Рішення

від 11.12.2018 по справі 520/8310/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 р. справа № 520/8310/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: представника позивача - Явтух О.Г, представника відповідача - Ковальової М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Световит" (вул. Вокзальна, буд. 26-Б, м. Чугуїв, Харківська область, 63503) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Световит", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001931411 від 06.09.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем сформовано за реально здійсненими господарськими операціями та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій. Також представник позивача звернув суду, що в двох актах приймання виконаних робіт допущено технічну помилку у зазначенні дати їх формування, що, водночас, не вказує на нереальність всього обсягу господарських операцій з контрагентами за перевіряємий період.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, просила позовні вимоги залишити без задоволення внаслідок відсутності реальних правових наслідків здійснених господарських операцій позивача з контрагентами з огляду на відсутність в останніх достатніх трудових та матеріально - технічних ресурсів для проведення відповідних господарських операцій, наявності у первинних документах недоліків.

У судовому засіданні 11.12.2018 року сторони підтримали свої правові позиції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 15.08.2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ СВЕТОВИТ з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ під час господарських взаємовідносин з ТОВ Кромія за грудень 2015 року, січень, лютий, квітень-серпень, грудень 2016 року, січень-квітень 2017 року та з ПП Діокс за січень, березень 2017 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищезазначених контрагентів-постачальників

За результатами перевірки складено акт від 22.08.2018 № 3534/20-40-14-11- 11/38228005, яким зафіксовано порушення ТОВ Световит норм п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.1, п.201.10 Податкового кодексу України (завищено податковий кредит, що призвело до заниження ПДВ за вищевказаний період).

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 00001931411 від 06.09.2018 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 790015,00 грн., в тому числі основний платіж 632012,00 грн. та штрафні санкції 158003,00 грн.

20 вересня 2018 року ТОВ Световит було подано скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України. Доказів наявності рішення за результатом розгляду такої скарги матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1, 201.7 ст.201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

У відповідності до пп. 44.1 та 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ Световит (замовник) та ТОВ Кромия (виконавець) укладено аналогічні за своєю правовою природою договори №№ 01/12 від 01.12.2015, 04/01 від 04.01.2016, 01/07 від 01.07.2016, 03/01 від 03.01.2017, 16/01 від 16.01.2017, 16/01/02 від 16.01.2017, 27/01 від 27.01.2017, відповідно до умов яких виконавець бере на себе обов'язок здійснити роботи зі збирання світильників, прожекторів, комплектів світлодіодних модулей марки LED-SVU із матеріалів замовника, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та здійснити оплату на умовах, погоджених у договорі відповідно.(т.1 а.с. 83-95).

На підтвердження реальності виконання умов вказаних правочинів позивачем залучено до матеріалів справи акти виконаних робіт №ОУ-0000068 від 31.12.2015; № ОУ - 0000065 від 25.12.2015; № ОУ - 0000064 від 24.12.2015, № ОУ - 0000063 від 14.12.2015; № ОУ - 0000066 від 29.12.2015; №ОУ-0000001 від 04.01.2016; № ОУ - 0000002 від 04.01.2016; № ОУ - 0000003 від 22.01.2016; № ОУ - 0000004 від 26.01.2016; № ОУ - 0000013 від 24.02.2016; №ОУ- 0000009 від 17.02.2016; № ОУ - 0000008 від 12.02.2016; № ОУ - 0000007 від 09.02.2016; № ОУ - 0000006 від 04.02.2016; № ОУ - 0000005 від 01.02.2016; № ОУ - 0000029 від 28.04.2016; № ОУ-0000028 від 27.04.2016; № ОУ - 0000027 від 25.04.2016; № ОУ - 0000026 від 15.04.2016; №ОУ- 0000024 від 11.04.2016; № ОУ - 0000023 від 05.04.2016; № ОУ - 0000001 від 20.01.2016; №ОУ-0000031 від 04.05.2016; № ОУ - 0000032 від 10.05.2016; №ОУ-0000033 від 12.05.2016; №ОУ-0000034 від 16.05.2016; № ОУ-0000035 від 25.05.2016; № ОУ - 0000037 від 02.06.2016; № ОУ - 0000036 від 06.06.2016; № ОУ - 0000038 від 15.06.2016; № ОУ - 0000039 від 21.06.2016; № ОУ - 0000046 від 10.08.2016; № ОУ - 0000047 від 18.08.2016; № ОУ-0000048 від 19.08.2016; № ОУ - 0000045 від 05.08.2016; № ОУ - 0000040 від 08.07.2016; №ОУ-0000041 від 11.07.2016; № ОУ - 0000044 від 26.07.2016; №ОУ-0000043 від 19.07.2016; № ОУ - 0000042 від 15.07.2016; № ОУ - 0000069 від 05.12.2016; № ОУ - 0000070 від 09.12.2016; № ОУ - 0000072 від 19.12.2016; №ОУ-0000071 від 14.12.2016; №ОУ-0000001 від 10.01.2017; № ОУ-0000002 від 10.01.2017; №ОУ-0000004 від 16.01.2017; № ОУ - 0000005 від 18.01.2017; № ОУ - 0000006 від 23.01.2017; № ОУ-0000008 від 01.02.2017; № ОУ - 0000009 від 03.02.2017; №0У- 0000010 від 09.02.2017; № ОУ - 0000011 від 16.02.2017; №ОУ-0000012 від 13.03.2017; №ОУ -0000013 від 16.03.2017; №ОУ-0000017 від 23.03.2017; №ОУ- 0000015 від 21.03.2017; № ОУ - 0000024 від 26.04.2017; №ОУ- 0000023 від 19.04.2017; №ОУ-0000022 від 18.04.2017, № ОУ - 0000020 від 17.04.2017; №ОУ-0000019 від 03.04.2017; №ОУ-0000018 від 03.04.2017.(т.2 а.с. 23-28, 133-161, 164-169, 172-179, 181-183, 186-196).

Розрахунки між сторонами договірних зобов'язань відбувалися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 2190 від 18.01.2017; 2189 від 18.01.2017; 2188 від 18.01.2017; 2219 від 30.01.2017; 2220 від 30.01.2017; 2349 від 29.03.2017; 2456 від 11.05.2017; 2454 від 11.05.2017; 2455 від 11.05.2017 та оборотно - сальдовими відомостями за січень 2017 року та березень 2017 року.

Щодо правовідносин ТОВ Световит з ПП Діокс , то останні виникли на підставі договорів №№ 10/01 від 09.01.2017, 23/01 від 23.01.2017, відповідно до яких ПП Діокс (виконавець) бере на себе обов'язок здійснити роботи зі збирання світильників, прожекторів, комплектів світлодіодних модулей марки LED-SVU із матеріалів замовника, а ТОВ Световит (Замовник) зобов'язується прийняти виконані роботи та здійснити оплату на умовах, погоджених у договорі відповідно (т.1 а.с. 97-100).

Відповідно до п. 1.3 договорів, завершення робіт за умовами договорів підтверджується актом виконаних робіт, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Фактичне виконання умов вказаних правочинів підтверджується наданими позивачем актами здачі - приймання робіт № ЩУ - 0000001 від 20.01.2017 року, № ЩУ - 0000002 від 23.01.2017 року, № ОУ-0000003 від 28.01.2017 року, № ОУ-0000004 від 27.03.2017 року, № ОУ-0000005 від 30.03.2017 року (т.2 а.с. 128-132).

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжні доручення №№ 1249 від 01.12.2015; 1250 від 01.12.2015; 1292 від 15.12.2015; 1331 від 06.01.2016; 06.01.2016; 1342 від 12.01.2016; № 1343 від 12.01.2016; 1347 від 12.01.2016; 1386 від 26.01.2016; 1387 від 26.01.2016; 1417 від 09.02.2016; 1418 від 09.02.2016; 1428 від 10.02.2016; 1535 від 01.04.2016; 1543 від 05.04.2016; 1544 від 05.04.2016; 1567 від 14.04.2016; 1572 від 15.04.2016; 1582 від 21.04.2016; 1583 від 21.04.2016; 1586 від 22.04.2016; 1612 від 05.05.2016; 1617 від 10.05.2016; № 1618 від 10.05.2016; 1631 від 16.03.2016; 1645 від 20.05.2016; 1646 від 20.05.2016; 1647 від 20.05.2016; 1654 від 24.05.2016; 1666 твід 30.05.2016;1663 від 30.05.2016; 664 від 30.05.2016; 1665 від 30.05.2016; 1671 від 31.05.2016; 1697 від 13.06.2016; 1724 від 23.06.2016; 1735 від 30.06.2016; 1697 від 13.06.2016; 1724 від 23.06.2016; 1735 від 30.06.2016; 1747 від 06.07.2016; 1748 від 06.07.2016;1749 від 06.07.2016;1760 від 12.07.2016;1761 від 12.07.2016;1762 від 12.07.2016;1764 від 13.07.2016;1799 від28.07.2016;1800 від28.07.2016;1801 від 28.07.2016;1838 від 12.08.2016;2118 від 08.12.2016;2119 від08.12.2016; 2120 від 08.12.2016; 2132 від 15.12.2016; 2169 від 10.01.2017; 2170 від 10.01.2017; 2171 від 10.01.2017; 2172 від 10.01.2017; № 2176 від 12.01.2017; 2191 від 18.01.2017; 2192 від 18.01.2017; 2217 від 30.01.2017; 2218 від 30.01.2017; 2255 від 14.02.2017; 2311 від 07.03.2017, 2320 від 15.03.2017; 2350 від 29.03.2017; 2351 від 29.03.2017; 2384 11.04.2017; 2381 від 11.04.2017; 2382 від 11.04.2017; 2383 від 11.04.2017; 2393 від 14.04.2017; 2423 від 25.04.2017; 2424 від 25.04.2017 та оборотно - сальдовими відомостями за рудень 2015 року; січень 2016 року; лютий 2016, квітень 2016 року; травень 2016 року; червень 2016 року; липень 2016 року; серпень 2016 року; грудень 2016 року; січень 2017 року; лютий 2017 року; березень 2017 року; квітень 2017 року.

Отже, наявність зазначених документів, вказує на те, що безготівкові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявність у позивача та контрагента спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять.

За вказаними правочинами контрагентами позивача - ТОВ Кромія та ПП Діокс позивачеві виписано податкові накладні № 8 від 14.12.2015; № 11 від 23.12.2015; № 13 від 25.12.2015; № 15 від 29.12.2015; № 18 від 31.12.2015; № 1 від 04.01.2016; № 2 від 04.01.2016; № 3 від 22.01.2016; № 5 від 26.01.2016; № 1 від 01.02.2016; № 2 від 04.02.2016; № 3 від 09.02.2016; № 4 від 12.02.2016; №6 від 17.02.2016; № 10 від 24.02.2016; № 1 від 05.04.2016; № 2 від 05.04.2016; № 5 від 11.04.2016; № 6 від 15.04.2016; № 7 від 25.04.2016; № 9 від 27.04.2016; № 10 від 27.04.2016; № 11 від 28.04.2016; № 1 від 04.05.2016; № 2 від 04.05.16; № 3 від 10.05.2016; № 4 від 12.05.2016; № 5 від 16.05.2016; № 6 від 18.05.2016; № 8 від 25.05.2018; № 2 від 06.06.16; № 1 від 02.06.2016; № 3 від 14.06.2016; № 4 від 15.06.2016; № 6 від 21.06.2016; № 1 від 08.07.2016; № 2 від 08.07.2016; № 3 від 11.07.2016; № 6 від 15.07.2016; № 7 від 18.07.2016; № 8 від 19.07.2016; № 9 від 26.07.2016; № 11 від 28.07.2016; № 3 від 05.08.16; № 4 від 10.08.2016; № 6 від 19.08.2016; № 5 від 18.08.2016; № 1 від 05.12.2016; № 2 від 09.12.2016; № 5 від 14.12.2016; № 6 від 19.12.2016; № 1 від 10.01.2017; № 2 від 10.01.2017; № 5 від 16.01.2017; № 8 від 23.01.2017; № 6 від 18.01.2017; № 1 від 01.02.2017; № 2 від 03.02.2017; № 3 від 16.02.2017; № 4 від 16.02.2017; № 8 від 27.02.2017; № 2 від 16.03.2017; № 1 від 13.03.2017; № 3 від 16.03.2017; № 7 від 21.03.2017; № 9 від 23.03.2017; № 1 від 03.04.2017; № 2 від 03.04.2017; № 6 від 17.04.2017; № 7 від 18.04.2017; № 8 від 19.04.2017; № 9 від 26.04.2017; № 2 від 23.01.2017; № 1 від 20.01.2017; № 5 від 27.01.2017; № 6 від 28.01.2017; № 3 від 30.03.2017; №2 від 27.03.2017, копії яких разом з квитанціями про направлення в електронному вигляді на адресу контролюючого органу залучено позивачем до матеріалів справи.

Як було встановлено під час розгляду справи з пояснень представника позивача, безпосередньо збірка світильників, прожекторів, комплектів світлодіодних модулей марки LED-SVU здійснювалося у приміщеннях які орендував позивач за адресами: м. Харків, пр.-т Московський, 144-А та м. Харків, пр.-т Московський, 259на підтвердження чого позивачем залучено до матеріалів справи договори оренди нежитлових приміщень № № 2 від 15.03.2017, б/н від 15.09.2016 та договорів суборенди б/н від 01.01.2016 та № 19 від 01.03.2015.(т.1 а.с . 105-120).

Представник позивача пояснив, що згідно із умовами договорів роботи із збірки здійснювалися ТОВ Кромія та ПП ДІОКС із матеріалів позивача, які ТОВ Световит придбавав у контрагентів - ТОВ СЕА Електронікс Україна , ТОВ Технокабель , ТОВ Аміран XXI , ТОВ Торговий Дім Оптима , ТОВ АВ Трейдинг , ТОВ Комрад Трейд , ТОВ Оптима-Лайт , ТОВ Компанія Світло-імпорт Україна , ТОВ Модус. ЛТД , ПП Айрон-Трейд , на підтвердження чого позивачем залучено до матеріалів справи видаткові накладні (т.1 а.с. 134-250, т.2 а.с. 1-22), а факт надходження придбаних деталей на баланс ТОВ Световит підтверджується актами контрольної перевірки інвентаризації цінностей (т.1 а.с. 130-131).

Під час розгляду справи встановлено, що необхідність договірних правовідносин ТОВ Световит з ТОВ Кромія та ПП Діокс зумовлена необхідністю виконання ТОВ Световит своїх договірних зобов'язань перед ТОВ Велтайм , ПАТ Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп , ТОВ Цемент , ПАТ Рубежанський картонно - тарний комбінат , ТОВ Завод елеваторного обладання , ТОВ Карат , ПАТ Запорізька кондитерська фабрика , ТОВ Вог Рітейл , ПАТ Акта , ПрАТ Костопільський завод скловиробів , на підтвердження реальності виконання чого позивачем залучено до матеріалів справи договір № СВ14/032 від 25.06.2014; договір поставки № 18/08 від 18.08.2015; договір поставки № СВ15/041 від 21.10.2015; договір купівлі продажу № 569 від 09.10.2015; договір №1509/4096 від 15.П9.2015; договір № СВ16/059 від 14.11.2016; договір № СВ16/043 від 16.08.2016; договір № СВ 16/033 від 13.06.2016; договір поставки № СВ І6/024 від 14.04.2016; договір № СВ16/007 від 27.01.2016; договір № СВ 16/003 від 14.01.2016, платіжні доручення № 1875 від 27.01.2016; № 7528 від 14.04.2016; № 7717 від 18.04.2016; № 6977 від 07.04.2016; № 8063 від 21.04.2016; № 8551 від 28.04.2016; № 9769 від 18.05.2016; № 10783 від 02.06.2016; № 11857 від 16.06.2016; № 11859 від 16.06.2016; № 13923 від 21.07.2016; № 14327 від 28.07.2016; № 14784 від 04.08.2016; № 14982 від 08.08.2016; № 16215 від 29.08.2016; № 5362 від 30.03.2017; № 2455 від 23.12.2015, № 6229 від 16.12.2016; № 826 від 17.02.2017; № 136659 від 22.11.2016; № 12035 від 05.10.2016; № 10304 від 27.07.2016; № 7022 від 23.02.2016; № 6663 від 03.02.2016; від 09.02.2016; №2050 від 22.02.2016; № 2115 від 25.02.2016; № 2113 від 25.02.2016; № 2116 від 25.02.2016; № 36011 від 17.05.2016; № 315 58 від 25.04.2016; № 2658 від 13.01.2016; № 23284 від 18.12.2015; № 457 79 від 05.07.2016; № 48394 від 20.07.2016; № 48395 від 20.07.2016; № 3578 від 07. 2.2015; № 4243 від 27.01.2016; № 7080 від 06.09.2016; № 8631 від 26. 2.2016; №9668 від 14.03.2017, № 825 від 08.11.2016; № 834 від 185.11.2016, № 300 від 28.03.2017, № 1500001921 від 12.07.2016; № 1500000337 від 16.02.2016, 150000565 від 17.03.2016 року, № 1500000783 від 12.04.2016, № 15000002182 від 28.07.2016, № 15000004000 від 20.12.2016, 15000003999 від 20.12.2016, № 1500000366 від 09.02.2017, 1500000436 від 16.02.2017; № 29764322 від 10.02.2017; № 29756758 від 09.02.2017; № 28849311 від 05.07.2016; № 28591208 від 05.05.2016; № 28334825 від 10.03.2016; № 28268282 від 23.02.2016; № 28268276 від 23.02.2016; № 28226222 від 16.02.2016; № 28148944 від 28.01.2016; № 28148943 від 28.01.2016; № 28112199 від 19.01.2016; № 27925322 від 08.12.2015; № 27925307 від 08.12.2015 (т.3 а.с. 121-241).

З огляду на вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази суд приходить до висновку, що останні свідчать про фактичне здійснення позивачем та його контрагентами ТОВ Кромія та ПП Діокс господарських операцій, а отже позивачем правомірно на підставі належних первинних документів бухгалтерського обліку і податкових накладних сформовано дані бухгалтерського обліку.

Як вбачається з відзиву відповідача на позов, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог представник відповідача послався на те що податкова накладна № 11 виписана 23.12.2015 року, проте акт здачі - приймання складено 24.12.2015 року, податкова накладна № 3 виписана 16.02.2017 року, однак акт здачі - прийняття робіт складено 09.02.2017 року.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказані розбіжності є технічними помилками, та, водночас, не вказуються на дефектність первинних документів та не спростовують факт реальності виконання господарських операцій.

Суд зазначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо, а відтак вказані обставини не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від12 червня 2018 року по справі №816/56/16.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Відповідно до п. 2 зазначеної статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Також, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог контролюючий орган посилається на те, що ТОВ Кромія та ПП Діокс зібрано значно більшу кількість готових ТМЦ, ніж було зафіксовано у відповідних договорах.

Однак, суд звертає увагу, що контролюючим органом, як відповідачем по справі, на якого покладено тягар доказування у спірних правовідносинам не наведено посилань на норми чинного законодавства, які б підтверджували вищезазначену позицію суб'єкта владних повноважень, враховуючи також те, що законодавцем не обмежено учасників договірних правовідносин у вільному виборі способу виконання зобов'язань по укладеним правочинам.

Отже, враховуючи те, що ТОВ "Световит" проведено оплату ТОВ Кромія та ПП Діокс за надані послуги, доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за отримані послуги (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься, а контрагентами позивача з метою дотримання вимог податкового законодавства сформовані відповідні податкові накладні, а відтак суд приходить до висновку, що господарські операції мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин.

Стосовно твердження відповідача на відсутність у контрагентів позивача ТОВ Кромія та ПП Діокс трудових, виробничих та матеріальних ресурсів для проведення своєї господарської діяльності з посиланням на документи, які надані іншими податковими інспекціями, то суд не може брати до уваги зазначену інформацію в підтвердження нереальності господарських операцій, оскільки така містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

З приводу посилання відповідача на дані податкової інформації по контрагентам позивача ТОВ Кромія та ПП Діокс , яка відпрацьована в ході доперевірочного аналізу контролюючого органу, та яка, на думку податкового органу, свідчить про нереальність та фіктивність укладання договорів з цими контрагентами, то суд зазначає, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту й характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

З огляду на це висновки податкового органу не можуть ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в інформаційних базах відповідача без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із зазначеними контрагентами.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником/покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Щодо обставин, зазначеними відповідачем про те, що перевіркою було встановлено рух товару по ланцюгам з сумнівними постачальникам-контрагентам, та дослідити рух товару від виробника було неможливо через відсутність податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН контрагентами, суд зазначає, що даний факт не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань недійсними, у тому числі нікчемними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг якихдекларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Законодавство України зобов'язує платників податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.

Отже, платник податку несе індивідуальну відповідальність за недотримання норм чинного законодавства України. У відповідності до глави 11 Податкового кодексу України, значена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі і контрагентів. Таким чином, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного Державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відтак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки, податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають застати саме для цієї особи.

Слід зазначити, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків до своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних - вересів та вимогами захисту права власності .

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій зі своїми контрагентами ТОВ Кромія та ПП Діокс .

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Световит" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001931411 від 06.09.2018 року про застосування штрафних (фінансових санкцій) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 790015 (сімсот дев'яносто тисяч п'ятнадцять) грн. 00 коп., у тому числі за податковими зобов'язаннями 632012 (шістсот тридцять дві тисячі дванадцять) грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 158003 (сто п'ятдесят вісім тисяч три) грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Световит" (вул. Вокзальна, буд. 26-Б, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, код ЄДРПОУ 38228005) сплачену суму судового збору в розмірі 11850 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 23 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області ( вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39859805).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 грудня 2018 року.

Суддя Горшкова О.О.