Рішення

від 04.12.2018 по справі 198/330/18

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 198/330/18

провадження № 2/0198/180/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретарів судового засідання Ткаченко Т.О., Ільченко І.В., позивачки ОСОБА_1, представника позивачки адвоката ОСОБА_2, розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Юр'ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Шемеш 17 , третя особа Юр'ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди землі з актом приймання-передачі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ТОВ Шемеш 17 про визнання недійсним договору оренди землі з актом приймання-передачі.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що їй на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,9547 га, кадастровий номер 1225955100:04:002:0164, розташована на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області.

Під час судового розгляду Юр'ївським районним судом Дніпропетровської області цивільної справи № 198/749/17 позивачка дізналась, що 04.12.2017 р. між нею та ТОВ Шемеш 17 укладено договір належної їй земельної ділянки та зареєстровано за орендарем відповідне речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, ОСОБА_1 стверджує, що не підписувала зазначений правочин та не надавала нікому повноважень на підписання від свого імені договорів оренди земельної ділянки, тому змушена звернутись до суду та просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,9547 га, кадастровий номер 1225955100:04:002:0164, з актом приймання-передачі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Шемеш 17 04 грудня 2017 року.

29 травня 2018 року цивільну справу прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

19 червня 2018 року до участі у справі залучено як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Юр'ївську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області, підготовче засідання відкладено.

04 липня 2018 року задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів та виклик свідка, оголошено перерву в підготовчому засіданні.

30 липня 2018 року в зв'язку з ненаданням витребуваних доказів у встановлений судом строк продовжено строк проведення підготовчого провадження, а 14 серпня 2018 року - підготовче засідання відкладено в зв'язку з неявкою учасників справи.

22 серпня 2018 року підготовче провадження закрито та призначено судовий розгляд цивільної справи.

17 вересня 2018 року розгляд справи відкладено в зв'язку з ненаданням витребуваних судом доказів, до ОСОБА_3 застосовано заходи процесуального примусу у виді штрафу за ненадання витребуваних судом доказів.

02 жовтня 2018 року за клопотанням представника ТОВ Шемеш 17 - директора ОСОБА_3, який раніше не брав участь у справі, судовий розгляд відкладено на 17 жовтня 2018 року, про що директора товариства повідомлено під розписку.

17 жовтня 2018 року судове засідання відкладено в зв'язку з неявкою представника відповідача ОСОБА_3, від якого надійшла телефонограма з повідомленням про причини неприбуття в суд (тимчасова непрацездатність). Розгляд справи призначено на 07 листопада 2018 року.

07 листопада 2018 року та 19 листопада 2018 року застосовано заходи процесуального примусу у виді приводу до свідка ОСОБА_3

Позивачка та її представник у судовому засіданні 04 грудня 2018 року позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, відмовились від заяви про виклик свідка.

Представник третьої особи Юр'ївської РДА в поданій на адресу суду заяві просила розглянути справу за відсутності представника в судових засіданнях, вирішення позовних вимог залишила на розсуд суду.

Відповідач ТОВ Шемеш 17 відзиву на позов не надав, представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні 04.06.2018 р. повністю заперечував проти задоволення позову. Інший представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні 02.10.2018 р. також заперечував проти позову, вважаючи, що ОСОБА_1 знала про укладення договору, погоджувалась з його умовами, та навіть отримала від товариства 20 000,00 грн. в день підписання угоди.

В судові засідання 17.10.2018 р., 07.11.2018 р., 19.11.2018 р. та 04.12.2018 р. представники товариства не з'явились, про причини неявки повідомили в телефонному режимі тільки щодо судового засідання, призначеного на 17.10.2018 р., заяв про слухання справи за їх відсутності не надавали. При цьому п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України передбачає, що обов`язковою умовою відкладення розгляду справи навіть при першій неявці в судове засідання є повідомлення особами, що не з`явились, про причини неявки, а також те, що ці причини мають бути визнані поважними. Поважність причин має доводитися в загальному порядку належними та допустимими доказами.

Проте відповідач не надав належних та допустимих доказів наявності поважних причин, які б зумовили неможливість забезпечення прибуття представника в судові засідання 17.10.2018 р., 07.11.2018 р., 19.11.2018 р. та 04.12.2018 р.

Крім того, відповідач є юридичною особою, яка не позбавлена можливості укладення угоди чи видачі довіреності необмеженій кількості представників. Не можуть вважатися поважними причинами неявки у судове засідання відрядження, відпустка, перебування на лікарняному, участь у розгляді іншої справи, тощо.

Отже, суд розцінює повторну неявку представника відповідача без поважних причин в судове засідання як таку, що надає можливість розглянути справу на підставі наявних у ній даних та доказів за відсутності представника ТОВ Шемеш 17 , який безумовно був обізнаний з проведенням судового провадження, а також отримував судові повістки про виклик до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, а також з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на землю серії ДП № 010473, виданого Юр'ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 12.11.2010 р., належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,9547 га, розташована на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225955100:04:002:0164, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1044003812259 (а.с. 5-9, 86-87).

04 грудня 2017 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Шемеш 17 в особі директора товариства ОСОБА_3 укладено договір оренди землі. Згідно з умовами договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 8,9547 га, кадастровий номер 1225955100:04:002:0164, яка знаходиться на території Юр'ївської селищної ради Дніпропетровської області, строком на 15 років (а.с. 75-79).

05 грудня 2017 року державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області здійснено реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки, номер запису про інше речове право 23817332, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08.12.2017 р. (а.с. 89-90).

Згідно зі ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо оренди земельної ділянки регулюються законом.

В свою чергу, спеціальним законом щодо регулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, являється Закон України Про оренду землі № 161-XIV.

За правилами ст.ст. 6, 14, 16 Закону № 161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Договір оренди землі укладається у письмовій формі, за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально, а право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Отже, з огляду на положення зазначених нормативних актів, законом встановлена обов'язкова письмова форма для договору оренди земельної ділянки, а право оренди підлягає державній реєстрації.

Як встановлено судом, відповідач ТОВ Шемеш 17 на підставі укладеного в письмовій формі спірного договору здійснив у визначеному законом порядку державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. Однак, позивачка заперечує факт підписання нею договору оренди землі та вказує на відсутність її згоди на укладення спірного правочину.

Згідно з приписами частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1. ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За положеннями ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, правочин, як вольова дія, являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Встановлення судом факту відсутності волевиявлення власника землі на укладення договору оренди землі (підписання договору іншою особу, яку власник землі не уповноважував діяти від його імені), є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Отже, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення, а тому для з'ясування наявності чи відсутності таких обставин, суд повинен дослідити оспорюваний договір та надати йому правову оцінку.

В матеріалах справи міститься копія довіреності від 09.09.2016 р., посвідчена секретарем Вербуватівської сільради Юр'ївського району Дніпропетровської області та зареєстрована в реєстрі за № 89, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 представляти її інтереси з питань, що стосуються належного оформлення та державної реєстрації права власності та оренди земельної ділянки (а.с. 19).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).

Статтею 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю - письмовим документом, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Іншими словами, представництво - це обсяг делегованих повноважень, відповідно до яких одна особа (представник) виступає і діє від імені ін шої особи, яку вона представляє, створюючи, змінюючи чи припиняючи безпосередньо для неї цивільні права та обов'язки.

Необхідно відмітити, що видана позивачкою 09.09.2016 р. довіреність містить перелік наданих представнику (ОСОБА_3А.) повноважень, серед яких відсутнє повноваження на укладення від імені ОСОБА_1 договорів оренди належної останній земельної ділянки. Тобто за вказаною довіреністю ОСОБА_3 в будь-якому випадку не мав права підписувати від імені орендодавця договір оренди від 04.12.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вона особисто не підписувала оспорюваний правочин.

З огляду на зміст заявлених позовних вимог та обставин, які входять до предмета доказування у межах вирішення даного спору, суд за клопотанням ОСОБА_1 ухвалою від 04 липня 2018 року витребовував у відповідача ТОВ Шемеш 17 оригінал договору з актом приймання-передачі (у зв'язку з посиланням позивачки на відсутність у неї такого оригіналу), проте відповідач вимог суду не виконав, надавши при цьому письмові пояснення за підписом директора ТОВ Шемеш 17 ОСОБА_3, що договір оренди землі від 04.12.2017 р. з актом приймання-передачі на зберіганні у товариства відсутні, оскільки ніким підприємству не надавались (а.с. 99).

Однак, виходячи з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 05 грудня 2017 року під час подання документів на державну реєстрацію іншого речового права ОСОБА_3, що діяв на підставі наказу про призначення директором ТОВ Шемеш 17 , разом з відповідною заявою подано укладений між ОСОБА_1 та товариством договір оренди землі з актом приймання-передачі від 04 грудня 2017 року, при цьому в прийнятій заяві відсутня позначка про надання таких документів в копії (а.с. 70-74).

Більше того, нормативними актами у сфері здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, статтями 20 та 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пунктами 7 та 26 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що для проведення реєстраційних дій (в тому числі і через фронт-офіси) заявник подає виключно оригінали необхідних документів , а державна реєстрація іншого речового права проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації.

Разом з тим, статтею 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені підстави для відмови у державній реєстрації прав, зокрема, якщо подані документи не відповідають встановленим цим законом вимогам.

З аналізу викладеного суд робить висновок, що 05 грудня 2017 року директором ТОВ Шемеш 17 ОСОБА_3 для державної реєстрації за товариством іншого речового права (права оренди належної позивачці земельної ділянки) було надано саме оригінал договору оренди землі з актом приймання-передачі від 04 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та підприємством відносно земельної ділянки з кадастровим номером 1225955100:04:002:0164.

Отже, твердження директора ТОВ Шемеш 17 ОСОБА_3, що договір та акт від 04 грудня 2017 року на зберіганні у товариства відсутні, оскільки ніким підприємству не надавались, не відповідають дійсності, спростовуються наявними у справі документами та розцінюються судом як приховування доказів.

За приписами ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи, зокрема, зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частин 6 та 10 статті 84 ЦПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

У своїх усних запереченнях представники відповідача стверджували, що оскаржуваний договір від 04.12.2017 р. підписано ОСОБА_1, яка отримала також і екземпляр договору. Разом з цим, директор ТОВ Шемеш 17 ОСОБА_3, не подавши жодних доказів на підтвердження такої позиції у справі, ухилився навіть від виконання вимог суду про надання відповідних документів (оригіналу договору оренди з актом приймання-передачі).

В судовому засіданні досліджений (прослуханий) звукозапис судового засідання 05 квітня 2018 року у справі № 198/749/17, під час якого ОСОБА_3 в присутності представника ТОВ Шемеш 17 допитувався як свідок, в тому числі і щодо того ким саме вчинено підпис в графі Орендодавець в договорі від 04.12.2017 р. Свідок ОСОБА_3 повідомив, що на його думку він як фізична особа за відповідною довіреністю мав повноваження на укладення договорів оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, тому не виключав можливості підписання ним договору оренди землі від імені орендодавця (а.с. 41, диск, файл 20180405-094627, з 26 хвилини 20 секунди, з 49 хвилини 30 секунди).

Оцінюючи вказаний доказ (звукозапис судового засідання) на предмет його належності та допустимості, суд відмічає таке.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі (стаття 100 ЦПК України).

В ч.ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Тобто належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у встановленому законодавством порядку, що виходить з положень ч. 1 ст. 78 ЦПК України.

Так, згідно з ч.ч. 14, 15 статті 7 та статтею 247 ЦПК України суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Свідок ОСОБА_3, який допитувався повноважним судом в іншому судовому засіданні, за правилами ст. 230 ЦПК України був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Таким чином, з огляду на ту обставину, що електронний доказ - звукозапис показань ОСОБА_3 в судовому засіданні, проведеному 05 квітня 2018 року у справі № 198/749/17, отриманий без порушень процесуального порядку та містить інформацію щодо обставин укладення спірного договору, свідок допитаний під час змагального судового процесу за повної можливості для всіх сторін піддати свідка допиту, суд визнає його належним та допустимим доказом, який в сукупності з іншим свідчить про те, що ОСОБА_5 особисто не підписувала оспорюваний правочин.

Щодо наявної в матеріалах справи копії договору від 04.12.2017 р., яку представники відповідача вважали належним та допустимим доказом на підтвердження волевиявлення ОСОБА_1 на передачу в оренду земельної ділянки, суд зазначає таке.

Правилами 78 ЦПК України (допустимість доказів) визначено, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Статтею 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з п.п. 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 , одним із основних видів експертизи є судова почеркознавча експертиза.

Відповідно до п. 1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів .

В даному випадку, з огляду на те, що позивачка заперечує факт підписання документа, встановлення справжності підпису на документі можливо лише шляхом проведення судової експертизи. Проте, виходячи з вищенаведених положень Інструкції, проведення експертного дослідження завіреної копії є неможливим, оскільки таке дослідження проводиться лише за наявності оригіналу документа.

Отже, суд не може взяти до уваги як доказ на підтвердження справжності підпису ОСОБА_1 копію договору з актом приймання-передачі.

Суд також вважає неналежним та недопустимим доказом наявності волевиявлення на укладення позивачкою договору оренди розписку про отримання ОСОБА_1 від ТОВ Шемеш 17 коштів в сумі 20 000,00 грн., складену 04.12.2017 р. (а.с. 132), оскільки зміст цього документа жодним чином не свідчить про сплату підприємством коштів в рамках будь-яких орендних правовідносин між сторонами у справі. Крім того, таке оформлення готівкової операції підприємством з фізичною особою жодним чином не відповідає вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 Про затвердження Положення про ведення касових операції у національній валюті в Україні (діяла на момент укладення спірного договору).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 12, 13 та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено здійснення судочинства на засадах змагальності сторін, в межах заявлених особою вимог і на підставі поданих доказів, а також обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи правила розподілу обов'язків доказування та відсутність доказів, які б достеменно свідчили про підписання позивачкою спірного договору, ухилення відповідача від надання оригіналу договору, суд вважає, що ТОВ Шемеш 17 не спростовано безспірними, належними та допустимими доказами твердження позивачки про те, що оспорюваний правочин підписаний зі сторони орендодавця неуповноваженою особою, а також що ОСОБА_1 особисто його не підписувала.

Таким чином, виходячи з положень ч. 1 ст. 215 ЦК України , існують правові підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.12.2017 р. з актом приймання-передачі у зв'язку з недодержанням сторонами в момент вчинення правочину вимог, встановлених ч. 3 ст.203 цього Кодексу , тобто через відсутність волевиявлення орендодавця на укладення договору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з ТОВ Шемеш 17 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений позивачкою за подання позовної заяви до суду у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 76-81, 84, 89, 95, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Шемеш 17 , третя особа Юр'ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди землі з актом приймання-передачі задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі з актом приймання-передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,9547 га, кадастровий номер 1225955100:04:002:0164, розташованої на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, укладений 04.12.2017 р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Шемеш 17 , речове право за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.12.2017 р., номер запису про інше речове право 23817332.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шемеш 17 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Відомості про учасників справи:

- ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: 51326, Дніпропетровська обл., Юр'ївський район, с. Вербуватівка, вул. Центральна, буд. 29, РНОКПП НОМЕР_1);

- Товариство з обмеженою відповідальністю Шемеш 17 (адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, Європейська площа, 4, офіс 416, ЄДРПОУ 41328447);

- Юр'ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (адреса місцезнаходження: 51300, Дніпропетровська обл., Юр'ївський район, смт Юр'ївка, вул. Леніна, буд. 67, ЄДРПОУ 20281596).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 14 грудня 2018 року.

Суддя: І.О.Гайдар