Рішення
від 14.12.2018 по справі 826/5159/18
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2018 року № 826/5159/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Служби безпеки України провизнання протиправним та скасування рішення

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1.) з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач, СБУ), в останній редакції якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення СБУ від 04.09.2017 про заборону в'їзду на територію України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 2 роки до 04.09.2019 включно.

Позовні вимоги вмотивовано протиправністю оскаржуваного рішення, оскільки воно прийняте без достатніх на те правових підстав, є необґрунтованим та порушує право позивача на працю та свободу пересування. Спростовуючи доводи відповідача про наміри позивача прибути до України з метою проведення дій, спрямованих на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в Україні та провокування озброєного конфлікту, що може призвести до загибелі мирних громадян, позивач звернув увагу на своє тривале перебування в Україні, упродовж якого він не вчиняв жодних протиправних дій, в тому числі, спрямованих на заподіяння шкоди національній безпеці України; його жодного разу не викликали до будь-яких правоохоронних органів, щодо нього не порушено кримінальних проваджень та він не притягувався до будь-якого виду відповідальності.

Крім того, всупереч установленій законодавством процедурі, оскаржувана постанова не затверджена Головою СБУ або його першим заступником чи заступником відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві на позов та його представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову, стверджуючи про правомірність оскаржуваного рішення про заборону позивачу в'їзду в Україну, оскільки таке рішення прийняте в межах повноважень СБУ, з дотриманням установленого порядку та з урахуванням виявлених фактів щодо намірів вчинення позивачем дій, спрямованих на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в Україні та провокування озброєного конфлікту.

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи в судовому засіданні, продовжив її розгляд у письмовому провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином Російської Федерації та відповідно до дозволу Полтавського обласного центру зайнятості від 18.12.2009 №63 на застосування праці іноземців та осіб без громадянства працював на посаді генерального директора ТОВ Ельман . Строк дії дозволу до 17.12.2018.

Управлінням ДМС України в Полтавській області позивачу видано посвідку на тимчасове проживання на території України від 04.12.2013 РТ UKR №ТРО79241 строком дії до 04.12.2014, який у подальшому продовжено до 17.12.2018.

У подальшому рішенням Управління ДМС України в Полтавській області від 28.12.2017 №316 скасовано посвідку на тимчасове проживання, видану ОСОБА_1

Підставою для скасування згаданої посвідки став лист Управління СБУ в Полтавській області від 19.12.2017 №14/9918п, в якому Управління ДМС України в Полтавській області повідомлено про винесення СБУ постанови про заборону ОСОБА_1 в'їзду в Україну строком на два роки (до 04.04.2019).

З наведеного позивач дізнався про прийняте щодо нього рішення СБУ про заборону в'їзду в Україну, а саме про постанову СБУ від 04.09.2017.

Відповідачем надано до суду копію цієї постанови, яку, всупереч доводам позивача, засвідчено належним чином відповідно до пунктів 70 та 71 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 Деякі питання документування управлінської діяльності .

Указаною постановою СБУ заборонило громадянину Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в'їзд на територію України строком на 2 роки до 04.09.2019. Заборону обґрунтовано тим, що в діях позивача встановлено ознаки причетності до підготовки на території України акцій на шкоду національній безпеці держави. За наявними даними вказаний громадянин планував прибути до України з метою проведення дій, спрямованих на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації у нашій країні та провокування озброєного конфлікту, що може призвести до загибелі мирних громадян.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Статтею 18 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

- якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;

якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Вказаний вище перелік підстав для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про Службу безпеки Служба безпеки України - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Статтею 2 цього Закону на Службу безпеки України покладено в межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 24 Закону України Про Службу безпеки України Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Частиною першою статті 5, пункту 2 частини першої статті 6 Закону України Про контррозвідувальну діяльність передбачено, що Служба безпеки України є спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності, підставами для проведення якої є виконання визначених законом завдань щодо контррозвідувального захисту органів державної влади, правоохоронних і розвідувальних органів, охорони державної таємниці.

Згідно зі статтею 19 Закону України Про національну безпеку України Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина:

1) протидію розвідувально-підривній діяльності проти України;

2) боротьбу з тероризмом;

3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, об'єктів критичної інфраструктури;

4) охорону державної таємниці.

За змістом статті 1 Закону України Про національну безпеку України:

- державна безпека - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру (пункт 4);

- національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (пункт 9);

- загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України (пункт 6);

- національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян; (пункт 10).

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого адміністративного суду України, що містяться в пункті 18 Постанови від 25.06.2009 №1 Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка погребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні (в редакції постанови від 16.03.2012) при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в'їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства . При цьому необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в'їзду в Україну необхідно мати па увазі, що процедура заборони в'їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства .

Наявність в СБУ повноважень щодо прийняття рішень про заборону в'їзду в Україну з метою забезпечення національної безпеки позивачем не заперечується.

Порядок прийняття СБУ рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства визначено Інструкцією про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - Інструкція №344), затвердженою наказом Служби безпеки України від 01.06.2009 № 344.

Пунктом 2 Інструкції №344 встановлено, що рішення про заборону в'їзду в Україну особі (далі - рішення про заборону в'їзду) приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБУ.

Згідно з пунктом 3 Інструкції №344 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду функціональним підрозділом Центрального управління, регіональним органом готується довідка.

У довідці зазначаються:

1) дані про особу, якій передбачається заборонити в'їзд в Україну: прізвище, ім'я, друге ім'я, по батькові (українськими та латинськими літерами), число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство) або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорта або іншого документа, який посвідчує особу (вид, серія, номер, орган, який видав, дата видачі), місце народження, місце роботи, посада, місце проживання, контактний телефон;

2) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду (викладаються згідно з пунктом 2 цієї Інструкції із зазначенням фактів вчинення особою суспільно небезпечного діяння та посиланням на відповідну статтю Кримінального кодексу України);

3) в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, забезпечення охорони державної таємниці;

4) пропонований строк заборони в'їзду в Україну особі (від шести місяців до п'яти років);

5) відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в'їзду в Україну особі, зокрема: обставини і характер вчинення особою суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за інформаційними системами і оперативними обліками Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та банку даних Національного центрального бюро Інтерполу в Україні; наявність родинних зв'язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням); наявність майнових зобов'язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.

Відповідно до пункту 4 Інструкції №344 довідка, підготовлена регіональним органом, направляється на погодження функціональному підрозділу Центрального управління по лінії роботи.

Начальник функціонального підрозділу Центрального управління зобов'язаний не пізніше десятиденного строку погодити довідку та повернути її регіональному органу, а якщо правових підстав для прийняття рішення про заборону недостатньо - повернути довідку без погодження з відповідним письмовим обґрунтуванням. Вимога щодо строку погодження довідки не поширюється на випадок, передбачений пунктом 5 цієї Інструкції.

Пунктом 6 Інструкції №344 встановлено, що на підставі відомостей, викладених у довідці, у функціональному підрозділі Центрального управління, регіональному органі готується постанова про заборону в'їзду в Україну (додаток до Інструкції).

Викладення інформації з обмеженим доступом у постанові не допускається.

Відповідно до пункту 7 Інструкції, постанова складається у двох примірниках, які підписуються оперативним співробітником, та погоджуються: у Центральному управлінні - начальником функціонального підрозділу або його заступником; у регіональному органі - начальником органу або його заступником.

Примірники постанови затверджуються Головою СБУ або його першим заступником чи заступником відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

Відтак, передумовою для прийняття СБУ постанови про заборону в'їзду в Україну є прийняття вищевказаної довідки, яка, в обов'язковому порядку повинна містити:

- виклад обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду, що викладаються згідно з пунктом 2 вищевказаної Інструкції із зазначенням фактів вчинення особою суспільно небезпечного діяння та посиланням на відповідну статтю Кримінального кодексу України);

- обґрунтування того, в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, забезпечення охорони державної таємниці;

- пропозиції щодо строку заборони в'їзду в Україну особі (від шести місяців до п'яти років);

- відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в'їзду в Україну особі, зокрема: обставини і характер вчинення особою суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за інформаційними системами і оперативними обліками Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та банку даних Національного центрального бюро Інтерполу в Україні; наявність родинних зв'язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням); наявність майнових зобов'язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.

У свою чергу передумовою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про заборону позивачу в'їзду в Україну була довідка щодо підстав для заборони в'їзду в Україну від 19.08.2017 (ДСК).

Зі змісту указаної довідки, копія якої міститься в матеріалах справи, слідує, що згідно з даними ДПСУ громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 у період 2015-2017 р.р. шість разів здійснював перетин державного кордону України в напрямку Російської Федерації та Азербайджану.

За наявною оперативною інформацією у 2012 році ОСОБА_1 мав наміри створити в Полтавській області політичну партію воїнів-афганців та використовувати останню з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні. Зокрема, до вищезгаданої партії мали увійти особи, які приймали участь у масових акціях протесту та сутичок із правоохоронцями, ініційованих афганськими та чорнобильськими організаціями біля Верховної Ради України та інших адміністративних будівель державних органів влади.

За інформацією баз даних ГІКЦ ДІАЗ СБУ ОСОБА_1 причетний до створення механізмів іноземного втручання у внутрішні справи України. З метою лобіювання бізнес-інтересів іноземних та будівельних компаній на шкоду державні та економічній безпеці України ОСОБА_1 у 2014 році створював громадські організації, які повинні були забезпечувати проведення своїх членів до представницьких і виконавчих органів влади, формувати відповідні позиції впливу та сприяти вирішенню певних питань.

Окрім того, на території України ОСОБА_1 підконтрольне ТОВ Ельман (код ЄДРПОУ 35025977), яке є дочірнім підприємством російської будівельної компанії АО Генеральная строительная корпорация , яка підтримується та фінансується урядом Російської Федерації.

Зокрема, наприкінці 2014 року від імені ОСОБА_1 як засновника ТОВ Ельман проводилися благодійні акції, пов'язані із розповсюдженням продуктових наборів на території Полтавської області. Вказані благодійні акції здійснювалися з метою уникнення відповідальності за підкуп виборців під час агітаційної роботи.

Таким чином, діяльність громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на території України спрямована на проведення дій, які можуть викликати дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в нашій країні, провокування озброєного конфлікту, що у свою чергу може призвести до загибелі мирних громадян і нанести шкоду інтересам національної безпеки.

Наразі судом встановлено, що в тексті довідки відповідач зазначає прізвище позивача Талібов , тоді як матеріалами справи підтверджується необхідність його написання Талибов . Однак, незважаючи на неправильне написання згаданого прізвища, сторонами у справі не заперечувалось те, що довідка стосується особи позивача.

Відтак, указана довідка містить визначений Інструкцією №344 виклад обставини, наявність яких є необхідною для прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну, а також обґрунтування того, в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України і пропозиції щодо строку заборони в'їзду в Україну особі (від шести місяців до п'яти років).

З огляду на викладене оскаржувана постанова, прийнята на підставі зазначеної довідки, є обґрунтованою, а тому доводи позивача про її протиправність і необхідність скасування в судовому порядку не заслуговують на увагу суду.

Окрім того, доцільно зауважити, що у ході судового розгляду справи судом не здобуто доказів неможливості реалізації позивачем намірів в'їхати в Україну у зв'язку з прийняттям СБУ постанови від 04.09.2017 про заборону йому в'їзду на територію України, що дає підстави суду стверджувати, що ця постанова не була застосована до позивача.

Так, згідно з доводами позивача та його представника станом на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та на час розгляду справи судом позивач перебуває в України, за її межі не виїжджав, що також підтверджується листом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.01.2018 №54/32, відповідно до якого позивач 11.01.2017 прослідував на в'їзд до України через пункт пропуску Бориспіль рейсом №602 Баку-Київ .

За загальним правилом, встановленим статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови, тому позовна заява задоволенню судом не підлягає.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Дата ухвалення рішення14.12.2018
Оприлюднено16.12.2018

Судовий реєстр по справі —826/5159/18

Рішення від 14.12.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Шейко Т.І.

Ухвала від 28.08.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Шейко Т.І.

Ухвала від 18.06.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Шейко Т.І.

Ухвала від 07.05.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Власенкова О.О.

Ухвала від 10.04.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Власенкова О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні