Рішення

від 14.12.2018 по справі 0940/1889/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2018 р. справа № 0940/1889/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Левада" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача "NIBULON S.A." про визнання протиправними дій старшого державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Левада" звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій старшого державного виконавця.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно, в порушення приписів чинного законодавства України, звернено до підприємства вимогу про надання позивачем відомостей щодо майна, яке перебуває у позивача, та майна чи коштів, яке він повинен передати ПАТ "Компанія "Райз" і довідки про стан заборгованості перед останнім. Зазначив, що оскільки позивач не є учасником виконавчого провадження відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", здійснення виконавчих дій відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Левада" є протиправним. Таким чином, на думку позивача, відповідач вийшов за межі повноважень, наданих чинним законодавством України, а тому його вимоги є незаконними.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 1-2).

30.10.2018 року залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача компанію "NIBULON S.A." (а.с. 97-98).

Відповідач 29.10.2018 року скористався правом на подання відзиву на позов, який міститься в матеріалах справи (а.с. 48-51), в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що відповідач обґрунтовано надіслав ТОВ "Агропромислова фірма "Левада" запит державного виконавця від 03.09.2018 № 55583162/20.1-4/23 щодо надання відомостей про належне боржнику (ПАТ "Компанія "Райз") майно, що перебуває у позивача, та майно чи кошти, які позивач повинен передати боржнику та довідку про стан заборгованості позивача перед боржником, письмові пояснення щодо підстав і строків її виникнення та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів. Направляючи вказаний запит відповідач діяв в межах наданих законом повноважень, оскільки зміст і підстави складання запиту відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а форма - Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, а тому отримавши вказаний запит державного виконавця позивач був зобов'язаний надати інформацію про належне боржнику майно, що перебуває у нього, та майно чи кошти, які він повинен передати боржнику, однак цього обов'язку не виконав. Також відповідач вказує, що ТОВ "Агропромислова фірма "Левада" не вказано, яке конкретно його право, інтерес та/чи свободи у сфері публічно-правових відносин, які охороняються законом, були порушені оспорюваними діями Департаменту ДВС, а тому підстави для визнання оспорюваних процесуальних дій протиправними відсутні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача компанія "NIBULON S.A." правом на подання пояснень, що передбачені ст. 165 КАС України не скористалась.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження за №55583162 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від 28.12.2017 року за №759/16206/14-ц про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23.05.2014 №4323(і), відповідно до якого з ПАТ "Компанія "Райз" на користь компанії "NIBULON S.A." слід стягнути збитки в розмірі 17536000 доларів США і складні відсотки на цю суму, а також витрати на арбітраж (а.с. 52, 53).

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС на адресу ТОВ "Агропромислова фірма "Левада" 03.09.2018 року направлено запит державного виконавця № 55583162/20.1-4/23, в якому вимагалось протягом трьох робочих днів з моменту отримання цього запиту подати до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС відомості про належне ПАТ "Компанія "Райз" майно, що перебуває у позивача, та майно чи кошти, які позивач повинен передати ПАТ "Компанія "Райз" та довідку про стан заборгованості позивача перед ПАТ "Компанія "Райз", письмові пояснення щодо підстав і строків її виникнення та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів (а.с. 9-12).

Вважаючи вказані дії державного виконавця протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 13 Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст.14 Закону учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (ч.1 ст.15 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктами 3, 14, 15 та 20 частини третьої статті 18 Закону передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Частиною четвертою статті 18 Закону передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно ч.5 ст. 18 Закону під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до ч. 2 ст.36 Закону розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

У відповідності до пункту 6 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 11-12 розділу І Інструкції запит виконавця є письмовим документом, який є обов'язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень.

Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою.

У вимозі, дорученні, запиті виконавця обов'язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім'я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.

Таким чином, запит державного виконавця не є виконавчою дією, не стосується вжиття заходів примусового виконання рішення, а тому відповідач складаючи та направляючи на адресу позивача вищевказаний запит діяв з метою розшуку майна боржника на виконання вимог статті 18 Закону.

Частиною першою статті 53 Закону передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Як вбачається з матеріалів справи листом від 20.07.2018 № 8680/9/28-10-41/08-06 офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України надав Департаменту ДВС витяг з Єдиного реєстру податкових накладних стосовно податкових накладних, виданих і отриманих боржником - ПАТ "Компанія "Райз" впродовж 2014-2018 років, на підставі якого відповідачем встановлено, що в період з 2014 року по 2018 рік ПАТ "Компанія "Райз" реалізовувало ТОВ "Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Левада" товари (роботи, послуги) (а.с. 67).

Отже, державний виконавець може звернутись до осіб, в розпорядженні яких перебуває майно чи кошти боржника, та на запит отримати у таких осіб відповідні відомості про майно боржника.

Водночас, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України не встановлено жодних обмежень періодів, за які може бути витребувана відповідна інформація.

Посилання позивача на те, що відповідач не мав права витребовувати від нього інформацію щодо дебіторської заборгованості перед ПАТ "Компанія "Райз" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Левада", суд не приймає до уваги, оскільки, як вже зазначалось, пункт 3 частини третьої статті 18 Закону надає державному виконавцю повноваження на вчинення таких дій без жодних умов чи обмежень та відповідач вимагав надати інформацію, яка виключає втручання у господарську діяльність позивача.

Також не приймається судом до уваги посилання позивача щодо порушення відповідачем територіальної юрисдикції при надісланні останнім запиту, зважаючи на наступні обставини.

Згідно статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

У відповідності до пункту 3 розділу I Інструкції органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Пунктом 4 розділу I вказаної Інструкції передбачено, що відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими, зокрема сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України.

Відтак, Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наділений повноваженнями щодо надіслання вимог, пов'язаних з виконанням рішень, за якими сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Левада" задоволенню не підлягає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Левада", (код ЄДРПОУ 31792403), місцезнаходження: вул. Польова, 3-а, с. Остапківці, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78262;

Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, (код ЄДРПОУ 00015622), місцезнаходження: вул. Архітектора Городецького,13, м.Київ, 01001;

Компанія "NIBULON S.A.", вул. Фалеєвська, 9-б, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54030.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.