Рішення

від 12.12.2018 по справі 0440/6428/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Справа № 0440/6428/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфотел" до Головне управління ДФС у Дніпропетровській області

49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, будинок 17-А про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю Інфотел про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16.08.2018 року № НОМЕР_1, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 121840,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реальність господарських операцій з ТОВ Домус Альянс , яке в подальшому змінило назву на ТОВ Трекота-Люкс , підтверджується необхідними первинним документами. Посилання відповідача у акті перевірки на наявність кримінальних проваджень щодо ТОВ Домус Альянс та його контрагентів не впливають на дійсність господарських операцій.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував. У відзиві на адміністративний позов зазначив, що позивачем при проведенні перевірки не були надані сертифікати відповідності, паспорти якості та документи, які б могли підтвердити виробника, а відповідно і походження товару. Також зазначив, що ТОВ Трекота-Люкс є фігурантами кримінальних проваджень № 32017160000000017 від 08.02.2017 року, № 32016140000000008 від 14.01.2016 року та № 12015100060006048 від 18.09.2015 року порушених за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 212 та ч.1 ст. 205 КК України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №0440/6428/18 та призначено підготовче засідання.

20.11.2018р. позивачем надано відповідь на відзив, у якій зазначив, що під час перевірки ревізору надавались документи про підтвердження якості товару отриманого від ТОВ Домус Альянс , однак податковий інспектор про наявність цих документів в акті не зазначив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу №0440/6428/18 до судового розгляду по суті.

30.11.2018р. відповідачем надано заперечення на відзив, у якому він зазначає, що в акті перевірки чітко зазначено про ненадання позивачем документів, які б могли підтвердити якість товару. Скарга на акт перевірки позивачем не подавалась.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що відомості про юридичну особу - ТОВ Інфотел включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Виконавчим комітетом Криворізької міської ради, про що внесено запис від 06.06.2008 №12271200000010338 (а.с.25-27 т.1).

На підставі направлення на перевірку від 18.07.2018 року № 9416 та відповідно до наказу від 16.07.2018 року №4045-п ГУ ДФС у Дніпропетровській області згідно з пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78 .1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Інфотел з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Трекота-Люкс за період з 01.09.2015 по 30.09.2015.

Сторонами не заперечується, що направлення від 18.07.2018 року №9416 та копію наказу від 16.07.2018 року №4045-п вручені особисто директору ТОВ Інфотел 20.07.2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 02.08.2018 року №42413/04-36-14-21/32263442 (а.с.16-24 т.1).

Згідно висновку акту перевіркою встановлено порушення ТОВ Інфотел п. 44.1 с. 44, п.п. а п. 198.1 та абз. 1 і абз. 2 п. 198.3 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності з податку на додану вартість, а саме: завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Трекота-Люкс (код ЄДРПОУ 39815354) у загальній сумі 97472,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість : за вересень 2015 року у сумі 81940,00 грн., за лютий 2016 року у сумі 15532,00 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0021201421 від 16.08.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 121840,00 грн., в тому числі: 97472,00 грн. за податковим зобов'язанням та застосовано штрафну санкцію в розмірі 24368,00 грн. (а.с.13 т.1).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ Інфотел у періоді, який перевірявся, оформлено операції з поставки товарів ТОВ Трекота-Люкс на загальну суму 487361,09 грн., в тому числі ПДВ 97472,21 грн. Однак, встановлені перевіркою порушення є наслідком того, що перевіркою не підтверджено здійснення реальних, товарних операцій між ТОВ Інфотел та ТОВ Трекота-Люкс . Підставою для такого висновку стали такі обставини:

- до перевірки не надано товарно-транспортні накладні щодо транспортування товару від ТОВ Трекота-Люкс ;

- до перевірки не надано сертифікати відповідності, паспорти якості та документи, які б могли підтвердити виробника, а відповідно і походження товару;

- відповідно до відкритих джерел інформації - Єдиного реєстру судових рішень, ТОВ Трекота-Люкс є фігурантом кримінальних проваджень, зокрема: №32017160000000017 від 08.02.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.; №32016140000000008 від 14.01.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України; №12015100060006048 від 18.09.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205 КК України.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

До перевірки та до матеріалів справи ТОВ Інфотел для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ Домус Альянс , яке в подальшому змінило назву на ТОВ Трекота-Люкс , надало первинні бухгалтерські документи на підтвердження придбання товарів: копію договору від 03.08.2015 року № 109 на постачання товару від ТОВ Домус Альянс , видаткову накладну від 14.09.2015 року № 472, рахунок-фактура від 14.09.2015 року № 472, податкову накладну від 14.09.2015 року № 472, видаткову накладну від 14.09.2015 року № 473, рахунок-фактуру від 14.09.2015 року № 473 податкову-накладну від 14.09.2015 року № 473, видаткову накладну від 16.09.2015 року № 474, рахунок-фактуру від 16.09.2015 року № 474, податкову накладну від 16.09.2015 року № 474, видаткову накладну від 21.09.2015 року № 869, рахунок-фактуру від 21.09.2015 року № 869, податкову накладну від 21.09.2015 року 3 869, видаткову накладну від 21.09.2015 року № 870, рахунок-фактуру від 21.09.2015 року № 870, податкову накладну від 21.09.2015 року № 870, видаткову накладну від 23.09.2015 року № 871, рахунок-фактуру від 23.09.2015 року № 871, податкову накладну від 23.09.2015 року № 871, виписку по рахунку, оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 товари на складі (а.с.43-167 т.1).

Також до матеріалів справи ТОВ Інфотел надані документи, що підтверджують якість товару, а саме висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатів відповідності, декларацій про відповідність продукції вимогам технічних регламентів (а.с. 224-250 т. 1, а.с. 1-180 т.2).

Крім цього, на підтвердження наявності приміщень для зберігання товарів позивачем надані договори оренди від 01.05.2018 року № И-164, від 01.01.2015 року №4/2015, від 01.02.2017 року № 1/2017 (а.с. 29-39 т.1).

Суд звертає увагу на те, що, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Натомість, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем товарно-транспортних накладних суд зазначає, що за умовами п. 3.1 договору постачальник поставляє товар на умовах -склад покупця, отже саме постачальник відповідальний за транспортування товару, тому відповідач не зобов'язаний мати документи на перевезення товару.

Щодо посилання відповідача на наявність в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальних проваджень №32017160000000017 від 08.02.2017 року, №32016140000000008 від 14.01.2016 року, №12015100060006048 від 18.09.2015 року, суд зазначає, що відомості досудового розслідування повинні бути підтвердженими виключно судовим рішенням.

Відповідачем не надано вироків у зазначених кримінальних провадженнях, які б підтверджували фіктивне підприємництво позивача чи його контрагента - ТОВ Трекота-Люкс .

Спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом обставин, які б могли свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За викладених обставин, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інфотел про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2018 року №0021201421 є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення №3011 від 23.08.2018р. за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль коп.), який у повному розмірі зараховано до бюджету.

Враховуючи задоволення адміністративного позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, а саме судового збору у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль коп.).

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0021201421 від 16.08.2018 року

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інфотел (код ЄДРПОУ 32263442, вул. Леоніда Бородича, 8, м. Кривий ріг Дніпропетровська область, 50086) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14.12.2018р.

Суддя ОСОБА_1