А) та;

1.2. витребувано вказане нерухоме майно з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали на підставі статті 388 Цивільного кодексу.

2. Верховний Суд відзначає, що представник товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали Сахошко М.О. брав участь у судовому засіданні від 20.07.2016 року у Вищому господарському суді під час розгляду справи №903/34/16, про що зазначено безпосередньо в тексті постанови ВГСУ від 20.07.2016 у зазначеній справі.

3. Однак вже 22.07.2016 товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали у якості продавця укладає договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна з товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл , яке в подальшому укладає договір оренди вказаного майна з товариством з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл та договір іпотеки з товариством з обмеженою відповідальністю НБК 2015 .

4. Зазначаючи про те, що майнові права та інтереси власника - тобто ТОВ Портман Тим Україна порушуються вказаними правочинами, останній у серпні 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в даній справі про визнання вказаних правочинів нікчемними та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2016 у справі №910/16039/16 позов задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 залишено без змін.

6. Перша та апеляційна інстанція обґрунтували правову позицію тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", всупереч імперативному припису Конституції України щодо обов'язковості виконання судового рішення та за наявності судового рішення про визнання права власності на майно за позивачем, яке набрало законної сили, відчужив спірне майно, чим порушив гарантоване Конституцією України право власності позивача, що свідчить про нікчемність укладених щодо цього майна правочинів, обрав спосіб захисту прав позивача шляхом визнання недійсними зазначених у позові правочинів та застосував наслідки у вигляді скасування реєстраційних записів про речові права відповідачів на це майно.

7. Крім того, суди зазначили, що саме позивач є власником майна та права позивача систематично порушуються шляхом належного йому на праві власності майна на користь інших осіб, що унеможливлює реалізацію ним свого права на мирне володіння майном, гарантоване в тому числі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, отже, укладений договір купівлі-продажу майна особою, у якої було відсутнє право власності на це майно, та повноваження на розпорядження ним, спрямований на незаконне заволодіння майном позивача, а, відтак, є таким, що порушує публічний порядок; так само спрямовані на заволодіння майном і укладені після договору купівлі-продажу договір оренди та договір іпотеки; місцевий суд вірно обрав спосіб захисту, який є найдієвішим та захистить порушене право позивача.

8. Постановою Вищого господарського суду від 07.11.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 у справі №910/16039/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України, зокрема, зазначив наступне. Вказуючи те, що згадані правочини є нікчемними за ознакою порушення права позивача на мирне володіння майном, суди не обґрунтували, якій з ознак нікчемності правочинів відповідають встановленим судами обставинам справи, враховуючи, зокрема, що спірне майно за змістом судових рішень з володіння позивача не вибувало, не навели, в чому полягає вина кожної зі сторін правочинів, визначених як нікчемні.

10. Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції 06.12.2017 позивачем було подано заяву про зміну предмета позову, яка була прийнята судом 17.01.2018 року. Згідно з цією заявою, суд розглянув позовні вимоги про:

1.1. Визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 22.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали та Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. за реєстровим №909, на підставі якого прийнято рішення №30586015 від 22.07.2016р. про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл права власності на комплекс обслуговування автотранспорту загальною площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А, та застосування до нього наслідків недійсного правочину шляхом скасування реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл права власності на зазначений комплекс;

1.2. Визнання недійсним договору оренди від 22.07.2016, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та Товариством з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І., та зареєстрованого в реєстрі за №918, на підставі якого прийнято рішення №30597985 від 22.07.2016р. про реєстрацію права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами та застосування до нього наслідки недійсного правочину шляхом скасування реєстрації права;

1.3. Визнання недійсним договору іпотеки від 22.07.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та Товариством з обмеженою відповідальністю НБК-2015 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрованого в реєстрі за №910, на підставі якого прийнято рішення №30588072 від 22.07.2016р. про реєстрацію іпотеки та застосування до нього наслідки недійсного правочину шляхом скасування реєстрації іпотеки.

11. Узагальнені аргументи позивача зводились до наступного: (1) станом на момент укладання оспорюваних правочинів власником малого комплексу обслуговування автотранспорту був саме позивач - ТОВ Портман Тим Україна , що підтверджується відповідними судовими рішеннями у справі №903/34/16; (2) отже, відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали - не мало достатніх правових підстав на укладення спірного правочину договору купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл , яке в свою чергу, не набуло прав власника зазначеного майна, що унеможливлює укладення ним договору оренди та іпотеки відповідно.

12. Узагальнені аргументи відповідачів та третьої особи на стороні відповідача зводились до наступного: (1) оспорювані договори купівлі-продажу, оренди та іпотеки не суперечать законодавству України, оскільки були укладені з власником майна, право власності якого було належним чином зареєстроване; (2) судові рішення у справі №903/34/16 не мають преюдиційного значення в даній справі; (3) позивач незаконно набув майно (малий комплекс обслуговування автотранспорту), що підтверджується рішенням Господарського суду Волинської області від 26.08.2014 у справі №903/134/13-г, а тому позивач не є добросовісним набувачем вказаного майна

2. Розгляд спору судом першої інстанції

13. Як було зазначено вище, спір розглядався судами неодноразово. Останнім Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 лютого 2018 року (суддя Спичак О.М.) позов задоволено повністю.

14. Приймаючи вказане рішення, суд виходив з таких основних аргументів.

15. Системний аналіз статей 658, 761 Цивільного кодексу, статті 5 Закону України Про іпотеку свідчить, що право особи на відчуження майна у власність третьої особи безпосередньо пов'язане з наявністю права на розпорядження таким майном, яке належить, насамперед, його власнику чи уповноваженій останнім на вчинення таких дій особі. Аналогічний правовий принцип стосується і передання майна в оренду та іпотеку.

16. Судовим рішенням від 05.04.2016 у справі №910/34/16 Господарського суду Волинської області, яке набуло законної сили 01.06.2016, було визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Портман Тим Україна право власності на комплекс обслуговування автотранспорту. Отже, саме позивач є особою, якій у відповідності до статті 317 Цивільного кодексу України належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а отже, і вчинення правочинів щодо його відчуження. Вказане судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

17. Посилання відповідачів на обставини, які було встановлено у межах господарської справи №903/134/13-г, не спростовують наявності у позивача права власності на згаданий вище комплекс обслуговування автотранспорту.

18. Отже, в силу статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу, оспорювані правочини є недійсними, а, відповідно, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

3. Розгляд спору судом апеляційної інстанції

19. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2018 року (головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Андрієнко В.В.) рішення Господарського суду міста Києва залишено без змін, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл залишена без задоволення.

20. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивацією суду першої інстанції та зазначив, зокрема, наступне.

21. Доводи ТОВ Айрен Дейл про те, що ТОВ Портман Тим Україна незаконно набуло майно (малий комплекс обслуговування автотранспорту) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.07.2013 з посиланням на рішення Господарського суду Волинської області від 26.08.2014 у справі №903/134/13-г є необґрунтованими, оскільки в межах вказаної справи Верховним Судом України, Вищим господарським судом України, Рівненським апеляційним господарським судом та Господарським судом Волинської області встановлено, що ТОВ Портман Тим Україна є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна та відмовлено у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013, укладеного між ТОВ Вірго-Україна Лтд та ТОВ Портман Тим Україна .

22. Судами у справі №903/34/16 встановлено, що право власності на майно - комплекс обслуговування автотранспорту належить ТОВ Портман Тим Україна і таке рішення має преюдиційний характер при розгляді даної справи.

23. ТОВ Виробниче підприємство Побутрембудматеріали було стороною у справі №903/34/16, було обізнане про результат судових рішень у цій справі, подавало касаційну скаргу, яка була розглянута 20.07.2016 не на його користь. Однак, не зважаючи на обізнаність про встановлення права власності спірний об'єкт саме за ТОВ Портман Тим Україна вже 22.07.2016 укладає спірний договір купівлі-продажу як власник майна та гарантує (п.4 договору купівлі-продажу від 22.07.2016), що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення, щодо малого комплексу обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7-А не ведуться судові справи.

24. При цьому, посилання відповідачів 1 і 2 на обставини, які було встановлено у межах господарської справи №903/134/13-г, не спростовують наявності у позивача права власності на комплекс обслуговування автотранспорту, що встановлено у межах господарської справи №903/34/16.

25. З урахуванням наведеного та того, що станом на момент укладання договору купівлі-продажу від 22.07.2016 власником малого комплексу обслуговування автотранспорту було саме ТОВ Портман Тим Україна , апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність у ТОВ Виробниче підприємство Побутрембудматеріали права на продажу вказаного майна ТОВ Айрен Дейл , що вказує на наявність достатніх підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.07.2016, про що обґрунтовано вказано судом першої інстанції.

26. Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Враховуючи факт не виникнення у ТОВ Айрен Дейл , як у покупця за договором купівлі-продажу від 22.07.2016, повноважень власника майна, необхідних для передання останнього в оренду та іпотеку, та з урахуванням визначених чинним законодавством наслідків недійсності правочину, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що договір іпотеки від 22.07.2016 та договір оренди від 22.07.2016 укладені ТОВ Айрен Дейл з порушенням вимог цивільного законодавства, а тому є недійсними.

Аргументи учасників справи

27. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018, прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю.

28. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до наступних аргументів.

29. Суди, задовольняючи позовні вимоги, неправомірно застосували ст. 215, 216 ЦК України, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом використання правового механізму, передбаченого ст 215, 216 ЦК. Захист прав особи, яка вважає себе власником майна можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову на підставі ст. 388 ЦК України, тому позивач обрав невірний спосіб захисту свого права.

30. Крім того, вимога позивача про застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді скасування державної реєстрації не підлягає задоволенню, як така що не відповідає встановленому ч. 1 ст. 216 ЦК України способу захисту.

31. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, а саме ст. 46 та пп.11 п.1 Розділу 11 Перехідних положень ГПК, що полягає у задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову, оскільки вказана заява задоволена судом першої інстанції за правилами ГПК в редакції після 15.12.2017, яка забороняє змінювати предмет позову після направлення справи на новий розгляд.

32. Cуди попередніх інстанцій неправомірно визнали висновки щодо визнання права власності за ТОВ Портман Тим Україна на спірний комплекс обслуговування автотранспорту, викладені в рішенні Господарського суду Волинської області від 05.04.2016р. у справі №903/34/16, як преюдиціальні. В свою чергу, суди не врахували висновки, викладені у рішенні Господарського суду Волинської області у справі №903/134/13-г, як такі, що мають преюдиціальне значення.

33. ТОВ Виробниче підприємство Побутрембудматеріали подало заяву про приєднання до касаційної скарги ТОВ Айрен Дейл . Верховний Суд з огляду на приписи статті 297 Господарського процесуального кодексу вказану заяву приймає, однак не розглядає наведені в ній додаткові аргументи, оскільки вони за своїм змістом фактично є доповненням до вже поданої касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

34. Верховний Суд, здійснивши перегляд судових рішень у справі на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позову про визнання недійсними договору купівлі-продажу, договору оренди та договору іпотеки (всі від 22.07.2016) та застосування до них наслідків недійсності правочину шляхом скасування відповідної державної реєстрації права, з огляду на наступне.

35. Так, рішенням Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 у справі №903/34/16 визнано за ТОВ Портман Тим Україна право власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2кв.м, розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А; витребувано вказане нерухоме майно з незаконного володіння ТОВ Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали .

36. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду 01.06.2016 у справі №903/34/16 та постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2016 у справі №903/34/16 рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 у справі №903/34/16 залишено без змін.

37. Отже, судами у справі №903/34/16 встановлено, що право власності на майно - комплекс обслуговування автотранспорту належить ТОВ Портман Тим Україна .

38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.07.2016 між ТОВ Виробниче підприємство Побутрембудматеріали (продавець) та ТОВ Айрен Дейл (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрований в реєстрі за №909, згідно п.1 якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає нерухоме майно, а саме: малий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд.7-А, (комплекс) і зобов'язується сплатити за неї обумовлену грошову суму. Відчужуваний комплекс розташований на земельній ділянці загальною площею 1,0000 гектарів, кадастровий №0723384900:03:002:0066.

39. У п.3 вказаного договору зазначено, що комплекс належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Личуком Т.В., приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, 29.08.2015 за реєстраційним номером 191. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №42998051 від 29.08.2015, виданого Личуком Т.В., право власності на відчужуваний комплекс зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ Виробниче підприємство Побутрембудматеріали , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №100020207233, номер запису про право власності 10973889.

40. Пунктом 6 договору купівлі-продажу визначено, що за домовленістю сторін продаж комплексу вчинено за 1440000грн., в тому числі, податок на додану вартість - 240000,00грн., які покупець зобов'язується внести в день підписання цього договору на банківський рахунок продавця.

41. Договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України право власності на комплекс у покупця виникає з дня державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.14 договору купівлі-продажу).

42. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

43. Частиною 1 ст.657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

44. В подальшому, згідно інформаційної довідки №65806499 від 15.08.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 22.07.2016 на підставі вказаного вище правочину згідно рішення №30586015 від 22.07.2016 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було зареєстровано право власності ТОВ Айрен Дейл на малий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд.7-А.

45. Також, 22.07.2016 між ТОВ Айрен Дейл (орендодавець) та ТОВ Стейт Оіл (орендар) було укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрований в реєстрі за №918.

46. Згідно п.1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає за плату на визначений строк у користування частину нерухомого майна, що входить до складу малого комплексу обслуговування автотранспорту а саме: автозаправний комплекс (АЗС), що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд.7-А, що складається з операторської АЗС та магазину загальною площею 187,60кв.м, інших допоміжних приміщень (кімнат для відпочинку, санвузлів, душових кімнат, кладочок, пральних кімнат та інше), загальна площа яких складає 346,1 кв.м, навісу, резервуарів, паливно-роздавальних колонок, цінове табло, та інше допоміжне обладнання, яке відображене у специфікації та акті приймання-передачі.

47. Згідно п.1.2 договору оренди об'єкт оренди розташований на земельній ділянці загальною площею 1,0000 гектарів, кадастровий 0723384900:03:002:0066.

48. У п.1.3 договору оренди сторони погодили, що об'єкт оренди може використовуватись орендарем як автозаправочна станція та з метою організації орендарем магазину роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, виробництва напівфабрикатів продовольчих товарів, продукції кулінарії та готової продовольчої продукції, упаковки товарів, організації підприємств громадського харчування, а також під розміщення підсобних, офісних і складських приміщень.

49. За умовами п.2.1 договору оренди строк дії договору (строк оренди) встановлюється до 30.05.2020. Розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становить 9000,00грн., крім того податок на додану вартість 1800,00грн., разом з податком на додану вартість в сумі 10800,00грн. за місяць (п.3.1 договору оренди). Договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстровано в реєстрі за №918.

50. За приписами ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

51. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню (ст.793 ЦК України).

52. Зі змісту інформаційної довідки №64290869 від 25.07.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 22.07.2016 було зареєстровано право користування ТОВ Стейт Оіл об'єктом оренди згідно договору від 22.07.2016 (рішення №30597985 від 22.07.2016 про реєстрацію права користування (найму (оренди).

53. Окрім того, 22.07.2016 між ТОВ Айрен Дейл (іпотекодавець) та ТОВ НБК-2015 (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрований в реєстрі за №910, згідно п.1.1 якого іпотекодавець відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з договору про надання поворотної фінансової допомоги №22/7, укладеного 22.07.2016 між ТОВ Айрен Дейл та ТОВ НБК-2015 , за яким ТОВ НБК-2015 надає ТОВ Айрен Дейл грошову суму в розмірі 1 440 000 грн., а ТОВ Айрен Дейл зобов'язується повернути ТОВ НБК-2015 вищевказану суму фінансової допомоги не пізніше 22.10.2016 включно, на умовах та в порядку, встановлених вищевказаним договором фінансової допомоги.

54. Згідно п.1.2 іпотечного договору в іпотеку передається нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності, а саме: малий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд.7-А, розташований на земельній ділянці загальною площею 1, 0000 гектарів, кадастровий 0723384900:03:002:0066.

55. Термін дії договору - до повного виконання позичальником та позикодавцем зобов'язань за договором фінансової допомоги та всім договорам про внесення змін до нього (п.5.1 іпотечного договору).

56. Згідно змісту інформаційної довідки №65806499 від 15.08.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 22.07.2016 на підставі вказаного вище договору іпотеки згідно рішення індексний номер №30588072 від 22.07.2016 було внесено запис про державну реєстрацію іпотеки.

57. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

58. Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

59. Частиною 3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

60. Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

61. Підставами для звернення до суду стало те, що, за твердженнями позивача, вказані вище договори купівлі-продажу, оренди та іпотеки суперечать приписам чинного законодавства та підлягають визнанню судом недійсними, оскільки власником предмету купівлі-продажу, об'єкту оренди та предмету іпотеки за спірними правочинами на момент їх укладання був саме позивач, а тому у відповідачів 1 та 2 було відсутнє право розпоряджатись майном.

62. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

63. За приписами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

64. З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

65. Згідно з п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

66. Відповідно до ст.215, ст.216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

67. За приписами ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

68. За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

69. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

70. За приписами ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

71. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст.761 ЦК України).

72. Зі змісту ст.5 Закону України "Про іпотеки" вбачається, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

73. Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що право особи на відчуження майна у власність третьої особи, передання в користування (оренду) чи іпотеку, законодавець пов'язує безпосередньо з наявністю права розпорядження річчю, яке належить, насамперед, його власнику чи уповноваженій останнім на вчинення таких дій особі.

74. Вище зазначалось, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.07.2016 між ТОВ Виробниче підприємство Побутрембудматеріали (продавець) та ТОВ Айрен Дейл (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, щодо майна - малого комплексу обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд.7-А.

75. Також, 22.07.2016 між ТОВ Айрен Дейл (орендодавець) та ТОВ Стейт Оіл (орендар) було укладено договір оренди щодо майна - автозаправного комплексу (АЗС), що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд.7-А.

76. Крім цього, 22.07.2016 між ТОВ Айрен Дейл (іпотекодавець) та ТОВ НБК-2015 (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки щодо майна - малого комплексу обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд.7-А.

77. Однак, Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 у справі №903/34/16, яке набрало законної сили, визнано за ТОВ Портман Тим Україна право власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2кв.м, розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А; витребувано вказане нерухоме майно з незаконного володіння ТОВ Виробниче підприємство Побутрембудматеріали .

78. Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

79. Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціальні встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

80. Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

81. Отже, виходячи з наведеного вище, рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 у справі №903/34/16 має преюдиціальне значення стосовно ТОВ Портман Тим Україна , а встановлені цим рішенням обставини повторного доведення не потребують.

82. Відтак, виходячи з того, що рішенням Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 у справі №903/34/16, яке набрало законної сили 01.06.2016, було визнано за ТОВ Портман Тим Україна право власності на комплекс обслуговування автотранспорту, то саме позивач є особою, якій у відповідності до ст.317 ЦК України належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а отже, і вчинення правочинів щодо його відчуження.

83. Відчуження майна особою, яка фактично не була його власником, є підставою для визнання відповідної угоди недійсною.

84. Посилання ТОВ Айрен Дейл на неправомірність визнання судами рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 у справі №903/34/16 як такого, що має преюдиціальне значення для вирішення даної справи, оскільки ТОВ Айрен Дейл не приймало участі у розгляді справи №903/34/16, відхиляються Верховним Судом, оскільки ТОВ"Айрен Дейл" не спростовано обставини, встановлені вказаним судовим рішенням, всупереч вимогам ч.5 ст.75 ГПК України (Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені).

85. Вказаним вище спростовуються аргументи касаційної скарги, наведені в п. 32 цієї Постанови.

86. Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

87. Враховуючи той факт, що у ТОВ"Айрен Дейл", як у покупця за договором купівлі-продажу від 22.07.2016, не виникло повноважень власника майна, необхідних для передання останнього в оренду та іпотеку, та з урахуванням визначених чинним законодавством наслідків недійсності правочину, суди попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано прийшли до висновку, що договір іпотеки від 22.07.2016 та договір оренди від 22.07.2016 укладені ТОВ Айрен Дейл з порушенням вимог законодавства, а тому також є недійсними.

88. Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

89. Згідно зі ст.41 Конституції України, п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

90. Застосування обраного позивачем способу захисту своїх прав, як власника комплексу обслуговування автотранспорту, направлено саме на відновлення його прав, які гарантовані Конституцією України.

91. Відтак, враховуючи наведене, вимоги ТОВ Портман Тим Україна про визнання недійсними договору купівлі-продажу, укладеного 22.07.2016 ТОВ Виробниче підприємство Побутрембудматеріали та ТОВ Айрен Дейл , договору оренди від 22.07.2016, укладеного ТОВ Айрен Дейл та ТОВ Стейт Оіл , та, договору іпотеки від 22.07.2016, укладеного ТОВ Айрен Дейл та ТОВ НБК-2015 , є обґрунтованими та правомірно задоволені судами.

92. Аргумент, наведений ТОВ Айрен Дейл у пункті 31 цієї Постанови, щодо незаконності прийняття судом першої інстанції заяви ТОВ Портман Тим Україна про зміну предмету позову (подана 06.12.2017), оскільки така заява суперечить вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд відхиляє з огляду на наступне.

93. Як встановлено судами попередніх інстанцій, заяву ТОВ Портман Тим Україна про зміну предмету позову подано 06.12.2017.

94. Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

95. В п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 зазначено, що приписи ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Передбачені нею права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.

96. З 15.12.2017 вступила в дію нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

97. Відповідно до ч.4 ст.46 Господарського процесуального кодексу України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

98. Відповідно до п.9 Розділ ХІ Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

99. Разом з цим, згідно з п.11 Розділ ХІ Господарського процесуального кодексу України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

100.Відтак, заява ТОВ Портман Тим Україна про зміну предмету позову від 06.12.2017 подана з додержання вимог процесуального законодавства та правильно прийнята судом першої інстанції до розгляду.

101.Щодо застосування судами попередніх інстанцій до недійсних договорів купівлі-продажу, оренди та іпотеки наслідків недійсності правочину Верховний Суд зазначає наступне.

102.За приписами ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

103.Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

104.В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

105.Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. "Аналіз практики застосування судами ст.16 ЦК України".

106.Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 у справі №6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст.8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

107.Як зазначалось вище, згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

108.За приписами ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

109.Враховуючи встановлений судами факт недійсності договорів, які стали підставою для вчинення наведених вище реєстраційних дій, з метою відновлення прав ТОВ Портман Тим Україна як власника малого комплексу обслуговування автотранспорту, Верховний Суд вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про скасування реєстраційних записів, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо вказаного майна, які було вчинено на підставі правочинів, що не створюють юридичних наслідків, та задоволення позовних вимог в цій частині.

110.За таких обставин, аргументи касаційної скарги, наведені в пп. 29 та 30 цієї Постанови про те, що застосування реституції за недійсним договором у вигляді скасування державної реєстрації права власності та у вигляді визнання права власності за позивачем не відповідає способу захисту, встановленому ч.1 ст.216 ЦК України, є необґрунтованими та відхиляються Судом.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

111.За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

112.У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно з вимогами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

113.Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 23 лютого 2018 року у справі 910/16039/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.