Рішення
від 06.12.2018 по справі 0540/5987/18-а
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 р. Справа№0540/5987/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Тігранян К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства Селидіввугілля (код ЄДРПОУ 33426253, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41)

до Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, 82)

про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу від 20 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС у розмірі 335070 грн., припису від 1 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П

за участю представників:

від позивача: Сорока С.С. - за дов.

від відповідача: Голуб П.А. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Селидіввугілля звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанови відповідача про накладення штрафу від 20 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України вирішено на позивача накласти штраф у розмірі 335070 грн., припису відповідача про усунення виявлених порушень від 1 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П.

Ухвалою суду від 20 серпня 2018 року було прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 0540/5987/18-а та призначено підготовче засідання на 10 вересня 2018 року. Ухвалою від 10 вересня 2018 року суд клопотання сторін про зупинення провадження у справі № 805/5987/18-а для надання часу для примирення задовольнив, зупинив провадження до 7 листопада 2018 року для примирення сторін, відмовив у задоволенні клопотання сторін про відкладення розгляду справи. Ухвалою від 7 листопада 2018 року суд поновив провадження в адміністративній справі № 0540/5987/18-а та судове засідання було відкладено до 14 листопада 2018 року, під час якого було оголошено перерву за клопотанням представника відповідача до 21 листопада 2018 року. Ухвалою від 21 листопада 2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд адміністративної справи по суті на 29 листопада 2018 року. 29 листопада 2018 року судом було здійснено відкладення судового засідання на 6 грудня 2018 року. Під час судового засідання 6 грудня 2018 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31 травня 2018 року відповідачем складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю за № ДЦ269/559/АВ, в якому встановлено порушення позивачем законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, а саме встановлений факт допуску працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомленні центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 1 червня 2018 року відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень за № ДЦ 269/559/АВ/П. За наслідками проведеного інспектування та складеного акту 20 червня 2018 року відповідачем винесена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС, якою на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України вирішено на позивача накласти штраф у розмірі 335070 грн. Із вище зазначеними приписом та постановою відповідача позивач не погоджується. Зазначає, що Не підтверджується наявність трудових відносин також тим, що у правовідносинах позивача з виконавцями відсутні певні трудові гарантії, у вигляді, наприклад, щорічної оплачуваної відпустки, соціальних, навчальних відпусток; встановлення скороченого робочого часу; зниження норм праці для осіб; надання гарантійних і компенсаційних виплат та інших соціально-трудових пільг тощо. Робочим місцем, що є ознакою трудових відносин, позивач виконавців не забезпечував. У жодних документах, що стосуються безпечного виконання трудових функцій працівниками, зокрема журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, журналі інструктажу по електробезпеці, журналі інструктажу пожарної безпеки, журнал реєстрації інструктажу з питань охорони праці на робочому місці тощо, виконавці не зазначені. Пояснення виконавців з даного приводу не відбирались, а отже, відповідач самостійно, без достатніх доказів встановив факт наявності трудових відносин. В той же час, виконавці є юридично самостійними, вони не були обмежені у виборі місця та способу надання послуг. До цього ж, посадові особи відповідача навіть не визначили необхідність встановити правові підстави та організаційні обставини надання цими особами послуг позивачеві, в той же час коли питання безпосереднього виконання роботи конкретної особи у конкретного суб'єкта господарської діяльності мало бути предметом детальної перевірки та об'єктивного дослідження відповідачем.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, Управлінням Держпраці під час проведення інспекційного відвідування були дотримані вимоги Порядку № 295, усі посилання позивача на порушення Управлінням Держпраці вимог Порядку №295 є необґрунтованими та безпідставними, спростовуються матеріалами справи. Договори про надання послуг передбачають надання фізичними особами таких послуг, які не є юридично самостійними, а повинні здійснюватись у межах діяльності всього підприємства з систематичним (щомісячним) виконанням трудових функцій, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - за професією телефоніст - код КП 4223 (за класифікатором професій України ДК 003:2010, що діє з 1 жовтня 2015 року) ОСОБА_5 - виконання постійних послуг з заправки та відновлення картриджів оргтехніки офісної, печатної техніки підприємства, (замість виконання певної роботи обчисленої у кількісних показниках). При цьому, підставою для оплати фізичним особам ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 за надані послуги є акти наданих послуг, (які підписані сторонами договорів), що відображено у розрахункових листках осіб, які містять табельні номери. Нормами трудового законодавства передбачено, що кожному працівникові надається табельний номер, який потім зазначається в усіх документах з обліку праці та її оплати. Вносити до Табеля знов прийнятих працівників і викреслювати з нього звільнених потрібно лише на підставі розпорядчих документів, зокрема наказів, розпоряджень керівника. Табель ведеться на всіх працівників, у тому числі прийнятих тимчасово чи на сезонну роботу, а також учнів, прийнятих на період виробничої практики з оплатою праці. Фізичні особи, які працюють на підставі договорів цивільно-правового характеру не табелюються (табельні номери не призначаються). При наданні послуг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ведеться графік робіт, (різновид табелю обліку використання робочого часу), який за своїм призначенням є основним документом, що слугує підставою для нарахування та виплати заробітної плати працівникам за трудовим договором з почасовою оплатою праці. Умовами договорів, передбачено виплату винагороди фізичним особам за надані послуги, передбачено у строки виплати заробітної плати в ДП Селидіввугілля . Тобто, як і штатним працівникам відповідно до умов колдоговору (заробітну плату за першу половину місяця (аванс) та заробітну плату за другу половину місяця), що також притаманно трудовим відносинам. Відповідно до наданого Переліку заборгованості із заробітної плати працівникам Виконавчого апарату ДП Селидіввугілля станом на 29 травня 2018 року міститься інформація щодо заборгованості перед ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Вищезазначене свідчить, що фактично, зазначені громадяни перебувають у трудових відносинах з ДП Селидіввугілля , а саме: робота виконується за професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою, винагорода виплачена у якості заробітної плати (відповідно способу розрахунку винагороди та її виплати), забезпечення робочим місцем, робота не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності всього підприємства з виконанням трудових функцій, не зазначено способи визначення роботи, обсяги робіт; контроль та нагляд за процесом робіт, робочим часом з боку замовника, формальність складання актів приймання - здачі виконаних робіт, підпорядкованість правилам трудового розпорядку підприємства, постійний характер робіт, що передбачені штатними посадами, предметом договорів є процес роботи, а не конкретний результат. Управління Держпраці наголошує на тому, що дії позивача спрямовані на надання трудовому договору форми цивільно-правового договору, перешкоджають реалізації працівниками права на працю гарантованого Конституцією та статтею 2 Кодексу законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки. Як наслідок, договори про надання послуг між позивачем та фізичними особами вказаними в акті інспекційного відвідування є такими, що містять ознаки трудових договорів, які позивачем не оформлені у спосіб, встановлений Законом.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство Селидіввугілля зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 33426253, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 192565, перебуває на податковому обліку у Дніпропетровському управлінні офісу великих платників податків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 15 травня 2018 року № 493 та направлення на перевірку від 15 травня 2018 року № 301/04.3/15-14-12 в період з 13 вересня 2018 року по 26 вересня 2018 року відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пунктів 19, 31Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 відповідачем було проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 31 травня 2018 року № ДЦ269/559/АВ.

Під час здійснення інспекційного відвідування позивача було встановлено факти допуску працівників ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

1 червня 2018 року за результатами акту інспекційного відвідування від 31 травня 2018 року та відповідно до пункту 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю відповідачем було винесено припис про усунення виявлених порушень № ДЦ/269/559/АВ/П, яким зобов'язано позивача до 8 червня 2018 року усунути порушення, а саме, зокрема, в ДП Селидіввугілля працівники ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Судом також встановлено, що 20 червня 2018 року, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування від 31 травня 2018 року № ДЦ269/559/АВ відповідачем була прийнята постанова про накладення штрафу, якою було накладено на позивача штраф у розмірі 335070 грн. за порушення, які передбачені вимогами частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме в ДП Селидіввугілля працівники ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Суд встановив, що позивачем з громадянами ОСОБА_3 укладено договір від 28 грудня 2017 року за №3/552-17ФС щодо надання послуг з обслуговування комутатора МТС-МРУ, розташованого на першому поверсі за адресою: вул. К. Маркса, 41а, м. Селидове Донецької області, та одного передаточного стола місцевого телефонного зв'язку, у строк з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року; з ОСОБА_4 укладено договір від 28 грудня 2017 року за № 3/553-17ФС щодо надання послуг з обслуговування комутатора МТС-МРУ, розташованого на першому поверсі за адресою: вул. К. Маркса, 41а, м. Селидове Донецької області, та одного передаточного стола місцевого телефонного зв'язку, у строк з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року; з ОСОБА_5 укладено договір від 2 квітня 2018 року за № 3/147-18ФС щодо надання послуг з заправки та відновлення картриджів оргтехніки офісної, печатної техніки позивача, у строк з 1 квітня 2018 року по 31 квітня 2019 року.

Про факт виконання вищезазначених договорів свідчать наявні в матеріалах справи акти надання послуг від 30 квітня 2018 року, від 31 березня 2018 року, від 28 лютого 2018 року, від 31 січня 2018 року.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, застосування статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктами 8-12 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів. Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування. Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 295 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року, передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 та частини 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 839 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 841 ЦК України передбачає, що підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Згідно з частиною 1 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Частиною 1 статті 850 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Стаття 857 ЦК України передбачає, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. При цьому, частина 1 статті 854 ЦК України вказує, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, дострокове (тобто, до здачі роботи) виконання замовником обов'язку щодо оплати роботи, у тому числі, частинами, за умови відсутності заперечень кредитора щодо виконання такого обов'язку частинами, не заборонено чинним цивільним законодавством України.

Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину. яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договори підряду та цивільно-правові договори, укладені позивачем, не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.

Основною ознакою, що відрізняє трудовий договір від цивільно-правового, є те, що трудовим договором регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Ще одна відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17.

Проаналізувавши договори про надання послуг від 28 грудня 2017 року та від 2 квітня 2018 року, суд звертає увагу, що їх умовами є виконання послуг, що з огляду на сферу здійснення господарської діяльності позивача вказує на те, що предметом цих угод є саме досягнення певного матеріального результату. Крім того, суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що не підтверджується наявність трудових відносин також тим, що у правовідносинах позивача з виконавцями відсутні певні трудові гарантії, у вигляді, наприклад, щорічної оплачуваної відпустки, соціальних, навчальних відпусток; встановлення скороченого робочого часу; зниження норм праці для осіб; надання гарантійних і компенсаційних виплат та інших соціально-трудових пільг тощо. Робочим місцем, що є ознакою трудових відносин, позивач виконавців не забезпечував. У жодних документах, що стосуються безпечного виконання трудових функцій працівниками, зокрема журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, журналі інструктажу по електробезпеці, журналі інструктажу пожарної безпеки, журнал реєстрації інструктажу з питань охорони праці на робочому місці тощо, виконавці не зазначені. Пояснення виконавців з даного приводу не відбирались, а отже, відповідач самостійно, без достатніх доказів встановив факт наявності трудових відносин. В той же час, виконавці є юридично самостійними, вони не були обмежені у виборі місця та способу надання послуг.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на фактичне виконання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 трудової функції за професією телефоніст та необхідності укладання з ними трудових договорів, оскільки позивач є юридичною особою, яка заснована на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 26 травня 2005 року № 237. Згідно статуту, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 29 квітня 2011 року № 95, підприємство належить до сфери Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відповідно до указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади". У 2007 році листом Міністерства вугільної промисловості України від 14 грудня 2007 року за № 2166/03/04-01 до позивача були доведені, наявні в матеріалах справи, Типові структури управління, штатні розклади і нормативи чисельності керівників, фахівців і службовців державних підприємств, акціонерних товариств з видобування вугілля, вугільних шахт і розрізів , які призначені для керівників державних підприємств при підготовці структур, штатних розкладів і встановлення чисельності працівників і структурних підрозділів. Суд зазначає, що зазначений локальний нормативно-правовий документ не передбачає наявності у штаті працівників посади телефоніста, що спростовує зазначені вище висновки акту та виключає можливість виконання припису відповідача щодо укладення трудових договорів. Крім того, служба зв'язку не передбачена і структурою ДП Селидіввугілля , затвердженою т.в.о. генерального директора Пахомовим С.А. 4 липня 2017 року.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача, що визначений умовами зазначених договорів спосіб оплати у вигляді винагороди та встановлення строковості договору виключає можливість приналежності договорів до трудових. Розмір винагороди для виконавців залежав виключно від факту надання обумовлених в договорі послуг. Така винагорода не може вважатися заробітною платою в розумінні Закону України "Про оплату праці".

Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, була затверджена Інструкція зі статистики заробітної плати, дія якої, у відповідності до пункту 2 зазначеного наказу, поширюється на всіх юридичних осіб та їх відокремлені підрозділи незалежно від форм власності й організаційно-правових форм господарювання.

Відповідно до підпункту 2.1.8. Інструкції зі статистики заробітної плати, оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності), відноситься до фонду основної заробітної плати. Таким чином, позивачем у відповідності до діючого законодавства віднесено суму винагороди за цивільно-правовими договорами до фонду основної заробітної плати.

Щодо посилання відповідача на трудовий характер спірних відносин внаслідок зазначення табельних номерів виконавцям прошу суд зазначає наступне.

Здійснення операцій, пов'язаних із фондом оплати праці, здійснюється за допомогою програмного забезпечення Управління персоналом у складі модуля Заробітна плата , про що свідчать, наявні в матеріалах справи договори від 23 січня 2018 року № 468-1/К/2018/3/20-18 ФС, від 22 березня 2018 року № 468-2/К/2018/3/120-18 ФС, скриншоти з програмного забезпечення. Обов'язковим реквізитом, який зазначається у програмі та системно дозволяє здійснити оформлення та виплату із фонду основної заробітної плати є наявність табельного номеру в отримувачів коштів. Отже, суд погоджується з доводами позивача, що дані обставини зумовили надання табельних номерів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Крім того, у відповідності до пояснень щодо заповнення Відомості на виплату готівки , що запроваджена Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України 29 грудня 2017 року за № 148, відомості про виплату грошей, форма якої містить табельний номер, застосовується для видачі заробітної плати та інших виплат. Тому оформлення виплат фізичним особам за цивільно-правовими договорами із зазначенням табельних номерів не є порушенням законодавства.

Суд також зазначає, що позивач відобразив зазначених фізичних осіб як таких, які надають послуги за цивільно-правовими договорами (категорія-3), у відповідних формах звітності, а саме звіти із праці (№ 1-ПВ) за 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року, 1 півріччя 2018 року, звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (Форма № Д4) №1, 2, 3, 4 за 2018 рік. Отже, оскільки правовідносини між позивачем та вище зазначеними особами виникли за цивільно-правовими договорами, укладеними у відповідності до чинного цивільного законодавства, не можна вважати, що такі особи залучалися до виконання обов'язків без укладення трудового договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 20 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування припису відповідача від 1 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П, суд зазначає, що зазначений припис відображає у собі п'ять порушень, які відповідач зобов'язує позивача усунути, проте, фактично позивач оскаржує одне порушення щодо допуску до роботи осіб без укладення трудових договорів, що й стало наслідком прийняття спірної постанови про накладення штрафу. З позовної зави, доданих до неї документів та особистих пояснень представника позивача, суд встановив, що позивач доказів та правових підстав в спростування викладених порушень суду не надає, тому суд їх не досліджував, внаслідок чого, суд доходить до висновку щодо відсутності необхідності скасування зазначеного припису у повному обсязі. Суд вважає, що достатнім способом захисту порушеного права позивача буде скасування припису відповідача від 1 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П в частині пункту 4 щодо порушення частини 3 статті 24 КЗпП України стосовно допущення ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідач при прийняті оскаржуваної постанови та частково припису про усунення недоліків не прийняв до уваги усіх обставин, тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова та припис в частині пункту 4 є протиправними та підлягаю скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірної постанови та припису в частині пункту 4 в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до норм частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до платіжних доручень від 17 липня 2018 року № 519 у сумі 5026 грн. 05 коп., від 10 серпня 2018 року № 541 на суму 1762 грн.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства Селидіввугілля (код ЄДРПОУ 33426253, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, 82) про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу від 20 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС у розмірі 335070 грн., припису від 1 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 20 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на Державне підприємство Селидіввугілля у розмірі 335070 грн.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Донецькій області про усунення виявлених порушень від 1 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П в частині пункту 4 щодо порушення частини 3 статті 24 КЗпП України стосовно допущення ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства Селидіввугілля витрати по сплаті судового збору у розмірі 6700 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 6 грудня 2018 року. Повне судове рішення складено 14 грудня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.

Дата ухвалення рішення06.12.2018
Оприлюднено16.12.2018

Судовий реєстр по справі —0540/5987/18-а

Постанова від 02.02.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Рибачук А.І.

Ухвала від 01.02.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Рибачук А.І.

Ухвала від 03.07.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Рибачук А.І.

Ухвала від 17.05.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гімон М.М.

Постанова від 02.04.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Едуард Геннадійович

Постанова від 02.04.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Едуард Геннадійович

Ухвала від 13.03.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Едуард Геннадійович

Ухвала від 13.03.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Едуард Геннадійович

Ухвала від 01.02.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Едуард Геннадійович

Рішення від 06.12.2018

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Смагар С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні